Рішення № 10669374, 04.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122

РІШЕННЯ

Іменем України

04.08.2010Справа №2-31/2664-2010 За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофармахім» (49101, м. Дніпропетровськ, вул. Червона, 21а; 49098, м. Дніпропетровськ, пров. Білостоцького, 12а; ЗКПО 24984320)

до відповідача – Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ніва» (96220, Роздольненський район, с.Руч’ї, вул. Тітова, 1а; ЗКПО 32989086)

про стягнення 116 854,71 грн.

Суддя А.В.Привалова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з'явився

Від відповідача – Шевчук Л.О., дов. у справі

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофармахім» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ніва», у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлений товар у розмірі 94298,00 грн., курсову різницю у розмірі 3244,10 грн., пеню в розмірі 10486,45 грн., інфляційні втрати в розмірі 7291,56 грн., 3% річних у розмірі 1534,60 грн., а також просить стягнути судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки №21/07/09/К по сплаті за поставлений товар - засоби захисту рослин, отриманий за відповідними накладними, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у загальній сумі 94298,00 грн.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, надіслав до суду клопотання з проханням розглянути справу у відсутність представника.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду відзив, згідно якого відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

21.07.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофармахім» (Постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Ніва» (Покупець) укладений договір поставки №21/07/09/К (далі Договір), згідно якого Постачальник зобов’язується передати у власність покупцю товар (засоби захисту рослин), а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар.

Згідно п. 2.1 Договору, найменування товарів, їх кількість, ціна товарів, їх вартість загальна та за одиницю визначаються в специфікаціях та витратних накладних, які є невід’ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що загальна вартість Договору складає суму всіх поставок, проведених на протязі дії даного договору.

Пунктом 3.2 Договору сторонами визначено, що ціна товару, а також всі інші суми, які підлягають виплаті Постачальнику по даному договору, є базовими, визначеними на дату підписання договору. Сума грошових коштів, що підлягають перерахуванню Постачальнику, визначається на основі базових цін, встановлених у специфікаціях, по наступній формулі: X2 = (Y2 : Y1) x X1, де X1 – базові ціни в національній валюті України на момент відпуску товарів; Y1 – курс відповідної у.г.о до валюти України, встановлений УМВБ на дату підписання договору; Y2 – курс відповідної у.г.о до валюти України, встановлений УМВБ на дату проведення розрахунку Покупцем; X1 – підсумкова сума до оплати.

У пункті 3.3 Договору сторони домовилися, що розрахунок за товари, поставлені у відповідності з дійсним договором, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника по наступній схемі: попередня оплата в розмірі 50% вартості поставки, за три дні до фактичного відвантаження товару; 50% оплати поставленої партії товару 10.10.2009 р.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що у випадку порушення своїх зобов’язань за договором, вина сторона відшкодовує контрагенту понесені останнім збитки, включаючи пряму шкоду та упущену вигоду, а також виконує інші санкції, передбачені даним договором.

Згідно пункту 5.3 Договору, у випадку прострочення виконання оплати за поставлену партію товарів, Покупець оплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1% , нараховану на суму невчасно перерахованих коштів, за кожен день прострочення.

У пункті 5.6 Договору сторони визначили, що штрафні санкції за даним договором нараховуються за увесь період прострочення виконання зобов’язань. Позовна давність по усіх вимогах, пов'язаних з проведенням розрахунків за товар давність по всім вимогам, пов’язаних з проведенням розрахунків за товар за даною угодою, включаючи вимогу включаючи вимоги про оплату пені, штрафу і т.д. складає п'ять років.

Видатковою накладною №АФс-00518 від 21.07.2009 року на суму 59476,80грн. та видатковою накладною №201С від 21.08.2009 року на суму 64560,00грн., довіреностями №78 від 20.07.09 та №129 від 21.08.2009 на отримання матеріальних цінностей, підтверджується факт поставки товару - Фалькон відповідачу на загальну суму 124036,80грн. Однак, відповідачем отриманий товар був оплачений не в повному обсязі, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 94298,00грн..

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофармахім» направило на адресу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ніва» вимогу про сплату боргу №172 від 23.03.2010 р. Дана вимога була отримана відповідачем 26.03.2010 р., про що свідчить поштове повідомлення №1082672, однак сума заборгованості сплачена не була, що і стало причиною звернення до суду.

Факт поставки товару та наявності боргу в цієї суми визнається відповідачем.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, позов в частині стягнення основної заборгованості в сумі 94398,00грн. є обґрунтованим, підтверджується документально, наявність заборгованості в цієї сумі відповідачем визнається, а тому підлягає задоволенню.

Доказів оплати суми боргу у розмірі 94398,00грн. або частково відповідачем суду не надано.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання по сплаті за поставлений товар, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обов’язок сплатити 3% річних від простроченої суми, що згідно розрахунку станом на 26.04.2010 р. складає 1534,60 грн. та інфляційні витрати, що згідно розрахунку складають 7291,56грн. (а.с.7).

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статей 546, 549, пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно наданого розрахунку позивачем нарахована пеня за договором поставки №21/07/09/К від 21.07.2009 р. в розмірі 10486,45 (а.с.7), яка є обґрунтованою і визнається відповідачем.

Відповідно до специфікації до Договору, товар має прив’язку до долара США. Таким чином, враховуючи зазначену формулу, та те, що товар, за яким є заборгованість має прив’язку до долару США, курсова різниця на момент подачі позову складає: (7,9258/7,662)*94298,00 – 94298,00 = 3244,10 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач свої зобов’язання за договором №21/07/09/К від 21.07.2009 р. не виконав своєчасно та в повному обсязі, на вимогу позивача суму боргу не сплатив і має борг перед позивачем за сплату товару у сумі 94298,00 грн., а відтак повинен сплатити відповідачу, окрім суми основного боргу, 3% річних від простроченої суми в розмірі 1534,60 грн., курсову різницю в сумі 3244,10 грн., інфляційні витрати в сумі 7291,56 грн. та пеню в сумі 10486,45 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, визнаються відповідачем у повному обсязі, тому підлягають задоволенню.

В процесі розгляду справи позивач звернувся до суду із заявою про повернення помилково сплачених грошових коштів в сумі 236,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу платіжним дорученням №107 від 05.05.2010 р., вказуючи на те, що платіжним дорученням №995 від 08.07.2010 цій платіж перераховано на вірний рахунок державного бюджету.

Відповідно до ст.47 ГПК України судові витрати - сплачене державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством. В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.

Відповідно до п.13 Постанови Кабінету міністрів України №1258 «Про затвердження порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів» від 21.12.2005 р., сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають поверненню частково або повністю у випадку та у розмірі, передбачених процесуальним законодавством.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 ГПК України.

У судовому засіданні за згодою відповідача проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення оформлено та підписано 06.08.2010 р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 48, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ніва» (96220, Роздольненський район, с.Руч’ї, вул. Тітова, 1а; ЗКПО 32989086) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофармахім» (49101, м.Дніпропетровськ, вул.Червона, 21а; ЗКПО 24984320) 94298,00 грн. основного боргу, 3244,10 грн. курсової різниці, 10486,45 грн. пені, 1534,60 грн. 3% річних, 7291,56 грн. інфляційних втрат, 1168,55 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофармахім» (49101, м.Дніпропетровськ, вул.Червона, 21а; ЗКПО 24984320) з Державного бюджету України (одержувач: Держбюджет, м.Сімферополь, р/р №31115095700002, в ГУ ДК України в АРК, м.Сімфрополь, код банку 824026; ОКПО 34740405) помилково сплачені грошові кошти в сумі 236,00 грн., перераховані платіжним дорученням №107 від 05.05.2010 р.

4.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити поштою на адресу сторін.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Привалова А.В.