Рішення № 106690405, 29.09.2022, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1855/22

Провадження № 2-а/541/18/2022

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Циганової Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого в автоматичному режимі,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, мотивуючи свої вимоги наступним. 19 липня 2022 року відносно нього інспектором Департаменту патрульної поліції Фішер М.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого в автоматичному режимі, про визнання його винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, в якій зазначено, що ОСОБА_1 21 травня 2022 року о 18 год 05 хв за адресою: м. Полтава, вул. Великотирнівська, 19, керуючи транспортним засобом марки «ГАЗ 22171», державний номерний знак НОМЕР_1 , перевищив встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 32 км/год, чим порушив п. 12.9.(б) ПДР України. Даною постановою за ч. 1 ст. 122 КУпАП на позивача накладено адміністративне стягнення в розмірі 340 грн. ОСОБА_1 в зазначений у постанові день і час не перебував за кермом вказаного вище транспортного засобу, оскільки 24 березня 2021 року його було продано за довіреністю, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу разом транспортним засобом були передані ОСОБА_2 . За домовленістю останній зобов`язувався перереєструвати транспортний засіб протягом одного року, однак, дане зобов`язання не виконав. Із зображень, які містяться на веб-сайті Сервіс перевірки адміністративних правопорушень в галузі безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, чітко вбачається, що транспортний засіб було перефарбовано в захисний колір - хакі, за кермом та на пасажирському сидінні перебувають особи, одягнуті у форму ЗСУ, що дає підстави вважати, що автомобіль перебуває у користуванні Збройних сил України. Інспектором Департаменту патрульної поліції Фішер М.В. не доведено, що саме позивач перебував за кермом транспортного засобу, тому ОСОБА_1 вважає, що винесенням постанови було порушено його права, передбачені ст. 268 КУпАП. В зв`язку із зазначеним просив постанову від 19 липня 2022 року про накладення на нього адміністративного стягнення скасувати, провадження по справі закрити та стягнути з відповідача судовий збір.

Відповідачем суду було направлено відзив на позов, у відповідності з яким Департамент патрульної поліції категорично не погоджується з вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими, такими, що не відповідають нормам діючого законодавства, виходячи з наступного. Відповідно до бази даних МВС, яка автоматично розпізнає відповідальну особу по державним номерним знакам транспортного засобу, автомобіль, зазначений в оскаржуваній постанові, зареєстровано за ОСОБА_1 від 24 жовтня 2020 року. Постанову про накладення адміністративного стягнення було винесено на підставі інформаційних файлів та метаданих до них за результатами автоматичної фіксації подій з ознаками адміністративного правопорушення, отриманих в електронному вигляді із системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі. Аналіз усіх наявних в справі доказів, в тому числі відеофіксації та фотокарток автомобіля, дає підстави стверджувати, що факт перевищення встановленого обмеження швидкості автомобілем ГАЗ 22171, номерний знак НОМЕР_1 , доведений в повній мірі. Зібрані докази відповідають вимогам ст. 251 КУпАП, ст.ст. 72-76 КАС, відображають обставини, які описані в оскаржуваній постанові, одержані без порушення порядку, встановленого законом, є достовірними та достатніми для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Ст. 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу. Підстави звільнення від адміністративної відповідальності відповідальної особи, зазначеної в ч. 1 ст. 14-2 КУпАП, визначені в ст. 279-3 КУпАП. Навіть, якщо припустити той факт, що транспортним засобом керує не позивач, а інша особа, адмінпостанова не підлягає скасуванню в судовому порядку, а до неї лише вносяться відповідні зміни на підставі звичайної заяви громадянина, який був водієм транспортного засобу на момент фіксації правопорушення, який письмово визнає свою вину та надасть оригінал квитанції про сплату штрафу. Зміни вносяться лише тим органом, що виносив постанову (органом патрульної поліції). Враховуючи зазначене, просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Крім того, представником позивача були надані письмові пояснення, в яких зазначено, що під час скоєння адміністративного правопорушення за кермом транспортного засобу перебував ОСОБА_3 , який проходить військову службу, та автомобіль з березня 2022 року використовується для виконання військових завдань. Вказане діє підстави вважати, що ОСОБА_1 не вчиняв інкримінованого йому адміністративного правопорушення. В силу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведення невинуватості.

Представник відповідача, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, просив розглянути справу без його участі. У відповіді на пояснення представник позивача зазначив, що думка позивача щодо незаконності оскаржуваної постанови, оскільки не позивач був за кермом автомобіля в момент фіксації правопорушення, є хибною з підстав, зазначених у відзиві на позов. Заяву, квитанцію про сплату штрафу та копію посвідчення водія ОСОБА_3 необхідно було направляти не до суду, а на адресу Департаменту патрульної поліції. На підставі даної заяви вносяться зміни до бази даних МВС, де відповідальною особою зазначається новий користувач транспортного засобу. Просив прийняти рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, від 19 липня 2022 року серії 2АВ № 00672514, складеної інспектором ДПП Фішер М.В., 21 травня 2022 року о 18 год 05 хв за адресою: м. Полтава, вул. Великотирнівська, 19 зафіксовано транспортний засіб марки ГАЗ 22171, державний номерний знак НОМЕР_1 ; особа, яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 32 км/год, чим порушила п. 12.9.(б) Правил дорожнього руху України.

Позивача визнано винуватим у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Приписами п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 222 КУпАП передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі та розглядає справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Ст. 10 КУпАП визначено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст. 11 КУпАП).

Отже, оцінюючи склад адміністративного правопорушення, виходячи із загальної теорії права, то склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, забороняється перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

П. 2.3. Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306, передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

П. 1.3. вказаних Правил встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР.

З огляду на приписи п. 1.1. Правил дорожнього руху України, ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території, тощо) повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п. 12.4. ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Згідно з п. 12.9 (б) ПДР України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в підпунктах 12.4 - 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до п/п «и» п. 30.3 цих Правил.

Ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з повним витягом з Єдиного реєстру довіреностей від 09 серпня 2022 року № 48074530, 24 березня 2021 року ОСОБА_1 було видано довіреність на транспортний засіб - автомобіль марки ГАЗ, модель 22171, 2007 року випуску (розпорядження вказаним транспортним засобом)

Постанова від 19 липня 2022 року містить фотознімок вказаного транспортного засобу, однак, на ньому не зафіксовано особу, яка перебуває за кермом цього автомобіля. Відеозапису, яким зафіксовано зазначене вище правопорушення, суду не надано.

При цьому, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_3 , відповідно до якої саме останній перебував за кермом автомобіля марки ГАЗ 22171, державний номерний знак НОМЕР_1 , 21 травня 2022 року о 18 год 05 хв. Останнім також зазначено, що на даний час вирішується питання про оформлення передачі вказаного автомобіля від офіційного власника до ЗСУ, так як автомобіль з березня 2022 року використовується для виконання військових завдань. До вказаної заяви додано копію посвідчення водія.

Крім зазначеного, представником позивача суду надано копію квитанції від 14 вересня 2022 року № 0.0.2673281634.1, у відповідності з якою ОСОБА_3 у відповідності з оскаржуваною постановою було сплачено штраф в розмірі 680 грн.

Отже, надані суду докази не містять підтвердження того, що саме ОСОБА_1 21 травня 2022 року о 18 год 05 хв за адресою: м. Полтава, вул. Великотирнівська, 19, керуючи транспортним засобом марки ГАЗ 22171, державний номерний знак НОМЕР_1 , перевищив встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 32 км/год, чим порушив п. 12.9.(б) ПДР України.

З приводу посилань представника відповідача на те, що у цій справі факт доведення керування саме позивачем не підлягає доказуванню, оскільки відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, несе не водій, а фізична особа, за якою транспортний засіб зареєстровано, суд зазначає наступне.

Відповідно до примітки до ст. 122 КУпАП суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених ч.ч. 1-3 цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонений сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у ч. 1 ст. 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абз. 3 ч. 1 ст. 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

Ч. 1 ст. 279-1 КУпАП передбачено, що у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у ч. 1 ст. 14-2 цього Кодексу.

У свою чергу, ч. 1 ст. 14-2 КУпАП встановлено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відповідальна особа, зазначена у ч. 1 цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених ст. 279-3 цього Кодексу.

Отже, відповідно до наведених норм, за загальним правилом адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, несе фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб.

Водночас, ст. 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена також ч. 2 ст. 33 КУпАП, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. У Кодексі конкретизовано й інші конституційні принципи, зокрема принцип рівності громадян перед законом (ст. 248).

Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху), яким визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), ст. 14-1 КУпАП, яка передбачала, що до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.

Крім того, суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а, згідно з якою в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Одна тільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не було надано суду належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а провадження по справі необхідно закрити.

По даній справі позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 496,20 грн.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи норми діючого законодавства та матеріали справи, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 496,20 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 6, 71, 160-163 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого в автоматичному режимі, задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення серії 2АВ № 00672514від 19 липня 2022 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого в автоматичному режимі, скасувати.

Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,судовий збір в розмірі 496 (чотириста дев`ятсот шість) грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04 жовтня 2022 року.