Рішення № 106688411, 11.10.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2022 р. № 400/3257/22

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54005,

до відповідача:Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради, вул. Київське шосе, 9, м. Баловне, Новоодеський район, Миколаївська область, 56664,

про:стягнення заборгованості в сумі 741981,17 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради про стягнення заборгованості в сумі 70916,80 грн., з яких 704234,04 грн. - сума адміністративно-господарських санкцій,37747,13 грн. - пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Позов обґрунтовано тим, що протягом 2021 року відповідач не працевлаштував інвалідів відповідно до нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв`язку з чим до нього застосована адміністративно-господарська санкція, а в результаті її несвоєчасної сплати нарахована пеня.

Відповідач надав суду відзив, в якому позов не визнає, оскільки вжив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв`язку з чим на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування.

Відповідно до ст. 262 КАС України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив матеріали справи, суд встановив:

Відповідач подав до позивача звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2021 рік (форма №10-ПІ), в якому вказав, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складає за рік - 188, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність - 2 особи, кількість осіб з інвалідністю-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" - 8 осіб.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991 року, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини дев`ятої статті 19 зазначеного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак, ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інваліднісю в Україні" не встановлено правил, за якими підприємство було б зобов`язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Разом з тим, ч. 3 вказаної статті чітко визначені обов`язки підприємства, що використовує найману працю:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів;

- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 5 липня 2012 року №5067-VI передбачено, що роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії);

Відповідно до пункту 5 Порядку "Про затвердження форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Отже, вказане свідчить про наявність у роботодавця обов`язку виділяти та створювати робочі місця для інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, а також повідомляти уповноважені органи про наявність вакансій (форма 3-ПН), за наслідками розгляду яких компетентні органи направляють на підприємство інвалідів для працевлаштування. Звіт форми №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 3-х робочих днів з дати відкриття вакансії, де датою відкриття є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладено новий трудовий договір з найманим працівником.

Згідно зі статтею 20 Закону № 875, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, що обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відтак, законом передбачена відповідальність підприємства, на якому не дотриманий норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, суду необхідно надати оцінку складу правопорушення, а саме його суб`єктивній стороні: чи сталося недотримання нормативу робочих місць інвалідів з вини відповідача, чи вжиті ним всі заходи для недопущення господарського правопорушення, чи виконані ним всі обов`язки покладені законом на роботодавця.

У звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2021 ( 10-ПІ) відповідач самостійно визначив, що кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до вимоги ст.19 Закону України " Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" 8 осіб, а фактично за рік на підприємстві працювали 2 особи з інвалідністю.

Відповідач не надав суду докази, що ним подавався Звіт форми 3 ПН протягом 3-х робочих днів з дати відкриття вакансії до центру зайнятості.

Відповідач надав суду Звіт форми 3-ПН, що подавався ним до центру зайнятості 21.01.2021 року. У зазначеному звіті зазначено, що з 4 вакантних посад 4 можуть бути зайняті особами з інвалідністю.

Надалі позивач подавав до РЦЗ звіти форми 3-ПН:

- 14.05.2021, відповідно до якого вакантними є 9 посад, які можуть бути зайняті особами з інвалідністю;

- 17.08.2021, відповідно до якого вакантними є 8 посад, які можуть бути зайняті особами з інвалідністю;

- 11.11.2021, відповідно до якого вакантними є 8 посад, які можуть бути зайняті особами з інвалідністю;

- 03.12.2021, відповідно до якого вакантними є 8 посад, які можуть бути зайняті особами з інвалідністю.

Проте, відповідно до рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.08.2021 року по справі № 400/3165/21, згідно Звіту 10-ПІ відповідача за 2020 рік, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (рядок 1) у 2020 році - 183 особи, з них середньооблікова кількість працівників, яким встановлена інвалідність - 3 особи, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати - 7 осіб.

Докази, коли саме відкрилися вакансії, що можуть бути зайняті особами з інвалідністю, відповідач суду не подав.

Відтак, відповідач не довів суду дотримання ним ст.18 Закону України № 875 та ст.50 Закону України " Про зайнятість населення", оскільки в 2020 році кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати - 7 осіб, в 2021 році - 8 осіб, проте середньооблікова кількість працівників, яким встановлена інвалідність - 2 особи, тоді як в звіті до РЦЗ від 21.01.2021 зазначено, що лише 4 вакантні посади можуть бути зайняті інвалідами.

Звіти від 14.05.2021, 17.08.2021, 11.11.2021, 03.12.2021 не спростовують тверджень позивача про недотримання працевлаштування нормативів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю з 01.01.2021 до 14.05.2021 року.

Відтак, відповідач в порушення ст.18 Закону України № 875 та ст.50 Закону України " Про зайнятість населення" не повідомив центр зайнятості в 3-денний строк про наявність вакансії, не створив робочі місця для інвалідів, не виконав обов`язки передбачені чинним законодавством, тому неможливо стверджувати, що він вжив всіх заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач не довів суду, що діяв правомірно, вжив всіх заходів для створення робочих місць інвалідам, тому позов належить задовольнити.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Потьомкінська, 17,Миколаїв,54005 20917114) до Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради (вул. Київське шосе, 9,Баловне,Новоодеський район, Миколаївська область,56664 40823143) задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради (вул. Київське шосе, 9, с. Баловне, Новоодеський район, Миколаївська область, 56664, ідентифікаційний код 40823143) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 20917114) загальну суму заборгованості 741981,17 грн. (сімсот сорок одна тисяча дев`ятсот вісімдесят одна гривня 17 коп.), з яких: адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі 704234,04 грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 37747,13 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко