Рішення № 106693553, 11.10.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2022 року м. Київ № 640/18587/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної фіскальної служби України, Київської міської митниці ДФС, Київської митниці Держмитслужби та Державної митної служби України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 02.06.2021 №836-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- визнати протиправним та скасувати наказ Київської міської митниці ДФС від 02.06.2021 №5-ос «Про проведення розрахунку»;

- поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді (заступника начальника митниці) в Київській митниці Держмитслужби внаслідок публічного правонаступництва;

- зобов`язати суб`єкта призначення Державну митну службу України, як правонаступника Державної фіскальної служби України, видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника митниці в Київській митниці Держмитслужби внаслідок публічного правонаступництва;

- стягнути з Державної митної служби України (як правонаступника Державної фіскальної служби України та як органу державної влади, що виніс незаконний наказ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дати звільнення до дати фактичного поновлення на посаді.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про протиправність оскаржуваного наказу Державної фіскальної служби України від 02.06.2021 №836-о «Про звільнення ОСОБА_1 », оскільки ОСОБА_1 під час звільнення не запропоновано жодної вакантної посади.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено сторонам строки для подання до суду відзивів, відповіді на відзив та заперечень.

Від представника відповідача-3 через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи про те, що у зв`язку зі звільненням позивача, Київською міською митницею прийнято наказ від 02.06.2021 №5-ОС "Про проведення розрахунку". Натомість, за твердженням представника відповідача-3, Київська міська митниця ДФС, як і її правонаступник - Київська митниця Держмитслужби, -не є суб`єктами призначення/звільнення ОСОБА_1 , відповідно, з боку митного органу відсутні порушення (якщо такі наявні) норм законодавства щодо прийняття наказу Державної фіскальної служби України від 02.06.2021 №836-О "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Від представника відповідача-1 через канцелярію суду також надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, з огляду на те, що відповідно до ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» у редакції, яка діяла на дату попередження позивача про наступне вивільнення (13.07.2020), пропонування рівнозначних посад ОСОБА_1 був не обов`язком, а правом державного органу. Разом з тим, позивач не вчиняв жодних дій стосовно намагання перевестись до територіальних органів Державної митної служби України, не звертався із заявами до Державної митної служби України для вирішення питання стосовно переведення до Держмитслужби.

Від представника відповідача-4 через канцелярію суду надійшов відзив, згідно з яким, станом на момент подання даного відзиву до суду Державна фіскальна служба України не припинена, розподільчого балансу не складено та не підписано. У той же час, протягом усього часу позивач не намагався перевестись до Київської митниці Держмитслужби (шляхом переведення), також позивач не брав участі у конкурсах, які проводились територіальними органами Держмитслужби та Держмитслужбою, з ціллю добору персоналу, а чекав свого звільнення.

Від позивача через канцелярію суду надійшли відповіді на відзив, в яких останнім додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог, з урахуванням того, що у межах заявленого спору застосуванню підлягають положення ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» саме у редакції, яка діяла станом на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивача із займаної ним посади, згідно з якою, суб`єкт призначення або керівник державної служби зобов`язаний запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби.

Щодо поданого позивачем через канцелярію суду клопотання про зміну предмету позову від 13.08.2021 слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Так, розгляд справи №640/18587/21 ухвалою суду від 12.07.2021 призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відтак, у силу наведених законодавчих положень вбачається, що строк для подання у даній справі заяви про зміну предмету позову завершується 11.08.2021 (включно). Натомість, клопотання позивача про зміну предмета позову, яке датоване 13.08.2021, надійшло до суду 17.08.2021, а тому подано з пропуском встановленого для цього строку без зазначення поважних причин пропуску такого строку та підлягає поверненню позивачу без розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відповідача-3 - Київську митницю Держмитслужби - замінено на правонаступника - Київську митницю.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзиви та відповіді на відзиви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, наказом Державної фіскальної служби України від 26.04.2016 №1587-о "Про призначення ОСОБА_1 " ОСОБА_1 призначено у порядку переведення на посаду заступника начальника Київської міської митниці ДФС, як такого, що успішно пройшов стажування.

У той же час, 13.07.2020 ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення із займаної посади не раніше ніж за 30 календарних днів з дати ознайомлення з цим попередженням на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" та п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з реорганізацією, про що свідчить підпис останнього.

Наказом Державної фіскальної служби України від 02.06.2021 №836-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України", Постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби", Постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074 "Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств та інших центральних органів виконавчої влади", визначено припинити державну службу та звільнити з 02.06.2021 ОСОБА_1 з посади заступника начальника Київської міської митниці ДФС у зв`язку з реорганізацією, скороченням чисельності та штату державних службовців, п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу", а Київській міській митниці ДФС вказано забезпечити проведення розрахунку з ОСОБА_1 , згідно з чинним законодавством та виплатити вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

З урахуванням викладеного, Київською міською митницею ДФС прийнято наказ від 02.06.2021 №5-ос "Про проведення розрахунку", згідно з яким, визначено здійснити нарахування для повного розрахунку із ОСОБА_1 , у відповідності до вимог чинного законодавства та виплатити вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат, а також здійснити нарахування для виплату грошової компенсації, відповідно до ст. 24 Закону України "Про відпустки".

Вважаючи дані накази протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, є Закон України «Про державну службу» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну службу», державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державну службу»).

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 5 Закону України «Про державну службу», правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», серед підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення визначено, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

У той же час, приписами ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» (у редакції, яка діяла станом на момент ознайомлення позивача з попередженням про наступне вивільнення, тобто станом на 13.07.2020), суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Суб`єкт призначення приймає рішення про припинення державної служби з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, у п`ятиденний строк з дня настання або встановлення відповідного факту.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

У той же час, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби" від 23.02.2021 №1285-ІХ ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» викладено у наступній редакції:

"Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду".

Дана редакція ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» діяла станом на момент винесення оскаржуваних наказів.

Відтак, у межах заявленого спору підлягає встановленню редакція ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу», яка підлягає застосуванню.

Так, станом на момент ознайомлення позивача з попередженням про наступне вивільнення, тобто станом на 13.07.2020, суб`єкт призначення мав право призначити державного службовця, якого звільнено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», на рівнозначну або нижчу посаду державної служби. Водночас, станом на момент прийняття оскаржуваних наказів суб`єкт призначення або керівник державної служби вже зобов`язаний запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.

Отже, враховуючи значний проміжок часу між датою ознайомлення позивача з попередженням про наступне вивільнення (13.07.2020) та прийняттям наказу про звільнення (02.06.2021), тобто трохи менше одного року, а також законодавчі зміни у регулюванні спірних правовідносин, у Державної фіскальної служби України в особі її уповноважених осіб був наявний законодавчо мотивований обов`язок запропонувати позивачу, як державному службовцю, іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, з урахуванням змін до ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу», внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби" від 23.02.2021 №1285-ІХ.

Разом з тим, з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається того, що ОСОБА_1 станом на момент винесення оскаржуваного наказу про звільнення останнього із займаної ним посади було запропоновано іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.

З викладеного вбачається, що Державною фіскальною службою України під час винесення наказу від 02.06.2021 №836-о "Про звільнення ОСОБА_1 " не дотримано процедури звільнення позивача із займаної ним посади, як наслідок, даний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді, з якої його звільнено, а саме: на посаді заступника начальника Київської міської митниці ДФС, як належний спосіб захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача. З огляду на викладене, не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов`язання суб`єкта призначення Державну митну службу України, як правонаступника Державної фіскальної служби України, видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника митниці в Київській митниці Держмитслужби внаслідок публічного правонаступництва.

У свою чергу, наказ Київської міської митниці ДФС від 02.06.2021 №5-ос "Про проведення розрахунку", як похідний від наказу Державної фіскальної служби України від 02.06.2021 №836-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", також є протиправним та підлягає скасуванню.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

При визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що при обчисленні належної до виплати суми застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (надалі - Порядок №100).

Так, згідно з вимогами п. 2 Порядку №100, обчислення середньомісячної заробітної плати здійснюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 5 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Так, згідно з довідкою від 16.07.2021 №4, виданою Київською міською митницею ДФС, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить (16 761,17 грн.+16 761,17 грн.)/ (22+18)= 838,06 грн.

З урахуванням викладеного, на користь позивача підлягає стягненню сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, розрахована за період з 03.06.2021 (наступна дата після звільнення) по 07.10.2022 (дата ухвалення судового рішення), тобто за 338 робочих днів.

На підставі викладеного, суд вказує про необхідність стягнути з Київської митниці, як правонаступника Київської міської митниці ДФС та Київської митниці Держмитслужби, на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 03.06.2021 по 07.10.2022 у розмірі 838,06 грн. * 338 робочих дня = 283 264,28 грн., з вирахуванням розміру обов`язкових платежів.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 77, 139, 245, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, адреса: 04655, м. Київ, Львівська площа, 8), Київської міської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39422888, адреса: 03124, м. Київ, бульв. В. Гавела, 8-а), Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555, адреса: 03124, м. Київ, бульв. В. Гавела, 8-а) та Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43115923, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 02.06.2021 №836-о "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Визнати протиправним та скасувати наказ Київської міської митниці ДФС від 02.06.2021 №5-ос "Про проведення розрахунку".

Зобов`язати Державну митну службу України поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Київської міської митниці ДФС.

Стягнути з Київської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.06.2021 по 07.10.2022 у розмірі 283 264,28 грн. (двохсот вісімдесяти трьох тисяч двохсот шістдесяти чотирьох грн. 28 копійок), з вирахуванням розміру обов`язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Київської міської митниці ДФС та в частині стягнення з Київської митниці на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць, що становить 16 761,17 грн. (шістнадцять тисяч сімсот шістдесят одну грн. 17 копійок), з вирахуванням розміру обов`язкових платежів.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок