Ухвала суду № 106689273, 11.10.2022, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 363/2670/22

Провадження № 2/378/136/22

УХВАЛА

"11" жовтня 2022 р. суддя Ставищенського районного суду Київської області Марущак Н. М. вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вишгородського відділення державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позовом до Вишгородського районного суду Київської області, який ухвалою від 02.09.2022 передав вказану справу за підсудністю до Ставищенського районного суду Київської області.

10.10.2022 до Ставищенського районного суду надійшла вказана справа від Вишгородського районного суду Київської області.

ОСОБА_1 , звернувшись з вищевказаним позовом до Вишгородського відділення державної виконавчої служби У Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), посилається на те, що в 2003 року Вишгородським районним судом Київської області було винесено рішення по цивільній справі № 2-1317 за позовом ОСОБА_2 ло ОСОБА_1 про стягнення аліментів та видано виконавчий лист. В подальшому даний виконавчий лист перебував в провадженні Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області. В рамках виконавчого провадження було накладено арешт на майно, яке належить йому (позивачеві) на праві власності, а саме: на дві земельні ділянки та будинок, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . 13 квітня 2009 року державним виконавцем вищевказаного відділу ДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Проте, накладений арешт на майно в ході виконавчих дій до цього часу не скасований.

Позивач просить суд зняти арешт, накладений Вишгородським відділом державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в рамках виконавчого провадження № 1762096 на земельну ділянку площею 0,25 га кадастровий номер 3224282001:01:004:0078, земельну ділянку площею 0,0614 га кадастровий номер 3224282001:01:004:0079 та на будинок загальною площею 67,1 кв.м житловою площею 35,8 кв.м, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача судовий збір.

Перевіривши матеріали позовної заяви, вважаю за необхідне відмовити у відкритті провадження з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

З матеріалів позову вбачається, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції перебувало виконавче провадження № 1762095 з примусового виконання рішення суду Вишгородського районного суду по цивільній справі № 2-1317 про стягнення аліментів на підставі виконавчого листа, виданого 06.05.2003, за яким стягувачем є ОСОБА_2 , боржником ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої приватним нотаріусом Вишгородського нотаріального округу Київської області 19.08.2022, ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок площею 0,25 га кадастровий номер:3224282001:01:004:0078, площею 0,0614 га кадастровий номер 3224282001:01:004:0079 та власником будинку загальною площею 67,1 кв.м. житловою площею 35,8 кв.м, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . Відносно обох вищевказаних земельних ділянок в зазначеному Державному реєстрі зареєстровано обтяження – арешт на все майно ОСОБА_1 на підставі постанови серія та № 186, виданої 02.02.2006 виконавчою службою Вишгородського управління.

Головним державним виконавцем вказаного відділу Матвієнком В. В. 13.04.2009 було винесено постанову про закінчення вищевказаного виконавчого провадження № 1762095 згідно п. 10 ч. ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент закінчення виконавчого провадження), оскільки згідно заяви стягувача боржник проживає в Ставищенському районі.

У відповідь на адвокатський запит Вишгородським відділом державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надано відповідь із зазначенням, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень відсутня інформація щодо перебування на виконанні у відділі ДВС Вишгородського РУЮ виконавчого провадження № 1762095 з виконання виконавчого листа № 2-1317 від 06.05.2003 про стягнення аліментів, 13 квітня 2009 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в зв`язку з направленням виконавчого документа за належністю до іншого відділу ДВС.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження".

Схожі правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі N 904/51/19 (провадження N 12-122гс19), у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року у справі N 577/4541/20 (провадження N 61-8240св21),

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі N 577/4541/20 (провадження N 61-8240св21) Верховний Суд зауважив, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням викладеного суд вважає, що оскільки арешт накладено на майно ОСОБА_1 , який є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може виступати позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, отже, у відкритті провадження у справі слід відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України та роз`яснити позивачу право на оскарження рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Так як, згідно п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі, сплачену позивачем суму судового збору слід повернути.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст. ст. 186 ч. 1 п. 1, 258, 260, 261, 352-355 ЦПК України, п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Вишгородського відділення державної виконавчої служби У Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок, сплачений згідно квитанції № ПН83236С1 від 26 серпня 2022 року в зв`язку з відмовою у відкритті провадження у справі.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Київського апеляційного суду через Ставищенський районний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя Н. М. Марущак