Рішення № 106695221, 05.10.2022, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2022 року

м. Харків

справа № 638/15153/21

провадження № 2/638/2738/22

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Яковлевої В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Проданової М.О., Федорова О.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Кредитна спілка «Володар»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Володар» про стягнення грошових коштів за договором,

у с т а н о в и в :

У вересні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Кредитної спілки «Володар» (далі - КС «Володар», відповідач) про стягнення грошових коштів за договором.

Позовна заява мотивована тим, що 15 жовтня 2014 року позивач уклав із відповідачем договір № ДВ-1593.3 «Прогресивний» по залученню внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 15 жовтня 2014 року (далі - Договір) у Кредитній спілці «КС Володар» (на той час за адресою: м. Київ, вул. Лебедева Кумача, буд. 5). Відповідно до п.п. 1.1. Договору та п. 1. Додаткового договору № 2 ДВ-1593.3 від 16 жовтня 2018 року до Договору (далі - Додатковий договір), позивачем було внесено внесок, який на дату підписання Додаткового договору становить 200 000 (двісті тисяч) грн 00 коп.

На виконання п. 1.1. Договору та п. 1. Додаткового договору Кредитна спілка «КС Володар» прийняла 16 жовтня 2018 року, а вкладник передав в управління Кредитної спілки грошові кошти у сумі 200 000 грн. Відповідно до п. 2 Додаткового Договору, на внесений членом Кредитної спілки внесок щомісячно нараховується 23% річних. Відповідно до п.п. 2.6. Договору, нараховані відсотки на внесок сплачуються члену Кредитної спілки готівкою з каси Кредитної спілки не раніше 6 (шостого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому вони були нараховані.

Кожний рік позивач збільшував суми депозитів, пролонговував та кожний рік укладав додаткові договори. В останньому Додатковому договорі № 3 від 15 жовтня 2018 року до Договору № ДВ-1593.3. від 14 жовтня 2014 року передбачено виплати відсотків і часткове повернення депозиту у розмірі 50 000 грн.

У березні 2019 року кредитна спілка зовсім зупинила виплати, а з 01 липня 2019 року - і нарахування відсотків, що підтверджено листом № 03/1219, при тому, що строк депозиту закінчувався 15 жовтня 2019 року.

Таким чином, Кредитна спілка «КС Володар» односторонньо зупинила нарахування відсотків з 01 липня 2019 року по 15 жовтня 2019 року та не повернула депозит з нарахованими відсотками у розмірі 164 292, 60 грн у встановлений строк.

На звернення позивача у грудні 2019 року одержав лист за вих. № 33/12.19 від 03 грудня 2019 року Директора Другої Солом`янської філії КС «КС Володар» про стан депозиту у розмірі 164 292, 60 грн, в якому зазначено про те, що спілка вживає заходів для повернення внесків та нарахованих на них відсотків, однак грошові кошти не були повернуті.

Позивач вказує, що виконав свої зобов`язання за вищевказаними договорами та вніс до каси кредитної спілки свої власні грошові кошти, натомість відповідач свої зобов`язання за договорами не виконав, що є порушенням норм чинного законодавства України, що і стало підставою звернення позивача до суду.

Враховуючи вищевикладене, просив стягнути з відповідача на свою користь суму невиплаченого депозиту і нарахованих процентів у розмірі 164 292, 60 грн, а також суму ненарахованих процентів (23%) з суми депозиту 150 000 грн за період з 01 серпня 2019 року по 15 жовтня 2019 року у розмірі 7183, 60 грн; інфляцію за 2019-2021 роки 15.6% у розмірі 164 292,6x0.0.156=25 629,60 грн; 3% річних у розмірі 164 292,6x0.03х(798:365)=10 775,8 грн; а також на відшкодування моральної шкоди 20 000 грн.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку.

Позивач у позовній заяві просив провести розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином відповідно до вимог статті 128 ЦПК України.

Відповідач своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався. Будь-яких заяв та клопотань, зокрема про відкладення розгляду справи, до суду не подав.

Конверти із судовою повісткою на судові засідання повернулися до суду з відміткою - адресат відсутній за вказаною адресою.

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач, місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (Частина восьма, одинадцята статті 128 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. Причини неявки суду не повідомила, правом на подання відзиву не скористалась.

Докази того, що відповідач на виконання вимог статті 131 ЦПК України повідомляв суд про зміну адреси місцезнаходження, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суд вважає, що відповідач повторно не з`явився в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи відповідачі в судове засідання не з`явились, відзиву на позовну заяву не подали, суд відповідно до ухвали суду від 05 жовтня 2022 року постановив розглянути справу за відсутності представника відповідача та провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

З цього приводу Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, як кожен окремо так і у їх сукупності, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

15 жовтня 2014 року між КС «КС Володар», з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з іншої сторони, було укладено Договір № ДВ-1593.3 «Прогресивний» по залученню внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок (а. с. 6-8).

Згідно з п. 1.1. договору член кредитної спілки протягом 3 (трьох) банківських днів , наступних за днем підписання договору, зобов`язується внести внесок у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч ) гривень 00 копійок, а кредитна спілка, після його використання в цілях, передбачених статутом кредитної спілки та даним договором, зобов`язується повернути його члену кредитної спілки разом з нарахованими на нього відсотками не раніше 15 квітня 2015 року, що становить 6 (шість) місяців.

Відповідно до п. 2.2. договору кредитна спілка на внесений членом кредитної спілки внесок щомісяця нараховує 26 % річних. Відсотки на внесок нараховуються один раз на місяць на фактичну суму внеску за фактичну кількість днів використання кредитною спілкою внеску (п. 2.3 договору).

Пунктом 2.8. договору визначено, що у разі, якщо член кредитної спілки не вимагає повернення суми строкового внеску (вкладу) у зв`язку із закінченням строку, встановленого цим договором, то після настання визначеного в п.1.1. цього договору строку договір вважається продовженим на умовах внеску до запитання.

16 жовтня 2018 року між сторонами було підписано додатковий договір № 2 до Договору № ДВ-1593.3 від 15 жовтня 2014 року «Прогресивний» по залученню внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок (а. с. 9).

Відповідно до додаткового договору пп. 1.1. Договору викладено в наступній редакції: «1.1 За даним Договором членом Кредитної спілки було внесено внесок, який на дату підписання Додаткового договору становить 200 000 (двісті тисяч ) грн 00 коп., (надалі - «внесок»), а Кредитна спілка, після його використання в цілях, передбачених статутом Кредитної спілки та даним Договором, зобов`язується повернути його члену Кредитної спілки разом з нарахованими на внесок відсотками не раніше «15» жовтня 2019 року».

Викладено пп. 2.2. п. 2. Договору в наступній редакції: «2.2.Кредитна спілка спрямовує внесений членом Кредитної спілки внесок на формування власного кредитного портфелю з метою фінансового та соціального захисту членів Кредитної спілки. На внесений членом Кредитної спілки внесок щомісячно нараховується 23 % річних».

Викладено пп. 2,7. п. 2. Договору в наступній редакції: «2.7. Кредитна спілка зобов`язується повернути члену Кредитної спілки внесений останнім внесок частково у сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. відповідними частинами щомісячно згідно Додаткового договору № 3 від 16 жовтня 2018 року до Договору не раніше «20» червня 2019 року.

Викладено пп. 2.6. Договору в наступній редакції: «2.6. Якщо інше не обумовлено іншими договорами, укладеними між Сторонами, нараховані відсотки на внесок перераховуються на поточний рахунок наданий членом Кредитної спілки, одночасно з поверненням внеску члену Кредитної спілки».

Викладено пп. 5.1. Договору в наступній редакції: «5.1.Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 15 жовтня 2019 року, якщо цим Договором не встановлено інше».

Цей Додатковий договір є невід`ємною частиною Договору. Цей Додатковий договір набуває чинності з 16 жовтня 2018 року.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В порушення вимог вищевказаних договорів відповідач належним чином не виконув взяті на себе зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до довідки КС «КС Володар» Директора Другої Солом`янської філії КС «КС Володар» Н.Ф. Роднєвої за вих. № 03-2/12.19 від 03 грудня 2019 року станом на 03 грудня 2019 року ОСОБА_1 має договір по залученню внеску члена кредитної спілки на депозитний рахунок № ДВ-1593.3 від 15 жовтня 2014 року на суму 164 292 грн 60 коп. (а. с. 12).

Отже, наданою довідкою відповідач не заперечує факт наявності внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитному рахунку ОСОБА_1 на суму 164 292 грн 60 коп., яка позивачу у добровільному порядку не повернута.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з КС «КС Володар» заборгованості за договором по залученню внеску члена кредитної спілки на депозитний рахунок № ДВ-1593.3 «Прогресивний» від 15 жовтня 2014 року, а саме суми невиплаченого депозиту і нарахованих процентів, у загальному розмірі 164 292, 60 грн підлягають задоволенню.

Як свідчать матеріали справи, і цей факт не заперечувався відповідачем, листом Директора Другої Солом`янської філії КС «КС Володар» Н.Ф. Роднєвої за вих. № 03-2/12.19 від 03 грудня 2019 року кредитна спілка повідомила, що з 01 липня 2019 року припинила нарахування відсотків на депозитні внески по всім договорам, у зв`язку з виключенням з державного реєстру фінансових установ згідно з розпорядженням Нацкомфінпослуг від 27 червня 2019 року № 1232.

Зі своєї сторони КС «КС Володар» гарантує прийняття всіх необхідних заходів для мінімізації втрат від неповернених позичок та стабілізації внесків членам кредитної спілки (а. с. 13).

Відповідно до пп. 5.1. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 15 жовтня 2019 року.

За таких обставин, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача суми ненарахованих процентів (23%) з суми депозиту 150 000 грн за період з 01 серпня 2019 року по 15 жовтня 2019 року включно у розмірі 7 183, 60 грн.

Положеннями статті 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У статті 530 ЦК України зазначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім цього, статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов`язаний сплатити неустойку та суми передбачені статтею 625 ЦК України.

Беручи до уваги те, що умовами встановлено строк дії договору до 15 жовтня 2019 року включно, позивач має право на стягнення відсотків за користування кредитом з моменту прострочення і до закінчення строку його дії, після настання цього терміну, тобто з 16 жовтня 2019 року, у позивача виникло право на стягнення відсотків за статтею 625 ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, є обгрунтованими.

Проте суд не може повністю погодитися з проведеними позивачем розрахунками.

Cудом проведено розрахунок індексу інфляції відповідно до статті 625 ЦК України.

Інфляційні втрати розраховуються шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка виникла з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникла з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права від 17 липня 2012 року № 01-06/928/2012).

Розраховується за формулою: [Інфляційні нарахування] = [Сума боргу] ? [Сукупний індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу].

Де: [Сума боргу] – сума простроченого боргу. [Сукупний індекс інфляції] – добуток щомісячних індексів за відповідний період.

У період з 01 листопада 2019 року по 28 вересня 2021 року індексація на суму 164 292,60 грн.

[Сукупний індекс інфляції] = 100,10% ? 99,80% ? 100,20% ? 99,70% ? 100,80% ? 100,80% ? 100,30% ? 100,20% ? 99,40% ? 99,80% ? 100,50% ? 101,00% ? 101,30% ? 100,90% ? 101,30% ? 101,00% ? 101,70% ? 100,70% ? 101,30% ? 100,20% ? 100,10% ? 99,80% ? 101,20% =112,778% (за період Листопад 2019 року- Вересень 2021 року)

[Інфляційні нарахування] = 164 292,60 грн. (сума боргу) ? 112,778% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 164 292,60 грн. (сума боргу) = 20 993,88 грн.

Таким чином, виходячи з простроченої суми заборгованості за зобов`язаннями у розмірі 164 292,60 грн, сума боргу з урахуванням інфляції (інфляційні втрати) за період з 16 жовтня 2019 року по день подачі позову- 28 вересня 2021 року, становить 20 993,88 грн.

Cудом проведено розрахунок трьох процентів річних від простроченої суми, виходячи із заборгованості за зобов`язаннями у розмір 164 292,60 грн, за період з 16 жовтня 2019 року по день подачі позову - 28 вересня 2021 року.

Розраховується за формулою: [Проценти] = [Сума боргу] ? [Процентна ставка (%)] / 100% ? [Кількість днів] / [Кількість днів у році].

Де: [Сума боргу] – сума простроченого боргу; [Процентна ставка (%)] – проценти річних; [Кількість днів] – кількість днів прострочення зобов`язання; [Кількість днів у році] – кількість днів у календарному році.

Період розрахунку: з 16.10.2019 року по 31.12.2019 року - 77 днів

[Проценти] = 164 292,60 грн. (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 77 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 1 039,77 грн.

Період розрахунку: з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року - 366 днів

[Проценти] = 164 292,60 грн. (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 366 (кількість днів) / 366 (днів у році) = 4 928,78 грн.

Період розрахунку: з 01.01.2021 року по 28.09.2021 року - 271 день

[Проценти] = 164 292,60 грн. (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 271 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 3 659,45 грн.

Таблиця результату:

Період розрахунку Кількість днів Сума боргу Процентна ставка Проценти

16.10.2019 - 31.12.2019 77 164 292,60 3,000% =1 039,77 грн.

01.01.2020 - 31.12.2020 366 164 292,60 3,000% =4 928,78 грн.

01.01.2021 - 28.09.2021 271 164 292,60 3,000% =3 659,45 грн.

Таким чином, виходячи з простроченої суми заборгованості за зобов`язаннями у розмірі 164 292,60 грн, сума нарахованих 3 процентів річних за період з 16 жовтня 2019 року по день подачі позову - 28 вересня 2021 року, становить 9 628,00 грн.

Стосовно відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов`язання суд виходить з наступного.

За змістом частин першої - третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від відповідного висновку про застосування статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64 цс 19) в частині застосування норм права при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди за порушення договору банківського вкладу.

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Статті 4 та 22 Закону про захист прав споживачів у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Так, вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, зокрема у справі про порушення банком зобов`язання з повернення вкладу, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у праві № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714 цс 19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги конкретні обставини по справі, зокрема похилий вік позивача, який накопичував грошові заощадження протягом свого життя та залучив внесок на депозитний рахунок, проте з жовтня 2019 року своєчасно у встановлений договором строк та до цього часу не може їх отримати, суд вважає, що такими діями відповідача спричинено негативний вплив на здоров`я позивача ОСОБА_1 , чим завдано моральної шкоди.

Оскільки судом було встановлено та підтверджено матеріалами справи наявність винних дій відповідача при виконанні зобов`язань за договором, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.

Водночас, керуючись принципами розумності та справедливості, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 3 000 грн 00 коп., що буде належною сатисфакцією понесених душевних страждань.

В задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовляє.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню на загальну суму 205 098, 08 грн, то, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню документально підтверджений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 050 грн 93 коп.

Керуючись статтями 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Володар» про стягнення грошових коштів за договором - задовольнити частково.

Стягнути з Кредитної спілки «Володар» на користь ОСОБА_1 неповернуту суму вкладу за договором № ДВ-1593.3 від 15 жовтня 2014 року у розмірі 164 292 (сто шістдесят чотири тисячі двісті дев`яносто дві) гривні 60 копійок; проценти за користування коштами у розмірі 7 183 (сім тисяч сто вісімдесят три) гривні 60 копійок; інфляційні втрати у розмірі 20 993 (двадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто три) гривні 88 копійок; 3% річних у розмірі 9 628 (дев`ять тисяч шістсот двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з Кредитної спілки «Володар» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Кредитної спілки «Володар» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 050 (дві тисячі п`ятдесят) гривень 93 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Кредитна спілка «Володар», код ЄДПОУ 26476970, адреса місцезнаходження: 61045, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 192.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення складено 10 жовтня 2022 року.

Суддя В. М. Яковлева