Рішення № 106691007, 06.10.2022, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 707/2759/21

Провадження № 2/712/978/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2022 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді – Токової С.Є.

при секретарі – Тітовій О.І.

заа участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) Комбінованого типу № 83 " Лісова казка" Черкаської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи, -

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2021 року до Соснівського районного суду міста Черкаси з Черкаського районного суду Черкаської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 07.12.2022 року справа передана до провадження судді Токової С.Є.

В обґрунтування вимог ОСОБА_1 вказував, що працює двірником у ясла-садок № 83. У листопаді 2021 року роботодавець неодноразово пропонував йому надани медичну інформацію щодо вакцинації від COVID-19. 08.11.2021 йому було вручено наказ відповідача про відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення від COVID-19.

Позивач вважає, що його трудові права порушені, протиправно позбавлено можливості заробляти собі на життя. У зв`язку із вказаним, з метою відновлення свого становища, позивач звертається за захистом своїх прав до суду.

Зазначав, що такими діями відповідач обмежив його конституційні права і свобода, в той час як таке обмеження може встановлюватись виключно законом. Посилається, що стаття 43 Конституції України має найвищий пріоритет над законодавчими актами, якими встановлено проведення обов"язкового щеплення .

Також вказує, що ні в трудовому контракті, ні в будь-якому іншому документі зобов"язання щодо проведення щеплення не визначені. Відсторонивши його від роботи відповідач позбавив права на отримання заробітної плати.

Просив суд визнати незаконним та скасувати наказ відповідача про відсторонення позивача від роботи та поновити його на роботі. Зобов"язати відповідача виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

Ухвалою від 13 грудня 2021 року позовна заява залишена без руху для усунення недоліків.

16 грудня 2021 року позивач скерував заяву до суду про усунення недоліків.

28 січня 2021 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

23 червня 2022 року від відповідача Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що позивачем невірно визначено відповідача у позовній заяві, оскільки ОСОБА_1 не перебуває у трудових відносинах з Департаментом освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, а тому департаментом не вживались будь-які дії щодо відсторонення відповідача від роботи. Одночасно зазначала, що процедура відсторонення позивача здійснена роботодавцем ДНЗ № 83 з дотриманням норм чинного законодавства , яким є Постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої SARS- CoV-2.

Так, відповідно до п. 41-6 вищевказаної постанови , керівники державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій повинні забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” та частини третьої статті 5 Закону України “Про державну службу”, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Працівники на вимогу роботодавця повинні представити такі документи:

-документ, який підтверджує, що працівник отримав повний курс вакцинації або одну дозу дводозної вакцини від COVID-19, включеної ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях;

-міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовті сертифікати) або однією дозою однодозною вациною чи двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях;

-або документ про абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладам охорони здоров`я.

На виконання вищевказаного адміністрацією ДНЗ № 83 було персонально попереджено відповідача про необхідність обов"язкового профілактичного щеплення від COVID-19 , з яким позивач ознайомився особисто під підпис та підтверджується повідомленням від 21.10.2021 № 188. Одночасно позивача було проінфіормовано, що у разі ненадання ним до 08.11.2021 року документів, що підтверджують наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застереджень до проведення профілактичних щеплень, до нього можуть бути застосовані правові наслідки щодо відмови або ухиляння від обов"язкового проведення профілактичного щеплення, а саме : відсторонення від роботи без збереження заробітної плати на п ідставі статті 46 КЗпП та статті 12 ЗаконуУкраїни "Про захист населення від інфекційних хвороб". Також позивача проінформовано, що період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати не увійде до страхового стажу для призначення пенсії та оплати тимчасової непрацездатності, адже за цей період роботодавець не сплачуватиме за нього страховий внесок. Період відсторонення без збереження заробітної плати не увійде і до стажу, що дає право на щорічну відпустку. Із вказаним повідомленням позивач особисто ознайомився про що свідчить його особистий підпис від 21.10.2021 року. Також ним особисто зазначено в цьому повідомленні про в ідсутність у нього документа про профілактичне щеплення або довідки про протипоказання.

8 листопада 2021 року відповідачем ДНЗ № 83 було видано наказ № 214, яким позивача було відсторонено від роботи. З наказом ОСОБА_1 ознайомився, що підтверджується його підписом.

23 червня 2021 року позивачем подано до суду клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача - Дошкільний навчальний заклад ( ясла-садок) комбінованого типу № 83 " Лісова казка" Черкаської міської ради .

Ухвалою суду від 19 липня 2022 року задоволено клопотання ОСОБА_1 та залучено до участі в розгляді справи в якості співвідповідача - Дошкільний навчальний заклад( ясла-садок) комбінованого типу № 83 " Лісова казка " Черкаської міської ради.

23.09.2022 року від співвідповідача Дошкільного навчального закладу ( ясла-садок) комбінованого типу № 83 " Лісова казка" Черкаської міської ради надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач позов не визнає, заперечує проти нього.

У відзиві посилається на те, що відсторонення ОСОБА_1 відбулося на підставі наказу дошкільного наявчального закладу, з яким він перебуває у трудових відносинах.

Процедура відсторонення від роботи здійснена роботодавцем ДНЗ № 83 з дотриманням п. 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 та з виконанням вимог Наказу Міністрества охорони здіоров"я № 2153, яким затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов"язковим профілактичним щепленням.

Адміністрацією ДНЗ № 83 було персонально попереджено позивача про необхідність обов"язкового профілактичного щеплення від COVID-19 , що підтверджується відповідним повідомленням від 21.10.2021 № 188 та проінформовано, що у разі ненадання ним до 08.11.2021 року документів, що підтверджують наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань або застережень до проведення профілактичних щеплень , до нього можуть бути застосовані правові наслідки : відсторонення від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України та статі 12 Закону України " Про захист населення від інфекційних хвроб. Позивача також було проінформовано , що період відсторонення не увійде до страхового стажу для призначення пенсії та оплати тимчасової непрацездатності , адже за цей період роботодавець не сплачуватиме за нього страховий внесок. Період відсторонення без збереження заробітної плати не увійде і до стажу , що дає право на щорічну відпустку. З даним повідомленням позивач особисто ознайомився про що свідчить його особистий підпис від 21.10.2021 року. Також ним особисто зазначено в цьому повідомленні про відсутність у нього документа про профілактичне щеплення або довідки про протипоказання.

У зв"язку з ненаданням позивачем відповідних документів, адімністрацією ДНЗ № 83 його було відсторонено від роботи наказом по закладу № 214 від 08.11.2021 року, з яким останній ознайомився, що підтверджується його підписом.

Таке відсторонення визначено статтею 46 КЗпП України у відповідності до якої відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким випадком є стаття 12 Закону України " Про захист населення від інфекційних хвороб".

В судовому засідання позивач підтримав позов з підстав викладених у ньому. Наголосивши на ту обставину, що вищу юридичну силу має Конституція України, а тому його відсторонення від роботи є незаконним.

Представник відповідача Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради Родак І.В. проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві. Також звертала увагу суду, що позивач не перебував з Департаментом у трудових відносинах

Представник відповідача Дошкільного навчального закладу( ясла-садок) комбінованого типу №83 "Лісова казка" в судове засідання не з"явилась, у відзиві на позов просить розглядати справу у її відсутність.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до запису в трудовій книжці ОСОБА_1 наказом № 118-к від 30.09.2021 року прийнятий на роботу двірником у Дошкільний навчальний заклад ( ясла-садок) комбінованого типу № 83 " Лісова казка"Черкаської міської ради

21.10.2021 року позивачем ОСОБА_1 отримано повідомлення про обов"язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, та зазначено, що документу про профілактичні щеплення від COVID-19, або довідки про абсолютні протипоказання, він не має.

08 листопада 2021 року відповідачемДошкільного навчального закладу(ясла-садок) комбінованого типу №83 "Лісова казка" Черкаської міської ради було видано наказ № 214 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 " з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Підставою для даного наказу зазначено повідомлення про обов"язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 21.10.2021 року № 188.

Спірні правовідносини регулюються нормами трудового законодавства.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включає право на вільний вибір професії, роду занять, роботи і забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право, зокрема, на здорові і безпечні умови праці (стаття 2 Кодексу законів про працю України).

Згідно із ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною 1 статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:

- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

- в інших випадках, передбачених законодавством

У визначенні поняття «законодавством» суд враховує рішення Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року № 12-рп/09 (справа про тлумачення терміну «законодавство»), відповідно до якого термін «законодавство», що вживається у частині третій статті 21 КЗпП України, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Частинами другою, третьою статті 14 Закону України «Про охорону праці» встановлено, що працівник зобов`язаний дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту.

Згідно приписам ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються. Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов`язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

За положеннями статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" (далі – Закон № 2801-XII) громадяни України зобов`язані: а) піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; в) вживати передбачених Законом України "Про екстрену медичну допомогу", заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги іншим особам, які знаходяться у невідкладному стані; г) виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Як передбачено статтею 30 Закону «Основи законодавства України про охорону здоров`я» № 2801-XII щодо окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань можуть здійснюватися обов`язкові медичні огляди, профілактичні щеплення, лікувальні та карантинні заходи в порядку, встановленому законами України.

Статтею 28 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачено, що перелік особливо небезпечних і небезпечних інфекційних захворювань, умови визнання особи хворою на інфекційну хворобу або носієм збудника інфекційної хвороби, протиепідемічні і карантинні правила встановлюються в порядку, визначеному законодавством.

На виконання вказаної норми 19.07.1995 р. Міністерством охорони здоров`я України було прийнято Наказ № 133 «Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб» та затверджено Перелік особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб.

Наказом МОЗ України від 25.02.2020 № 521 було внесено зміни до Наказу МОЗ № 133 від 19.07.1995 р., а саме вказаний Перелік особливо небезпечних інфекційних хвороб було доповнено пунктом 39 «COVID-19».

За змістом вищеназваної статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом (правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 755/6458/15-ц (провадження № 61-18651св18)).

Таким актом є, зокрема Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб», який передбачає відсторонення працівників як в разі відмови від обов`язкових щеплень, так і в разі ухилення від обов`язкових щеплень.

Згідно із частиною 2 статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" (далі – Закон № 1645-III) працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, є Міністерство охорони здоров`я України (надалі - МОЗ).

Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (надалі - Перелік № 2153), відповідно до якого обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, в тому числі закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Відповідно до примітки до Переліку Наказу № 2153 обов`язкове профілактичне щеплення проводиться в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за №1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року №2070).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції від 26 жовтня 2021 року, що діяла на час спірних правовідносин) з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року установлено на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року №1096 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236» ця постанова доповнена п.41-6, відповідно до якого «керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 року № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я (зазначені постанови Кабінету Міністрів України в установленому законом порядку скасовані не були).

Відповіднодо ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 337/3087/17 зазначено, що завданням держави є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на дошкільну освіту та інтересами інших дітей. У спорі, що розглядався, індивідуальне право (інтерес) батьків дитини відмовитися від щеплення при збереженні обсягу права дитини на здобуття освіти, в тому числі в дошкільних закладах, протиставляється загальному праву (інтересу) інших батьків та їх дітей, які провели щеплення перед направленням дитини для здобуття освіти в дошкільних закладах, з метою забезпечення загального блага у формі права на охорону здоров`я, що, крім іншого, гарантоване статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

У постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Тобто в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто є виправданим.

У постанові Верховного Суду від 08 лютого 2021 року у справі № 630/554/19 вказано, що через відмову матері від профілактичного щеплення дитини у зв`язку з недовірою до вакцини, відповідач правомірно відмовив у прийнятті дитини до дитячого навчального закладу без висновку лікарсько-консультативної комісії (за відсутності у дитини щеплень) про можливість відвідування дитячого навчального закладу. Оскільки будь-яке право об`єктивно кореспондується з обов`язками, право на дошкільну освіту закон пов`язує з обов`язком проведення профілактичних щеплень, які гарантують безпеку як власне окремій дитині, так і особам, які навколо неї.

У постанові від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 Верховний Суд зазначив, що інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні безпеки життя і здоров`я її громадян. Індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства та внаслідок встановлення балансу досягається мета - загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров`я, що гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

Аналізуючи зазначені вимоги законодавства можна дійти висновку, що позивачка ОСОБА_3 , працюючи на посаді прибиральниці гуртожитку Черкаської медичної академії станом на час видачі спірного наказу підпадала під дію вимог законодавства щодо проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 та не надала роботодавцю підтвердження проведення вказаного щеплення або наявності медичних протипоказань проти нього, наслідком чого нормами вищевказаного законодавства є відсторонення працівника від посади.

Відсторонення від роботи - це тимчасове позбавлення працівника, який перебуває у трудових правовідносинах із підприємством, можливості реального здійснення ним права на працю на підставі виявленого власником чи уповноваженим ним органом факту, через який він має право усунути або зобов`язаний усунути працівника від роботи.

За змістом статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 185/676/18 (провадження № 61-8219св19).

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що наказ завідувача дошкільного навчального закладу (Ясла-садок) комбінованого типу № 83 " Лісова казка" Черкаської міської ради від 08.11.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 " відповідає приписам чинного законодавства України.

До передбачених законодавством випадків відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Доводи позову про те, що відсторонення від роботи є втручанням у право позивача на працю та право заробляти працею на життя, які можливо обмежувати виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать постанова КМУ і наказ МОЗ № 2153, а також про те, що вимога надати відомості, що стосуються наявності профілактичного щеплення від COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання, є порушенням права на конфіденційність та повагу до приватного життя суд вважає такими, що не обгрунтовують позовні вимоги, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків: втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки, економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі, для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 28 квітня 2021 року (CASE OF VAVШIИKA AND OTHERS v. THE CZECH REPUBLIC) Європейський суд з прав людини підкреслив, що, на загальну думку, вакцинація є одним із найбільш успішніших та ефективних з точки зору витрат заходів у сфері охорони здоров`я і що кожна держава має намагатися досягати максимально можливого рівня вакцинації серед свого населення. Конвенція та інші міжнародні документи покладають позитивне зобов`язання на Договірні Держави зі вжиття належних заходів із захисту життя і здоров`я осіб, які перебувають під їхньою юрисдикцією. У світлі цих аргументів ЄСПЛ дійшов висновку, що обов`язок проходження вакцинації в Чехії є відповіддю національних органів влади на нагальну соціальну потребу в захисті здоров`я окремої особи та суспільства в цілому від відповідних хвороб. Суд зрештою дійшов висновку, що оскаржувані заходи можуть вважатись такими, що були «необхідними у демократичному суспільстві», а тому не вбачав порушення статті 8 Конвенції.

У рішенні від 15 березня 2012 року (СПРАВА «СОЛОМАХІН ПРОТИ УКРАЇНИ», в якій заявник оспорював проведення вакцинації від дифтерії) ЄСПЛ зазначив, що у цій справі було втручання у приватне життя та таке втручання було чітко передбачено законом і переслідувало легітимні цілі охорони здоров`я. На думку Суду, порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим міркуваннями охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання. Крім того, згідно з висновками національного суду, медичний персонал перевірив відсутність протипоказань до щеплення заявника перед тим, як його проводити, отже, було вжито необхідних запобіжних заходів, щоб гарантувати, що медичне втручання не завдасть шкоди заявникові тією мірою, якою це порушуватиме баланс інтересів особистої недоторканості заявника та інтересів охорони здоров`я населення. Отож Європейський суд з прав людини дійшов висновків, що вакцинація є одним із найбільш успішніших та ефективних заходів у сфері охорони здоров`я, мета якої є захист здоров`я окремої особи та суспільства в цілому від інфекційного захворювання.

Відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд виходить з того, що хоча мета статті 8, а також статті 1 Протоколу1 переважно полягає у тому, щоб захистити осіб від свавільного втручання з боку органів державної влади, це не просто вимагає від держави утримуватись від такого втручання. Ці зобов`язання можуть передбачати вжиття заходів, спрямованих на гарантування поваги до приватного життя та права мирного володіння майном навіть у сфері стосунків між приватними особами.

Стаття 8 Конвенції перераховує законні цілі, які можуть виправдовувати обмеження прав,захищених статтею 8, серед яких : “ в інтересах захисту здоров`я інших осіб ”.

У справах стосовно статті 8 Конвенції ЄСПЛ пояснив, що у даному контексті вислів “необхідний” не має такої гнучкості, як “корисний”, “розумний” або “бажаний”, а натомість передбачає існування “нагальної суспільної потреби” у даному втручанні.

На думку суду, аби встановити, чи конкретне втручання у статтю 8 є “необхідним у демократичному суспільстві”, необхіжно зважувати суспільні інтереси та індивідуальні права заявника.

Суд погоджується, що відсторонення позивача від роботи із призупиненням виплати заробітної плати становило втручання в приватне життя позивачки та її право на мирне володіння майном, а саме отримання заробітної плати.

Разом з тим, у практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 8 та статті 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» ; (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Суд виходить з того, що будь-яке втручання державної влади у право особи на повагу до приватного життя і права мирно володіння майном, включаючи законні очікування на отримання майна у вигляді заробітної плати, має відбуватись згідно із законом. При цьому національне законодавство повинне бути чітким, передбачуваним і належно доступним. Стосовно передбачуваності вислів “згідно із законом” визначає, що національне право має бути достатньо передбачуваним у формулюваннях. При цьому особа повинна мати спроможність розумною мірою передбачити, принаймні за порадою фахівця з права, що її вважатимуть такою, на кого поширюється дане законодавство.

Вирішуючи питання, чи відсторонення позивача від роботи із призупиненням виплати заробітної плати здійснено на підставі закону, суд виходить з такого.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням від СОVID-19 в порядку реалізації відповідних повноважень, передбачених статті 12 Закону України № 1645-III " Про захист населення від інфекційних хвороб". Отже, віднесення позивача як працівника закладу освіти до Переліку професій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням від від СОVID-19 мало місце на підставі та у спосіб, встановлений Законом № 1645-III, а не самим по собі підзаконним актом МОЗ.

Суд також враховує, що оскільки закон № 1645-III та прийнятий на його підставі наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 були оприлюднені у встановленому законом порядку та їх положення є чіткими, отже позивач ОСОБА_1 мав можливість спрогнозувати наслідки їх застосування. Крім того, про можливість відсторонення його від роботи у випадку не здійснення щеплення від COVID-19 за відсутності підтвердження наявності медичних протипоказань до такого щеплення, позивач був попереджений роботодавцем про що свідчить повідомлення про обов"язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 21.10.2021 року № 188 .

Суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності у ст. 43 КЗпП України вимоги щодо відсторонення працівника від роботи з підстав відсутності у нього щеплення від COVID-19, оскільки відсторонення підпадає під визначення" інші випадки, передбачені законодавством".

Так, у наказі від 08.11.2021 року №214, який оспорює позивач, йдеться мова про виконання законодавства України про захист населення від інфекційних хвороб, що визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Відносини у сфері захисту населення від інфекційних хвороб регулюються передусім спеціальним законом "Про захист населення від інфекційних хвороб" та іншими нормативними актами, прийнятого на підставі зазначеного Закону - постановою КМУ № 1236 та наказом МОЗ № 2153.

Крім того, норми Закону "Про захист населення від інфекційних хвороб" є спеціальними по відношенню до норм КЗпП, оскільки регулюють вужче коло суспільних правовідносин - діяльність підприємств, установ та організацій, спрямовану на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів (преамбула Закону № 1645-ІІІ), тоді як норми КЗПП регулюють регулює суспільні відносини всіх працівників (ст.1 КЗпП).

У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною. Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постанові від 29.01.2019 у справі № 807/257/14.

Враховуючи викладене, в ході судового розгляду не встановлено, що відсторонення позивача від роботи із призупиненням виплати заробітної плати здійснено не на підставі закону.

Оскільки право позивача на працю об`єктивно кореспондується з його обов`язками дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства, втручання у приватне життя та право на мирне володіння майном позивачки є виправданим для дотримання цілей охорони здоров`я та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.

Тобто незважаючи на те, що кожна людина має право самостійно розпоряджатися власним життям і здоров`ям, існує перелік обов`язкових щеплень, які мають бути проведені окремою категорією працівників у зв`язку з особливостями виконуваної ними роботи. Відмова від вакцинації є цілком правомірною, але в цьому випадку працівник свідомо допускає настання наслідків у вигляді відсторонення від роботи. Відмова працівника від вакцинації не повинна ставити під загрозу здоров`я інших працінвиків, які працюють з позивачкою, а також студентів, які навчаються в Черкаській медичній академії.

Враховуючи, що позивачем в порушення вимог діючого законодавства не були надані ні сертифікат про проходження профілактичних щеплень проти COVID-19, ні медичний висновок про наявність протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19, суд з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, правових позицій Верховного Суду, згідно яких впровадження обов`язкової вакцинації задля боротьби за громадське здоров`я не є порушенням прав окремих осіб, дійшов висновку, що роботодавець, відповідно до вимог статті 46 КЗпП на підставі чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, правомірно відсторонив позивача від роботи, а отже наслідки у вигляді відсторонення від роботи із призупиненням випдлати заробітної плати були наслідком свідомого вибору позивачки у реалізації своїх прав у межах діючого законодавства, у зв`язку з чим позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Оскільки, суд риходить до висновку про відмову у задоволенні позову, судовий збір не стягується з відповідачів.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 3, 4, 5-1, 21, 32, 46 Кодекс законів про працю України, Законами України «Про захист населення від інфекційних хвороб» "Основи законодавства України про охорону здоров`я", «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про охорону праці», ст.ст. 2, 12, 13, 77, 81, 89, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України,суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення суду виготовлено 06 жовтня 2022 року.

Головуючий : С.Є. Токова