Єдиний державний реєстр судових рішень ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 206
РІШЕННЯ
Іменем України
27.07.2010Справа №2-6/2919-2010 За позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ,
до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Камиш – Бурунський залізорудний комбінат», м. Керч,
про стягнення 157685,42 грн. та спонукання до виконання певних дій
Суддя Шкуро В.М.
представники:
Від позивача – не з'явився, повідомлений належним чином
Від відповідача – Юшкевич С.В., ліквідатор.
Суть спору: Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся в господарський суд АР Крим з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Камиш – Бурунський залізорудний комбінат» про зобов’язання ВАТ «Камиш – Бурунський залізорудний комбінат» повернути до державного резерву матеріальні цінності:
- феросиліцій в перерахунку на 45% (т) -2,5 тонн;
- балки та швелери (т) – 0,8 тонн;
- сталь крупносортна (т) – 3,0 тонн;
- сталь середньосортна (т) – 1,65 тонн;
- сталь дрібносортна (т) – 5,22 тонн;
- сталь товстолиста (т) – 0,7 тонн;
- сталь тонколиста 1,9-3,9 (т) – 2,2 тонн;
- сталь тонколиста 1-1,8 (т) – 1,45 тонн;
- канати сталеві (т) – 1,285 тонн;
- стрічки конвеєрні резинотканинні (тис. м2) – 0,495 тис. м2;
- чавун переробний (т) – 22,447 тонн,
та стягнення до державного бюджету України штрафу у розмірі 100% вартості самовільно відчужених матеріальних цінностей державного резерву та пені з вартості відсутнього їх обсягу за кожен день до повного повернення матеріальних цінностей у загальній сумі 157685,42 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на відповідальному зберіганні відповідача знаходились матеріальні цінності мобілізаційного резерву, які є державною власністю і перебувають в оперативному управлінні Державного комітету України з державного матеріального резерву. За результатами перевірок, проведених заступником начальника Дніпропетровської міжобласної інспекції Державного резерву України та контрольно-ревізійним відділом Південного регіону Контрольно-ревізійного департаменту Держкомрезерву України встановлені порушення Закону України «Про державний матеріальний резерв», а саме незабезпечення зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на загальну суму 96660,20 грн., де 29670,06 грн. це вартість матеріальних цінностей, незабезпечення зберігання яких встановлено актом перевірки від 21.11.2001р. і 66990,14 грн. вартість самовільно відчужених матеріальних цінностей згідно акту перевірки від 14.05.2009р.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву вказав, що вимоги з повернення самовільно відчужених цінностей матеріального резерву вартістю 29670,06 грн. згідно акту перевірки від 21.11.2001р. мали бути заявлені у справі про банкрутство як вимоги конкурсного кредитора. А оскільки такі у вимоги у передбачений статтею 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» тридцятиденний строк після публікації в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство не заявлялись, вони відповідно є погашеними. Щодо акту перевірки від 14.05.2009р. відповідач вказує на те, що на час перевірки матеріальні цінності вже були розброньовані і реалізовані у відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.03.2003р. Державним підприємством «Науково-виробниче підприємство «Либідь», правонаступником якого є Державне підприємство «Укррезерв». Стягнення штрафу у розмірі 100% вартості самовільно відчужених матеріальних цінностей державного резерву та пені з вартості відсутнього їх обсягу за кожен день до повного повернення матеріальних цінностей унеможливлюється введеним мораторієм на задоволення вимог кредиторів та приписами статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно яким з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.
Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, суд -
ВСТАНОВИВ:
Державний комітет України з державного матеріального резерву (далі – Держкомрезерв) є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до Закону України «Про державний матеріальний резерв» від 24.01.1997 №51/97-ВР та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державний комітет України з державного матеріального резерву» від 08.06.2006 № 810, основним завданням Держкомрезерву України є управління державним резервом.
Для виконання цього завдання Держкомрезерв наділений повноваженнями щодо організації відповідального зберігання матеріальних цінностей державного, в тому числі мобілізаційного, резерву відповідно до встановлених мобілізаційних та інших спеціальних завдань, а також повноваженнями щодо контролю за виконанням підприємствами відповідальними зберігачами зобов'язань щодо зберігання, освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, за дотриманням порядку їх відпуску, своєчасного повернення позичених матеріальних цінностей, а також за відповідністю даних цінностей затвердженій номенклатурі.
На відповідальному зберіганні відповідача знаходились матеріальні цінності мобілізаційного резерву згідно Номенклатури накопичення матеріальних цінностей Міністерства металургії СРСР від 12.11.1990р. №3859с для забезпечення накопичення матеріальних цінностей в мобілізаційному резерві в 1991-1995 роках відповідно до наказу Міністерства металургії СРСР від 10.10.1990р. №236с у кількості та асортименті, що в ній зазаначені (а.с. 23-24).
Відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву у розумінні, статті 2 Закону України «Про державний матеріальний резерв» є зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей (прийнятих на зберігання) у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву. При цьому зберігач має забезпечувати якісне зберігання закладених до держрезерву товарно-матеріальних цінностей та звітувати перед Держкомрезервом України в установленому законодавством порядку.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державний матеріальний резерв» контроль за створенням, відпуском та використанням державного матеріального резерву здійснює Верховна Рада України.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 20.02.1996 № 57/96 «Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні цінності державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію)» проведення перевірок на підприємствах (відповідальних зберігачах) доручено уповноваженим представникам Держкомрезерву України або його територіальних органів.
Відповідно до вказаної постанови документом, який підтверджує факт самовільного використання матеріальних цінностей матеріального резерву є акт перевірки, складений представниками Держкомрезерву у встановленій формі.
На підставі службового завдання, припису №114 від 19.11.2001р. заступником начальника Дніпропетровської міжобласної інспекції Державного резерву України Костаревим Ю.П. проведена контрольна перевірка наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобрезерву, які перебувають на відповідальному зберіганні Відкритого акціонерного товариства «Камиш – Бурунський залізорудний комбінат». Перевіркою встановлено, що якісне та кількісне зберігання матеріалів мобілізаційного резерву на комбінаті в повній мірі не забезпечувалось; мало місце самовільне використання металів мобрезерву в виробництві; робота з розбронювання матеріальних цінностей мобрезерву не завершена, про що складено акт від 21.11.2001р. (а.с.11-14).
Вартість матеріальних цінностей державного резерву, щодо яких було встановлено факт незабезпечення зберігання становить 29670,06 грн.
Вказаний акт перевірки підписано генеральним директором, головним бухгалтером підприємства, начальником режимно-секретного відділу. В акті генеральним директором зазначено, що з причини відсутності грошових коштів та арештованого рахунку товариства повернути самовільно використанні попереднім директором матеріальні цінності немає можливості.
В подальшому на підставі припису на виконання завдання від 31.03.2009р. №145/п працівниками Південного регіону Контрольно-ревізійного департаменту Держкомрезерву України проведена планова перевірка наявності якісного стану, обліку та звітності, умов зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні відповідача за період з 08.11.2002р. по 22.04.2009р. Перевіркою встановлено, що позичання та повернення матеріальних цінностей мобрезерву за перевірений період не проводилось; розбронювання матеріальних цінностей мобрезерву та відпуск розброньованих матеріальних цінностей за нарядами Держкомрезерву проводилось; кількісне зберігання матеріальних цінностей мобрезерву не забезпечено; виявлено самовільне відчуження матеріальних цінностей мобрезерву, які були зафіксовані актами попередніх перевірок, про що складено акт від 14.05.2009р. (а.с. 15-22).
Вартість матеріальних цінностей державного резерву, щодо яких було встановлено факт незабезпечення зберігання становить 66990,14 грн.
Дослідивши надані сторонами у підтвердження своїх доводів і заперечень докази, заслухав представника відповідача, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В провадженні господарського суду АР Крим перебуває справа про визнання банкрутом Відкритого акціонерного товариства «Камиш – Бурунський залізорудний комбінат».
Провадження у справі про банкрутство ВАТ «Камиш – Бурунський залізорудний комбінат» порушено ухвалою арбітражного суду АР Крим від 12.09.1997р. (а.с.61).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон) поточними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Оскільки, факт самовільного відчуження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву встановлено актом перевірки від 21.11.2001р., тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву є поточними, а не конкурсними. Відповідно на них не розповсюджуються і положення частини 2 статті 14 Закону щодо погашення вимог конкурсних кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі.
Відповідно до листа Державного комітету України з державного матеріального резерву від 21.03.2003р. №10-2/2181 матеріальні цінності, які зберігалися на ВАТ «Камиш – Бурунський залізорудний комбінат» були разброньовані відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.03.2003р. (а.с. 36).
Відповідно до статті 12 Закону України «Про державний матеріальний резерв» державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватись лише за рішенням Кабінету Міністрів України, зокрема, в порядку розбронювання.
Отже, рішення про розбронювання не змінює власника цінностей мобілізаційного резерву та їх правового статусу майна державного резерву. А отже відповідач повинен зберігати розброньовані матеріальні цінності мобілізаційного резерву до повної їх реалізації за розпорядженнями на відпуск (нарядами) Держкомрезерву.
Акт перевірки від 14.05.2009р. містить вказівку на розбронювання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву і їх відпуск. Також в акті зазначено кількість матеріальних цінностей, як відчужені самовільно, тобто без відповідних розпоряджень на відпуск (нарядів) Держкомрезерву. Це 22,447 тон чавуну переробного, 0,001 тон канату сталевого, 2,22 тони сталі дрібносортової.
Відповідач жодним чином не спростував цих відомостей та не представив доказів того, що вказані розброньовані матеріальні цінності відпущені за нарядами Держкомрезерву.
З огляду на викладене заявлена позивачем вимога про повернення до державного резерву матеріальних цінностей мобілізаційного резерву підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення штрафу у розмірі 100% вартості самовільно відчужених матеріальних цінностей суд виходить з положень пункту 10 статті 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», яким встановлено, що у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості матеріальних цінностей у цінах на час виявлення факту відчуження, а також пеня з суми відсутнього їх обсягу за кожний день до повного їх повернення.
Посилання відповідача на мораторій на задоволення вимог кредиторів, як на підставу для відмови у стягненні штрафу, є безпідставним, оскільки згідно абзацу 24 статті 1 Закону термін «мораторій на задоволення вимог кредиторів» вживається у тому значенні, що це є зупинення:
- по-перше, виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію;
- а по-друге, припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про мораторій.
При цьому відповідно до змісту абзацу 2 частини 4 статті 12 Закону протягом дії мораторії не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).
Наведені норми Закону слід розуміти так, що із введенням мораторію припиняються і в подальшому не нараховуються заходи (це неустойка (штраф, пеня), інші санкції), спрямовані виключно на забезпечення виконання боржником грошових зобов’язань. Якщо ж штраф застосовано до боржника з інших підстав, ані ж за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань, мораторій на такі випадки поширювати не можна. Інакше після порушення провадження у справі боржник взагалі опиняється поза правовим регулюванням і звільняється від відповідальності за будь-які правопорушення, що є неприпустимим.
В абзаці 4 частини 1 статті 23 Закону, на яку посилається ліквідатор, також мова йде про припинення нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій, але тільки по всіх видах заборгованості банкрута.
Накладений на банкрута штраф не пов’язаний із заборгованістю, це є міра відповідальності за порушення законодавства про державний матеріальний резерв. Відтак ані мораторій на задоволення вимог кредиторів, ані положення абзацу 4 частини 1 статті 23 Закону на нього не розповсюджуються.
Відповідно до наданого розрахунку вартість матеріальних цінностей державного матеріального резерву, щодо яких встановлено незабезпечення зберігання по актам перевірки від 21.11.2001р. та від 14.05.2009р. загалом складає 96660,20 грн. Відповідно 100% штрафу становить 96660,20 грн., які і підлягаю стягненню до Державного бюджету України.
Натомість пеня має зовсім іншу правову природу і покликана забезпечити виконання зобов’язання.
Згідно частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання.
Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції від 30.06.1999р., яка діяла на час складання акту перевірки від 21.11.2001р. та абзацу 3 частини 4 статті 12 цього Закону у нині діючій редакції, протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.
Зазначена норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується штраф і пеня, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його суттю. Тобто за змістом цієї норми боржник повинен виконувати зобов’язання, що виникли після введення мораторію, але пеня за їх невиконання не нараховується.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Однак, у справі про банкрутство Ухвала арбітражного суду АР Крим від 12.09.1997р. про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ «Камиш – Бурунський залізорудний комбінат» мораторію на задоволення вимог кредиторів введено ухвалою господарського суду від 11.02.2002р. (т.1, а.с.62-66).
В подальшому постановою господарського суду АР Крим від 13.09.2002р. ВАТ «Камиш – Бурунський залізорудний комбінат» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру (т.1, а.с.67-68).
У відповідності до абзацу 4 частини 1 статті 23 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.
Це означає, що з 11.02.2002р. має припинитися нарахування пені за актом від 21.11.2001р., а за актом від 14.05.2009р. пеня взагалі не повинна нараховуватися.
З урахуванням викладеного, до стягнення підлягає тільки пеня за актом від 21.11.2001р. за період з 21.11.2001р. по 11.02.2002р.
Відповідно пункту 16 статті 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв» розмір пені, передбачений пунктами 7, 8, 9, 10 цієї статті, обчислюється з вартості матеріальних цінностей виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Прострочення повернення відповідачем самовільно відчужених матеріальних цінностей до мобілізаційного резерву за період з 21.11.2001р. по 11.02.2002р. складе 82 дні.
А з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в цей період, розмір пені складе 1739,56 грн., які і підлягають стягненню до Державного бюджету України.
Оскільки зібрані матеріали в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи за клопотання позивача і не вирішення спору у даному судовому засіданні.
Судові витрати суд покладає на відповідача у відповідності із частиною 5 статті 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вступна і резолютивна частити рішення оголошені в судовому засіданні 27 липня 2010 року.
Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України і підписане 02 серпня 2010 року.
На підставі викладено, керуючись ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство «Камиш – Бурунський залізорудний комбінат» (98313, АР Крим, м. Керч, вул.Орджонікідзе, 12; ідентифікаційний код 00191508) повернути до державного резерву матеріальні цінності:
- феросиліцій в перерахунку на 45% (т) -2,5 тонн;
- балки та швелери (т) – 0,8 тонн;
- сталь крупносортна (т) – 3,0 тонн;
- сталь середньосортна (т) – 1,65 тонн;
- сталь дрібносортна (т) – 5,22 тонн;
- сталь товстолиста (т) – 0,7 тонн;
- сталь тонколиста 1,9-3,9 (т) – 2,2 тонн;
- сталь тонколиста 1-1,8 (т) – 1,45 тонн;
- канати сталеві (т) – 1,285 тонн;
- стрічки конвеєрні резинотканинні (тис. м2) – 0,495 тис. м2;
- чавун переробний (т) – 22,447 тонн.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Камиш – Бурунський залізорудний комбінат» (98313, АР Крим, м. Керч, вул. Орджонікідзе, 12; ідентифікаційний код 00191508) на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, Україна, м. Київ, вул.Пушкінська, 28; ідентифікаційний код 00034016) до Державного бюджету України суму 96660,20 грн. штрафу і 1739,56 грн. пені.
У стягненні 59285,66 грн. пені відмовити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Камиш – Бурунський залізорудний комбінат» (98313, АР Крим, м. Керч, вул. Орджонікідзе, 12; ідентифікаційний код 00191508) в дохід державного бюджету м.Сімферополя (рахунок 31115095700002, код платежу 22090200, банк ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополя, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405) державне мито в сумі 1531,65 грн.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Камиш – Бурунський залізорудний комбінат» (98313, АР Крим, м. Керч, вул. Орджонікідзе, 12; ідентифікаційний код 00191508) в дохід державного бюджету м.Сімферополя (рахунок 31214264700002, код платежу 22050003, банк ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополя, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 170,14 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Шкуро В.М.
Судове рішення № 10669350, Господарський суд Автономної Республіки Крим було прийнято 27.07.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2919-2010. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: