Ухвала суду № 106700362, 12.10.2022, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 465/2150/17

Провадження № 1-кп/466/52/22

У Х В А Л А

судового засідання

07 жовтня 2022 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю: прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4 , ОСОБА_5

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові клопотання прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

ОСОБА_7 , якпй обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених - п.4, п.6, п.12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187; - ч.2 ст.15, п.4, п.6, п.12, п.13 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187; - п.1, п.4, п.6, п.12, п.13 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України,

ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених - п.4, п.6, п.12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187; - ч.2 ст.15, п.4, п.6, п.12, п.13 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187; - п.1, п.4, п.6, п.12, п.13 ч.2 ст.115. ч.4 ст.187 КК України

у кримінальному провадженні №12014070160000704 від 18.05.2014р.

у с т а н о в и в :

у провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12014070160000704 від 18.05.2014 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених - п.4, п.6, п.12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187; - ч.2 ст.15, п.4, п.6, п.12, п.13 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187; - п.1, п.4, п.6, п.12, п.13 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України, та ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених - п.4, п.6, п.12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187; - ч.2 ст.15, п.4, п.6, п.12, п.13 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187; - п.1, п.4, п.6, п.12, п.13 ч.2 ст.115. ч.4 ст.187 КК України.

Прокурор прокуратури Львівської області ОСОБА_3 подав суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на 60 днів, оскільки такий закінчується 17 жовтня 2022 року, завершити судовий розгляд кримінального провадження до цієї дати є неможливим.

Клопотання прокурора подано в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, порушень при внесенні клопотання прокурором немає.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова строк тримання під вартою обвинуваченим було продовжено до 17 жовтня 2022 року включно.

Ознайомившись з поданими клопотаннями, заслухавши доводи та заперечення учасників процесу щодо цих клопотань, суддя дійшла таких висновків.

Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вирішуючи питання доцільності продовження обвинуваченим застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та можливість зміни запобіжного заходу на більш м`який не пов`язаний з триманням під вартою, суд враховує такі обставини.

Згідно положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків; перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення.

При вирішенні заявлених сторонами кримінального провадження клопотань суд застосовує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Тримання особи під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над правом особистої свободи, закріпленим у статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В межах даного кримінального провадження до обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого неодноразово продовжувався судом у встановленому законом порядку протягом тривалого часу. Цей строк завершується 17 жовтня 2022 року. До цього часу неможливо завершити розгляд даного кримінального провадження, оскільки не допитані свідки та потерпілі у даному провадженні.

Під час вирішення клопотань щодо доцільності продовження обвинуваченим строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, можливості зміни такого на більш м`який, судом неодноразово досліджувалось питання як обґрунтованості підозри і обвинувачення, так і обґрунтованості ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує прокурор, про відсутність яких зазначає сторона захисту.

Згідно змісту Конституції України право на свободу і особисту недоторканість не є абсолютним і може бути обмежено на підставах і в порядку, визначених законом.

Тому при вирішенні клопотань прокурора суд виходить із принципу забезпечення захисту інтересів суспільства, які переважують правило поваги до особистої свободи, оскільки життя людини є найвищою цінністю, а ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обвинувачуються, в тому числі, у вчиненні вмисних вбивств.

Справа розглядається судом присяжних і справжній суспільний інтерес до неї не зменшується.

Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивовувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами (рішення у справі "Яблонський проти Польщі" (Jabtoriski v. Poland), N 33492/96, п.80, від 21 грудня 2000 року).

Згідно з практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі Європейського суду з прав людини «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року закріплено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, визначені у ст.178 КПК України.

При вирішенні заявлених клопотань щодо доцільності продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою та зміни запобіжного заходу на більш м`який, суд враховує те, що вказані особи обвинувачуються у скоєнні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі або довічного позбавлення волі. Досудовим слідством зібрані докази обґрунтованості обвинувачення у скоєнні інкримінованих злочинів. При цьому суд враховує, що існування обґрунтованої підозри чи обґрунтованого обвинувачення передбачає наявність фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин. Втім, що саме може бути розцінене як «обґрунтоване» залежить від усіх обставин справи. Факти, які дають підставу для підозри і висунення обвинувачення, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи. У цьому випадку достатніми є докази, які об`єктивно зв`язують обвинуваченого з певним злочином, і не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми для висунення звинувачення.

Наведені прокурором у клопотаннях докази на підтвердження факту і обставин вчинення злочинів, причетності обвинувачених до їх скоєння свідчать про подальше існування обґрунтованого їх обвинувачення у вчиненні інкримінованих злочинів.

Щодо оцінки тривалості перебування під вартою, то наявність підстав для залишення обвинувачених під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей.

За висновками Європейського суду з прав людини питання чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Суд вважає доцільним продовження обвинуваченим у даному кримінальному провадженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою. На переконання суду, застосування щодо обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не зможе запобігти вказаним ризикам, гарантувати належну процесуальну поведінку та виконання покладених на них обов`язків. Твердження цих обвинувачених та їх захисників про необґрунтованість пред`явленого обвинувачення, відсутність доказів винуватості, неправильність правової кваліфікації їх дій, суд констатує передчасними. Суд вважає, що подальше перебування даних обвинувачених під вартою є важливою гарантією прав потерпілих на забезпечення їх захисту від незаконного впливу з боку обвинувачених.

Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_7 , документи, що його характеризують, відомості про його стан здоров`я, сімейне становище, приймаючи до уваги що ризики, які стали підставою для обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження такого, існують на даний час і не зменшилися, а також те, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачена кримінальна відповідальність лише у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, є підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, які в даному провадженні не допитані, тому суд дійшов висновку, що йому слід продовжити строк тримання під вартою. Застосування більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_6 , те, що ризики, які стали підставою для обрання і продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не минули та не зменшилися, а також те, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачена кримінальна відповідальність виключно у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, є підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, враховуючи принцип безпосереднього дослідження показань, може незаконно впливати на свідків, які ще не допитані судом, суд вважає, що слід продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою. Застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

У відповідності до п.2 ч.4 ст.183 КПК України суд вправі при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Керуючись ст.ст.176-178, 180, 182, 183, 194, 196, 331, 376 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , термін дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів з 07 жовтня 2022 року до 05 грудня 2022 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , термін дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів з 07 жовтня 2022 року до 05 грудня 2022 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, захисникам, прокурору та направити начальнику Львівської установи виконання покарань УДПтСУ у Львівській області \№19\.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 12.10.2022 року.

Суддя ОСОБА_1