Рішення № 106692946, 26.09.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/21701/21

Провадження № 2/761/3350/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2022 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Вдовкіній Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Раліївка», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

15.06.2021 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПрАТ «СК «ПЗУ України», ТОВ «Раліївка», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 22.07.2020 р. на автошляху М-05 «Київ-Одеса» в Біляєвському районі Одеської області мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу марки «Renault Duster», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у відповідача, згідно полісу № ЕР.200098453, транспортного засобу марки «DAF CF 85.460», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , а також транспортного засобу марки «Toyota Rav-4», номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , сина позивачки, яка є власницею вказаного автомобіля. Зазначена ДТП мала місце з вини ОСОБА_2 , внаслідок якої були пошкоджені транспортні засоби. В досудовому порядку позивачка, як власник транспортного засобу марки «Toyota Rav-4», номерний знак НОМЕР_3 , у встановленому законом порядку звернулась до ПрАТ «СК «ПЗУ України» із заявою про виплату страхового відшкодування, надавши повний пакет документів, необхідний для прийняття рішення та виплати страхового відшкодування, при цьому при розрахунку страхового відшкодування просила врахувати висновок незалежного експерта ПП ЕНДЦ «Експертиза» № 137Е-10/20 від 29.10.2020 р. та фактичні ремонтні роботи у ФОП ОСОБА_6 10.12.2020 р. ПрАТ СК «ПЗУ Україна» було затверджено страховий акт № UA202007220025/L01/01 про виплату позивачці страхового відшкодування в розмірі 58829,23 грн., розрахованого на підставі звіту № 08-20-М167 від 18.08.2020 р., складеного на замовлення страховика, а також фактично здійснено виплату цієї суми. Таким чином, не погоджуючись з розміром виплаченого відповідачем ПрАТ СК «ПЗУ Україна» страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на свою користь недоплаченої частини страхового відшкодування в сумі 30986,14 грн., пені за несвоєчасну сплату страхового відшкодування в сумі 1446,59 грн., інфляційних втрат в сумі 1064,69 грн., трьох процентів річних в сумі 318,35 грн., а також про стягнення з відповідача ТОВ «Раліївка» на свою користь різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в сумі 23773,63 грн. та на відшкодування моральної шкоди 20000,00 грн.

Ухвалою від 26.08.2021 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 08.06.2022 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі, з підстав викладених у позові.

Представник відповідача ТОВ «Раліївка» в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у їх задоволенні. Також через канцелярію суду подав відзив на позов, у якому виклав свої заперечення та підтримав їх підчас виступу в судовому засіданні.

Відповідач ПАТ «СК «ПЗУ Україна» свого представника в судове засідання не направив, однак через канцелярію суду подав відзив на позов, у якому виклав свої заперечення проти нього.

Треті особи в судове засідання не з`явились, своїх представників до суду не направили, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомили.

З врахуванням думки присутніх в судовому засіданні учасників справи, суд вирішив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 22.07.2020 р. на автошляху М-05 «Київ-Одеса» в Біляєвському районі Одеської області мала місце ДТП за участю транспортного засобу марки «Renault Duster», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , транспортного засобу марки «DAF CF 85.460», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , а також транспортного засобу марки «Toyota Rav-4», номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , сина позивачки, яка є власницею вказаного автомобіля.

Зазначена ДТП мала місце з вини водія транспортного засобу марки «Renault Duster», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , що підтверджується постановою Миколаївського районного суду Одеської області від 08.10.2020 р. у справі про адміністративне правопорушення № 508/742/20, яка набрала законної сили. Внаслідок ДТП, транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Зазначені обставини не підлягають доказуванню в силу положень ч.6 ст. 82 ЦПК України.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «Renault Duster», номерний знак НОМЕР_1 , який на час ДТП перебував у лізингу в ТОВ «Раліївка», була застрахована в ПАТ «СК «ПЗУ Україна», згідно полісу № ЕР.200098453.

Водій, що на момент ДТП знаходився за кермом вказаного транспортного засобу, ОСОБА_2 , перебував з ТОВ «Раліївка» в трудових відносинах та виконував свої обов`язки водія, що підтвердив представник відповідача у своєму відзиві.

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР.200098453, страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду майну становить 130000,00 грн. на одного потерпілого, при цьому розмір франшизи складає 0,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка у встановленому законом порядку звернулась до відповідача ПрАТ СК «ПЗУ Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування з усіма необхідними документами.

10.12.2020 р. ПрАТ СК «ПЗУ Україна» було затверджено страховий акт № UA202007220025/L01/01 про виплату позивачці страхового відшкодування в розмірі 58829,23 грн., розрахованого на підставі звіту № 08-20-М167 від 18.08.2020 р., складеного на замовлення страховика, а також фактично здійснено виплату цієї суми, що не заперечувалось сторонами та підтверджується матеріалами справи.

Зі звіту № 08-20-М167 від 18.08.2020 р. вбачається, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивачки після його пошкодження в ДТП становить 121656,30 грн., при цьому його коефіцієнт зносу становить 70 %. Виходячи з цього був здійснений розрахунок страхового відшкодування, а саме вартість деталей, які підлягали заміні, що становила 89752,96 грн., була зменшена на коефіцієнт фізичного зносу, і визначена в розмірі 26925,89 грн. Отже розмір коефіцієнту фізичного зносу, на який була зменшена сума збитку позивачки, становив 62827,07 грн. (121656,3 - 62827,07 = 58829,23 грн.), які були виплачені позивачці.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п.п.34.2, 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

При цьому, згідно з п.36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачка зазначає, що не погодившись з розміром виплаченого страхового відшкодування, замовила оцінку завданого збитку у незалежного експерта ПП ЕНДЦ «Експертиза», за результатами проведення якої було складено висновок № 137Е-10/20 від 29.10.2020 р., відповідно до якого вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 89815,37 грн., а фактичні ремонтні роботи у ФОП ОСОБА_6 , обійшлися їй в 91465,00 грн., з яких позичка виходить при визначенні позовних вимог майнового характеру до обох відповідачів.

Судом не приймаються твердження сторони позивачки щодо неналежності звіту № 08-20-М167 від 18.08.2020 р., складеного на замовлення страховика, на підставі якого було розраховано суму страхового відшкодування, яку отримала позивачка від ПрАТ СК «ПЗУ Україна». Зазначений звіт був зроблений страховиком відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а доказів на спростування висновків зроблених в ньому суду надано не було. Крім того, як вбачається з вказаного звіту вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивачки визначена в розмірі 121656,30 грн., що навіть перевищує розмір фактично витрачених позивачкою коштів у сумі 91465,00 грн., з яких вона розрахувала свої майнові вимоги до відповідачів, але оскільки коефіцієнт зносу транспортного засобу становить 70 %, тому страхова виплата правомірно була зменшена.

Враховуючи викладене, суд вважає, що з боку ПрАТ СК «ПЗУ Україна» не було допущено порушень прав позивачки, даний відповідач відповідно до вимог закону вчасно здійснив покладені на нього, як страховика, дії щодо визначення розміру страхового відшкодування та його виплати, а тому позов у частині, що стосується вимог до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» задоволенню не підлягає.

Разом з тим, відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч.2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала.

Згідно з ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже, оскільки страховик відповідно до вимог закону виплатив позивачці збитки в розмірі вартості відновлювального ремонту її транспортного засобу, зменшивши їх з врахуванням фізичного зносу, що становило 62827,07 грн., вказана сума має бути відшкодована позивачці за рахунок юридичної особи, на балансі якої на момент ДТП перебував транспортний засіб «Renault Duster», номерний знак НОМЕР_1 , та яка є роботодавцем ОСОБА_2 , який на момент ДТП керував вказаним транспортним засобом, виконуючи свої трудові обов`язки, а саме з відповідача ТОВ «Раліївка».

Разом з тим, відповідно до приписів ч.1 ст. 13 та ч.2 ст. 264 ЦПК України, суд розглядає справи в межах позовних вимог і при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог.

Таким чином, оскільки позивачкою до відповідача ТОВ «Раліївка» заявлені вимоги майнового характеру у вигляді стягнення 23773,63 грн. на відшкодування збитків завданих їй в результаті ДТП, суд незважаючи на встановлену суму в розмірі 62827,07 грн., яка мала би бути стягнута, задовольняє позов у межах заявлених вимог, а тому вважає за необхідне стягнути з ТОВ «Раліївка» на користь ОСОБА_1 23773,63 грн. на відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП.

Крім того, щодо позовних вимог про стягнення з відповідача ТОВ «Раліївка» на користь позивачки на відшкодування моральної шкоди 20000,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ст. 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч.1 ст. 1167 ЦК України), а в даному випадку юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ч.1 ст. 1172 ЦК України).

Таким чином, оскільки внаслідок ДТП, що сталася з вини ОСОБА_2 , який на момент вчинення вказаної пригоди перерубував з відповідачем ТОВ «Раліївка» у трудових відносинах та виконував свої трудові обов`язки, було пошкоджено власність позивачки, засіб пересування, який використовувався щоденно в її інтересах та інтересах сім`ї її сина ОСОБА_3 , у зв`язку з чим позивачка та члени її сім`ї були тривалий час позбавлені можливості вести звичний спосіб життя, були суттєво порушені їх життєві плани, так як, проведення вимушеного незапланованого ремонту транспортного засобу вимагало значних додаткових зусиль та часу, суд, керуючись ст.ст. 23, 1167, 1172 ЦК України, вважає, що позивачці було завдано моральну шкоду, яку з врахуванням обставин справи та тривалості порушеного права, суд визначає в розмірі 8000,00 грн., яка підлягає стягненню на її користь з відповідача ТОВ «Раліївка».

Крім того, відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ТОВ «Раліївка» на користь позивачки пропорційно до розміру задоволених позовних вимог документально підтверджені судові витрати в сумі 9016,17 грн., з яких:1301,39 грн. - витрати по сплаті судового збору; 7714,78 грн. - витрати на професійну правничу допомогу

Отже всього на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення з ТОВ «Раліївка» 32789,80 грн., з яких: 23773,63 грн. - матеріальна шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 1301,39 грн. - витрати по сплаті судового збору; 7714,78 грн. - витрати на професійну правничу допомогу, а також на відшкодування моральної шкоди 8000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Раліївка», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Раліївка» на користь ОСОБА_1 32789 (тридцять дві тисячі сімсот вісімдесят дев`ять) грн. 80 коп., з яких: 23773 (двадцять три тисячі сімсот сімдесят три) грн. 63 коп. - матеріальна шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 1301 (одна тисяча триста одна) грн. 39 коп. - витрати по сплаті судового збору; 7714 (сім тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 78 коп. - витрати на професійну правничу допомогу, а також стягнути на відшкодування моральної шкоди 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.

В решті вимог позов задоволенню не підлягає.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: