Рішення № 106697620, 28.09.2022, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер № 225/4174/21

Провадження № 2/225/38/2022

Дзержинський міський суд Донецької області

РІШЕННЯ

іменем України

28 вересня 2022 року Дзержинський міський суд Донецької області

у складі головуючого-судді Челюбєєва Є.В.,

за участю секретаря Федорцової І.С.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом представника позивача – адвоката Саєнко Олександра Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача – адвокат Саєнко О.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 01 квітня 2021 о 16.00 год. в місті Торецьк по вулиці Маяковського напроти будинку № 28, відповідач керував автомобілем «Nissan Bludird» д.н.з НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом не переконався, що це буде безпечно та не скористався допомогою сторонніх осіб, внаслідок чого скоїв наїзд на транспортний засіб позивача «Chevrolet Laced» (реєстраційний державний номер НОМЕР_2 ), яким керувала дружина позивача ОСОБА_4 . Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено автомобіль позивача.

Позивач до страховика з вимогою виплати страхового відшкодування не звертався, оскільки сторони не викликали поліцію та залишили місце дорожньо-транспортної пригоди.

Постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 19 травня 2021 року у справі № 225/2427/21 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 122-4, 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.

Відповідно до звіту з експертної оцінки колісного транспортного засобу № 40621-01, виконаного 04.06.2021 року ФОП ОСОБА_5 вартість відновлювального ремонту, в результаті аварійних пошкоджень автомобілю позивача складає 18598,63 грн., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику в результаті аварійних пошкоджень становить 14143,01 грн. За проведену експерту оцінку позивачем було сплачено 2000,00 грн.

На даний час, транспортний засіб позивача повністю відремонтовано за його рахунок, відповідач кошти на проведення ремонту не надав, хоча вони мали таку домовленість, тобто вартість ремонту пошкодженого при ДТП транспортного засобу відповідачем так і не відшкодовано.

Просить стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування заподіяної матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 16000 грн., з них: 14000 грн. (фактичні витрати з відновлювального ремонту з усунення пошкоджень ТЗ) та 2000,00 грн. (вартість послуг з проведення експертної оцінки), моральну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 10000,00 грн., понесені витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. та судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Представник позивача та позивач в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали в повному обсязі.

При цьому позивач ОСОБА_1 , допитаний у якості свідка, в судовому засіданні пояснив, що є власником транспортного засобу «Chevrolet Lacetti», реєстраційний державний номер НОМЕР_2 . 01 квітня 2021 року він прибув на місце ДТП за участі відповідача та його дружини ОСОБА_4 , яка керувала зазначеним транспортним засобом. Відповідач, який був винний у ДТП, просив не викликати працівників поліції та запропонував відшкодувати ремонт автомобілю за власний рахунок. Вони домовились про те, що знайдуть потрібні для ремонту запчастини, відповідач сплатить їх вартість та оплатить ремонт автомобілю. Після чого відповідач тимчасово покинув місце дорожньо-транспортної пригоди, через деякий час повернувся, та вони обговорили деталі проведення ремонту. Через два тижні, коли були знайдені відповідні запчастини, ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_3 та повідомив про це, на що останній відповів відмовою у проведенні ремонту, оскільки у нього не має грошей. Це змусило ОСОБА_1 звернутись в правоохоронні органи. На теперішній час ремонт автомобілю проведений за його кошти, відповідачем вартість ремонту не відшкодована.

Представник відповідача та відповідач до суду не з`явились, представником відповідача подано заяву про розгляд справи без їх участі, проти позову заперечують, оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ "Страхова група "ТАС", вважають, що страхове відшкодування повинно бути здійснено саме страховиком.

Представник відповідача - Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в судове засідання не з`явився, надав заяву з проханням розглянути справу без його участі, проти позову заперечує на підставах викладених у відзиві на позов.

У відзиві на позов представник ПрАТ «Страхова група «ТАС» заперечує проти позовних вимог, оскільки позивач не звертався за страховим відшкодування до страховика, жодних документів та автомобіль на огляд не надавав. Крім того, на даний час автомобіль відновлений, що призводить до неможливості визначити страховиком розмір заподіяної шкоди. Вважає, що позивач втратив право на отримання страхового відшкодування відповідно до діючого законодавства.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що ОСОБА_3 є її знайомим, якого в день ДТП вона просила поїхати з нею до дитячого садка № НОМЕР_3 в м.Торецьку, щоб забрати онука. Вони під`їхали до садка, ОСОБА_6 вийшла з машини, а ОСОБА_3 почав паркуватись. Коли вона йшла по території садка, почула глухий звук. Коли повернулася до машини, то побачила, що ОСОБА_3 при паркуванні пошкодив інший транспортний засіб, за кермом якого була ОСОБА_4 . Через деякий час на місце ДТП прибув чоловік водійки ОСОБА_1 . Вони довго обговорювали, що робити у даній ситуації та вирішили не викликати працівників поліції, при цьому ОСОБА_3 повинен сплатити за ремонт пошкодженого автомобілю. Через деякий час приїхав не відомий їй чоловік, який займається ремонтами транспортних засобів, оглянув авто, сказав, що треба замінити двері, що буде коштувати приблизно 100 доларів США за кожну. Оскільки грошей у ОСОБА_3 не було, вона з ним поїхала до неї додому, звідки взяла грошові кошти у сумі 300 доларів США та передала їх ОСОБА_3 . Після чого вони повернулись на місце ДТП, вона залишилась у автомобілі, а ОСОБА_3 передав грошові кошти ОСОБА_1 . Скільки саме грошей ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 вона не бачила, але вважає, що саме ту суму, яку вона дала ОСОБА_3 , тобто 300 доларів США. Через деякий час від ОСОБА_3 їй стало відомо, що внаслідок скоєного ДТП на нього подали до суду.

Суд, вислухавши пояснення сторін, заслухавши показання свідків, розглянув позовну заяву та додані матеріали, повно та всебічно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, і об`єктивно оцінивши докази, доходить наступного висновку.

Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права уразі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до постанови Дзержинського міського суду Донецької області від 19 травня 2021 року у справі № 225/2427/21, 01 квітня 2021 о 16.00 год. в місті Торецьк по вулиці Маяковського напроти будинку № 28, ОСОБА_3 керував автомобілем «Nissan Bludird» д.н.з НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом не переконався, що це буде безпечно та не скористався допомогою сторонніх осіб, внаслідок чого скоїв наїзд на транспортний засіб «Chevrolet Lacetti» (реєстраційний державний номер НОМЕР_2 ), яким керувала ОСОБА_4 та залишив місце дорожньо-транспортної пригоди. Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено автомобіль «Chevrolet Lacetti». ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.

Транспортний засіб «Chevrolet Lacetti», реєстраційний державний номер НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 , на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ( НОМЕР_4 ), виданого 02.06.2020 органом ТСЦ 1442.

Постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 30 квітня 2021 року у справі № 225/2540/21 ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУПаАП (залишення місця дорожньо-транспортної пригоди).

Крім цього судом встановлено, що ОСОБА_3 застрахував свою цивільно-правову відповідальність на випадок ДТП, оформивши Поліс №АР/9268551 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика АТ «СГ «ТАС» (приватне).

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов`язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону № 1961-IV). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов`язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.

Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно зі статтею 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Отже, у спорах про відшкодування шкоди, завданої особі джерелом підвищеної небезпеки, право потерпілої особи на відшкодування завданих збитків реалізовується нею на власний розсуд, шляхом пред`явлення позову безпосередньо до винної особи або до страхової компанії, цивільно-правову відповідальність в якій застраховано завдавачем такої шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про те, що позивач звертаючись до суду реалізував своє право на відшкодування завданих збитків шляхом пред`явлення позову безпосередньо до винної особи.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим їм фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У статті 1166 ЦК України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за завдану шкоду та підстави її виникнення. Так, для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) шкоди та її розміру;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року (далі Постанова № 4 від 01.03.2013 року) роз`яснено, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі статтею 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадження, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Факт завдання матеріальної шкоди транспортному засобу позивача та факт неправомірних дій відповідача не підлягає доведенню, оскільки вина останнього у ДТП, в результаті якого автомобіль позивача було пошкоджено, встановлена постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 19.05.2021.

Відповідно до звіту з експертної оцінки колісного транспортного засобу (далі КТЗ) № 40621-01, виконаного 04.06.2021 року ФОП ОСОБА_5 (сертифікат Фонду державного майна України № 962/19 від 16.12.2019 року), доданої фототаблиці та додатків №1,2, вартість відновлювального ремонту, в результаті аварійних пошкоджень КТЗ марки - CHEVROLET LACETТI, реєстраційний № - НОМЕР_2 , номер шасі (кузова, рами, коляски) vehicle identification number № - НОМЕР_5 , рік випуску 2012, об`єм двигуна № - 1798 (S) складає 18598,63 грн., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику в результаті аварійних пошкоджень становить 14143,01 грн.

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру від 03.06.2021 № 03/0621 за проведену експерту оцінку ОСОБА_1 було сплачено 2000,00 грн.

Відповідно до акту виконаних робіт від 25.06.2021 року до замовлення № 237 від 14.06.2021 року та квитанції ФОП ОСОБА_7 до прибуткового касового ордеру № 8 від 25.06.2021 року, ОСОБА_1 сплачено Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_7 кошти в загальній сумі 14000,00 грн. за відновлювальний ремонт з усунення пошкоджень ТЗ.

У зв`язку з наведеним суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо- транспортної пригоди в розмірі 16000,00 грн. 00 коп., яка складається з 14000 грн. –вартість відновлювального ремонту та 2000 грн. – вартість послуг з експертної оцінки.

Згідно з частиною другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд не розцінює як належний доказ передачі ОСОБА_3 коштів ОСОБА_1 показання свідка ОСОБА_8 , оскільки поясненнями сторони та показаннями свідка не може доводитися факт передачі коштів, такий факт доводиться письмовими доказами. Проте будь-яких письмових доказів на підтвердження факту передачі грошових коштів відповідачем позивачу суду не надано.

Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. А згідно з ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до положень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Суд приймає до уваги доводи позивача про завдання йому моральної шкоди, що виразилася в душевних стражданнях, яких він зазнав внаслідок пошкодження майна, як безумовні і, враховуючи ступінь їх глибини.

При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу, суд вважає доведеним розмір моральної шкоди в сумі 5000 гривень, який є співмірним із завданими збитками і відповідає принципу справедливості та розумності.

Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 488/1363/17 зроблено правовий висновок, що втручання суду у відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п`ятої статті 137 ЦПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Окрім того, відповідно до принципів змагальності та диспозитивності, передбачених ст. 12, 13 ЦПК України відповідно, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, оскільки суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

З аналізу зазначених положень закону вбачається, що виключно за клопотанням сторони суд має право зменшити розмір витрат на правничу допомогу, у разі доведення стороною неспівмірності витрат.

Суд зазначає, що відповідно до наданого договору про надання правової допомоги №115 від 29.06.2021, попереднього (орієнтовного) розрахунку послуг адвоката (додаток до договору), квитанції від 29.06.2021, позивачем сплачено адвокату 5000,00 грн. за такі види професійної правничої допомоги: надання консультації; аналіз документів; збір доказів; підготовка процесуальних документів (позовна заява, заява про забезпечення позову); представництво інтересів клієнта в судових засіданнях.

Враховуючи викладені обставини справи, за надання правничої допомоги адвокатом Саєнком О.М. на користь ОСОБА_1 з відповідача ОСОБА_3 слід стягнути 5000,00 грн.

Що стосується вимог до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», суд зазначає, що позивач скористався своїм правом на повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, проте вимог до страховика не пред`являв.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС».

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12,81,263-265,341,342 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги представника позивача – адвоката Саєнко Олександра Миколайовича (адреса робочого місця: вул. Центральна, буд. 1А, м. Торецьк, Донецька область), який діє в інтересах ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ), Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (ЄДРПОУ 30115243, м. Київ, пр. Перемоги, 65) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ) матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо- транспортної пригоди в розмірі 16000,00 грн. (шістнадцять тисяч) грн. 00 коп. та моральну шкоду, завдану внаслідок дорожньо- транспортної пригоди в розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ) понесені витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 733,39 грн. (сімсот тридцять три) грн. 39 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог до ОСОБА_3 відмовити.

В задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Суддя Є.В. Челюбєєв