Рішення № 106691501, 11.10.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

11.10.2022 р. справа №520/28561/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі за текстом - відповідач, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації)проскасування правових актів індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, -

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 06.11.2020р. №0050825/2-0438-2034; 2) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області від 20.01.2022р. №5706/2034/654.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що контролюючим органом неправильно кваліфіковано належне заявникові майно як об`єкт справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за ставкою – 0,5% мінімальної заробітної плати за 1 кв. м. площі об`єкту за 2017р. та за ставкою – 0,1% мінімальної заробітної плати за 1 кв. м. площі об`єкту за 2018р..

Відповідач, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області (далі за текстом - контролюючий орган, владний суб`єкт, адміністративний орган, ГУ, Управління), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що відсутні відомості про використання підприємцем об`єкту з кола будівель промисловості у межах провадження власної господарської діяльності, а тому податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки підлягає справлянню у загальному порядку.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації суб`єктів господарювання, набув правового статусу фізичної особи – підприємця, з 01.01.2012р. здійснює оподаткування фінансових результатів власної господарської діяльності за правилами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, є платником єдиного податку 2 групи із видом діяльності – виробництво м`ясних продуктів та роздрібна торгівля м`ясними продуктами, є власником об`єкту нерухомого майна – нежитлової будівлі комбінату по переробці м`яса за адресою – АДРЕСА_1 (далі за текстом - Об`єкт).

Площа означеного Об`єкту складає – 2.922,40кв.м. і з приводу цієї обставини, а також обставини функціонального призначення Об`єкту між учасниками справи відсутній спір.

06.11.2020р. без попереднього проведення будь-яких перевірок та без складання жодних письмових документів контролюючим органом - ГУ ДПС у Харківській області відносно означеного майна заявника були прийняті податкові повідомлення-рішення: 1) №0050825/2 про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017р. у розмірі 46.758,40грн.; 2) №0050825/1 про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018р. у розмірі 54.415,09грн.; 3) №0050825/3 про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019р. у розмірі 60.975,88грн.

Перелічені рішення відповідача були оскаржені заявником до контролюючого органу вищого рівня – ДПС України.

21.01.2022р. за власною ініціативою без жодних передбачених законом приводів відповідачем замість податкового повідомлення – рішення ГУ ДПС у Харківській області №0050825/1 про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018р. у розмірі 54.415,09грн. було прийнято податкове повідомлення – рішення ГУ ДПС у Харківській області №5706-2034/654 від 21.01.2022р. про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018р. у розмірі 10.871,33грн.

У подальшому у межах процедури адміністративного позасудового оскарження рішень контролюючих органів ДПС України за скаргою заявника було прийнято рішення від 03.03.2022р. №1082/К/99-00-06-01-04-09, яким були скасовані: податкове повідомлення – рішення ГУ ДПС у Харківській області №0050825/1 про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018р. у розмірі 54.415,09грн. та податкове повідомлення – рішення ГУ ДПС у Харківській області №0050825/3 про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019р. у розмірі 60.975,88грн.

При цьому, рішення ДПС України від 03.03.2022р. №1082/К/99-00-06-01-04-09 умотивовано тим, що означене майно заявника (тобто Об`єкт) підпадає під дію рішення Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області від 14.12.2017р. з питання справляння податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки у 2018р. та під дію рішення Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області від 22.06.2018р. з питання справляння податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки у 2019р. як будівля промисловості, з якої у 2018-2019р.р. передбачено стягнення податку на нерухоме майно за ставкою – "0,00%" мінімальної заробітної плати станом на 01 січня поточного звітного податкового року.

Окремо, суд зважає, що згідно із текстом приєднаної позивачем до матеріалів справи копії рішення Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області від 14.07.2016р. з питання справляння податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки у 2017р. для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб було запроваджено справляння податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки за ставкою – "0,1%" мінімальної заробітної плати станом на 01 січня поточного звітного податкового року.

Покладене у основу оскарженого податкового повідомлення–рішення твердження суб`єкта владних повноважень про те, що у 2017р. названа ставка складає "0,5%" мінімальної заробітної плати станом на 01 січня поточного звітного податкового року у ході розгляду справи залишилось недоведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України.

Не погодившись із відповідністю закону управлінських волевиявлень органу публічної адміністрації з приводу справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 01.01.2011р. порядок виконання приватною особою податкового обов`язку, а також обсяг та зміст повноважень адміністративних органів в галузі справи контролю за податковою дисципліною, а також порядок реалізації контролюючими органами процедури застосування міри юридичної відповідальності до осіб, котрі скоїли податкові правопорушення, визначений, насамперед, нормами Податкового кодексу України.

Так, за правилом п.п. 54.3.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

З 01.01.2015р. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, справляється за правилами ст.266 Податкового кодексу України і у силу п.п.266.7.1 ст.266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Відповідно до п.266.1.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Пунктом 266.2.1 ст.266 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка, а у силу положень п.п. 266.3.1 ст. 266 цього ж кодексу базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

За правилом п. 266.5.1 ст.266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Пунктами 14.1.129 та 14.1.129-1 Податкового кодексу України об`єкти житлової та нежитлової нерухомості розмежовані законодавцем за категоріями і саме у залежності від конкретної категорії об`єкта згідно з рішенням органу місцевого самоврядування застосовується певна ставка податку.

Відповідно до положень п.п.266.3.2 ст.266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За змістом п.п.266.4.2 ст.266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.п.266.6.1 ст.266 Податкового кодексу України).

Отже, для справляння податку у порядку ст.266 Податкового кодексу України визначальними кваліфікуючими ознаками кожного окремого об`єкту нерухомого майна (будівлі чи приміщення) як об`єкту стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є: 1) відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про майнові права конкретного учасника суспільних відносин; 2) місце розташування об`єкта (тобто поштова адреса будівлі), 3) технічні характеристики об`єкта та функціональне призначення (тобто тип будівлі чи категорія будівлі), напрям фізичного використання корисних властивостей об`єкта; 4) площа об`єкта; 5) реальність існування об`єкта (тобто будівлі, приміщення тощо) як речі матеріального світу.

Суд зауважує, що національним законом України не визначено процедури та механізму кваліфікації об`єкту нерухомого майна у цілях справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема як будівлі промисловості, складу, готельної будівлі, торгівельної будівлі тощо.

Тому, з огляду на положення ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серков проти України" (заява № 39766/05) та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника – приватної особи є кваліфікація об`єкту нерухомого майна за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, технічного паспорту на будинок або відповідного правочину (за яким об`єкт було набуто у власність), а не за свавільним розсудом адміністративного органу.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що обставини функціонального призначення Об`єкту як будівлі промисловості учасниками справи не оскаржуються, а згідно з рішенням ДПС України від 03.03.2022р. №1082/К/99-00-06-01-04-09 Об`єкт є будівлею промисловості, з якого у 2018р. та 2019р. підлягає справлянню податок на нерухоме майно за ставкою "0,00%" мінімальної заробітної плати станом на 01 січня поточного звітного податкового року.

У ході розгляду справи відповідачем – суб`єктом владних повноважень цих обставин під сумнів не поставлено, доказів існування відносно Об`єкту іншого порядку справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018р. до суду не подано.

Відтак, податкове повідомлення – рішення ГУ ДПС у Харківській області №5706-2034/654 від 21.01.2022р. про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018р. у розмірі 10.871,33грн., яке було винесено відповідачем за власною ініціативою і до настання події прийняття рішення ДПС України від 03.03.2022р. №1082/К/99-00-06-01-04-09, підлягає скасуванню у повному обсязі.

Окрім того, суд констатує, що згідно з текстом приєднаної позивачем до матеріалів справи копії рішення Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області від 14.07.2016р. з питання справляння податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки у 2017р. для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб було запроваджено справляння податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки за ставкою – "0,1%" мінімальної заробітної плати станом на 01 січня поточного звітного податкового року.

Жодних доказів запровадження справляння відносно Об`єкту у 2017р. податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки за ставкою – "0,5%" мінімальної заробітної плати станом на 01 січня поточного звітного податкового року відповідачем – суб`єктом владних повноважень до суду під час розгляду справи подано не було.

Отже, суд виходить із відсутності таких доказів у розпорядженні відповідача – контролюючого органу на момент вчинення оскарженого управлінського волевиявлення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення цієї норми процесуального закону викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що достатньою підставою для визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень є одночасне поєднання факту порушення органом публічної адміністрації вимог закону та факту порушення власних прав (інтересів) приватної особи.

Звідси слідує, що між подією вчинення управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації та подією настання погіршення правового становища приватного учасника суспільних відносин повинен існувати доведений безпосередній прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Вчинене адміністративним органом у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення спричинило доведене поза розумним сумнівом безпідставне настання для приватної особи негативних наслідків, що є визначеною процесуальним законом підставою для скасування рішення контролюючого органу в частині невірно обрахованого податку.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах не дотримався вимог ч.2 ст.19 Конституції України, оскільки станом на 01.01.2017р. помилково застосував до відносин із справляння відносно Об`єкту податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ставки - "0,5%" мінімальної заробітної плати за 1 кв.м. площі будівлі станом на 01.01.2017р., замість правильної ставки податку "0,1%" мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2017р. за 1 кв.м. площі будівлі.

Відтак оскаржуване рішення відповідача є неправомірним та підлягає скасуванню в частині безпідставно визначеного грошового зобов`язання.

При розв`язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії); вичерпно реалізував існуючі правові механізми з”ясування об`єктивної істини; надав розгорнуту оцінку усім юридично значимим факторам та обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

Тому, суд відмічає, що хоча в ході судового розгляду контролюючим органом у порядку ч.2 ст.77 КАС України і не доведено юридичної правомірності та фактичної обґрунтованості власного управлінського волевиявлення з приводу обчислення відносно Об`єкту у 2017р. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки саме за ставкою за ставкою - "0,5%" мінімальної заробітної плати за 1 кв.м. (16,00грн.), однак сама по собі ця обставина з огляду на приписи ст.67 Конституції України об`єктивно не здатна звільнити приватну особу від виконання у повному обсязі податкового обов`язку відносно реально існуючих будівель, адже у силу правових висновків постанов Верховного Суду 17.02.2020р. по справі №820/3556/17, від 24.03.2020р. по справі №280/5332/18 сама лише ознака належності об`єктів нерухомого майна до категорії виробничих будівель не звільняє приватну особу від виконання податкового обов`язку з оплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки обов`язковому з`ясуванню підлягає обставина реального використання об`єкту нерухомого майна у власній господарській діяльності приватної особи - власника, бо протилежне тлумачення суперечить меті запровадження пільги - покращення умов провадження господарської діяльності.

Відтак, посилання заявника на положення п.п. "є" п.п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України суд у даному конкретному випадку змушений відхилити, позаяк хоча відповідач – суб`єкт владних повноважень до моменту настання події винесення оскаржених податкових повідомлень – рішень і не здобув неспростовних доказів невикористання заявником Об`єкту у межах провадження власної господарської діяльності, але приписи ч.5 ст.242 КАС України та правовий висновок постанови Верховного Суду від 17.02.2020р. у справі №820/3556/17 спонукають суд до висловлення міркувань про те, що визнання приватною особою обставини реальності існування об`єкту справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та визнання приватною особою обставини функціонального призначення об`єкту справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки як комбінату по переробці м`яса/цеху по переробці м`яса і не подання приватною особою доказів реального ведення власної господарської діяльності саме у цьому сегменті ринку із безпосереднім задіянням Об`єкту як окремої виробничої потужності не призводить до виникнення надмірного тягаря у сфері оподаткування.

Оскільки фінансові інтереси Держави та міра соціальної справедливості не віднесені законодавцем до бази справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, то приватна особа не може бути обтяжена додатковим публічним обов`язком сплачувати невірно обчислений контролюючим органом податок.

Водночас із цим, визнані учасниками справи обставини фізичного існування майна як речі матеріального світу - об`єкту справляння податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, зумовлюють відсутність легальних підстав для звільнення приватної особи від виконання публічного обов`язку з оплати згаданого податку за ставкою - "0,1%" мінімальної заробітної плати за 1 квадратний метр площі будівлі.

Тому позов заявника стосовно виконання податкового обов`язку відносно Об"єкту за 2018р. підлягає задоволенню у частині епізоду невірного визначення контролюючим органом податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки у сумі 37.406,72грн. (46.758,40грн.-9.351,68грн. як добуток арифметичної дії множення 2.922,40кв.м. * 3,20грн. за 1 кв. м.).

У решті вимог позов слід визнати необґрунтованим.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір", стягнувши на користь позивача за рахунок владного суб`єкта 726,40 грн.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 21.01.2021р. №5706-2034/654.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 06.11.2020р. №0050825/2-0438-2034 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 37.406,72грн.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській област (ідентифікаційний код - 43983495; місцезнаходження - 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; адреса реєстрації місця проживання - АДРЕСА_2 ) 726 (сімсот двадцять шість) грн. 40 коп. у якості компенсації витрат на оплату судового збору.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Суддя А.В. Сліденко