Рішення № 10669341, 03.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

03.08.2010Справа №2-24/3091-2010

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія" (01013, м. Київ, вул. Баренбойма, 1,ідентифікаційний код 25412086)

До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримінвестбуд-2005" (98500, АР Крим, м. Алушта, вул. 60 років СРСР, б.10, кв. 134, ідентифікаційний код 33520693)

про стягнення 407 269,74 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – Котелевець В.І. – представник, довіреність № 6904 від 31.12.2009р.

Від відповідача – Ткаченко С. І., довіреність вих.. №41 від 03.08.2010 р.

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство "Українська гірничо-металургійна компанія" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримінвестбуд-2005" про стягнення з відповідача на користь Відкритого акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія" на поточний рахунок 26003060312166 КРВ КБ «Приват Банк» м. Сімферополь, МФО 384436 Кримської регіональної філії Відкритого акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія" основного боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 358871, 28 грн., пені у розмірі 38863,85 грн., трьох відсотків річних у розмірі 9534,61 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача державне мито у розмірі 4072,70 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору поставки № 87/07-08псм від 03 липня 2008 року, а саме: порушенням договірних зобов’язань з повної та своєчасної оплати поставленої Відкритим акціонерним товариством "Українська гірничо-металургійна компанія" продукції, на підставі чого у відповідача виникла заборгованість.

Вважаючи, що внаслідок порушення відповідачем умов договору поставки № 87/07-08псм від 03 липня 2008 року право Відкритого акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія" порушено, а також вважаючи, що у позивача виникло право вимагати стягнення з відповідача пені, трьох відсотків річних, позивач, посилаючись на норми чинного законодавства звернувся до суду з відповідними вимогами.

Позивач заявою від 03.08.2010 р. зменшив суму позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 125554,28 грн., пеню у розмірі 38863,85 грн., суму інфляції у розмірі 33889,33 грн. і 3% річних у розмірі 9534,61 грн. Вказане обґрунтовує тим, що ним у поданій позовній заяві було вказано, що станом на 07.12.2009 р. за відповідачем значиться сума основного боргу у розмірі 324981,95 грн. З вказаним позовом він звернувся до суду 09.06.2010 р. Однак ще до звернення до суду з вказаним позовом відповідач сплатив на користь позивача у рахунок сплати заборгованості в період з 29.01.2010 р. по 31.05.2010 р. суму у розмірі 159427,68 грн. Під час розгляду судом даного позову відповідачем було ще додатково сплачено 29.06.2010 р., 30.06.2010 р. і 28.07.2010 р. заборгованість у розмірі 40000 грн.

Суд прийняв вказану заяву про зменшення позовних вимог до розгляду.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про те, що визнає позовні вимоги та повідомив, що заборгованість виникла у зв’язку з кризовими явищами в економіці. Також повідомив про те, що позивачу було запропоновано графік погашення заборгованості та у його виконання було вже перераховано 40000 грн. Однак з відповідною заявою, в порядку ст. 121 ГПК України, до суду не звернувся.

У судовому засіданні суд роз’яснив відповідачу його право звернутися до суду з відповідною заявою, в порядку ст. 121 ГПК України.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

03.07.2008 року між позивачем по справі (Постачальник) та відповідачем ( Покупець ) був укладений договір № 87/07-08 псм.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що постачальник зобов’язався поставити, а покупець прийняти і сплатити на умовах, викладених у договорі, металопрокат, асортимент, кількість, якість та ціна продукції вказані у специфікаціях та/або в рахунку – фактурі, які оформлюються у вигляді додатків до цього договору і є його невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору ціна продукції є договірною ціною між постачальником і покупцем і вказується у специфікації або у рахунку – фактурі, які є невід’ємними частинами вказаного договору.

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору постачальник відгружає ( передає ) продукцію покупцю на умовах самовивозу зі складу постачальника.

Відповідно до глави 5 вказаного договору прийняття продукції за кількістю проводиться покупцем безспосердньо при відпуску зі складу постачальника. Прийняття продукції за якістю проводиться на підставі сертифікату якості.

Особа, яка безпосередньо отримує продукцію від імені покупця, повинно надати постачальнику належним чином оформлену довіреність.

Судом встановлено, що позивачем було поставлено на користь відповідача передбачений вищевказаним договором товар на загальну суму 480810,95 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № КФ – 0000032 від 03.07.2008 р. на суму 78870,00 грн., № КФ1 – 000234 від 02.08.2008 р. на суму 13959,00 грн., №КФ1 – 000490 від 26.08.2008 р. на суму 8904,60 грн., №КФ1 – 000924 від 01.10.2008 р. на суму 80920,56 грн., №КФ3 – 000374 від 01.10.2008 р. на суму 19250,90 грн., №КФ1 – 000659 від 01.10.2008 р. на суму 149747,88 грн., №КФ1 – 001103 від 14.10.2008 р. на суму 3136,00 грн., №КФ1 – 001105 від 14.10.2008 р. на суму 111612,14 грн., №КФ1 – 001325 від 28.10.2008 р. на суму 1795,37 грн., №КФ1 – 00254 від 12.11.2008 р. на суму 12485,50 грн. та №КФ1 – 00356 від 20.11.2008 р. на суму 129,00 грн., які були підписані представниками обох сторін та завірені відповідними печатками ( а. с. 40 – 50 ).

Факт поставки товарів відповідачу на вказану суму підтверджується також виписаними позивачем рахунками – фактурами №КФ – 0000041 від 03.07.2008 р., №КФ1 – 000122 від 02.08.2008 р., № КФ 1 – 000273 від 26.08.2008 р., №КФ1 – 000542 від 30.09.2008 р., №КФ3 – 00091 від 01.10.2008 р., №КФ1 – 000382 від 09.09.2008 р., №КФ1 – 000639 від 14.10.2008 р., №КФ1 – 000633 ВІД 13.10.2008 Р., №КФ1 – 000753 ВІД 28.10.2008 р., №КФ1 – 000873 від 12.11.2008 р., №КФ1 – 000926 від 20.11.2008 р. ( а. с. 66 – 76 ).

Факт отримання продукції відповідачем підтверджується також виписаними відповідачем довіреностями на отримання поставленого товару та не заперечується відповідачем по справі.

Оригінали вищевказаних документів були досліджені судом у судовому засіданні.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до п. 6.1 вказаного договору № 87/07-08 сторони встановили, що ціна, асортимент, кількість продукції можуть вказуватися у рахунку – фактурі, яка надається постачальником покупцю без підписання специфікації.

Відповідно до п. 6.3 вказаного договору строк сплати продукції вказується у рахунку – фактурі і здійснюється покупцем шляхом перерахування 100% передоплати на розрахунковий рахунок постачальника.

Датою сплати всієї партії продукції є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальниками.

Дослідивши наявні в матеріалах справи рахунки - фактури, суд встановив, вони не містять строк сплати продукції, а лише вказують строк дійсності даних рахунків.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов’язання щодо сплати отриманого за вищевказаним договором товару.

Судом встановлено, що позивачем було направлено на адресу відповідача претензію на сплату наявної заборгованості з розрахунком суми претензії.

Вказана претензія була відправлена відповідачу 27.11.2008 р. та отримана відповідачем 08.12.2008 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням ( а. с. 35 ).

Однак відповідач провів лише часткову сплату наявної заборгованості.

Так в період з 22.08.2008 р. по 30.09.2009 р. відповідач перерахував на користь позивача за отриманий товар тільки 155829,00 грн.

В період з 29.01.2010 р. по 31.05.2010 р. відповідачем було перераховано на користь позивача заборгованість у розмірі 159427,68 грн.

Так вже після звернення до суду позивача з вказаним позовом, відповідач сплатив на користь позивача 29.06.2010 р., 30.06.2010 р. і 28.07.2010 р. заборгованість у розмірі 40000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами та банківськими виписками.

Однак відповідач залишок заборгованості у розмірі 125554,27 грн. на момент розгляду справи так і не сплатив.

При таких обставинах, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 125554,27 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача суму пені у розмірі 38863,85 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки при розгляді справи судом була встановлена наявність прострочення з боку відповідача щодо оплати платежів, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені обґрунтованими.

Відповідно до п. 8.3 вказаного договору у разі порушення строків оплати покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченої продукції.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 16.12.2008 р. по 15.06.2009 р. у розмірі 38863,85 грн., суд з ним погодився та дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в даній частині.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 33 889,33 грн. і 3% річних у розмірі 9534,61 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що розмір інфляційних втрат за період січня 2009 р. по жовтень 2009 р. складає 32 823,18 грн.

При таких обставинах, суд дійшов висновку у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 1066,15 грн. відмовити.

Також суд дійшов висновку про те, що розмір 3% річних за період з 16.12.2008 р. по 07.12.2009 р. склав 9534,61 грн., тобто вказані вимоги позивача також підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін, пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням наступного.

Оскільки підставою зменшення позовних вимог на суму 159427,68 грн. став факт сплати вказаної суми відповідачем до пред’явлення позову до суду, тобто право позивача у цій частині порушено не було, судові витрати у цій частині покладаються на позивача.

У той же час сума у розмірі 40000 грн. була сплачена відповідачем по справі в процесі розгляду даної справи, тому суд витрати у цій частині покладає на відповідача.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 06.08.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кримінвестбуд-2005", 98500, АР Крим, м. Алушта, вул. 60 років СРСР, б.10, кв. 134, ( п/р 2600705402641 в КРВ ЗАТ КБ «Приватбанк», м. Сімферополь, МФО 384436, ідентифікаційний код 33520693) на користь відкритого акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія", 01013, м. Київ, вул. Баренбойма, 1, ( п/р 26005001315843 в ЗАТ «ОТП Банк», м. Київ, МФО 300528, ідентифікаційний код 25412086 ) 125554,27 грн. заборгованості, пені у розмірі 38863,85 грн., інфляційних втрат у розмірі 32823,18 грн., 3% річних у розмірі 9534,61 грн., а також 2467,75 грн. державного мита та 234,78 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 1066,15 грн. у позові відмовити.

Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Суддя ГС| АР Крим Г.Г. Колосова

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.