Рішення № 106693285, 28.09.2022, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2022 р. м. Чернівці Справа № 723/1088/22

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Левицького В.К.

за участю секретаря судового засідання Олейщук А-М.С.

сторін:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Мізюка В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної установи "Чернівецький слідчий ізолятор"

про визнання не чинними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сторожинецького районного суду Чернівецької області з позовом до Державної установи "Чернівецький слідчий ізолятор" (далі - відповідач) про визнання не чинними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У поданому позові позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Державної установи "Чернівецький слідчий ізолятор" від 12.03.2022 № 20/ос-22 "Про звільнення ОСОБА_1 " у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію";

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Державної установи "Чернівецький слідчий ізолятор" від 12.03.2022 № 20/oc-22 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників установи" в частині звільнення старшини внутрішньої служби ОСОБА_1 молодшого інспектора 2 категорії вiддiлу peжиму і охорони Державної установи "Чернівецький слідчий ізолятор" за ст. 77 ч. 1 п. 6 Закону України "Про Національну поліцію";

- поновити старшину внутрішньої служби ОСОБА_1 в Державній установі "Чернівецький слідчий ізолятор" на посаді молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони;

- стягнути з Державної установи "Чернівецький слiдчий ізолятор" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.03.2022 по день винесення рішення у даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оскаржуваними наказами його притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено зі служби в поліції.

Притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України позивач вважає незаконним та безпідставним, оскільки підстави, які слугували звільненню не відповідають дійсним обставинам справи. Позивач наголошував, що виявлений мобільний телефон використовувався ним як радіоприймач для отримання інформації та подальших інструкції під час воєнного стану від військової адміністрації у разі використання країною агресором хімічної зброї. На думку позивача, службової дисципліни він не порушував, а відповідачем під час проведення службового розслідування не доведено його вину у вчиненні дисциплінарного проступку, який заслуговує крайньої міри покарання.

Крім того, позивач звертав увагу на допущені порушення відповідачем під час проведення службового розслідування та звільнення його зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України у вихідний день.

Враховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити в повному обсязі.

За вказаною позовною заявою, ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 12.04.2022 відкрито провадження у справі № 723/1088/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Чернівецький слідчий ізолятор" про визнання не чинними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Державна установа "Чернівецький ізолятор" подала до Сторожинецького районного суду Чернівецької області відзив на позов, в якому вказувала на безпідставність та необґрунтованість заявленого позову.

В обґрунтування заперечень відповідач вказував, що службовим розслідуванням підтверджено факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який є несумісним з проходженням служби в Державній кримінально-виконавчій службі України та суперечать вимогам Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України"

З огляду на вищезазначене, відповідач вважає, що звільнення позивача здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства, якому передувало об`єктивне та всебічне службове розслідування і при визначенні міри покарання враховано тяжкість проступку, обставини за яких його вчинено.

Ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 06.05.2022 у справі № 723/1088/22 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Чернівецький слідчий ізолятор" про визнання не чинними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу передано до Чернівецького окружного адміністративного суду для розгляду за підсудністю.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.05.2022 прийнято до провадження адміністративну справу № 723/1088/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Чернівецький слідчий ізолятор" про визнання не чинними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою витребувано з Державної установи "Чернівецький слідчий ізолятор" письмові докази по справі.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.06.2022 заяву представника відповідача задоволено. Розгляд справи № 723/1088/21-а вирішено здійснювати в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за участю сторін.

Позивач скористався правом, передбаченим ст. 163 КАС України, на подання до суду відповіді на відзив.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.07.2022 відмовлено в задоволенні клопотань позивача про недопуск адвоката Мізюка В.В. до участі в розгляді справи, притягнення представника відповідача до кримінальної та дисциплінарної відповідальності, неприйняття відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.07.2022 за клопотанням позивача витребувано з Чернівецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області письмові докази по справі.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.07.2022 занесеною до протоколу судового засідання продовжено підготовче провадження у справі на 30 днів.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.09.2022 занесеною до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Під час розгляду справи по суті допитано як свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 з питань, які стосуються предмету спору.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу свої вимог та заперечень, заслухавши показання свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

З 17.11.1993 по 05.06.2001 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 06.05.2021 по 12.03.2022 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді молодшого інспектора 2 категорії вiддiлу peжиму і охорони Державної установи "Чернівецький слідчий ізолятор", що підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 та послужному списку (а.с. 11-14, 65-70).

10.03.2022 Державною установою "Чернівецький слідчий ізолятор" видано наказ № 129 дск, згідно якого з 19 год 00 хв. до 08 год. 00 хв. у ніч з 11.03.2022 на 12.03.2022 зміна № 2 на чергування призначено чергового помічника начальника СІЗО чергової частини майора внутрішньої служби ОСОБА_7 , старшого по корпусу вiддiлу peжиму і охорони прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_6 , внутрішній пост № 2 молодшого інспектора 2 категорії вiддiлу peжиму і охорони старшину внутрішньої служби ОСОБА_1 (а.с. 113).

На виконання вказаного наказу, в ніч з 11.03.2022 на 12.03.2022 на чергуванні перебувала чергова зміна № 2, яку очолював черговий помічник начальника СІЗО чергової частини майор внутрішньої служби ОСОБА_7 . Старшим по корпусу вiддiлу peжиму і охорони заступив ОСОБА_6 , а на внутрішній пост № 2 заступив молодший інспектор 2 категорії вiддiлу peжиму і охорони ОСОБА_1 .

12.03.2022 ОСОБА_6 подав на ім`я начальника Державної установи "Чернівецький слідчий ізолятор" рапорт про те, що під час його чергування в ніч з 19:00 год 11.03.2022 по 08:00 год 12.03.2022 під час перевірки внутрішнього поста № 2 на режимному корпусі, де ніс службу молодший інспектор 2 категорії вiддiлу peжиму і охорони ОСОБА_1 , почув звук схожий на звуки мобільного телефону. Про даний факт ОСОБА_10 повідомив чергового помічникаа начальника СІЗО чергової частини майора внутрішньої служби ОСОБА_7 (а.с. 48).

12.03.2022 черговим помічником начальника СІЗО чергової частини майор внутрішньої служби ОСОБА_7 складено акт виявлення та вилучення заборонених для передачі та користування предметів, в якому зафіксовано, що 12.03.2022 у молодшого інспектора 2 категорії вiддiлу peжиму і охорони ОСОБА_1 під час огляду виявлено та вилучено мобільний телефон марки "DONO", IMEI НОМЕР_2 та зарядний пристрій до нього сірого кольору, який він проніс на територію установи прихованим способом, при цьому про заборону пронесення в режимну зону мобільних телефонів йому було завідомо відомо (а.с. 50).

12.03.2022 черговий помічник начальника СІЗО чергової частини майор внутрішньої служби ОСОБА_7. подав на ім`я начальника Державної установи "Чернівецький слідчий ізолятор" рапорт про те, що під час його чергування в ніч з 19:00 год 11.03.2022 по 08:00 год 12.03.2022 в ході перевірки внутрішнього поста № 2 на режимному корпусі, де ніс службу молодший інспектор 2 категорії вiддiлу peжиму і охорони ОСОБА_1 , під час проведення огляду у нього виявлено та вилучено мобільний телефон, а також зарядний пристрій до нього (а.с. 49).

З метою об`єктивного з`ясування зазначених обставин та на підставі абз. 2, 6 ч. 2 розділу 11 наказу Міністерства юстиції України № 356/5 від 12.03.2015 "Про затвердження Порядку проведення службових розслідувань у ДКВС України", 12.03.2022 відповідачем видано наказ № 148/ОД-22 "Про проведення службового розслідування", яким призначено службове розслідування за фактом вилучення заборонених предметів у старшини внутрішньої служби ОСОБА_1 на території режимного корпусу.

Проведення службового розслідування доручено комісії у складі: голова - підполковник внутрішньої служби ОСОБА_9 , начальник сектору по роботі з персоналом; члени комісії: майор внутрішньої служби ОСОБА_8 , старший оперуповноважений оперативної групи; майор внутрішньої служби ОСОБА_2 , начальник відділу режиму і охорони установи (а.с. 53).

За результатами проведеного службового розслідування, 12.03.2022 комісією складено висновок службового розслідування № 6/10, який затверджено того ж дня начальником Державної установи "Чернівецький слідчий ізолятор" (а.с. 55 - 58).

У висновку службового розслідування зафіксовано, що 12.03.2022 близько 06 год. 00 хв. на території зони, що охороняється у позивача було виявлено та вилучено мобільний телефон марки "DONO" сріблясто-білого кольору, IMEI НОМЕР_2 та зарядний пристрій до нього. Зазначені речі старшина внутрішньої служби ОСОБА_1 прихованим способом проніс на територію режимного корпусу.

За даним фактом порушення режимних обмежень до установи викликано слідчо-оперативну групу Чернівецького міського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області.

Службовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 зайшов на територію установи 11.03.2022 року о 18 год. 17 хв. На КПП по пропуску людей здійснював огляд персоналу старший лейтенант внутрiшньої служби ОСОБА_11 , iнспектор пожежної профілактики вiддiлу режиму і охорони, який запропонував ОСОБА_1 при вході в установу здати заборонені предмети, в тому числі засоби зв`язку та попередив про відповідальність за невиконання його законних вимог. Крім того, на території КПП встановлено наочну інформацію про перелік предметів, з якими заборонений вхід до зони, що охороняється.

З письмового пояснення ОСОБА_11 видно, що на КПП ОСОБА_1 був зданий на тимчасове зберігання (на час несення служби) мобільний телефон "Lenovo" білого кольору в шкіряному чохлі, після чого ним були оглянуті особисті речі старшини внутрішньої служби ОСОБА_1 , в тому числі застосовано стаціонарний металошукач "Флокс". В результаті огляду заборонених предметів не було виявлено.

Близько 06 год. 00 хв. 12.03.2022 під час несення служби на другому внутрішньому посту, з кишені старшини внутрішньої служби ОСОБА_1 пролунав звуковий сигнал, який почув прапорщик внутрішня служби ОСОБА_6 , старший по корпусу відділу режиму і охорони та доповів в чергову частину установи. В приміщенні чергової частини старшина внутрішньої служби ОСОБА_1 віддав майору внутрішної служби ОСОБА_7 черговому помічнику начальника СІЗО чергової служби мобільний телефон марки "DONO" сріблясто-біло кольору, IMEI НОМЕР_2 та зарядний пристрій до нього.

З письмового пояснення ОСОБА_1 видно, що мобільний телефон "DONO" та зарядний пристрій до нього він проніс прихованим способом в кишені куртки з метою прослуховування радіо вночі, щоб не заснути на посту. Визнає, що достеменно знав про те, які речі заборонені для використання на режимному корпусі Правилами внутрішнього розпорядку СІЗО. На iнструктажах чергових змін, в оперативній групі, секторі по роботі персоналом йому неодноразово доводився перелік заборонених предметів у CІЗО. Свою вину старшина внутрішньої служби ОСОБА_1 визнав повністю.

Враховуючи наведене, комісією зроблено висновок, що вказаними діями ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п. 5 глави 4 розділу 1 наказу Міністерства юстиції України від 14.06.2019 № 1769 "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України", оскільки в "Переліку продуктів харчування, предметів першої необхідності, інших речей та предметів, заборонених для передавання ув`язненим і засудженим, а також для користування та зберігання при собі" радіоелектронні засоби, призначені для передавання чи приймання радіосигналів (радіостанції, комунікатори, мобільні телефони та зарядні пристрої до них) належать до заборонених предметів, а також порушив п. 5 наказу Державної установи "Чернівецький слідчий ізолятор" від 05.01.2021 № 88-ОД/21 "Про організацію, розпорядок роботи КПП, вдосконалення перепусткового режиму та приведення цієї роботи до вимог Міністерства юстиції". Старшина внутрішньої служби ОСОБА_1 всупереч вимог п.п. 6, 9, 10, 14 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Державну кримінально виконавчу-службу України" заходів до припинення зазначених правопорушень, які посягають на встановлений законодавством порядок і умови виконання та відбування покарань в межах своїх повноважень не вжив та не сприяв виявленню причин і умов вчинення порушень режиму в установі.

Причинами та умовами, які призвели до даної події стала особиста недисциплінованість та неналежне ставлення до режимних вимог, які діють на території кримінально-виконавчої установи з боку старшини внутрішньої служби ОСОБА_1 .

За наведених обставин комісією запропоновано за порушення службової дисципліни, а саме: п.п. 6, 9, 10, 14 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Державну кримінально виконавчу-службу України", п. 5 глави 4 розділу 1 наказу Міністерства юстиції України від 14.06.2019 № 1769 "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України", п. 5 наказу Державної установи "Чернівецький слідчий ізолятор" від 05.01.2021 № 88-ОД/21 "Про організацію, розпорядок роботи КПП, вдосконалення перепусткового режиму та приведення цієї роботи до вимог Міністерства юстиції", що проявилося в особистій безвідповідальності та недисциплінованості, неналежному ставленні до режимних вимог, які діють на території кримінально-виконавчої установи, застосувати до позивача крайній захід дисциплінарного реагування у вигляді звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України.

Судом встановлено, що з висновком службового розслідування позивач ознайомлений 12.03.2022, про що свідчить його підпис. Зауважень та заперечень під час ознайомлення з висновком позивач не висловлював (а.с. 55-58).

На підставі висновку службового розслідування, 12.03.2022 начальником Державної установи "Чернівецький слідчий ізолятор" видано наказ "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 " № 4/ОС/СТ-22, яким за грубе порушення службової дисципліни та режимних вимог, а саме: п.п. 6, 9, 10, 14 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Державну кримінально виконавчу-службу України", п. 5 глави 4 розділу 1 наказу Міністерства юстиції України від 14.06.2019 № 1769 "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України", п. 5 наказу Державної установи "Чернівецький слідчий ізолятор" від 05.01.2021 № 88-ОД/21 "Про організацію, розпорядок роботи КПП, вдосконалення перепусткового режиму та приведення цієї роботи до вимог Міністерства юстиції", що проявилося у особистій безвідповідальності та недисциплінованості, за неналежне ставлення до режимних вимог, які діють на території кримінально-виконавчої установи, старшина внутрішньої служби ОСОБА_1 " підлягає звільненню за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України "Про Національну поліцію" (а.с. 59-60).

З даним наказом позивач ознайомлений 12.03.2022, що підтверджуються його підписом (а.с. 59-60).

Наказом Державної установи "Чернівецький слідчий ізолятор" від 12.03.2022 № 20/ОС-22 "Про звільнення ОСОБА_1 " звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до п. 5 ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" та п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), старшину внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора 2 категорії вiддiлу peжиму і охорони Державної установи "Чернівецький слідчий ізолятор", 12.03.2022 (а.с. 63).

З вказаним наказом позивач ознайомлений 12.03.2022, що підтверджуються його підписом (а.с. 63).

Вважаючи накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Судом також встановлено, що за результатами розгляду повідомлення Державної установи "Чернівецький слідчий ізолятор" від 12.03.2022 про виявлення у позивача мобільного телефону в забороненій охоронюваній зоні, яке зареєстроване 12.03.2022 до ІТС ІПНП (журнал єдиного обліку) за ЄО № 8523, Чернівецьким районним управління поліції ГУНП в Чернівецькій області складено довідку від 24.03.2022 про припинення перевірки (а.с. 183).

Із змісту довідки видно, що в ході проведення перевірки встановлено, що 12.03.2022 у молодшого інспектора вiддiлу режиму та охорони державної установи «Чернівецький слідчий iзолятор» ОСОБА_1 було виявлено мобільний телефон та зарядний пристрій, яким останній користувався в забороненій зоні.

Будучи опитаним ОСОБА_1 пояснив, що з 11 на 12.03.2022 він заступив на чергування в складі чергової зміни № 2 внутрiшнього поста. Під час чергування на посту, в нього було виявлено вказаний мобільний телефон та зарядний пристрій до нього, який останнiй всупереч внутрішніх правил не здав до камери зберігання, так як хотів слухати з даного телефону музику.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Згідно з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державна установа "Чернівецький слідчий ізолятор" зареєстрована як юридична особа 29.11.1999. Основним видом діяльності за КВЕД 84.23 є діяльність у сфері юстиції та правосуддя (а.с. 74).

У відповідності до п. 1 Положення про державну установу "Чернівецький слідчий ізолятор", затверджений наказом Міністерства юстиції України від 11.03.2020 № 883/5 (далі - Положення), Чернівецький слідчий ізолятор є державною установою, яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України (а.с. 98 - 106).

Згідно п. 4 Положення основними завданнями слідчого ізолятора є: органiзацiя тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадицiйний арешт, та засуджених, вироки щодо яких не набрали законної сили і щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою, а також виконання покарань у виді позбавлення волі на певний строк засуджених осіб, які залишені для роботи з господарського обслуговування та засуджених до арешту; дотримання прав людини і громадянина, реалізація законних прав та інтересів засуджених і осіб, узятих під варту, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань.

Слідчий ізолятор вiдповiдно до покладених на нього завдань: організовує та здійснює охорону, належну ізоляцію та постійний нагляд за особами, взятими під варту, і засудженими; створює належні умови для тримання засуджених і осіб, узятих під варту, їх комунально-побутового забезпечення; забезпечує правопорядок, додержання внутрішнього розпорядку у слідчому ізоляторі і на прилеглій до нього території, вимагає від засуджених і осіб, узятих під варту, інших осіб виконання ними обов`язків, установлених законом; забезпечує безпеку засуджених і осіб, узятих під варту, персоналу та iнших осіб, які перебувають на території слідчого ізолятора; припиняє адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений законодавством порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань; запобігає вчиненню кримінальних правопорушень та дисциплінарних проступків у слідчому ізоляторi; приймає і реєструє заяви та повідомлення про кримінальні правопорушення і події, своєчасно прийме щодо них рішення тощо (п. 5 Положення).

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 № 2713-IV.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).

Згідно з ч. 6 ст. 14 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" до осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби відноситься, зокрема, старшина внутрішньої служби.

У ч. 8 ст. 14 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" зазначено, що трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських.

Отже, з урахуванням зазначених норм законодавства на позивача розповсюджуються норми Закону України "Про Національну поліцію".

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Таким чином, на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських (ст. 23 ч. 5 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України").

Абзацом 2 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" від 15.03.2018 № 2337-VIII преамбулу Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", доповнено абзацом другим такого змісту: "Дія цього Статуту поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог".

Статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України № 3460-IV від 22.02.2006 (надалі - Дисциплінарний статут) передбачено, що службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (ст. 2 Дисциплінарного статуту).

Підставами для дисциплінарної відповідальності є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Відповідно до ст.5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За змістом ст.7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Таким чином, притягнення працівника державної кримінально-виконавчої служби до дисциплінарної відповідальності є самостійним юридичним наслідком, який настає у разі скоєння ним дисциплінарного проступку. Обставини, що передували притягненню особи до даного виду відповідальності, можуть потягнути за собою настання інших наслідків у вигляді адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, але, це не може слугувати підставою для звільнення працівника державної кримінально-виконавчої служби саме від дисциплінарної відповідальності.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання (ст.13 Дисциплінарного статуту).

Згідно ст. 14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2015 № 356/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.03.2015 за № 295/26740, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - Порядок № 356/5), відповідно до п.1 розділу VIII якого за результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування, який складається із вступної, описової та резолютивної частин. У вступній частині висновку зазначаються посада, звання, прізвище, ініціали виконавця (голови, членів комісії), який (які) проводив (ли) службове розслідування, підстави для проведення службового розслідування. В описовій частині висновку зазначаються: вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено; наявність вини особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

За визначенням, наведеним у пункті 2 розділу І цього Порядку, службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються в межах компетенції з метою уточнення причин, встановлення обставин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення або дисциплінарного проступку персоналом Державної кримінально-виконавчої служби України, відповідальність за яке передбачена законодавством України, а також визначення ступеня вини особи (осіб), яка вчинила правопорушення, чиї дії або бездіяльність стали причиною його скоєння.

Відповідно до пунктів 1, 5, 6 розділу ІІ Порядку № 356/5 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб рядового чи начальницького складу або їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового чи начальницького складу та можуть викликати суспільний резонанс.

Підставою для проведення службового розслідування є належним чином оформлений письмовий наказ уповноваженого на те начальника.

Розділом III Порядку № 356/5 визначено порядок призначення службового розслідування.

Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку № 356/5 проведення службового розслідування доручається прямому начальнику особи рядового чи начальницького складу, дії або бездіяльність якої стали підставою для призначення службового розслідування.

Службове розслідування може проводитися декількома особами у складі комісії, до складу якої входять найбільш досвідчені посадові особи органу або установи, здатні всебічно вивчити обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, та зробити об`єктивні висновки. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника особи рядового чи начальницького складу, дії чи бездіяльність якої стали підставою для призначення службового розслідування.

Проведення службових розслідувань за фактами порушень особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, неналежного виконання посадових обов`язків чи втрати ними службових посвідчень, підготовка за їх результатами висновків та проектів наказів про заходи дисциплінарного реагування щодо цих осіб здійснюються керівниками усіх рівнів щодо безпосередньо підпорядкованої особи рядового чи начальницького складу, яка вчинила правопорушення (п. 1 розділу IV Порядку № 356/5).

Із затвердженим висновком службового розслідування за рішенням начальника, який призначив службове розслідування, ознайомлюється начальник органу або установи, де проходить службу особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено проведення службового розслідування.

Відповідно до пункту 7 розділу VIII Порядку № 356/5 про накладення дисциплінарного стягнення за результатами службового розслідування видається наказ, зміст якого оголошується персоналу органу або установи, де проходить службу особа рядового чи начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності її підлеглих забороняється.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового чи начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі відмови особи рядового чи начальницького складу від ознайомлення з наказом під підпис безпосередній начальник такої особи спільно з посадовою особою підрозділу персоналу складає відповідний акт.

Особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.

Отже, аналіз цих норм Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України свідчить про те, що єдиним належним і допустимим засобом фіксації порушень є висновок, складений за результатами службового розслідування.

Як видно з матеріалів справи, за фактом вилучення у позивача заборонених предметів на території режимного корпусу, відповідачем призначено службове розслідування на підставі наказу № 148/ОД-22 від 12.03.2022.

Згідно висновку службового розслідування від 12.03.2022, близько 06.00 год. 12.03.2022 на територiї зони, що охороняєсться у позивача було виявлено та вилучено мобільний телефон марки "DONO" сріблясто-білого кольору, IMEI НОМЕР_2 та зарядний пристрій до нього. Зазначені речі старшина внутрішньої служби ОСОБА_1 прихованим способом проніс на територію режимного корпусу. Під час службового розслідування позивач свою вину визнав.

Зазначені факти підтверджуються матеріалами службового розслідування, копії яких містяться в матеріалах справи, а також показами свідків допитаних під час розгляду справи по суті.

Тобто, службовим розслідуванням встановлено всі обставини, що призвели до дисциплінарного проступку та кваліфіковано провину позивача, із застосуванням відповідного дисциплінарного стягнення пропорційно допущеним порушенням з урахуванням їх тяжкості.

На підставі висновку службового розслідування, оскаржуваними наказами позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України.

Водночас приймаючи оскаржувані накази, відповідач врахував тяжкість проступку, обставини за яких його скоєно та підвищені вимоги нормативно-правових актів щодо поведінки позивача.

Так, пунктами 6, 9, 10 та 14 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" встановлено, що посадові та службові особи органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів зобов`язані: забезпечувати правопорядок, додержання вимог режиму, правил внутрішнього розпорядку в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах і на прилеглих до них територіях та вимагати від засуджених і осіб, узятих під варту, інших осіб виконання ними обов`язків, установлених законом; припиняти адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений законодавством порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань; запобігати вчиненню кримінальних правопорушень та дисциплінарних проступків в органах і установах виконання покарань та слідчих ізоляторах; приймати і реєструвати заяви та повідомлення про кримінальні правопорушення і події, своєчасно приймати щодо них рішення; виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень і порушень режиму в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах, а також вчиненню кримінальних правопорушень засудженими до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, вживати в межах своїх повноважень заходів до їх усунення.

Відповідно до п. 5 глави 4 Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1769/5 від 14.06.2019 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.06.2019 за № 633/33604, заборонені для передавання ув`язненим і засудженим продукти харчування, предмети першої необхідності, інші речі та предмети визначено у Переліку продуктів харчування, предметів першої необхідності, інших речей та предметів, заборонених для передавання ув`язненим і засудженим, а також для користування та зберігання при собі (додаток 1), згідно якого до заборонених предметів першої необхідності, засобів особистої гігієни, інших речей та предметів належать: радіоелектронні засоби, призначені для передавання чи приймання радіосигналів (радіостанції, комунікатори, мобільні телефони та зарядні пристрої до них, SIM-картки, скетч-картки поповнення рахунку мобільного зв`язку, пейджери, роутери тощо), друкарські машинки, розмножувальні прилади та гарнітура до них.

Судом встановлено, що посадові обов`язки молодшого інспектора відділу режиму і охорони державної установи "Чернівецький слідчий ізолятор" визначені посадовою інструкцією, яка затверджена 06.05.2021 начальником державної установи "Чернівецький слідчий ізолятор". З вказаною посадовою інструкцією позивач ознайомився 06.05.2021 (а.с. 110 - 112).

Згідно вказаної посадової інструкції, позивач призначається на посаду і звільняється з посади наказом начальника слідчого ізолятора з дотриманням вимог чинного законодавства. Позивач у своїй діяльності керується Конституцією України, нормами кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, законами та підзаконними актами України, наказами, інструкціями, розпорядженнями керівництва Міністерства юстиції України, розпорядженнями тa дорученнями начальника слідчого ізолятора, заступника начальника СІЗО, ЧПНСІ, начальника відділу режиму і охорони.

З матеріалів справи видно, що п. 5 наказу державної установи "Чернівецький слідчий ізолятор" від 05.01.2021 № 88-ОД/21 "Про організацію, розпорядок роботи КПП, вдосконалення перепусткового режиму та приведення цієї роботи до вимог Міністерства юстиції" категорично заборонено проносити особовим складом установи та відвідувачами мобільних телефонів та транкінгових засобів зв`язку на територію режимного та адміністративного корпусів без дозволу начальника установи (а.с. 45).

Матеріалами справи підтверджується та не заперечувалося учасниками справи, що вказаний наказ доведено до відома позивача.

Розглядом справи по суті встановлено, що 12.03.2022 черговим помічником начальника СІЗО чергової частини майор внутрішньої служби Василинчуком Я.В. складено акт виявлення та вилучення заборонених для передачі та користування предметів, в якому зафіксовано, що 12.03.2022 у молодшого інспектора 2 категорії вiддiлу peжиму і охорони ОСОБА_1 під час огляду виявлено та вилучено мобільний телефон марки "DONO", IMEI НОМЕР_2 та зарядний пристрій до нього сірого кольору, який він проніс на територію установи прихованим способом, при цьому про заборону пронесення в режимну зону мобільних телефонів йому було завідомо відомо.

Із змісту письмового пояснення ОСОБА_1 відібраного 12.03.2022 під час проведення службового розслідування видно, що мобільний телефон "DONO" та зарядний пристрій до нього він проніс 11.03.2022 прихованим способом в кишені куртки з метою прослуховування радіо в ночі, щоб не заснути на посту. Позивач визнав, що достеменно знав про те, які речі заборонені для використання на режимному корпусі Правилами внутрішнього розпорядку СІЗО.

У письмових поясненнях позивач зазначав, що на інструктажах чергових змін, в оперативній групі та секторі по роботі з персоналом йому неодноразово доводи перелік заборонених предметів для їх використання на території зони, що охороняється.

Крім того, в поясненнях позивач вказав, що 12.03.2022 приблизно о 06 год. 00 хв. на радіостанції в телефоні спрацював звуковий сигнал, який почув старший по корпусу ОСОБА_6 після цього, його було викликано у приміщення чергової частини, де він добровільно видав черговому помічнику начальника СІЗО ОСОБА_7 . Про скоєне шкодує.

Наведені обставини підтверджуються показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також матеріалами справи.

Разом з тим, показами свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтверджується, що вилучений 12.03.2022 у позивача пристрій є мобільним телефоном.

Доводи позивача щодо невикористання мобільного телефону за його призначенням, а як радіоприймач, суд не бере до уваги, оскільки згідно п. 5 глави 4 розділу 1 наказу Міністерства юстиції України від 14.06.2019 № 1769 "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України" та п. 5 наказу Державної установи "Чернівецький слідчий ізолятор" від 05.01.2021 № 88-ОД/21 "Про організацію, розпорядок роботи КПП, вдосконалення перепусткового режиму та приведення цієї роботи до вимог Міністерства юстиції" мобільний телефон відноситься до Переліку заборонених предметів, про що він достеменно знав.

Використання позивачем мобільного телефону та зарядного пристрою до нього в забороненій зоні всупереч вимог внутрішніх правил також підтверджується матеріалами перевірки Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області.

Окрім того, матеріалами справи підтверджується, що уповноваженими особами відповідача проводились з позивачем оперативно-профілактичні бесіди, в тому числі щодо заборони пронесення на територію установи мобільних телефонів, що підтверджується його підписами від 11.02.2022, 13.02.2022, 17.02.2022, 10.03.2022 (а.с. 46, 47).

Таким чином, суд погоджується з висновком відповідача про грубе порушення позивачем службової дисципліни, а саме: п.п. 6, 9, 10, 14 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Державну кримінально виконавчу-службу України", п. 5 глави 4 розділу 1 наказу Міністерства юстиції України від 14.06.2019 № 1769 "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України", п. 5 наказу Державної установи "Чернівецький слідчий ізолятор" від 05.01.2021 № 88-ОД/21 "Про організацію, розпорядок роботи КПП, вдосконалення перепусткового режиму та приведення цієї роботи до вимог Міністерства юстиції", що проявилося у особистій безвідповідальності та недисциплінованості, неналежному ставленні до режимних вимог, які діють на території кримінально-виконавчої установи.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що відповідачем дотримано процедуру та порядок проведення службового розслідування, зокрема вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена в ході службового розслідування та підтверджується матеріалами справи.

З огляду на вищенаведене, відповідач правомірно прийняв оскаржувані накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби.

Стосовно тверджень позивача про притягнення його до дисциплінарної відповідальності за відсутності беззаперечних доказів скоєння дисциплінарного проступку, суд зазначає наступне.

Згідно змісту Присяги працівника кримінально-виконавчої служби, текст якої наведений у ч. 4 ст. 14 Закону України "Про Державну кримінально виконавчу-службу України", видно, що громадяни, які вперше зараховуються на посади рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, вступаючи на службу до Державної кримінально-виконавчої служби України, клянутся завжди залишатися відданим Українському народові, неухильно додержуватися Конституції та законів України, бути чесним, гуманним, сумлінним і дисциплінованим, зберігати державну та іншу охоронювану законом таємницю. Присягають з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов`язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, не допускати порушень прав і свобод людини та громадянина, всіляко сприяти зміцненню правопорядку.

Верховний Суд у постанові від 26.05.2019 у справі № 580/1117/19 наголошував на тому, що в основі поведінки працівника поліції законодавчо закладено етичні, правові і службово-дисциплінарні норми, дотримання яких є одним із головних обов`язкiв особи, що іде на службу до органів внутрішніх справ. Ця обставина зумовлює підвищений рівень відповідальності працівників поліції, у порівнянні з іншими громадянами, та застосування до них більш суворих дисциплінарних стягнень за дисциплінарні правопорушення.

Так, обставини з якими відповідач пов`язує скоєння позивачем дисциплінарного проступку, наведені у висновку службового розслідування. І вказані обставини, як видно із заявленого позову, позивачем не заперечувалися. В той же час, зазначені обставини беззаперечно вказують на те, що відображені у висновку службового розслідування дії позивача свідчать про недотримання останнім принципів діяльності працівника Державної кримінально-виконавчої служби України.

Щодо посилання позивача на те, що його вина не доведена у вчиненні кримінального правопорушення, тому неможливо стверджувати про встановлений факт скоєння ним дисциплінарного проступку, суд зазначає наступне.

Як зазначено вище, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (ст. 2 Дисциплінарного статуту).

У відповідності до ст. 11 Кримінального кодексу України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину.

З огляду на правове визначення таких понять як "дисциплінарний проступок", "злочин", суд приходить до висновку, що рішення по кримінальному провадженню не має значення для надання оцінки правомірності звільнення позивача зі служби з Державної кримінально-виконавчої служби України, оскільки рішення по кримінальному провадженню не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у вказаному випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на пiдставi положень Кримінального кодексу України.

За ст. 14 Дисциплінарного статуту, обставини дисциплінарного проступку підлягають з`ясуванню під час проведення службового розслідування і в разі підтвердження факту його вчинення на працівника Державної кримінально-виконавчої служби України повинно бути накладене дисциплінарне стягнення, у тому числі, шляхом його звільнення зі служби, що є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 5 Дисциплінарного статуту, притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності є самостійним юридичним наслідком, який настає у разі скоєння ним дисциплінарного проступку. Обставини, що передували притягненню особи до даного виду відповідальності, можуть потягнути за собою настання інших наслідків у вигляді адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, але, це не може слугувати підставою для звільнення працівника поліції саме від дисциплінарної відповідальності.

Однією із загальних рис дисциплінарної відповідальності, якою вона відрізняється від інших видів юридичної відповідальності, є можливість її застосування без рішення суду на підставі вчинення дисциплінарного проступку.

Аналіз співвідношення кримінальної та дисциплінарної відповідальності особи свідчить про те, що перша застосовується за діяння, котре є суспільно небезпечним, охоплюється положеннями Кримінального кодексу України, та за яке передбачено найбільш суворий захід державного примусу. На відміну від кримінальної відповідальності, дисциплінарна відповідальність відрізняється тим, що підставою її застосування завжди є порушення встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов`язань, які можуть бути передбачені службовими обов`язками суб`єкта проступку.

Отже, не притягнення позивача до кримінальної відповідальності не є перешкодою застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, оскільки службове розслідування стосувалось неналежного виконання ним своїх службових обов`язків, а саме: встановлення факту умисного пронесення мобільного телефону та зарядного пристрою до нього у заборонену режимну зону.

Таким чином, підставою для звільнення позивача стали обставини порушення ним службової дисципліни та режимних обмежень, тобто судом в межах розгляду цієї справи не досліджувалось питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення кримінального правопорушення, а надавалась правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку.

Водночас, реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінального провадження і набрання законної сили вироком суду.

Доводи позивача, з приводу того, що такий вид стягнення як звільнення зі служби може застосовуватись у тому випадку, коли буде доведена вина особи у вчиненні кримінального правопорушення є безпідставним, оскільки підставами для проведення службового розслідування можуть бути не тільки скоєння особою кримінального правопорушення, але і вчинення особою інших діянь, які порушують службову дисципліну, а також події, які сталися за участю таких осіб і можуть викликати суспільний резонанс.

Суд також зазначає, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Стосовно тверджень позивача щодо неврахування відповідачем під час проведення службового розслідування бездоганної поведінки та відсутності у нього інших дисциплінарних стягнень, що впливають на міру покарань, суд зазначає наступне.

Як встановлено матеріалами справи, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за грубе порушення службової дисципліни.

З матеріалів справи видно, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є умисне діяння останнього, а саме: умисне пронесення мобільного телефону та зарядного пристрою до нього прихованим способом в кишені куртки у заборонену режимну зону.

Більше того, позивач визнає, що достеменно знав про те, які речі заборонені для використання на режимному корпусі Правилами внутрішнього розпорядку СІЗО. Наведена обставина підтверджується його поясненнями, які містяться в матеріалах службового розслідування.

Судом встановлено, що на інструктажах чергових змін, в оперативній групі, секторі по роботі з персоналом позивачу неодноразово доводився перелік заборонених предметів.

Враховуючи наведене, суд погоджується із доводами відповідача, що позивач грубо порушив вимоги п. 5 глави 4 розділу 1 наказу Міністерства юстиції України від 14.06.2019 № 1769 "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України", оскільки в "Переліку продуктів харчування, предметів першої необхідності, інших речей та предметів, заборонених для передавання ув`язненим і засудженим, а також для користування та зберігання при собі" радіоелектронні засоби, призначені для передавання чи приймання радіосигналів (радіостанції, комунікатори, мобільні телефони та зарядні пристрої до них) належать до заборонених предметів, а також порушив вимоги п. 5 наказу ДУ "Чернівецький слідчий ізолятор" від 05.01.2021 року № 88-ОД/21 "Про організацію, розпорядок роботи КПП, вдосконалення перепусткового режиму та приведення цієї роботи до вимог Міністерства юстиції".

Більше того, у висновку службового розслідування зазначено, що причинами та умовами, які призвели до даної події стала особиста недисциплінованість та неналежне ставлення до режимних вимог, які діють на території кримінально-виконавчої установи з боку старшини внутрішньої служби ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене, суд вважає, що в даному випадку вина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку проявляється в прямому умислі, тобто, останній свідомо допускав настання несприятливих наслідків після вчинення ним цих дій. Це порушення стало можливим внаслідок ігнорування ним вимог чинного законодавства та вимог, які ставляться до працівників Державної кримінально-виконавчої служби України.

Таким чином, на переконання суду, приймаючи рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення, за результатами реалізації якого його звільнено зі служби, відповідач діяв обґрунтовано, на підставі власних повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів.

Доводи позивача щодо відсутності підстав для проведення службового розслідування стосовно нього, суд відхиляє, оскільки згідно пунктів 1, 5, 6 розділу ІІ Порядку №356/5 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб рядового чи начальницького складу або їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового чи начальницького складу та можуть викликати суспільний резонанс.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до переконання, що службове розслідування відносно позивача призначено відповідачем за порушення службової дисципліни з дотриманням процедури прийняття рішення, за результатами якого сформовано висновок службового розслідування, яким встановлено допущення позивачем дисциплінарного проступку.

Стосовно позиції позивача щодо складання висновку службового розслідування та звільнення його зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України у вихідний день, суд зазначає наступне.

У відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 № 1004-р «Про перенесення робочих днів у 2022 році», з метою забезпечення раціонального використання робочого часу і створення сприятливих умов для святкування у 2022 році 8 березня - Міжнародного жіночого дня та 28 червня - Дня Конституції України рекомендувати керівникам підприємств, установ та організацій (крім органів Пенсійного фонду України, акціонерного товариства "Укрпошта", Державної казначейської служби та банківських установ) для працівників, яким установлено п`ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями в суботу та неділю, перенести у 2022 році в порядку та на умовах, визначених законодавством, робочі дні з: понеділка 7 березня на суботу 12 березня.

Таким чином, субота 12.03.2022 був робочий день.

Отже, висновок службового розслідування складений та затверджений 12.03.2022, а також прийняті 12.03.2022 оскаржувані накази винесені посадовими особами відповідача під час перебування їх на службі в робочий час. Тому наведені позивачем доводи є безпідставними.

Посилання позивача на допущені порушення працівниками поліції під час складання протоколу огляду місця події суд відхиляє, оскільки дії працівників поліції виходять за межі предмету спору.

Решта доводи позивача щодо протиправності оскаржуваних наказів суд відхиляє, оскільки вони не спростовують вчинення ним грубого порушення службової дисципліни та режимних вимог.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб`єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положення ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів належними засобами доказування правомірність прийняття оскаржуваних наказів стосовно позивача, тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 9, 73 - 77, 90, 241 - 246, 250 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної установи "Чернівецький слідчий ізолятор" про визнання не чинними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити повністю.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10.10.2022.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач - Державна установа "Чернівецький слідчий ізолятор" (вул. Соборна, 6, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 08565032).

Суддя В.К. Левицький