Ухвала суду № 106693580, 11.10.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

У Х В А Л А

про залишення позовних вимог без розгляду в частині позовних вимог

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Бояринцева М.А., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов"язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області та просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо невнесення відомостей до наказу про звільнення №183 о/с від 16.07.2021 щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачу вальної відпустки, у кількості 60 днів (діб), з яких: 2 дні (діб) за 2017 рік, 22 (дні) за 2019 рік та 36 днів (діб) за 2020 рік;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області внести зміни до наказу про звільнення №183 о/с від 16.07.2021 щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки, у кількості 60 днів (діб), з яких: 2 дні (діб) за 2017 рік, 22 (дні) за 2019 рік та 36 днів (діб) за 2020 рік;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки у кількості 60 днів (діб), з яких: 2 дні (діб) за 2017 рік, 22 (дні) за 2019 рік та 36 днів (діб) за 2020 рік;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області виплати грошову компенсацію за невикористану ОСОБА_1 щорічну основну оплачувану відпустку у кількості 60 днів (діб), з яких: 2 дні (діб) за 2017 рік, 22 (дні) за 2019 рік та 36 днів (діб) за 2020 рік, що підлягає стягненню у сумі 33 788,40 грн.

07.06.2022 Головним управлінням Національної поліції в Київській області подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог.

Разом з цим, у відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, а саме строку встановленого частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою суду від 12.09.2022 у справі №640/974/22 запропоновано ОСОБА_1 у строк до десяти днів з дня отримання даної ухвали суду надати пояснення щодо строків звернення до суду з урахуванням позиції, викладеної відповідачем у відзиві на позовну заяву.

28.09.2022 від позивача надійшли пояснення щодо строків звернення до суду, де ним зазначено про те, що право на оплату праці, у тому числі право на отримання грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки не обмежено стоком звернення до суду та висловлено заперечення щодо застосування положень частини 5 статті 122 КАС України, оскільки предметом розгляду не є оскарження наказу про звільнення.

Вирішуючи питання щодо дотримання ОСОБА_1 строків звернення до суду суд враховує наступне.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 16.07.2021 №183 о/с «По особовому складу» наказано відповідно до Закону України «Про національну поліцію» звільнити за пунктом 2 (через хворобу) частини 1 статті 77 капітана поліції ОСОБА_1 оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінальної поліції Білоцерківського районного управління поліції, 19 липня 2021 року (далі - Наказ №183 о/с).

Із вказаним наказом позивач ознайомлений 19.07.2021, що підтверджується матеріалами справи.

12.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив внести зміни до Наказу №183 о/с від 16.07.2021 в пункті «кількість невикористаних днів щорічної відпустки у році звільнення» з врахуванням всіх не відбутих днів відпусток на момент звільнення, а саме 60 днів (діб), з яких: 2 дні (діб) за 2017 рік, 22 (дні) за 2019 рік та 36 днів (діб) за 2020 рік з подальшою грошовою компенсацією за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку.

Листом від 14.09.2021 №К-838 Головне управління Національної поліції в Київській області повідомило заявника про відсутність підстав для внесення змін до наказу та роз`яснено позивачу положення пункту 10 статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» у відповідності до якого за не використану у році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Аналіз вказаних обставин дає суду підстави дійти до висновку, що ОСОБА_1 про відмову у внесені змін до Наказу №183 о/с дізнався за наслідком отримання листа відповідача від 14.09.2021 №К-838.

Згідно із частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У той же час, положеннями частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Визначення терміну «публічна служба» закріплено у пункті 17 частини 1 статті 4 КАС України, згідно якого, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Отже, служба в підрозділах Національної поліції в розумінні КАС України є публічною службою.

Таким чином, на переконання суду строк звернення до суду у питаннях щодо прийняття, проходження та звільнення зі служби в органах Національної поліції становить 1 (один) місяць з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вказує, що позовні вимоги в частині не внесення змін до наказу про звільнення №183 о/с від 16.07.2021 щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачу вальної відпустки, у кількості 60 днів (діб), з яких: 2 дні (діб) за 2017 рік, 22 (дні) за 2019 рік та 36 днів (діб) за 2020 рік та зобов`язання внести такі зміни стосуються безпосередньо обставин звільнення позивача із публічної служби, а відтак, за висновком суду до спірних правовідносин в цій частині має бути застосовано місячний строк звернення до суду.

Як вже було вказано судом вище ОСОБА_1 , за наслідком отримання листа від 14.09.2021 №К-838, був повідомлений про фактичну відмову Головного управління Національної поліції в Київській області щодо внесення змін до Наказу №183 о/с, у той час коли до суду звернувся 31.12.2021, тобто з порушенням строків встановлених частиною 5 статті 122 КАС України у наведеній частині позовних вимог.

Суд враховує, що встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі, гарантує й стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною відповідним Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

У пункті 36 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Європейський суд) від 04.12.1995 у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

В той же час, у своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду, хоча остаточне рішення про те, чи було дотримано вимог Конвенції, має виносити Суд. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (див. рішення у справі «Вайт і Кеннеді проти Німеччини» [GC], №26083/94, ECHR 1999-I, пункт 59; рішення у справі "Т. Р. та К. М. проти Сполученого Королівства" [GC], №28945/95, пункт 98, ECHR 2001; рішення у справі "Z. та інші проти Сполученого Королівства" [GC], №29392/95, пункт 93, ECHR 2001, рішення від 12.07.2001 у справі за заявою №42527/98 «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини» (CASE OF PRINCE HANS-ADAM II OF LIECHTENSTEIN v. GERMANY), пункт 44).

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.

Поряд із цим, ЄСПЛ звертав увагу на те, що "застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007)".

Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Отже, приймаючи до уваги наведене у своїй сукупності суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду частково, а саме в частині позовних вимог, що стосуються не внесення змін до наказу про звільнення №183 о/с від 16.07.2021 щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачу вальної відпустки, у кількості 60 днів (діб), з яких: 2 дні (діб) за 2017 рік, 22 (дні) за 2019 рік та 36 днів (діб) за 2020 рік та зобов`язання внести такі зміни з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду, встановлено частиною 5 статті 122 КАС України.

Натомість, в іншій частині позовних вимог, а саме щодо обставин не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки суд вважає, що строк звернення до суду не пропущений.

При цьому, суд вказує, що позивачем не заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог, яка підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 122, 123, пунктом 8 частини 1 статті 240, 248, 256, 262, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити клопотання представника Національної поліції в Київській області про залишення позовної заяви без розгляду частково.

2. Залишити позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної полії в Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, б. 15, код ЄДРПОУ 40108616) в частині позовних вимог про визнання бездіяльності Головного управління Національної поліції в Київській області щодо не внесення змін до наказу про звільнення №183 о/с від 16.07.2021 щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачу вальної відпустки, у кількості 60 днів (діб), з яких: 2 дні (діб) за 2017 рік, 22 (дні) за 2019 рік та 36 днів (діб) за 2020 рік та зобов`язання внести такі зміни без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому статті 256 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 294, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева