Рішення № 10669387, 02.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

02.08.2010Справа №2-18/1172-2010 За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим», м. Феодосія (вул. Галерейна, 22, м. Феодосія, 98100).

До відповідача – Фірми «Восток і К», м. Сімферополь (вул. Л. Чайкіної, 1, м. Сімферополь, 95050)

Про стягнення 62701,73 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Іванова С.В., представник, довіреність б/н від 20.06.2010 р.

Від відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим», м. Феодосія- позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Фірми «Восток і К», м. Сімферополь – відповідача, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 56451,46 грн., з яких 29952,20 грн. – сума основного боргу, 7479,64 грн. – сума штрафу, 306,89 грн. – сума 3% річних, 18712,73 грн. – сума відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 526, 610, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 01.04.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 28-СФ/СМ про поставку паливо-мастильних матеріалів. Згідно з умовами Договору, позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач у визначений строк здійснити оплату за поставлений товар. На виконання умов Договору позивач поставив продукцію на загальну суму 29952,20 грн., але відповідач свої зобов’язання не виконав, у зв’язку з чим, за ним склалася заборгованість, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

У справі оголошувалася перерва з 01.03.2010 року по 04.03.2010 року відповідно до статті 77 ГПК України.

04.03.2010р. від ТОВ «Атан-Крим» надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 46451,46 грн., з яких 26467,20 грн. – сума основного боргу, 964,64 грн. – сума штрафу, 306,89 грн. – сума 3% річних, 18712,73 грн. – сума відсотків за користування чужими грошовими коштами. Суд прийняв до свого розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.

06.04.2010р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому частково визнав заборгованість перед позивачем, а саме у розмірі 29952,20 грн., але відповідач заперечує відносно стягнення суми штрафу, суми 3% річних та суми відсотків за користування чужими грошовими коштами.

У справі оголошувалася перерва з 06.04.2010р. по 12.04.2010р. відповідно до статті 77 ГПК України.

12.04.2010р. представник позивача надав суду пояснення, в яких зазначив яким чином за відповідачем склалася заборгованість за Договором № 28-СФ/СМ у розмірі 29952,20 грн.. Суд залучав надані пояснення до матеріалів справи.

27.04.2010р. у судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 62701,73 грн., з яких 26467,00 грн. – сума основного боргу, 964,64 грн. – сума штрафу, 306,89 грн. – сума 3% річних, 34963,57 грн. – сума відсотків за користування чужими грошовими коштами, 2316,02 грн. – сума інфляційних витрат. Суд прийняв до свого розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.

11.05.2010р. у судовому засіданні від сторін було заявлено клопотання відповідно до ст. 69 ГПК України про продовження строку розгляду справи. Суд задовольнив клопотання сторін та продовжив строк розгляду справи.

02.08.2010 року у судовому засіданні представник позивача надав суду клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 14952,00 грн. основного боргу, 2853,91 грн. інфляційних витрат, 703,95 грн. – 3% річних, 42823,77 грн. процентів за користування чужими коштами та 2995,22 грн. штрафу.

Суд приймає таке клопотання до свого розгляду.

02.08.2010 року у судове засідання представник відповідача не з’явився, причини нез’явлення суд не відомі. Про день та час розгляду справи сповіщений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.04.2009 р. між ТОВ "Атан-Крим" (Постачальник) та Фірмою «Восток і К» (Покупець) був укладений договір поставки № 28-СФ/СМ.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.1 Договору визначено, що Постачальник зобов’язується передати у встановлені дійсним договором строки паливно – мастильні матеріали (далі –ПММ) у власність Покупця, а Покупець зобов’язується прийняти ПММ та сплатити за них визначені дійсним договором грошові суми.

Відповідно до п. 1.2 Договору ПММ можуть передаватися у наступному асортименті: автомобільні та/або промислові масла та мастила, тосоли та/або охолоджувальні рідини, авто хімія та/або інші авто товари.

Асортимент, кількість та ціна ПММ відповідно до п. 2.1 Договору вказується зокрема у товаросупровідних документах.

Загальний об’єм поставки ПММ по цьому Договору визначається по факту поставок та залежить від намірів сторін (п. 2.2 Договору).

Поставка ПММ здійснюється на підставі заявок Покупця, які можуть бути передані любим зручним для Покупця засобом (п. 3.1 Договору).

Постачальник у строк не більше 3-х банківських днів після отримання заявки зобов’язується виписати та направити Покупцю рахунок для оплати, у якому вказуються асортимент та кількість ПММ, ціна за одиницю ПММ та загальна сума до оплати з ПДВ (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору у випадку, якщо ПММ будуть відпущені без попередньої оплати, Покупець зобов’язаний сплатити повну вартість отриманих ПММ протягом 21 банківського дня з дати отримання ПММ.

Пунктом 8.1 Договору встановлено, що договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріпленням печатками Сторін та діє до 31.12.2009 р. У випадку відсутності письмових заперечень Сторін строк дії даного договору автоматично продовжується на один календарний місяць.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у виконання своїх зобов’язань за Договором поставив відповідачу ПММ, що підтверджується накладними, наявними у матеріалах справи (а.с. 23-42).

Відповідач зазначений товар отримав, про що свідчать підпис уповноваженого представника відповідача та печатка відповідача, та не заперечується відповідачем у своєму письмовому відзиві на позов.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем вказана вартість отриманого товару у повному обсязі сплачена не була, в результаті чого у дійсний час за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 14952,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання—відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідач не представив суду доказів оплати позивачеві ПММ у сумі 14952,00 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 14952,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до клопотання про уточнення позовних вимог від 02.08.2010 року позивач просить суд стягнути з відповідача 703,95 грн. 3 % річних, 2853,91 грн. індексу інфляції та 42823,77 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача щодо сплати вартості отриманих ПММ відповідно до умов договору, суд визнає вимоги позивача щодо нарахування 3 % річних за період з 21.04.2009 року по 01.07.2010 року у сумі 703,95 грн. та індексу інфляції за період з 25.04.2009 року по 01.07.2010 року у сумі 2853,91 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 42823,77 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 5.4 Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення платежу за поставлені ПММ відповідно до п. 4.2 Договору, Покупець сплачує Продавцю за користування чужими грошовими коштами 0,5 % від вартості несплачених ПММ за кожний день прострочення (ст. 692 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Тобто, вказана норма надає продавцеві право у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами, що передбачено ст. 536 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 3 ст. 198 Господарського кодексу України також передбачено, що відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Тобто, чинним законодавством встановлений оплатний характер зобов'язань, пов'язаних із користуванням чужими грошовими коштами. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Сплата процентів за користування чужими грошовими коштами є прямим обов'язком боржника на підставі вищезазначених норм.

Крім того, законом не передбачені обмеження застосування процентів за користування грошовими коштами тільки до зобов'язань, основним предметом яких є надання грошових коштів у тимчасове використання (позика, кредит, банківський вклад тощо). Таким чином, суд дійшов висновку про те, що такі проценти застосовуються і у випадках прострочення сплати грошей за будь-якими оплатними зобов'язаннями, якщо це передбачено договором.

Розглянувши розрахунок процентів, нарахованих за загальний період з 25.04.2009 року по 01.07.2010 року у розмірі 42823,77 грн., суд визнає його обґрунтованим та таким що відповідає матеріалам справи, а тому позовні вимоги в частині стягнення 42823,77 грн. процентів підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача штраф у сумі 2995,22 грн., посилаючись на частину 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сторони у пункті 5.4 договору погодили, що у разі порушення покупцем своїх зобов’язань по оплаті ПММ у строки, встановлені договором, покупець оплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплачених ПММ.

Перевіривши розрахунок штрафу, наданий позивачем, відповідно до якого сума штрафу становить 2995,22 грн., суд знаходить його вірний, у зв’язку із чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у сумі 2995,22 грн. також підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відносяться на відповідача.

Враховуючи те, що ціна позову (з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог від 02.08.2010 року) складає 64328,85 грн., а позивач сплатив державне мито у сумі 650,17 грн. (564,51+85,66), то сума зайве сплаченого державного мита у розмірі 6,88 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

В судовому засіданні 02.08.2010 року судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 06.08.2010 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Прийняти до свого розгляду клопотання позивача про уточнення позовних вимог від 02.08.2010 року.

2.          Позов задовольнити.

3.          Стягнути з Фірми «Восток і К», м. Сімферополь (вул. Л. Чайкіної, 1, м. Сімферополь, 95050; код ЄДРПОУ 24495555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Атан - Крим” (98100, м. Феодосія, вул. Галерейна, 22; код ЄДРПО України 32085677) заборгованість у сумі 14952,00 грн., штраф в сумі 2995,22 грн.; проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 42823,77 грн.; інфляційну суму у розмірі 2853,91 грн., 3% річних у сумі 703,95 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 643,28 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Атан - Крим” (98100, м. Феодосія, вул. Галерейна, 22; код ЄДРПО України 32085677) з державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) 6,88 грн. зайве сплаченого державного мита.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.