Вирок № 106699014, 11.10.2022, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

11.10.2022 Єдиний унікальний номер 205/7232/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2022 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

по кримінальному провадженню, внесеному 03.07.2020 року у Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020045690000007 про обвинувачення:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, не одруженого, має на утриманні доньку 2003 року народження, офіційно не працевлаштованого, освіта неповна середня, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,

за участю прокурора - ОСОБА_4

потерпілого - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у в залі суду в місті Дніпрі вказане кримінальне провадження,-

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 пред`явлено обвинувачення в наступній редакції.

21.06.2020, приблизно о 19:50 годині, ОСОБА_3 , знаходився на території домоволодіння АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_6 , де на паркані перед входом до будинку АДРЕСА_3 (власником якого є ОСОБА_5 ) вказаного домоволодіння побачив камеру відеоспостереження марки «DAHUA HAC-HDW1200TLP-A 2.8 mm» білого кольору, котра була прикріплена до стіни вказаного паркана на кронштейні марки «DAHUA DH-PFA12A» та належить потерпілому ОСОБА_5 . У цей момент у ОСОБА_3 раптово виник кримінально - протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме вищевказаної камери відео-спостереження разом з кронштейном.

Реалізуючи свій кримінально - протиправний умисел, спрямований на незаконне таємне викрадення чужого майна, цього ж дня, тобто 21.06.2020 близько 19:50 годин, ОСОБА_3 , перебуваючи біля будинку АДРЕСА_4 , діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів і особистої зацікавленості підійшов до паркану будинку АДРЕСА_3 вказаного домоволодіння та шляхом вільного доступу заволодів камерою відео - спостереження марки «DAHUA HAC-HDW1200TLP-A 2.8 mm» білого кольору разом з кронштейном марки «DAHUA DH-PFAl2А» та утримуючи їх при собі, з місця вчинення кримінального правопорушення зник розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_3 спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальний збиток, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 2854-20 від 14.07.2020, на загальну суму 1014,00 грн. (Одна тисяча чотирнадцять гривень 00 копійок).

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

В ході судового розгляду зазначене обвинувачення щодо ОСОБА_3 свого підтвердження не знайшло, а тому останній, згідно з положеннями п.3 ч.1 ст.373 КПК України, підлягає виправданню з наступних підстав.

Так, допитаний вякості обвинуваченого ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав і суду пояснив наступне.

21.06.2020 приблизно о 19:50 він вирішив зайти у гості до своєї знайомої - ОСОБА_7 , яка мешкає на АДРЕСА_2 , щоб з`ясувати як справи, та чи не продовжують ображати її сусіди сім`я ОСОБА_8 . Раніше вона ( ОСОБА_9 ) розповідала дружині його шефа, що її сусіди з буд. АДРЕСА_3 , усяко ображають її та її дитину, пошкодили велосипед сина, вдарили його. Вступитися за неї було нікому, так як її чоловік помер декілька років потому. Вона неодноразово зверталася до органів поліції, однак без позитивного результату. Справа дійшла вже до того, що ОСОБА_10 хотіла із-за сім`ї ОСОБА_8 продати свій будинок. Прийшовши до ОСОБА_11 , він пройшов через калитку в спільний двір та пішов до будинку ОСОБА_11 , де, почав стукати в двері її будинку та кликати останню. Однак, виявилося що ОСОБА_11 вдома не було. Після цього він, зупинившись коло будинку ОСОБА_11 , оглянувши подвір`я, побачив на паркані (на тій частині, що виходить на сторону Лізиного будинку) камеру відеоспостереження належну сім`ї ОСОБА_8 , яка була прикріплена на кронштейні до паркану та була направлена безпосередньо на вхідні двері будинку ОСОБА_11 . В цей момент, він вирішив покарати Лізиного сусіда за ті образи, які сусід виказував на адресу ОСОБА_11 та її сина, зірвавши з кронштейну камеру відео-спостереження, щоб у подальшому сусід не мав би можливості слідкувати за життям ОСОБА_11 . Підійшовши ближче до вказаного паркану, він рукою зірвав камеру відеоспостереження разом з кронштейном, та не дочекавшись Лізу, пішов у своїх справах, забравши камеру з собою. Будь якого корисного умислу відносно цієї відеокамери він не мав, намірів розпорядитися нею також не мав. В своїх діях, він керувався тільки бажанням помстися за Лізу сім`ї ОСОБА_8 , яку також не поважав, так як до цього випадку, вже мав не приємні стосунки з ними. Це мало відношення безпосередньо до молодшого сина ОСОБА_12 ОСОБА_13 , який вчиняв протизаконні дії, і йому ( ОСОБА_14 ) було про це відомо. Тому він вимушений був застосувати до ОСОБА_13 фізичний вплив, привести його додому та передати батьку. Про це було добре відомо потерпілому ОСОБА_5 і тому між ними були зрозуміло не приязні стосунки.

Приблизно через декілька місяців після цього, йому стало відомо, що його розшукують співробітники поліції по факту крадіжки відео камери ОСОБА_5 .. У зв`язку з цим, він добровільно прийшов до дільничного інспектора та віддав йому камеру відеоспостереження, яка весь час знаходилася у нього.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 суду пояснив наступне.

Зі своєю сусідкою ОСОБА_15 у нього особисто та інших членів сім`ї склалися давнішні неприязні стосунки. Вона (Єлизавета) безпідставно обвинувачувала їх у різних ситуаціях, хоча підстав для цього у неї не було. Добросусідські відносили між ними не склалися. Однією із причин таких відносин, слугувала ситуація, коли його син ОСОБА_13 взяв у борг у неї гроші, при цьому ОСОБА_16 потребувала від нього його паспорт. У подальшому йому відомо що син віддав борг, однак ОСОБА_16 з незрозумілих причин знищили паспорт ОСОБА_13 . Після цього, відносини стали тільки гіршими.

Щодо особи обвинуваченого ОСОБА_14 , останній йому також був відомий ще до дня викрадення камери. У ОСОБА_14 та його ( ОСОБА_5 )сина ОСОБА_13 була конфліктна ситуація. Зеленський побив сина та пошкодив їхні ворота, у зв`язку з чим, він вимушений був звертатися до поліції, однак без результату.

Ним було встановлено для безпеки чотири відеокамери. Однак з них, була направлена на загальний вхід до домоволодіння, яке фактично складається з чотирьох домоволодінь. Картинка з камер виведена на екран телевізора. В той день, коли було викрадено камеру, він побачив на екрані відсутність картинки, т.т. екран був темним. Переглянувши запис, він разом з дружиною побачили, як раніше їм знайомий ОСОБА_17 потягнувся до кронштейну кріплення камери та зірвав її, після чого пішов. За даним фактом, він звернувся до органів поліції.

На даний час камера відеоспостереження йому не повернута, завдані збитки не відшкодовані. Просив суд задовольнити його позовну заяву в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила наступне. Обвинуваченого ОСОБА_3 вона особисто добре не знала. Він товаришує з чоловіком її подруги. Одного разу, вона поскаржилася своїй подрузі на поведінку сусідів, а саме сім`ю ОСОБА_8 , де є батько ОСОБА_5 та його сини. Ця сім`я на протязі значного часу кривдять та ображають її та її сина, користуючись тим, що за неї як за вдову, нікому заступитися. Систематично ця сім`я ображала її та дитину, від чого син боявся виходити гуляти в двір. Ситуація змінилася тільки після того, як за неї втрутився ОСОБА_17 , за що вона дуже йому вдячна. До цього, вона була вимушена постійно звертатися до поліції, однак ніякого позитивного результату не було. Вона впевнена, що ОСОБА_18 пошкодивши відеокамеру, діяв з мотиву бажання покарати ОСОБА_5 та його сина ОСОБА_13 , які неодноразово вчиняли протиправні дії щодо неї, а саме вдарили сина, крім того, ОСОБА_13 пошкодив дитячий велосипед сина, поламав будку для собаки, викрав телефон з коляски та інше, про що вона повідомляла поліції та розповідала ОСОБА_14 . Відносно того факту, що ОСОБА_14 зірвав з паркана відеокамеру ОСОБА_8 , їй особисто нічого об`єктивно не було відомо. Коли їй стало відомо про це, вона спитала у ОСОБА_14 , для чого він це зробив, останній сказав що був сердитим на сім`ю ОСОБА_8 та вирішив для себе, що знаходження відеокамери в спільному дворі і наведення безпосередньо на вхідні двері, є на його думку втручанням в її ( ОСОБА_7 ) особисте життя, тому в такий спосіб захотів покарати сім`ю ОСОБА_8 .

На підтвердження вини ОСОБА_3 в пред`явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст.185 КК України, стороною обвинувачення суду для безпосереднього дослідження в судовому засіданні, були надані наступні письмові докази:

- витяг з ЄРДР від 03.07.2020 про розпочате кримінальне провадження №12020045690000007, з якого слідує, що 03.07.2020 року до Новокодацького ВП з заявою звернувся ОСОБА_5 , про те, що 21.06.2020 року, близько 19:50 ОСОБА_3 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_5 , де шляхом вільного доступу здійснив крадіжку майна, яке належить ОСОБА_5 , чим спричинив матеріальну шкоду;

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 21.06.2020 року, з якого слідує, що до органів поліції звернувся ОСОБА_5 який повідомив, що 21.06.2020 року приблизно о 19:50 виявив відсутність належної йому камери відеоспостереження, яка розташовувалася на території його домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_5 . В поліцію звернувся с метою інформування;

- протокол огляду місця події та фото таблиці про те, що об`єктом огляду є ділянка місцевості, біля будинку АДРЕСА_6 . Під час огляду було встановлено, що на господарчій споруді домоволодіння АДРЕСА_5 , мається металеве кріплення білого кольору зі слідами механічного пошкодження;

- висновок експерта №2854-20 від 14.07.2020 року про те, що станом на 21.06.2020 року дійсна ринкова вартість викраденого майна, а саме: камери відеоспостереження марки «DAHUA HAC-HDW1200TLP-A 2.8 mm» та кронштейну «DAHUA DH-PFAl2А», що купувалися 16.06.2020 року становить 1014 грн. (одна тисяча чотирнадцять грн.).;

- протокол перегляду компакт-диска з відеозаписом від 21.06.2020 року з додатками, з яких слідує що при включені файлу, на моніторі з`являється зображення монітору камер відеоспостереження, яке розділено на 4 частини. У верхній частині зліва відображено, що 19:50:10 чоловік у синій сорочці та світлих шортах зайшов на територію де знаходиться 4 будівлі за адресою АДРЕСА_7 пройшов до будинку ОСОБА_6 та почав дзвонити у дзвінок на дверях та кричати «Ліза», але двері ніхто не відкрив. Після чого, особа відійшла на середину проходу між будинками та побачив камеру відеоспостереження «DAHUA HAC-HDW1200TLP-A 2.8 mm», на яку записувалися дії даної особи. Після чого підійшов до камери у 19:51:13 та протягнув праву руку з боку від камери та шляхом двох ривків вирвав камеру відеоспостереження із забору разом із кронштейном. Після чого запис зупинився. В ході перегляду відеозапису з камери відеоспостереження, потерпілий ОСОБА_5 зазначив, що чоловік, який вчинив крадіжку його майна ОСОБА_3 ;

- протокол огляду від 28.08.2020 року з фототаблицею, з якого слідує, що об`єктом огляду є камера відеоспостереження білого кольору, круглої форми, яку добровільна надав ОСОБА_3 , пояснивши, що вказану камеру він забрав за адресою: АДРЕСА_7

- постанови про визнання речовими доказами: диск з відеозаписом з будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_7 від 21.06.2020 року та камера відеоспостереження «DAHUA HAC-HDW1200TLP-A 2.8 mm»;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.09.2020 року, з якого слідує, що потерпілий ОСОБА_5 серед пред`явлених йому для впізнання фотознімків чоловіків, на фото №3 впізнав чоловіка, який 21.06.2020 року вчинив крадіжку належного йому майна. На фото зображений ОСОБА_17 .

Провівши аналіз і співставлення між собою доказів сторони обвинувачення, зокрема, показань потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_6 , наданих письмових доказів, які, на переконання прокурора, підтверджують доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочині, суд приходить до переконливого висновку, що зазначені докази не відповідають вимогам належності в контексті ст.85 КПК України.

Суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що вказані докази, не можуть бути визнані як належні докази вини обвинуваченого ОСОБА_3 , та ніяким чином не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягали доказуванню скоєння злочину в даному кримінальному провадженні.

Інших доказів, які свідчили б про доведеність вини ОСОБА_3 , стороною обвинувачення не надано.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Відповідно до ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, та яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Склад злочину - це сукупність встановлених у кримінальному законі об`єктивних та суб`єктивних ознак, які визначають вчинене суспільно небезпечне діяння, як злочин. Елементами складу злочину є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона. Згідно ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. При цьому у діянні особи мають бути наявні всі елементи складу злочину.

Суб`єктивна сторона складу злочину - це внутрішня сторона злочину, тобто психічна діяльність особи, що відображає ставлення її свідомості та волі до суспільно небезпечного діяння, котре нею вчиняється, і до його наслідків. Суб`єктивна сторона є обов`язковим елементом складу злочину. Цей елемент характеризує ставлення суб`єкта злочину до своїх протиправних дій та їх наслідків.

Зміст суб`єктивної сторони складу злочину характеризують певні юридичні ознаки: вина, мотив і мета вчинення злочину.

Статтею 23 КК України визначено, що виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Прямий умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання ( ч. 2 ст. 24 КК України).

Так, орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, а саме за таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Суб`єктивна сторона крадіжки характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном. Змістом умислу винного при крадіжці охоплюється його переконаність у тому, що викрадення ним майна здійснюється таємно від потерпілого, очевидців або осіб, у володінні чи під охороною яких знаходиться майно.

Із суб`єктивної сторони крадіжка передбачає тільки прямий умисел: особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, таємно вилучає чуже майно, на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає завдати таку шкоду.

Обов`язковими суб`єктивними ознаками крадіжки є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета - збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.

Згідно зі ст.84 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню. Стаття 85 Кримінального процесуального кодексу України дає визначення, які докази є належними, тобто такі, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу покладається на прокурора.

Оцінивши сукупність представлених сторонами судового провадження доказів, судом об`єктивно, «поза розумний сумнів» встановлено, що вони не підтверджують, а навпаки, спростовують позицію сторони обвинувачення щодо наявності у діях обвинуваченого ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.

Покази обвинуваченого ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_6 , які по своїй суті не знаходяться в протиріччі щодо обставин події та підтверджують факт демонтажу обвинуваченим камери відеоспостереження, яка належить потерпілому, у своїй сукупності переконливо свідчать про дійсні наміри обвинуваченого та мотив його дій відносно майна потерпілого. Наявність станом на 21.06.2020 року особистих неприязних стосунків між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_5 з одного боку, а так само наявність тривалих неприязних стосунків між потерпілим ОСОБА_5 , його сім`ї та свідком ОСОБА_6 знаходяться в безпосередньому причинному зв`язку з діями обвинуваченого, які знайшли своє відображення в бажанні завдати матеріальної шкоди майну потерпілого, без наявності при цьому корисного мотиву, щоб в такий спосіб вплинути на подальшу поведінку останнього передусім по відношенню до особи жіночої статі свідка ОСОБА_6 , яка є вдовою, самостійно виховую неповнолітнього сина і не має достатніх, ефективних способів захисту проти недобросусідських вчинків з боку сім`ї потерпілого.

На переконання суду, спосіб, який було обрано обвинуваченим ОСОБА_3 , для досягнення справжніх цілей, які він поставив перед собою за для захисту життєвих інтересів своєї знайомої свідка у справі ОСОБА_6 , хоча і не відповідає вимогам національного законодавства, принципам моралі та загально прийнятим нормам поведінки у суспільстві, однак вказаний вище мотив та ціль, залишилися поза увагою сторони обвинувачення, що призвело до неправильного викладення обставин події та хибної юридичної кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 як крадіжка.

Надані стороною обвинувачення докази, всупереч доводам прокурора, не доводять поза розумним сумнівом наявність в діях ОСОБА_3 прямого умислу, корисливого мотиву та корисливої мети.

Таким чином, у судовому засіданні стороною обвинувачення не доведена одна із складових складу злочину - суб`єктивна сторона, а саме, умисел на заволодіння чужим майном, що виключає кваліфікацію дій обвинуваченого за ч.1 ст.185 КК України.

Згідно зі ст.377 КПК України саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд першої інстанції здійснює судовий розгляд.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права».

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2008 року, ухваленому у справі «Ващенко проти України», зазначено: «Обвинувачення для цілей п.1 ст.6 конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51)».

Пунктом 3 ч.1 ст.373 КПК України визначено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Складом злочину визнається сукупність закріплених у кримінальному законі ознак, за наявності яких реально вчинене суспільне небезпечне діяння, яке визнається злочином.

Відсутність хоча б одного з елементів свідчить про те, що дії (бездіяльність) особи, поведінка якої оцінюється у даному конкретному випадку, не є злочином.

Частиною 3 ст.373 КПК України передбачено, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Суд, оцінивши докази, на які посилався прокурор як сторона обвинувачення, які вичерпно досліджені в ході судового розгляду, і враховуючи, що збирання доказів по справі стосовно ОСОБА_3 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.185 КК України, вичерпано, а всі докази, які наявні у справі, перевірені, прийшов до висновку про відсутність складу зазначеного кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_3 ..

Враховуючи позиції сторін, у відповідності до положень ст.22 КПК України, суд вважає, що у даній справі немає підстав для винесення обвинувального вироку відносно ОСОБА_3 ..

З урахуванням викладеного, оцінивши докази по справі за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, керуючись ст.62 Конституції України, згідно якої всі сумніви щодо доведеності вини підсудного тлумачаться на його користь, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 підлягає виправданню за недоведеністю того, що в його діях є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.

Відповідно до ч.3 ст.129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

Керуючись ст.ст.371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, та виправдати, в зв`язку з відсутністю в його діях складу зазначеного кримінального правопорушення.

Заходи кримінального провадження не застосовувалися.

Позовну заяву ОСОБА_5 залишити без розгляду.

Речові докази: диск з відеозаписом з будинку від 21.06.2020 року залишити на зберіганні у справі; камеру відеоспостереження «DAHUA HAC-HDW1200TLP-A 2.8 mm» - передати за належністю потерпілому ОСОБА_5 ..

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше

Суддя ОСОБА_1

Копія вірна: Суддя

Секретар -