Ухвала суду № 106692012, 10.10.2022, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/12648/22

Провадження № 2-а/522/342/22

УХВАЛА

10 жовтня 2022 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., вирішуючи питання про відкриття провадження за матеріалами адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення в країну походження, -

ВСТАНОВИЛА:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якій він просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ПН МОД № 008800 від 29.08.2022 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 600 від 29.08.2022 про його примусове повернення в країну походження.

Дослідивши матеріали позовної заяви, вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху з наступних підстав.

Частиною 1 статті 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Згідно зі ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Частиною 6 ст. 161 КАС України визначено обов`язок позивача у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

У позовній заяві позивач просить поновити йому строк на звернення до суду із позовом до Головного управління ДМС в Одеській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та скасування рішення про примусове повернення.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач указує, що оскаржувані постанову та рішення він отримав 29.08.2022, проте з 04.09.2022 по 18.09.2022 перебував на лікуванні (самоізоляції у зв`язку з підозрою на коронавірус). У подальшому він звернувся до адвоката для підготовки документів для отримання посвідки на тимчасове проживання, однак дізнався, що наразі не може реалізувати таке право у зв`язку з наявністю оскаржуваних рішень, наслідки яких він під час їх прийняття суб`єктом владних повноважень не розумів, тому вважає, що дізнався про порушення своїх прав 20.09.2022, тобто з моменту звернення його до адвоката.

Разом з тим, слід зазначити, що строк на звернення до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про примусове повернення в країну походження від 29 серпня 2022 року позивачем не пропущено.

При цьому, звертаючись до суду з даним позовом, позивачем, зокрема, заявлено вимогу про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності від 29.08.2022. Копію оскаржуваної постанови ОСОБА_2 отримав 29.08.2022, про що ним зазначено у позовній заяві та підтверджується доданими до неї матеріалами, проте позовну заяву ОСОБА_2 подано до суду лише 23.09.2022, тобто з пропуском строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 286 КАС України.

У відповідності до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

Разом з тим, причину пропуску строку можна вважати поважною, якщо вона одночасно відповідає таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними та допустимими доказами.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач вказує, що оскаржувані постанову та рішення він отримав 29.08.2022, проте з 04.09.2022 по 18.09.2022 перебував на лікуванні (самоізоляції у зв`язку з підозрою на коронавірус). У подальшому він звернувся до адвоката для підготовки документів для отримання посвідки на тимчасове проживання, однак дізнався, що наразі не може реалізувати таке право у зв`язку з наявністю оскаржуваних рішень, наслідки яких він під час їх прийняття суб`єктом владних повноважень він не розумів, тому вважає, що дізнався про порушення своїх прав 20.09.2022, тобто з моменту звернення його до адвоката.

У підтвердження зазначених обставин, позивачем 26.09.2022 до суду засобами електронної пошти подано довідку лікаря ОСОБА_3 Одеської обласної консультативної поліклініки від 05.09.2022 про те, що 05.09.2022 ОСОБА_2 звернувся до лікаря зі скаргами на стан здоров`я, йому було проведено експрес-тест на вірус, а/г не виявлено. Також лікарем надано рекомендації щодо проведення лабораторних досліджень та дотримання правил поведінки перебування в карантині на місці протягом 14 днів.

Самоізоляція здійснюється з метою запобігання поширенню COVID-19 та зменшення кількості хворих з тяжким перебігом COVID-19.

Самоізоляція – перебування особи, щодо якої є обґрунтовані підстави про ризик інфікування або поширення нею інфекційної хвороби, у визначеному нею місці (приміщенні) з метою дотримання протиепідемічних заходів на основіособистого зобов`язання.

З метою протидії поширенню COVID-19 та моніторингу самоізоляції використовується електронний сервіс «Дій вдома» Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (система).

Самоізоляції підлягають, зокрема, особи з підозрою на інфікування або з підтвердженим діагнозом COVID-19 в легкій формі за умови, що особа не потребує госпіталізації.

До системи вноситься інформація про осіб, які потребують самоізоляції: лікуючим лікарем - про осіб, щодо яких є підозра на інфікування, або осіб, які хворіють на COVID-19 та не потребують госпіталізації, про перелік осіб, які мали контакт з пацієнтом із підтвердженим випадком COVID-19.

За погодженням з лікуючим лікарем або працівниками державних установ Міністерства охорони здоров`я епідеміологічного профілю особа, яка потребує самоізоляції, вносить до системи інформацію, самостійно через мобільний додаток.

Лікуючий лікар визначає на підставі галузевих стандартів у сфері охорони здоров`я строк самоізоляції хворого на COVID-19 або особи з підозрою на інфікування COVID-19.

У разі здійснення особою самоізоляції до системи вноситься інформація про: 1) прізвище, ім`я, по батькові особи; 2) стать; 3) дату народження; 4) визначене особою місце самоізоляції (у разі ненадання особою відомостей про місце самоізоляції місцем самоізоляції вважається зареєстроване місце проживання особи); 5) зареєстроване місце проживання особи; 6) засоби зв`язку (номер телефону); 7) місце роботи, заклад освіти із зазначенням їх адрес; 8) наявність можливості забезпечення піклування про особу іншими особами; 9) стан здоров`я (зокрема про перебіг хвороби COVID-19, результати досліджень за методом полімеразної ланцюгової реакції, про госпіталізацію особи); 10) контактних осіб (за наявності); 11) строк самоізоляції.

Особи, які потребують самоізоляції, зобов`язані постійно перебувати у визначеному ними місці самоізоляції, утримуватися від контакту з іншими особами, крім тих, з якими разом проживають.

Поточний контроль за перебуванням особи в місці самоізоляції здійснюється за вибором особи в один із таких способів: працівниками Національної поліції, Національної гвардії відповідно до внутрішнього порядку заходів з контролю за самоізоляцією, державних установ Міністерства охорони здоров`я епідеміологічного профілю, посадовими особами, уповноваженими органами місцевого самоврядування; з використанням системи через мобільний додаток.

Особа вважається такою, що обрала здійснення поточного контролю з використанням системи через мобільний додаток, з моменту авторизації в ній. До моменту авторизації поточний контроль здійснюється працівниками Національної поліції, Національної гвардії, державних установ Міністерства охорони здоров`я епідеміологічного профілю, посадовими особами, уповноваженими органами місцевого самоврядування.

Поточний контроль працівниками Національної поліції, Національної гвардії, державних установ Міністерства охорони здоров`я епідеміологічного профілю, посадовими особами, уповноваженими органами місцевого самоврядування, здійснюється шляхом проведення перевірки фактичного перебування осіб за зазначеними ними адресами самоізоляції.

Враховуючи наведене, посилання позивача щодо перебування його на самоізоляції, не підтверджене належними доказами.

Отже, на переконання суду, наведені у заяві підстави для поновлення строку звернення до суду, не свідчать про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку.

Відтак, наведені позивачем причини не є об`єктивно непереборними та такими, що пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного, в межах передбаченого Кодексом строку звернення до суду з адміністративним позовом.

З огляду на наведене, суд вважає, що підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, зазначені позивачем, є неповажними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Водночас, суд зазначає, що невмотивоване задоволення клопотання про поновлення пропущеного строку звернення з позовною заявою до суду утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення до судового захисту в тому числі фізичних осіб.

Частиною 1 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відтак, суд пропонує позивачу зазначити інші підстави для поновлення строку на звернення до суду з даним позовом.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У позовній заяві позивач посилається на ч. 5 ст. 288 КАС України, відповідно до якої судовий збір за подання до адміністративного суду позовних заяв та апеляційних скарг у справах щодо оскарження рішень про примусове повернення іноземців або осіб без громадянства в країну походження або третю країну не сплачується.

Однак, як слідує з позовної заяви, позивачем оскаржується не лише рішення про примусове повернення в країну походження, а і постанова про накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до висновку про застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 543/775/17 (провадження № 11-1287апп18), у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Тому, враховуючи сформовану правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності сплати судового збору у справах про оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відповідно до якої Закон № 3674-VI містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення, позивачу необхідно сплатити судовий збір, розмір якого відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за вимогу немайнового характеру становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 496, 20 грн.

З огляду на викладене позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 496, 20 грн. за вимогу про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення та надати суду докази на підтвердження сплати судового збору.

Відповідно до ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 160, 161 КАС України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, адміністративний позов ОСОБА_1 слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви.

Реквізити суду на оплату судового збору:

Отримувач коштів ГУК в Од. обл./Приморський р-н/22030101 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526 Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.) Код банку отримувача (МФО) 899998 Рахунок отримувача UA268999980313111206000015758 Код класифікації доходів бюджету22030101.

Керуючись ст. ст. 121, 123, 160, 161, 169, 241, 248, 286 КАС України, -

УХВАЛИЛА:

Підстави пропуску строку звернення до суду, викладені ОСОБА_4 - визнати неповажними.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення в країну походження – залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків позовної заяви.

У разі неусунення зазначених недоліків у встановлений строк позовна заява буде повернута позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Ю. Федчишена