Ухвала суду № 106691527, 11.10.2022, Харківський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

11 жовтня 2022 року № 520/8168/22

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Григоров Д.В., розглянувши адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ШЕРВУЛ" (вул. Каштанова, буд. 29,м. Харків,61124, код ЄДРПОУ43067200) до Сумська митниця (вул. Вєтрова Юрія, буд. 24,м. Суми,Сумська область,40020, код ЄДРПОУ44017631) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ШЕРВУЛ" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумської митниці про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, скасування рішення, в якому просить суд:

- визнати незаконними дії Сумської митниці з відмови ТОВ «ШЕРВУЛ» в митному оформленні продуктів переробки, придбаних у нерезидента SIА «LBTEX», в межах укладених з таким нерезидентом договорів переробки давальницької сировини і контрактів з придбання продуктів переробки, з підстав порушення вимог ч. 2 ст. 155 Митного кодексу України, і зобов`язати Сумську митницю утриматись від таких дій;

- визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805020/2022/000353, видану Сумською митницею.

Ухвалою суду від 11.10.2022р. відкрито провадження у вказаній адміністративній справі в порядку спрощеного провадження.

11.10.2022р. від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, згідно якої він просить вжити заходи забезпечення позову:

зупинити дію картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 805020/2022/000353, виданої Сумською митницею, до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду даної справи, а також заборонити Сумській митниці відмовляти ТОВ «ШЕРВУЛ» в митному оформленні продуктів переробки, придбаних у нерезидента SIA “LBTEX”, в межах укладених з таким нерезидентом договорів переробки давальницької сировини і контрактів з придбання продуктів переробки, з підстав порушення вимог ч. 2 ст. 155 Митного кодексу України, до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду даної справи.

В обгрунтування заяви зазначено, що між позивачем та SIA “LBTEX” (Латвія), який є постачальником, укладались договори на переробку давальницької сировини, відповідно до яких постачальник – отримувач зобов`язується поставляти сировину переробнику на переробку, а останній зобов`язується переробити сировину у готову продукцію. В подальшому частина готової продукції поставлялась SIA “LBTEX” позивачу та заявлялась останнім до митного оформлення в Сумській митниці.

Зокрема, між позивачем та SIA “LBTEX” було укладено договір про переробку давальницької сировини № LHRZ-22 від 14.07.2022р., згідно специфікації № 1 до якого сторони узгодили переробку сировини (полотна трикотажного) у кількості 1000000 кг. На здійснення переробки на митній території України позивачем отримано дозвіл відповідача від 15.07.2022р. № 1970/ЗЕД/7.24-28.7. Згідно акту приймання-передачі від 21.09.2022р. позивач (перероблювач) передав, а SIA “LBTEX” (постачальник-отримувач) отримало продукти переробки – відходи синтетичних волокон (розскубана сировина), у кількості 88493,15 кг. Вартістю 61945,21 доларів США.

Згідно додатку від 22.09.2022р. до вищевказаного договору про переробку давальницької сировини № LHRZ-22 від 14.07.2022р. SIA “LBTEX” продало позивачу частину готової продукції у кількості 21702 кг. на суму 16276,50 доларів США, відповідно до контракту від 21.09.2022р. № SL2209, укладеного між ТОВ «ШЕРВУЛ» та SIA “LBTEX” і інвойсу від 22.09.2022р. № 22-09-2.

В подальшому, як зазначає заявник, отримані ним від SIA “LBTEX” продукти переробки як оплата за послуги, надані в межах договору по давальницькій операції № LHRZ-22 від 14.07.2022р. були заявлені ним до митного оформлення у митний режим «Імпорт» (випуск для вільного обігу) до Сумської митниці відповідно до митної декларації №UA805020/2022/010513 від 23.09.2022р. з доданням всіх товаросупровідних документів, проте відповідачем було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів і прийнято оскаржувану позивачем картку відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805020/2022/000353.

Обгрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову у обраний заявником спосіб, він вказує, що наявні очевидні ознаки протиправності оскаржуваної картки відмови, оскільки при її прийнятті проігноровано приписи ст. 155, п. 1 ч. 1 ст. 265 Митного кодексу України. Крім того, у 2021 році за аналогічних обставин відповідачем здійснено 15 митних оформлень за поданими ТОВ «ШЕРВУЛ» митними деклараціями в зв`язку із 15 договорами про переробку давальницької сировини, частину готової продукції за якими в подальшому придбав позивач і заявив до митного оформлення в Сумській митниці.

Також заявник зазначає, що товари, які було заявлено до митного оформлення, використовуються ним для виконання замовлень для потреб Міністерства оборони України, оскільки між ним та Міністерством оборони України укладено договори від 20.06.2022р. № 286/3/22/236, № 286/3/22/237, № 286/3/22/242 на поставку товарів з домашнього текстилю (ковдр) у кількості 28 тис. шт., капелюхів та головних уборів (шапок зимових) у кількості 200 тис. шт. на загальну суму понад 40 млн. грн. із строком постачання до 30.11.2022р.

Заявник вказує, що відмова у митному оформленні товарів в даній справі унеможливлює виконання ним зазначених договорів, що спричиняє шкоду його господарській діяльності, може призвести до збитків та, крім того, зриву виконання зобов`язань для потреб оборони України, що в решті унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав позивача.

Дослідивши подану заяву та перевіривши матеріали адміністративної справи, суд вказує наступне.

Частинами 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Як передбачено ч. 2 ст. 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За своєю правовою природою інститут забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду, саме до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом (правовий висновок викладено у п. 30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).

З наведеного слід дійти висновку, що інститут забезпечення позову не підміняє судове рішення, яке ухвалюється за наслідками розгляду справи згідно процесуального закону, проте слугує меті можливості забезпечення належного відновлення прав позивача, якщо судове рішення буде ухвалено на його користь, за умови, що очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення ними прав позивача, або без вжиття таких заходів відновлення прав стане або неможливим, або буде значно ускладнено, що нівелює завдання судового захисту, визначені ст. 2 КАС України.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З аналізу наведених норм законодавства слідує, що з метою захисту прав та інтересів позивача суд за його заявою або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, постановлення якої належить до дискреційних повноважень суду та вирішення питання щодо їх вжиття залежить від наявності однієї з обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України, що встановлюється судом виходячи з конкретних доказів, поданих заявником.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб-позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі, але, водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04. 2019 року в справі № 826/10936/18 (провадження № К/9901/728/19).

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Вказаний стандарт доказування, на переконання суду, застосовується в тому числі при розгляді заяв про забезпечення позову із тою особливістю, що обґрунтування необхідності застосування заходу повинно бути повно викладено у заяві, до якої ініціатором її розгляду повинні бути долучені належні, допустимі, достовірні та достатні докази для застосування заходів забезпечення позову, адже процесуальний закон встановив стислі строки розгляду такої категорії процесуальних питань.

Таким чином, дослідивши подану заяву, суд знаходить її такою, що підлягає частковому задоволенню, з урахуванням такого.

Судом із поданої заяви та матеріалів адміністративної справи встановлено, що між позивачем та відповідачем дійсно виник спір з приводу ухвалення останнім картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805020/2022/000353. Судом з наданих позивачем доводів не встановлено очевидної протиправності оскаржуваної картки, яку сприймати як рішення суб`єкта владних повноважень в сенсі визначення, наведеного п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Разом з тим, матеріали адміністративної справи вказують на взаємозв`язок між ухваленням оскаржуваної картки із можливістю здійснення позивачем господарської діяльності з урахуванням її напрямку та специфіки та, зокрема, виконання належним чином своїх зобов`язань в межах господарських договорів за його основним видом діяльності.

Так, позивачем до суду надано копії договорів від 20.06.2022р. № 286/3/22/236, № 286/3/22/237, № 286/3/22/242 на поставку товарів з домашнього текстилю (ковдр) у кількості 28 тис. шт., капелюхів та головних уборів (шапок зимових) у кількості 200 тис. шт. на загальну суму понад 40 млн. грн. із строком постачання до 30.11.2022р., які було укладено для виконання замовлень для потреб Міністерства оборони України між ТОВ «ШЕРВУЛ» та Міністерством оборони України, а також копії Рознарядок МО України за Специфікаціями, калькуляцій ціни товару, тощо, до вказаних договорів.

Не вирішуючи справу по суті, суд тим не менш погоджується з доводами заявника про те, що неможливість здійснення ним митного оформлення товарів може спричинити неможливість вчасного та належного виконання ним зобов`язань за господарськими договорами в межах господарської діяльності, що може спричинити його збитки у вигляді штрафів, пені, тощо, ускладнить відновлення прав в разі ухвалення судового рішення на його користь, оскільки продукція, необхідна для здійснення його господарської діяльності та виконання зобов`язань за договорами вчасно не буде отримана та використана, строки виконання зобов`язань за договорами минуть.

Суд окремо бере до уваги, що укладені договори стосуються суспільно корисної мети, адже в умовах збройної агресії російської федерації проти України, першочерговим є забезпечення потреб оборони України. Факт зазначеної збройної агресії є загальновідомим та окремо доказуванню не підлягає.

Суд також ураховує, що питання сплати митних платежів у зв`язку з митним оформленням товарів і їх розміру не є предметом спору в цій справі, а відтак вжиття заходів забезпечення позову не має спричинити негативних наслідків для бюджету, а також порушення прав та законних інтересів інших осіб.

З урахуванням викладеного суд вважає обгрунтованою вимогу заяви про забезпечення позову щодо зупининення дії картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 805020/2022/000353, виданої Сумською митницею, до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду даної справи.

Що стосується вимог про заборону Сумській митниці відмовляти ТОВ «ШЕРВУЛ» в митному оформленні продуктів переробки, придбаних у нерезидента SIA “LBTEX”, в межах укладених з таким нерезидентом договорів переробки давальницької сировини і контрактів з придбання продуктів переробки, з підстав порушення вимог ч. 2 ст. 155 Митного кодексу України, до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду даної справи, суд зазначає, що такий захід забезпечення позову не є співмірним з заявленими позовними вимогами та фактично звернений позивачем на майбутнє, а відтак, задоволенню такі вимоги не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 2, 19, 22, 150, 151, 248, 256,294, 295 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕРВУЛ" у справі № 520/8168/22 - задовольнити частково.

Зупинити дію картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 805020/2022/000353, виданої Сумською митницею, до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду даної справи.

В задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано 11.10.2022 р.

Суддя Д.В. Григоров