Рішення № 10669334, 04.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 305

РІШЕННЯ

Іменем України

04.08.2010Справа №2-30/2708.1-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «АРКА», м. Київ, вул. Промислова, 4 (ЄДРПОУ 31808566).

до відповідача Державного підприємства «Кримські генеруючі системи», м. Сімферополь, вул. Монтажна, 1 (ЄДРПОУ 30909683).

про стягнення 319626,28грн.

За зустрічним позовом Державного підприємства «Кримські генеруючі системи», м.Сімферополь, вул. Монтажна, 1 (ЄДРПОУ 30909683).

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «АРКА», м. Київ, вул. Промислова, 4 (ЄДРПОУ 31808566).

про визнання договорів недійсними.

Суддя Ловягіна Ю.Ю.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Терещенко Є.О., представник за довіреністю №37 від 18.06.2010р., у справі.

Від відповідача – Коновалова Е.Ю., представник за довіреністю від 02.01.2009р. № 2, у справі; Торосян Л.А., представник за довіреністю від 02.01.2009р. № 2, у справі.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «АРКА» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Державного підприємства «Кримські генеруючі системи» про стягнення 319626,28 грн., тому числі 177250,00грн. заборгованості з оплати наданих юридичних послуг, 127671,00грн. інфляційних нарахувань, 24489,28грн. 3% річних та 12407,00грн. штрафу.

Під час розгляду справи Державне підприємство «Кримські генеруючі системи» звернулось до господарського суду з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «АРКА» про визнання недійсними договорів №22/1 від 15.03.2006р., №22/2 від 15.03.2006р., №22/3 від 15.03.2006р. про надання юридичних послуг.

Рішенням господарського суду АР Крим від 09.07.2009р. у справі №2-6/11049-2008 в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «АРКА» відмовлено. Зустрічний позов Державного підприємства «Кримські генеруючі системи» задоволено – договори №22/1, №22/2, №22/3 від 15.03.2006р. укладені між Державним підприємством «Кримські генеруючі системи» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «АРКА» про надання юридичних послуг визнані недійсними.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.10.2009р. у справі №2-6/11049-2008 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «АРКА» залишена без задоволення, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.07.2009р. у справі №2-6/11049-2008 залишено без змін.

11 березня 2010 року постановою Вищого господарського суду України касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «АРКА» задоволена частково. Постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.10.2009р. та рішення господарського суду АРК від 09.07.2009р. у справі №2-6/11049-2008 скасовані, справа передана до господарського суду АРК на новий розгляд з присвоєнням номера 2-30/2708.1-2010.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що Державним підприємством «Кримські генеруючі системи» не були виконані зобов’язання за договорами №22/1 від 15.03.2006р., №22/2 від 15.03.2006р., №22/3 від 15.03.2006р. про надання юридичних послуг щодо їх оплати.

26 червня 2009 р. позивач збільшив свої вимоги в частині нарахування інфляції та річних, просить стягнути з відповідача177250,0 грн. суми боргу. 127671,0 грн. інфляції, 24489,28 грн. річних, 12407,0 грн. штрафу та судові витрати.

04 серпні 2010 року до суду надійшла заява ТОВ «Юридична фірма «АРКА» про зменшення позовних вимог, просить стягнути заборгованість з наданих послуг в сумі 177250,00грн., суму інфляційних витрат 76324,52 грн., річних - 19791,15грн., штраф 7 % від суми боргу - 12407,50грн. Також позивач заявив про стягнення пені у сумі 0,1 відсотка від вартості робіт що становить 3103,92грн.

Розглянувши заяву позивача суд приймає її до розгляду частково з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем вимога про стягнення пені заявлена в позові не була.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

На підставі п. 17 інформаційного листа від 20.10.2006 р. N 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" Вищий господарський суд України на запитання, якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог зазначив, що відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Однак в частині стягнення пені позивач заявив додаткові вимоги, що статтею 22 ГПК України на стадії розгляду справи по суті не передбачено.

В інший частині змінені вимоги позивача приймаються судом до розгляду, оскільки не суперечить нормам цивільного законодавства та не порушують чиї-небудь права та обов’язки.

Подальше провадження у справі по основному позову суд продовжує з урахуванням зменшення позивачем вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 177250,00грн., інфляційних витрат 76324,52 грн., річних - 19791,15грн., штрафу 7 % від суми в розмірі 12407,50грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 08.06.2010р. про задоволення первісного позову заперечував з тих підстав, що надані послуги не відповідають умовам договорів, а тому не повинні оплачуватися. Крім того, він наголошує на тому, що між сторонами діє договір №22 від 24.02.2006р. з укладеними до нього додатковими угодами № 4, 5, 6, а усі договори укладені 15.03.2006р. були розірвані Державним підприємства «Кримські генеруючі системи» на підставі листа.

27 січня 2009 року Державне підприємство «Кримські генеруючі системи» звернулось до господарського суду АР Крим із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «АРКА» про визнання недійсними договорів №22/1 від 15.03.2006р., №22/2 від 15.03.2006р., №22/3 від 15.03.2006р. про надання юридичних послуг.

Заявою від 19.02.2009 р. ДП «Кримські генеруючі системи» надали уточнення щодо предмету позову. Заява прийнята судом до розгляду.

Зустрічний позов мотивований тим, що позивач за зустрічним позовом є державним підприємством, а тому вказані договори є недійсними, оскільки укладені всупереч вимог законодавства про закупівлю товару, робіт і послуг за державні кошти.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «АРКА» проти зустрічного позову заперечує, посилаючись на те, що Порядок придбання товарів, робіт і послуг ліцензіатами, ціни (тарифи) на відповідну діяльність яких встановлено НКРЕ, затверджений постановою НКРЕ від 25.12.2002р. №1455 не підлягає застосуванню, оскільки постанова НКРЕ не зареєстрована у встановленому порядку. Крім того, актами про надання юридичних послуг, графіком погашення боргу та іншими доказами підтверджується факт надання юридичних послуг саме за договорами №22/1, №22/2, №22/3 від 15.03.2006р.

Судовий процес фіксувався технічними засобами.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 14.07.2010р. строк розгляду справи продовжено відповідно до ст. 69 ГПК України.

Розглянув матеріали справи, заслухав доводи представника позивача та відповідача, суд –

в с т а н о в и в:

24 лютого 2006 року між Державним підприємством “Кримські генеруючі системи” (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Юридична фірма “АРКА” (виконавець) укладено договір №22 про надання юридичних послуг (т.с. 2, а.с. 94-96).

Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець зобов’язався за завданням клієнта надавати йому юридичні послуги відповідно до умов цього договору, а клієнт зобов’язується здійснювати оплату таких послуг в порядку та на умовах цього договору.

Підпунктом 1.2.3 пункту 1.2 договору сторони визначили, що до юридичних послуг, які надаються за цим договором, включається, зокрема представництво клієнта в господарських судах. Перелік справ, представництво інтересів клієнта в яких доручається здійснювати виконавцю, а також умови надання цих послуг погоджується сторонами шляхом підписання додаткових угод до цього договору, які є його невід’ємною частиною.

Згідно підпункту 2.1.2 пункту 2.1 договору вартість юридичних послуг, передбачених у підпункті 1.2.3 договору, визначається сторонами шляхом підписання додаткових угод до цього договору.

24.02.2006р. між клієнтом та виконавцем укладена додаткова угода №1 до договору №22 від 24.02.2006р. (т.с. 2, а.с. 97,98).

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 вказаної додаткової угоди виконавець бере на себе обов’язки здійснити юридичний аналіз документів та матеріалів, підготувати правову позицію та усі процесуальні документи, необхідні для належного захисту у господарському суді прав і законних інтересів клієнта, а після оформлення клієнтом довіреності здійснити представницькі повноваження у господарському суді м.Києва у судових справах за позовами клієнта до ТОВ “Кримтеплоелектроцентраль” та Фонду державного майна України про визнання недійсними договорів оренди №123, №125 та №119 від 01.01.2004р. цілісних майнових комплексів відповідно Камиш-Бурунської ТЕЦ, Сімферопольська ТЕЦ та Сакських теплових мереж, визнання недійними погодження Фонду державного майна України щодо укладення цих договорів (справи №2/59, 2/60, 2/61).

В свою чергу клієнт зобов’язався здійснити оплату цих послуг у розмірі 135000,00 грн. шляхом передплати протягом двох банківських днів з дня підписання цієї угоди (пункти 4, 5 додаткової угоди №1).

У виконання обов’язків за додатковою угодою №1, клієнт перерахував на банківський рахунок виконавця грошові кошти у розмірі 135000,00грн. з призначенням платежу “передплата за юридичні послуги за договором №22 від 24.02.2006р.” (т.с. 2, а.с. 99).

15.03.2006р. між клієнтом та виконавцем укладена додаткова угода №3 до договору №22 від 24.02.2006р. відповідно до якої сторони погодились припинити свої зобов’язання, які визначені в додаткових угодах №1 та №2 до договору №22 від 24.02.2006р. та повернути суму передплати у розмірі 135000,00грн. (т. с. 2, а.с. 105).

15 березня 2006 року між Підприємством (клієнт) і Юридичною фірмою (виконавець) укладено договори про надання юридичних послуг №22/1, №22/2 та №22/3 (т.с. 1, а.с. 10-12, 14-16, 18-20), відповідно до умов яких виконавець взяв на себе обов’язки здійснити юридичний аналіз документів та матеріалів, які стосуються позовних вимог клієнта до ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль» та Фонду державного майна України щодо визнання недійсними договорів оренди цілісних майнових комплексів структурних підрозділів ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль»: Камиш-Бурунської ТЕЦ, Сімферопольська ТЕЦ та Сакських теплових мереж, відповідно №123, №125 та №119 від 01.01.2004р. та погодження Фонду державного майна України щодо укладення цих договорів, зобов’язання ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль» повернути клієнту майно та не чинити перешкоди при реалізації ним права володіння та користування цим майном, яке є об’єктом вказаних договорів оренди (справи №№2/59, 2/60, 2/61). У разі прийняття господарським судом міста Києва рішення про відмову клієнту в позові у справах №№ 2/59, 2/60, 2/61 підготувати правову позицію та усі процесуальні документи, необхідні для належного захисту у Київському апеляційному господарському суді прав та інтересів клієнта у судових справах №№2/59, 2/60, 2/61.

Пунктами 2.1 договорів №22/1, №22/2 та №22/3 передбачено, що вартість юридичних послуг, що є предметом цих договорів, становить 129300,00грн. по кожному договору.

Відповідно до п. 2.2 договорів №22/1, №22/2 та №22/3 винагорода виконавцю виплачується у разі досягнення позитивного для клієнта результату, а саме: прийняття Київським апеляційним господарським судом рішення, згідно з яким договори оренди, визначені в п. 1, будуть визнані недійсними; погодження Фонду державного майна України щодо укладення цих договорів також будуть визнані недійсними; зобов’язано ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль» повернути клієнту майно, яке є об’єктом вказаних договорів оренди (справи №№2/59, 2/60, 2/61).

Згідно п. 2.3 договорів №22/1, №22/2 та №22/3 в день прийняття Київським апеляційним господарським судом рішення, зміст якого свідчитиме про досягнення позитивного результату згідно п. 2.2. сторони складають акт про надані послуги, який є підставою для перерахування клієнтом на користь виконавця коштів винагороди, зазначеної в п. 2.1 даних договорів. Клієнт зобов’язаний здійснити оплату наданих за цими договорами послуг в строк 3 (три) банківських дня з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.

16 березня 2006 року між Підприємством та Юридичною фірмою були укладені додаткові угоди №4, №5 та №6 до договору №22 (т. с. 2, а.с. 106-111), відповідно до умов яких виконавець зобов’язується у разі прийняття господарським судом міста Києва рішення про відмову клієнту у позові, здійснити від імені клієнта представницькі повноваження з метою захисту прав та законних інтересів клієнта у Київському апеляційному господарському суді у судових справах №2/60 (додаткова угода №6), №2/59 (додаткова угода №5) та №2/61 (додаткова угода №4).

Пунктами 4 вказаних додаткових угод, сторони визначили винагороду виконавцю по кожній додатковій угоді у розмірі 87000,00грн., у тому числі ПДВ 14500,00грн.

05 квітня 2006 року виконавцем були повернені клієнту грошові кошти у розмірі 135000,00грн., що підтверджено банківською випискою по рахунку (т.с. 2, а.с. 100).

Крім того, між сторонами 15.03.2006 р. також були укладені договори про надання юридичних послуг № 1/03, 2/03, 3/03.

Таким чином, суд робить висновок, що велика кількість укладених та наданих в матеріали справи договори свідчить про проведення переговорів між сторонами та визначенням умов надання юридичних послуг.

Як слідує з пояснень представників відповідача листами від 17.05.2006 р. № 369, 368, 367 (а.с. 78 – 80, т. 2), ДП «Кримські генеруючі системи» у зв’язку з важким матеріальним становищем відмовилося від договорів про надання юридичних послуг. Крім того, на думку відповідача, листом від 17.03.2006 р. № 201/1 (а.с. 48, т. 4) позивач підтвердив відмову від договорів №22/1, 22/2, 22/3. Відповідач вважає, що між сторонами діє лише договір № 22 та додатки до нього, відповідно № 4, 5, 6.

Однак суд не приймає до уваги вказані твердження, оскільки матеріали справи свідчать про те, що юридичні послуги надавалися за договорами №22/1, 22/2, 22/3, і відповідач приймав вказані до виконання договори.

Так, 01.06.2006р. Державним підприємством «Кримські генеруючі системи» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма “АРКА” складено та підписано три акти про надані юридичні послуги з представництва інтересів клієнта в Київському апеляційному господарському суді у справах №2/59, 2/60, 2/61, в яких вказано, що за кожним з цих актів підлягає сплаті сума у розмірі 129300,00грн. (т.с. 1, а.с. 13, 17, 21).

У вказаних актах не вказаний номер договору у відповідність до якого були підписані акти, однак, аналізуючи умови, вартість наданих послуг, які вказані в актах та укладені між сторонами договори, можна зробити висновок, що вказані акти виконаних робот підписані про надані юридичні послуги по договорам №22/1, 22/2, 22/3.

Оскільки послуги були сплачені частково, за пропозицією відповідача – ДП «Кримські генеруючі системи» був узгоджений графік оплати за виконані роботи № 661 від 14.05.2007 р. по договорам від 15.03.2006 р. №22/1, 22/2, 22/3 (а.с. 22, т. 1).

В матеріалах справи містяться докази часткової оплати юридичних послуг відповідачем з посиланням на договори №22/1, 22/2, 22/3 та графік № 661 (а.с. 24 – 31, т. 1; а.с. 119, 120, т. 2).

Отже, суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що юридичні послуги за договорами від 15.03.2006 р. №22/1, 22/2, 22/3 не надавалися та не приймалися.

Статей 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Суд вважає, що матеріалами справи доведена наявність у відповідача боргу по договорам №22/1, 22/2, 22/3, якій по підрахунку позивача становить 177250,00грн. і підлягає стягненню.

Крім того, суд не приймає до уваги заперечення відповідача на те, що акти виконаних робот від 01.06.2006 р. підписані до настання позитивного результату та не уповноваженою особою.

Як слідує з договору, прізвище чи посада уповноваженої особи для підписання актів виконаних робот не встановлено. Акти від 01.06.2006 р. підписані директором відповідача Хімченко Є.С. Відповідач посилається на те, що підпис в актах не належить вказаній особі. Однак суд зауважує на тому, що внутрішні кадрові перестановки не можуть і не повинні бути відомі позивачу. До того ж, акти підписані без запереч та зауважень, і в подальшому, ніяких заперечень відповідачем не висловлювалося, надані послуги були прийняті та частково оплачені.

Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивач ввів його в оману сповіщенням про те, що сплаті підлягають саме договори №22/1, 22/2, 22/3, а тому відповідач представив графік та сплатив певну суму на виконання вказаних договорів, оскільки вони є безпідставними, на не засновані на матеріалах справи.

Решта заперечень відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки зводяться до намагань надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить ст. 33, 34 ГПК України.

Крім того, позивач заявив до стягнення суму інфляції та річних, які підлягають задоволенню з наступного.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних за період з 07.06.2006р. по 01.07.2009р. в сумі 19791,15грн., які підлягають стягненню, оскільки розраховані позивачем правильно за кожний період виникнення боргу окремо, підтверджені матеріалами справи та розрахунком (т.с.4, а.с.67).

Аналогічно підлягають задоволенню вимоги про стягнення індексу інфляції за липень 2006 року по травень 2009 року в сумі 76324,52грн., оскільки розрахунок індексу інфляції (т.с. 4, а.с. 66) позивачем розраховано вірно, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи.

Щодо стягнення з відповідача 7% штрафу в сумі 12407,50грн. на підставі ст. 231 ГК України, суд в цій частині відмовляє з наступного.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як слідує з договорів № 22/1, 22/2, 22/3, сторонами не було узгоджено стягнення 7 % штрафу, а тому в цій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Що стосується зустрічного позову Державного підприємство «Кримські генеруючі системи», то він не підлягає задоволенню з наступного.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В своєму зустрічному позові Державне підприємство «Кримські генеруючі системи» посилається на те, що договори про надання юридичних послуг №№ 22/1, 22/2, 22/3 від 15.03.2008р. були укладенні з порушенням вимог чинного законодавства стосовно необхідності проведення процедури торгів (тендеру) з придбання послуг, а саме, оскільки позивач за зустрічною позовною заявою є державним підприємством, тому свою діяльність повинен був здійснювати з урахуванням обмежень встановлених законодавством України, тобто Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».

Пунктом 1.1. Порядку придбання товарів, робіт і послуг ліцензіатами, ціни (тарифи) на відповідну діяльність яких встановлюється НКРЕ, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25.12.2002р. за №1455 (в редакції яка діяла на момент укладення спірних договорів), визначаються правила організації та проведення тендерів ліцензіатами, ціни (тарифи) на відповідну діяльність яких встановлюється НКРЕ, при придбанні товарів, робіт та послуг незалежно від джерел фінансування.

Проте, придбання аудиторських та юридичних послуг не відноситься до придбання послуг в межах відповідної ліцензійної діяльності Підприємства, пов’язаної з постачанням електричної енергії, а тому до правовідносин, що виникли між сторонами за спірними договорами не застосовується.

Аналогічна думка викладена в постанові Вищого господарського суду України від 11.03.2010 р. по даній справі (а.с. 97 – 107, т. 3).

На підставі ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, в задоволенні зустрічного позову суд відмовляє.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на сторін відповідно до ст. 49 ГПК України

У судовому засіданні, яке відбулося 04 серпня 2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 85 ГПК України рішення оформлено та підписано 04 серпня 2010р.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШІВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «АРКА» задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства «Кримські генеруючі системи», м. Сімферополь, вул. Монтажна, 1 (р/р 26002079690002 в «Укрсиббанк» м. Сімферополь МФО 384801, ЄДРПОУ 30909683) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «АРКА», м. Київ, вул. Промислова, 4 (р/р 260073230801 в АБ «Енергобанк» м. Київ, МФО 300272, ЄДРПОУ 31808566) 177250,00грн. заборгованості, 76324,52грн. інфляційних витрат, 19791,15грн. річних, 2733,66 грн. державного мита та 112,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          В задоволенні зустрічного позову Державного підприємства «Кримські генеруючі системи», м. Сімферополь відмовити.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Ловягіна Ю.Ю.