Рішення № 106690892, 29.09.2022, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/1763/22

номер провадження 2-а/695/36/22

29 вересня 2022 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді – Ватажок-Сташинської А.В.,

за участі:

секретаря судового засідання – Біліченко С.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – Вакуленко О.П.,

представника відповідача – Міхової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просить:

- скасувати постанову адміністративної комісії виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради № 8 від 04.11.2021 про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 за ст. 183 КУпАП;

- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що у провадженні судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Середа Л.В. перебуває справа №695/3637/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про скасування рішення виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради №249 від 09.11.2021, яким ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 3 400 грн. Також позивач стверджує, що підставою притягнення її до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП та винесення рішення №249 від 09.11.2021, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 3 400 грн 00 коп слугував протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №642923 від 30.09.2021, складений старшим дільничним Золотоніського РВП ГУ НП у Черкаській області капітаном поліції Лісовим М.В., згідно з яким 13.09.2021 ОСОБА_1 написала до Золотоніського РВП завідомо не правдиву заяву про вчинення правопорушення в АДРЕСА_1 , чим порушені вимоги ст.183 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Справа №695/3637/21 неодноразово призначалась до розгляду, та під час судового розгляду вказаної справи позивачці стало відомо про те, що відносно ОСОБА_1 за тим самим фактом винесено постанову адміністративної комісії виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради про адміністративне правопорушення за ст. 183 КУпАП № 8 від 04.11.2021. Позивач вказує, що оскаржувана постанова винесена усупереч норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відповідно до оскаржуваної постанови відсутні докази вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 183 КУпАП. Про розгляд адміністративною комісією виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №642923 від 30.09.2021 позивач дізналась під час судового розгляду справи №695/3637/21.

Ухвалою від 19.07.2022 відкрито провадження у справі за даним позовом.

Відповідач відзив на позов не надав.

У судовому засіданні позивач та її представник на задоволенні позову наполягали повністю з підстав, зазначених у позовній заяві. Також під час судового розгляду справи позивач пояснила, що близько 10 год 00 хв 13.09.2021 прибула до Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області, де написала заяву за фактом постійно виникаючих між нею та її сусідами конфліктів. 30 вересня 2021 року до села приїхав дільничний та пішов до сусідів, відібрав пояснення у сусідів, однак у свідків подій та у ОСОБА_1 пояснення дільничний не відбирав. Також дільничний повідомив про розгляд адміністративною комісією при виконавчому комітеті сільської ради щодо конфліктів між позивачкою та її сусідами. 10 листопада 2021 року приїхав заступник голови сільської ради та повідомив позивачку про накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу. Під час судового розгляду справи позивач наполягала, що про дату, час та місце розгляду справи її не повідомляли, а 15.11.2021 віддали копію протоколу і реквізити для сплати штрафу. Крім того, позивач наполягає, що протокол про адміністративне правопорушення, на підставі якого винесено оспорюване рішення не підписувала, хоча підпис і схожий на її.

Представник відповідача Міхова Галина Іванівна у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала повністю, пояснивши, що позивачку правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки саме з вини позивачки і виникають постійні конфлікти з сусідами. Також представник відповідача пояснила, що безпосередній розгляд питання щодо притягнення позивачки до адміністративної відповідальності відбувався на засіданні виконавчого комітету.

Допитаний у судовому засіданні 31.08.2022 у якості свідка ОСОБА_2 показав суду, що у 2021 році був головою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Гельмязівської сільської ради, однак фактично свої обов`язки він не виконував, тому не був присутнім під час розгляду питання щодо притягнення позивачки до адміністративної відповідальності.

Допитана у судовому засіданні 22.09.2022 у якості свідка ОСОБА_3 , показала суду, що остання була присутньою на засіданні виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради, на вирішення якого було винесено питання щодо притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП, та свідок голосувала «за», на засіданні виконкому були всі члени, крім ОСОБА_2 , на засіданні адмінкомісії та виконавчого комітету ОСОБА_1 присутньою не була.

Допитана у судовому засіданні 22.09.2022 у якості свідка ОСОБА_4 , показала суду, що остання була присутньою на засіданні виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради та оскільки на адмінкомісії не розглянули питання щодо притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП, вирішення даного питання було винесено на засідання виконавчого комітету.

Допитана у судовому засіданні 22.09.2022 у якості свідка ОСОБА_5 показала суду, що вона є секретарем Гельмязівської сільської ради та за добу до засідання виконавчого комітету у листопаді 2021 року заступник голови Артеменко Анатолій Олександрович повідомив її, що надійшли матеріали стосовно ОСОБА_1 , та перед засіданням виконавчого комітету має відбутися засідання адмінкомісії. Про дату, час та місце розгляду питання щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 повідомила, шляхом направлення простого листа на адресу ОСОБА_1 за день перед засіданням, телефоном ОСОБА_1 не повідомляли. На засіданні адмінкомісії було вирішено розглянути питання щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на засіданні виконкому, за притягнення останньої до відповідальності на засіданні виконавчого комітету проголосували «за» 22.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, надані у судовому засіданні покази допитаних у якості свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для вирішення справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що 13.09.2021 ОСОБА_1 звернулась до Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області за фактом того, що протягом тривалого часу сусіди заявниці ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 конфліктують із заявницею, про що складено протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 13.09.2021. Також у ОСОБА_1 було відібрано письмові пояснення від 13.09.2021, в яких остання повідомила, що між нею та її сусідами постійно виникають конфлікти, які виражаються у тому, що сусіди ображають заявницю, обзивають її, зводять на неї наклепи. Також сусіди ображають батька ОСОБА_1 , який є особою похилого віку.

У подальшому, 30.09.2021 старшим дільничним інспектором Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області Лісовим М.В. було відібрано письмові пояснення у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які пояснили, що останні є сусідками ОСОБА_1 та яка провокує сварки з ними.

Також 30.09.2021 старшим дільничним інспектором Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області Лісовим М.В. складено протокол про адміністративне правопорушення Серія ВАБ №642923, відповідно до якого ОСОБА_1 13.09.2021 написала до Золотоніського РВП завідомо неправдиву заяву про вчинення правопорушення по АДРЕСА_1 , чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП.

Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Гельмязівської сільської ради № 8 від 04.11.2021 ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП за завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 3 400 грн 00 коп.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради від 09.11.2021 № 249 відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 642923 від 30.09.2021, ст. 183 КУпАП, пп.4 п.б ч.1 ст.38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчий комітет Гельмязівської сільської ради вирішив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 3 400 грн 00 коп.

Вважаючи постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Гельмязівської сільської ради № 8 від 04.11.2021 про накладення на неї адміністративного стягнення протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч. 6 ст. 55 Конституції України закріплено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно з ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Положенням статті 183 КУпАП передбачена відповідальність за порушення завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб. Дії правопорушника спрямовані на зрив роботи таких служб, як пожежна охорона, поліція, швидка медична допомога, правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. А тому сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу правопорушником, повідомляючи певну інформацію спеціальної служби, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Як встановлено судом ОСОБА_1 звернулася безпосередньо до Золотоніського РВП ГУНП в Черкаські області за допомогою та правовим захистом, так як постійні словесні напади сусідів не неї та її батька похилого віку, погрози в її адресу і лайки нецензурною мовою, пригнічували як її так, і її батька.

Натомість старшим дільничим Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області Лісовим М.В. було складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ст. 183 КУпАП (неправдивий виклик поліції).

Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення;… Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Згідно з ст. 252 КУпАП вказує, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтями 251, 280 КУпАП визначено фактичні дані, обставини, на основі яких, у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Зазначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені.

Аналіз положень вказаних статей КУпАП, дозволяє дійти висновку, що зміст оспорюваної постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283,284 і 285 КУпАП.

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.

У рекомендації №К(91)І Комітету Ради Європи Державам-чденам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Однак з оскаржуваної постанови адміністративної комісії виконавчого комітету Гельмязївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області №8 від 04.11.2021 вбачається, що при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП, належним чином не перевірено, які ж саме обставини були встановлені працівником поліції, що стали підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №642923 від 30.09.2021, та в чому саме полягав завідомо неправдивий виклик поліції.

Частиною першою статті 268 КУпАП встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Водночас, судом встановлено та визнається сторонами, що позивач не була належним чином повідомлена про дату час та місце розгляду справи про притягнення її до адміністративної відповідальності на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №642923 від 30.09.2021.

Ні на засіданні адміністративної комісії при виконавчому комітеті Гельмязівської сільської ради, ні на засіданні виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради ОСОБА_1 присутньою не була.

Також при вирішенні даної справи, суд бере до уваги, що як було встановлено судом під час судового розгляду даної справи, розгляд справи про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності відбувся безпосередньо не на засіданні адміністративної комісії при виконавчому комітеті, а на засіданні виконавчого комітету.

Таким чином на підставі викладеного вище, суд висновує задовольнити позовні вимоги повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 496 грн 20 коп. (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Відтак, враховуючи, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю, належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради судовий збір в сумі 496 грн 20 коп.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Пунктом 3.2рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленомузаконом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються положеннями КАС України та іншими законами.

Згідно із ч.ч. 1-5 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 4 прохальної частини позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору та правничої допомоги.

У судовому засіданні представник позивача на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу надав суду договір про надання правової допомоги від 11.07.2022, акт виконаних робіт по угоді від 11.07.2022 та квитанцію до прибуткового касового ордера № 3 від 31.08.2022.

При вирішенні питання розподілу судових витрат в частині визначення суми відшкодування, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Під час вирішення судом питання відшкодування витрат на правову допомогу, суд повинен дослідити відповідність наданих видів допомоги критеріям видів правової допомоги, визначених ст. 19-20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі – Закон № 5076-VI).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 826/7375/18.

Відповідно до ст. 19 Закон № 5076-VI, видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Згідно з ст. 20 Закону № 5076-VI, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не забороненізаконом,правилами адвокатської етикита договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом; складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленомузакономпорядку; доповідати клопотання та скарги на прийомі в посадових і службових осіб та відповідно дозаконуодержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги; бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг; збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленомузакономпорядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою; застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом;посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщозакономустановлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів; одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань; користуватися іншими правами, передбаченими цимЗакономта іншими законами.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленомузакономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000 грн 00 коп до суду надано договір про надання правової допомоги від 11.07.2022, акт виконаних робіт по угоді від 11.07.2022 та квитанцію до прибуткового касового ордера № 3 від 31.08.2022.

При цьому, сума застосованого до позивача на підставі спірної постанови штрафу становить 3 400 грн 00 коп.

З наданогоакта виконаних робіт по угоді від 11.07.2022 вбачається, що адвокат Вакуленко О.П. надав позивачу такі види правової допомоги:

усне консультування та вивчення наданих заявником документів, а саме в межах звернення за правничою (правовою) допомогою по оскарженню постанови адміністративної комісії Гельмязiвської сільської ради вiд 04.11.2021 – 11.07.2022 –2(дві) години;

підготовка та складання адміністративного позову до суду та iнше, а це: пiдбiр та вивчення необхідна та юридичної практики для складання процесуальних документiв – 12.07.2022 – 4 (чотири) години;

підготовка та складання клопотання до суду по справі №695/1763/22 вiд 25.07.2022 – 3(три) години;

безпосередня участь адвоката в судових засiданнях по справі № 695/1763/22: 29.07.2022, 12.08.2022, 31.08.2022 тa 29.09.2022.

Щодо першого пункту акта виконаних робіт по угоді від 11.07.2022 суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України надання консультацій та роз`яснень, аналіз документів не відносяться до витрат на правничу допомогу, тому стягнення витрат в цій частині задоволенню не підлягає.

Аналіз законодавства та судової практики, підбір та вивчення необхідної літератури та юридичної практики для складання процесуальних документів не є окремим видом правничої допомоги в розумінні статей19,20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а є складовою з підготовки та оформлення позовної заяви, тому стягнення витрат на правничу допомогу в цій частині задоволенню також не підлягає.

Щодо складення позовної заяви, суд зазначає, що позовна заява позивачем ОСОБА_1 . Однак, загальний обсяг позовної заяви становить 7 (сім) аркушів. При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що мотивування позовних вимог по суті займає лише 1 (один) аркуш заяви, зміст решти аркушів документа становлять технічна інформація, цитування змісту оскаржуваної постанови та цитування норм законодавства, що не потребує значних професійних затрат на її підготовку та викладення.

Враховуючи незначну складність справи, досліджені докази, що надані на підтвердження понесених позивачем витрат на оплату правової допомоги, вимоги чинного процесуального законодавства щодо справедливого вирішення спорів та дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд дійшов висновку про необґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, що належать розподілу між сторонами у сумі 8000 грн 00 коп та наявність підстав для зменшення розміру витрат на оплату правової допомоги.

У постанові Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18 зазначено, що у визначенні розумного необхідного розміру сум, що належать сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, що склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Таким чином, суд висновує, що при визначенні розміру витрат позивача на оплату адвокатських послуг порушено принцип співмірності та розумності розміру таких витрат, а тому задоволенню підлягає сума в розмірі 1 500 грн 00 коп, що є справедливим, розумним, пропорційним та обґрунтованим розміром відшкодування витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 78, 134, 139, 241-246, 250, 255, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради (19715, Черкаська область, Золотоніський район, с. Гельмязів, вул. Центральна, 1, ідентифікаційний код 04410433) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити повністю.

Скасувати постанову адміністративної комісії виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради № 8 від 04.11.2021 про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 за ст. 183 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн 20 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 07.10.2022.

Суддя А. В. Ватажок-Сташинська