Рішення № 106693558, 11.10.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2022 року м. Київ № 640/1017/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Начальника Управління правового забезпечення Служби безпеки України Лахвацького Олександра Петровича

третя особа: Служба безпеки України

про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Начальника Управління правового забезпечення Служби безпеки України Лахвацького Олександра Петровича (далі по тексту - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Служби безпеки України (далі по тексту - третя особа, СБУ), у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 10 грудня 2020 року №27-ос/дск.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на протиправність оскаржуваного наказу у зв`язку з тим, що до позивача не доведено, у чому саме полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку, оскаржуваний наказ не містить відомостей щодо фактів, які б свідчили про невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків, порушення військової дисципліни чи громадського порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2021 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 24 лютого 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/1017/21 і призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Начальник Управління правового забезпечення Служби безпеки України Лахвацький Олександр Петрович не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки встановлено неналежне виконання позивачем як начальником служби своїх посадових обов`язків та порушення ним вимог військових статутів, зокрема статті 28 Статуту внутрішньої служби та статті 5 Дисциплінарного статуту.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач не спростував викладені в адміністративному позові доводи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2021 року задоволено клопотання СБУ про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та залучено СБУ в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 02 квітня 2021 року виправлено описку в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2021 року.

У запереченнях відповідач вказує щодо невідповідності обставинам справи доводів позивача, викладених у відповіді на відзив.

Третьою особою подано до суду пояснення, в яких зазначено про правомірність дій відповідача та про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У поясненнях на заперечення відповідача позивач вказує, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем дисциплінарних порушень, а його твердження є безпідставними, недостовірними та ґрунтуються на припущеннях.

У відповіді на пояснення СБУ позивач зазначає, що пояснення СБУ на позов не підтверджує правомірність оскаржуваного наказу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року виправлено описку, допущену в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2021 року.

На підставі розпорядження про повторний автоматизований розподіл від 13 травня 2022 року №605 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 травня 2022 року визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №640/1017/21 та вказану справу передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2022 року адміністративну справу №640/1017/22 прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін); у задоволенні клопотань позивача про витребування доказів відмовлено.

Відповідачем подані пояснення, в яких зазначено, що позиція, викладена у відзиві є незмінною та просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Позивачем також були подані додаткові пояснення у зв`язку із поданими відповідачем поясненнями, у яких висловлюють заперечення на доводи відповідача.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.

Наказом Управління правового забезпечення СБУ від 10 грудня 2020 року №27-ОС/дск «По особовому складу» «Про накладання дисциплінарного стягнення» за порушення військової дисципліни, що виразилось у невиконанні вимог статті 4 (в частині обов`язку кожного військовослужбовця неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів) Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11 (в частині обов`язку сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок), 16 (в частині обов`язку виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою) Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, неналежне виконання посадових обов`язків, викладених у Посадовій інструкції начальника 4 служби Управління правового забезпечення, затверджених начальником УПЗ 16 жовтня 2015 року №16/5388, в частині керівництва, організації, координації та контролю діяльності особового складу служби; організації діяльності та здійснення загального контролю за: успішним виконанням 4 службою завдань; внутрішнім порядком у цьому підрозділі; своєчасністю виконання особовим складом служби документів та додержанням ним процесуальних строків, з урахуванням інформації, викладеної у рапорті начальника 4 служби Управління правового забезпечення від 09 грудня 2020 року №16/5948, відповідно до пункту «б» статті 48, статті 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України оголошено догану полковнику юстиції ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні начальника Управління за посадою начальника служби; наказ оголосити в порядку, передбаченому статтею 97 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Відповідно до відмітки позивач ознайомлений з наказом 14 грудня 2020 року, про що позивачем зазначено в адміністративному позові.

Не погоджуючись із вказаним наказом та стверджуючи про його протиправність позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 548-ХІV, затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут).

Відповідно до частин 1, 4 Статуту, цей Статут визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами (стаття 9 Статуту).

Необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно (стаття 11 Статуту).

Військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров`я звичок (стаття 13 Статуту).

Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту).

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16 Статуту).

Відповідно до статті 49 Статуту, військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг, визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України № 551-XIV від 24 березня 1999 року (далі по тексту - Дисциплінарний статут ЗС України).

Військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України (стаття 1 Дисциплінарного статуту ЗС України).

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі (стаття 2 Дисциплінарного статуту ЗС України).

Військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання (стаття 3 Дисциплінарного статуту ЗС України).

Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби (стаття 4 Дисциплінарного статуту ЗС України).

Відповідно до частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту ЗС України, за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Згідно приписів частини першої статті 45 Дисциплінарного статуту ЗС України, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

У відповідності статті 48 Дисциплінарного статуту ЗС України, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Згідно статті 55 Дисциплінарного статуту ЗС України командир бригади (полку, корабля 1 рангу) має право застосовувати стягнення, передбачені пунктами «а»-«ґ», а також пунктами «д»-«ж» (до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно) статті 48 цього Статуту.

Вимогами статті 83, частини першої статті 84 Дисциплінарного статуту ЗС України, передбачено, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Згідно статті 87 Дисциплінарного статуту ЗС України дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції про порядок проведення службових розслідувань та службових перевірок стосовно військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої наказом Центрального управління СБУ від 04 лютого 2016 року №45, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 березня 2016 року за №328/28458 службове розслідування (службова перевірка) не проводиться, якщо обставини вчинення правопорушення (час, місце, спосіб тощо), а також причини та умови, що сприяли його вчиненню, встановлено або встановлюються під час іншого службового розслідування, службової перевірки, аудиту, інвентаризації, здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні.

Також відповідно до пункту 1 розділу ІІ вказаної Інструкції прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави вважати, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. При цьому, проведення службового розслідування не є обов`язковою передумовою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Обов`язковою передумовою для накладення дисциплінарного стягнення є порушення військової дисципліни або громадського порядку.

Судом встановлено, що наказом Управління правового забезпечення СБУ від 10 грудня 2020 року №27-ОС/дск «По особовому складу» «Про накладання дисциплінарного стягнення» за порушення військової дисципліни, що виразилось у невиконанні вимог статті 4 (в частині обов`язку кожного військовослужбовця неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів) Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11 (в частині обов`язку сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок), 16 (в частині обов`язку виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою) Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, неналежне виконання посадових обов`язків, викладених у Посадовій інструкції начальника 4 служби Управління правового забезпечення, затверджених начальником УПЗ 16 жовтня 2015 року №16/5388, в частині керівництва, організації, координації та контролю діяльності особового складу служби; організації діяльності та здійснення загального контролю за: успішним виконанням 4 службою завдань; внутрішнім порядком у цьому підрозділі; своєчасністю виконання особовим складом служби документів та додержанням ним процесуальних строків, з урахуванням інформації, викладеної у рапорті начальника 4 служби Управління правового забезпечення від 09 грудня 2020 року №16/5948, відповідно до пункту «б» статті 48, статті 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України оголошено догану полковнику юстиції ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні начальника Управління за посадою начальника служби; наказ оголосити в порядку, передбаченому статтею 97 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Відповідно до рапорту від 09 грудня 2020 року №16/5948 начальника 4 служби УПЗ СБУ Олени Кривонос начальнику УПЗ СБУ О. Лахвацькому, на виконання вказівки відповідача проведено інвентаризацію справ 1 відділу 4 служби УПЗ; за результатами інвентаризації виявлено порушення, які полягають у: наявності документів, по яким не визначено виконавців після звільнення з УПЗ співробітників, які здійснювали опрацювання цих документів; не поданні до суду відзивів СБУ та, як наслідок, розгляд судами справ за наявними матеріалами, що окрім іншого унеможливило ухвалення рішень на користь СБУ; не вжитті заходів щодо захисту майнових прав СБУ, зокрема, не поданні позовів про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі трьох колишніх військовослужбовців СБУ. Вказані недоліки є наслідком неналежного виконання позивачем, який з середини 2015 по 13 листопада 2020 року перебував на посаді начальника 4 служби УПЗ, посадової інструкції начальника 4 служби УПЗ, затвердженої начальником Управління 16 жовтня 2015 року №16/5388, в частині керівництва, організації, координації та контролю діяльності особового складу служби; організації діяльності та здійснення загального контролю за: успішним виконанням 4 службою завдань; внутрішнім порядком у цьому підрозділі; своєчасністю виконання особовим складом служби документів та додержання ним процесуальних строків. Додаток: довідка т.в.о. начальника 1 відділу 4 служби УПЗ підполковника юстиції Скрипнікова Д.С.

У довідці від 09 грудня 2020 року довідка т.в.о. начальника 1 відділу 4 служби УПЗ підполковника юстиції Скрипнікова Д.С. на виконання вказівки начальника УПЗ СБУ за результатами інвентаризації виявлено, що 9 судових справ, розгляд яких триває у судах, не закріплені за співробітниками 1 відділу 4 служби, у зв`язку з чим з липня 2020 року представництво та самопредставництво інтересів СБУ за цими справами не здійснювалось, хід їх розгляду не контролювався (всупереч вимогам статті 28 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ, посадової інструкції начальника 4 служби УПЗ, затвердженої начальником Управління 16 жовтня 2015 року №16/5388); 4 номенклатурні справи, до яких долучаються документи щодо контролю діяльності юридичних структур регіональних органів стосовно представництва та самопредставництва інтересів СБУ, з липня 2020 року не закріплені за співробітниками 1 відділу 4 служби, у зв`язку із не визначенням за співробітниками підрозділу кураторських функцій щодо юридичних структур регіональних органів (всупереч вимогам статті 28 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ, посадової інструкції начальника 4 служби УПЗ, затвердженої начальником Управління 16 жовтня 2015 року №16/5388); у 21 судовій справі за позовами фізичних осіб до СБУ щодо грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку учасникам бойових дій відсутня правова позиція СБУ стосовно пред`явлених до неї позовів, у зв`язку з чим суди здійснювали розгляд цих справ за наявними у суду матеріалами, без урахування позиції СБУ та, як наслідок, ухвалили впродовж 2020 року рішення не на користь СБУ (всупереч вимогам статті 28 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ, посадової інструкції начальника 4 служби УПЗ, затвердженої начальником Управління 16 жовтня 2015 року №16/5388); наявні документи, що датуються 2018 та 2019 роками, згідно з якими у СБУ існують правові підстави для подання до суду позовів про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі трьох колишніх військовослужбовців СБУ, які до цього часу не подані (всупереч вимогам статті 28 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ, посадової інструкції начальника 4 служби УПЗ, затвердженої начальником Управління 16 жовтня 2015 року №16/5388); більше 40 судових справ, які після звільнення ОСОБА_3 в порушення вимог діловодства не були закріплені за іншими співробітниками УПЗ (всупереч вимогам статті 28 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ, посадової інструкції начальника 4 служби УПЗ, затвердженої начальником Управління 16 жовтня 2015 року №16/5388). Додаток: перелік справ, які не закріплені за співробітниками УПЗ.

Відповідно до статті 28 Статуту внутрішньої служби ЗСУ єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Згідно статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов`язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни.

Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

Відповідно до посадової інструкції співробітників 4 служби Управління правового забезпечення СБУ, затвердженої начальником УПЗ СБУ О. Єрмаковим 16 жовтня 2015 року ДСК, з якою позивач ознайомлений 30 жовтня 2015 року, про що здійснено відповідний запис, начальник 4 служби, здійснює організацію, координацію та контроль в СБУ діяльності із представництва інтересів СБУ в адміністративних, цивільних та господарських судах, в органах державної виконавчої служби, Казначействі України та його територіальних органах у зв`язку з виконанням ними ухвалених цими судоми рішень, надання правової і методичної допомоги підрозділам Центрального управління СБУ з питань досудового врегулювання спорів, перевірки на відповідність чинному законодавству проектів претензій, які пред`являються від імені СБУ, та їх погодження; організовує діяльність та здійснює загальний контроль за: успішним виконанням 4 службою завдань; обґрунтованістю, умотивованістю і відповідністю законодавству проектів актів і документів, що готуються особовим складом служби або зі її участю; військовою дисципліною, морально-психологічним станом особового складу служби; внутрішнім порядком у цьому підрозділі; своєчасністю виконання особовим складом служби документів та додержанням ним процесуальних строків.

Тобто, з жовтня 2015 року по дату виникнення спірних відносин позивач був обізнаний зі своїми посадовими обов`язками, які повинен був виконувати у сукупності з покладеними на нього вимогами статті 28 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ.

Проте, як свідчать матеріали справи та не спростовано у судовому засіданні, за результатами інвентаризації виявлено порушення, які полягають у: наявності документів, по яким не визначено виконавців після звільнення з УПЗ співробітників, які здійснювали опрацювання цих документів; не поданні до суду відзивів СБУ та, як наслідок, розгляд судами справ за наявними матеріалами, що окрім іншого унеможливило ухвалення рішень на користь СБУ; не вжитті заходів щодо захисту майнових прав СБУ, зокрема, не поданні позовів про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі трьох колишніх військовослужбовців СБУ.

При цьому, обов`язок організації, координації та контролю в СБУ діяльності із представництва інтересів СБУ в адміністративних, цивільних та господарських судах покладено саме на позивача.

Вказані недоліки, відповідно до репорту, є наслідком неналежного виконання позивачем, який з середини 2015 по 13 листопада 2020 року перебував на посаді начальника 4 служби УПЗ, посадової інструкції начальника 4 служби УПЗ, затвердженої начальником Управління 16 жовтня 2015 року №16/5388, в частині керівництва, організації, координації та контролю діяльності особового складу служби; організації діяльності та здійснення загального контролю за: успішним виконанням 4 службою завдань; внутрішнім порядком у цьому підрозділі; своєчасністю виконання особовим складом служби документів та додержання ним процесуальних строків.

Матеріали справи також містять перелік справ, які не закріплені за співробітниками УПЗ (4 служби), з яких 13 справ без інвентарного номеру - це документи з питань представництва інтересів СБУ в суді, 44 номенклатурні справи, які обліковуються за особою, звільненою 03 серпня 2020 року та знайдені у шафі верхнього одягу в кабінеті позивача, 2 справи - документальні матеріали, 2 справи - документи з питань дотримання норм законодавства, вирішення конфліктів, спорів та інших правових питань.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості оскаржуваного наказу, відповідність викладених у ньому мотивів тим висновкам, яких дійшов відповідач, відповідність застосованого виду дисциплінарної відповідальності тим підставам, що викладені у наказі.

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи позивача стосовно того, що до позивача не доведено, у чому саме полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку, оскаржуваний наказ не містить відомостей щодо фактів, які б свідчили про невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків, порушення військової дисципліни чи громадського порядку, оскільки оскаржуваний наказ містить опис порушень, які полягають у «порушенні військової дисципліни, що виразилось у невиконанні вимог статті 4 (в частині обов`язку кожного військовослужбовця неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів) Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11 (в частині обов`язку сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок), 16 (в частині обов`язку виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою) Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, неналежне виконання посадових обов`язків, викладених у Посадовій інструкції начальника 4 служби Управління правового забезпечення, затверджених начальником УПЗ 16 жовтня 2015 року №16/5388, в частині керівництва, організації, координації та контролю діяльності особового складу служби; організації діяльності та здійснення загального контролю за: успішним виконанням 4 службою завдань; внутрішнім порядком у цьому підрозділі; своєчасністю виконання особовим складом служби документів та додержанням ним процесуальних строків, з урахуванням інформації, викладеної у рапорті начальника 4 служби Управління правового забезпечення від 09 грудня 2020 року №16/5948».

Відповідно до статті 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.

Тобто, статтею 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено строк накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення, який пролонгується на кількість днів перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Проте, зазначена стаття не містить обмежень щодо накладення дисциплінарного стягнення у період перебування військовослужбовця у відпустці чи на лікарняному.

З урахуванням викладеного, судом не приймаються до уваги доводи позивача щодо неможливості застосування до нього дисциплінарного стягнення у період перебування на лікарняному.

Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п`ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню позивачу не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 30 днів з моменту складення повного тексту

Суддя: Н.А. Добрівська