Ухвала суду № 106687969, 10.10.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"10" жовтня 2022 р. справа № 300/3943/22

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся 03.10.2022 до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, за період з 24.02.2022 по 30.09.2022; зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області провести нарахування та виплату позивачу додаткову винагороду, визначену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, за період з 24.02.2022 по 30.09.2022.

З`ясовуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження в адміністративній справі та дотримання позивачем вимог до позовної заяви, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

За змістом частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

За приписами частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

В контексті перевірки питання дотримання позивачем вимог процесуального закону при зверненні до суду необхідно керуватися приписами частини першої статті 122 КАС України, за змістом яких позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.

Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В силу правового регулювання частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд звертає увагу на те, що чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 161 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 за №1402-VIII (далі – Закон №1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.

Частинами першою-третьою статті 162-1 Закону №1402-VIII встановлено, що до працівників Служби судової охорони належать особи, яким присвоєно спеціальні звання співробітників Служби судової охорони, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони.

Порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони регулюється цим Законом та положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України.

На державних службовців Служби судової охорони поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади державних службовців Служби судової охорони відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

Отже, проходження служби співробітниками Служби судової охорони є публічною службою.

Щодо дотримання ОСОБА_1 строку на звернення до суду з цим позовом, про необхідність застосування у спірних правовідносинах положень Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 за №322-VIII (далі - КЗпП України), зокрема, частини другої статті 233 КЗпП України, суд зазначає таке.

Так, механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначено відповідним Порядком, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 за №384, розробленим на виконання статті 165 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 за № 289 "Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони".

Відповідно до пунктів 4-7 Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України 26.08.2020 за № 384 (надалі по тексту також - Порядок №384), грошове забезпечення включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення; 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) надбавка за стаж служби.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) підвищення посадового окладу; 2) надбавки; 3) доплати; 4) премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) винагороди; 2) допомоги.

Згідно з пунктом 9 Порядку №384 підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат.

Виходячи із змісту пункту 7 Порядку №384 такий вид виплат як "винагороди" відноситься до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, тому "додаткову винагороду", передбачену Постановою №168, можна вважати такою, що входить до структури грошового забезпечення (заробітної плати) співробітників Служби судової охорони.

Водночас, суд звертає увагу, що способи судового захисту визначені в статті 5 КАС України.

В спірному випадку для захисту прав ОСОБА_1 обрано спосіб, визначений пунктом 4 частини першої статті 5 КАС України, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, вимога про зобов`язання здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди за правовою природою не є вимогою про стягнення належної заробітної плати, право на звернення до суду з якою, до 19.07.2022 не обмежується строком.

В контексті вказаного суд звертає увагу на те, що відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України у редакції, яка діяла до 18.07.2022 (включно) передбачалося, що "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".

Однак пунктом 18 частини першої розділу І Закону України ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин'' від 01.07.2022 за №2352-IX (далі - Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Таким чином, починаючи з 19.07.2022, у КЗпП України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.

Тобто, після внесення Законом №2352-IX коментованих змін, частиною другою статті 233 КЗпП України не врегульовано питання щодо строку звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, а лише встановлено строк звернення до суду виключно у справах:

- про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення);

- у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).

Оскільки спірні правовідносини стосуються зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти наказ, у відповідності до якого слід нарахувати та виплати додаткову винагороду ОСОБА_1 , під час проходження ним служби, а не виплати сум, належних позивачу при звільненні, вищевказані положення статті 233 КЗпП України не підлягають застосуванню при оцінці судом обставини щодо дотримання ОСОБА_1 строку звернення до суду з цим позовом.

Натомість, єдиною чинною процесуальною нормою, яка визначає строк звернення до суду з позовом осіб, які проходять публічну службу в Службі судової охорони, та яка підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, є частина п`ята статті 122 КАС України, яка встановлює місячний строк для звернення до суду.

Цей строк є спеціальним у спірних правовідносинах та починає обчислюватися з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, предметом спору у цій справі є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, в розмірі 30000,00 гривень щомісячно за період з 24.02.2022 по 30.09.2022.

Тобто підставою звернення до суду з цим позовом стала невиплата ОСОБА_1 додаткової винагороди, яка, на переконання останнього, підлягала виплаті щомісячно, починаючи з 24.02.2022.

При цьому, встановлюючи момент, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, суддя зазначає, що оскільки зазначена винагорода підлягала виплаті щомісячно, то про порушення свого права щодо неотримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, позивач повинен був дізнатися при отриманні не пізніше 31.03.2022 грошового забезпечення за місяць березень 2022 року.

Відлік місячного строку на звернення позивача до суду з вимогою щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за березень 2022 року розпочався з 01.04.2022 (та з першого числа наступного місяця щодо виплати додаткової винагороди за минулий місяць) і закінчився 30.04.2022 (в останній день місяця щодо виплати додаткової винагороди за минулий місяць).

Надалі, позивач був обізнаний 30 або 31 числа кожного наступного місяця, у якому ОСОБА_1 не отримував спірну винагороду за кожний попередній місць окремо.

Разом з цим, позивач доводить до відома суду про ймовірне порушення його права на належний розмір пенсії з березня 2022 року, втім з рапортом про виплату такої винагороди ОСОБА_1 звернувся до відповідача тільки 26.09.2022.

З огляду на вказане, реалізуючи право на оскарження бездіяльності відповідача в судовому порядку, позов ОСОБА_1 , як свідчить відтиск штампу установи поштового зв`язку АТ «Укрпошта» на поштовому конверті направлений до Івано-Франківського окружного адміністративного суду 30.09.2022, тобто з пропуском місячного строку, який передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

За вказаних обставин, позовну заяву подано без додержання вимог статтей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В зв`язку з вищевикладеним, згідно з вимогами частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву належить залишити без руху та надати позивачу строк для їх усунення.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 241, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків до десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Виправити недоліки позовної заяви у спосіб: подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду заяву про поновлення строку із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду із вказаним позовом та поданням доказів поважності причин його пропуску.

Роз`яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у вищезазначений строк позовна заява буде повернена. Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.