Рішення № 106686029, 28.09.2022, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1040/2021 Справа № 490/6923/20

Центральний районний суд м. Миколаєва

___________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2022 року

Центральний районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Гуденко О.А., за участю секретаря Савенко Є.В.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

19.10.2020 року ОСОБА_1 – Позивачка звернулася до суду з позовом до ПАТ Будівельна компанія «Житлопромбуд-8» про визнання права власності на нерухома майно. В подальшому позивачка подала нову редакцію позовної заяви про визнання права власності до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради.

В своєму позові позивач зазначає, що згідно з Рішенням виконкому Миколаївської міської ради народних депутатів №86 від 28.09.1992 року «Об утверждении списка жильцов на отселение под испытание свай и строительство детского сада в микрорайоне 71» ( надалі Рішення), було вирішено надати дозвіл на знесення домоволодінь, зокрема АДРЕСА_1 ; відселити мешканців з домоволодінь, що зносяться згідно з переліком у додатку; відшкодувати збитки, що пов`язані з вилученням земельних ділянок та домоволодінь згідно з законоположенням. Згідно з даними, що містяться у Додатку до Рішення, п.п. 13-15, до складу осіб, що підлягають відселенню по АДРЕСА_1 входить ОСОБА_2 , надалі Позивач. Усі інші особи, що вказані у п.п. 13-15 є родичами між собою. 27.01.2006 року Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1187 від 23.06.2006 року «Про внесення доповнення до рішення виконкому міської ради від 27.01.2006 №223 «Про надання квартир у житловому будинку по АДРЕСА_2 , погодженням у виділення у власність» було вирішено надати квартиру в житловому будинку по АДРЕСА_3 , житловою площею 31,1 кв. м. ОСОБА_1 (Надалі Позивач) на склад сім`ї із 2 осіб (позивач та її дочка). Відділу обліку на розподілу житла надати ордер на квартиру. Рішенням Виконкому Миколаївської міської ради №2297 від 25.11.2005 року була утворена приймальна комісія для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, а саме: житлового будинку АДРЕСА_2 . Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №72 від 27.01.2006 року було затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття до експлуатації закінченої будівництвом другої черги багатоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_4 . Так, ордер на житлове приміщення №334 серія 006426 Позивач отримала від Виконавчого комітету Миколаївської міської ради 04.06.2006 року, вселилася до квартири АДРЕСА_5 та проживає до теперішнього часу. Позивач зареєстрована у квартирі АДРЕСА_6 з 03.08.2006 року, на підтвердження чого надається Довідка про реєстрацію місця проживання особи від 29.07.2019 року №19.03.03.-19Д/7509/19, видана Департаментом з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради; безперервно володіє; користується квартирою, сплачує комунальні та інші платежі. Позивач звернулася до комунального підприємства Миколаївська міжміське бюро технічної інвентаризації з метою виготовлення технічного паспорту на квартиру, який отримала 17.02.2020 року та вирішила оформити документи на квартиру. Позивач звернулася 18.02.2020 року з заявою та надала необхідний пакет документів до Управління комунального майна Миколаївської міської ради з проханням оформити передачу у приватну власність квартиру АДРЕСА_5 , проте, 08.09.2020 року Позивач отримала Листа за вих. №1572/10/01/08/20 від Управління комунального майна Миколаївської міської ради (копія додається), в якому зазначено, що Розпорядження на підставі поданої заяви на приватизацію вказаного житла не винесено у зв`язку з тим, що Управління володіє повноваженнями з приватизації жилих об`єктів, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Миколаєва, а у зв`язку з тим, що Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23.06.2006 №1187 квартира АДРЕСА_5 була розподілена ВАТ «Житлопромбуд-8» та надана сім`ї Позивача: Рішення про передачу даної квартири або будинку до міської власності відсутні. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.10.2021 року №278261006, право власності на квартиру АДРЕСА_5 не зареєстровано. Право на приватизацію житла Позивач не використала, що підтверджується довідкою від 10.08.2020 року за вих. №112.17-13/641, виданої Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України». Так, Позивач після вселення у дану квартиру у 2006 році здійснила ремонт (квартира передавалася у стані після будівництва житлового будинку). Усі особи, що вказані у п.п. 13-15 Додатку до рішення виконкому Миколаївської міської ради народних депутатів від 28.02.1992, №86 та прописані за адресою: АДРЕСА_1 є між собою родичами. Так, позивач ОСОБА_1 вказана у п. 15 під прізвищем ОСОБА_3 . У п. 14 особа ОСОБА_4 є матір`ю позивача ОСОБА_1 . На підтвердження родинних зв`язків надано підтверджуючі документи: Свідоцтво про народження ОСОБА_5 , серія НОМЕР_1 , виданий Ханкайським РАЙ ЗАГС 15.01.1969, запис про народження зроблена в книзі записів актів громадянського стану 08.01.1969 року за №15, в якому у графі «мати» записана ОСОБА_6 . Прізвище ОСОБА_7 на ОСОБА_4 змінила після укладення шлюбу з ОСОБА_8 (який зазначений п. 15 додатку до рішення №86), що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу, виданого 01.07.1972 року Хайкайським РАЙ ЗАГС Приморського краю, серія НОМЕР_2 , актовий запис 65. Позивач ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 (який також зазначений у п. 15 Додатку до рішення №86) до 25.09.2003 року, що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Центрального районного управління юстиції м. Миколаєва, серія НОМЕР_3 , актовий запис №499. Після розірвання шлюбу залишилася прізвищі ОСОБА_3 . Позивач 09.01.2004 року після укладення шлюбу змінила прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_10 , що підтверджується Свідоцтвом про одруження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції м. Миколаєва, серія НОМЕР_4 , актовий запис №1. ОСОБА_11 (який зазначений у п. 13 додатку до Рішення №86) отримав компенсацію згідно з Рішенням №86 шляхом продажу належної йому частки домоволодіння по АДРЕСА_1 Товариству з обмеженою відповідальністю ДСК-СЕРВІС, що підтверджується Договором купівлі-продажу частки житлового будинку, посвідченого 09.12.2010 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Сіряковою О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №2831. Компенсація Позивачеві за рішенням №86 була здійснена Відповідачем, проте без видачі документу про підтвердження права власності. На підставі вищевикладеного, Позивач просила суд визнати за нею право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_5 загальною площею 61,6 кв.м., житловою площею 32,5 кв.м.

02.12.2021 року Виконавчий комітет Миколаївської міської ради – Відповідач подав до суду Відзив, відповідно до якого просили відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , оскільки відповідно до наявної інформації у юридичного департаменту недостатньо документів, щоб підтвердити право власності на спірне нерухоме майно (квартиру).

Ухвалою судді від 20.10.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі. Постановлено підготовче судове засідання призначити на 25.01.2021 р. на 11.00 годин.

29.12.2020 року надійшов відзив на позов від відповідача ПАТ "БК "Житлопромбуд-8"

В зв`язку з неявкою сторін , підготовче судове засідання відкладалося неодноразово.

28.10.2021 року Позивачкою через канцелярію суду було подано позовну заяву в новій редакції та клопотання про заміну Відповідача.

Ухвалою суду від 28.10.2021 року було замінено первісного відповідача ПрАТ «БК`Житлопромбуд-8» належним Відповідачем Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради, прийнято позовну заяву у новій редакції зі зміною підстав позову, в підготовчому засіданні було оголошено перерву до 13.12.2021 року до 12.30 год.

02 грудня 2021 року надійшов відзив на позов від відповідача Виконкому ММР.

Також в підготовчому засіданні представник відповідача ОСОБА_12 заявила клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових письмових доказів до відзиву, яке задоволено судом та додані документи долучені до матеріалів справи.

Представник позивача та представник відповідача в підготовчому судовому засіданні не заперечували проти закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 13.12.2021 року було закрито підготовче провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно., призначено справу до судового розгляду по суті на 24.03.2022 року на 12:00 год.

24.03.2022 року було відкладено судове засідання на 28.09.2022 року на 15.00 годин.

28.09.2022 року Позивачка – ОСОБА_1 подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності сторін, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Відповідно до ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Статтею 223 ЦПК України передбачає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Суд вважає за можливе ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням вимогам ст. ст. 263, 264 ЦПК України.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.

Згідно з Рішенням виконкому Миколаївської міської ради народних депутатів №86 від 28.09.1992 року «Об утверждении списка жильцов на отселение под испытание свай и строительство детского сада в микрорайоне 71, було вирішено надати дозвіл на знесення домоволодінь, зокрема АДРЕСА_1 ; відселити мешканців з домоволодінь, що зносяться згідно з переліком у додатку; відшкодувати збитки, що пов`язані з вилученням земельних ділянок та домоволодінь згідно з законоположенням. Згідно з даними, що містяться у Додатку до Рішення, п.п. 13-15, до складу осіб, що підлягають відселенню по АДРЕСА_1 входить ОСОБА_2 , надалі Позивач. Усі інші особи, що вказані у п.п. 13-15 є родичами між собою.

27.01.2006 року Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1187 від 23.06.2006 року «Про внесення доповнення до рішення виконкому міської ради від 27.01.2006 №223 «Про надання квартир у житловому будинку по АДРЕСА_2 , погодженням у виділення у власність» було вирішено надати квартиру в житловому будинку по АДРЕСА_3 , житловою площею 31,1 кв. м. ОСОБА_1 на склад сім`ї із 2 осіб (позивач та її дочка). Відділу обліку на розподілу житла надати ордер на квартиру.

Рішенням Виконкому Миколаївської міської ради №2297 від 25.11.2005 року була утворена приймальна комісія для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, а саме: житлового будинку АДРЕСА_4 .

Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №72 від 27.01.2006 року було затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття до експлуатації закінченої будівництвом другої черги багатоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_4 .

Так, ордер на житлове приміщення №334 серія 006426 Позивач отримала від Виконавчого комітету Миколаївської міської ради 04.06.2006 року, вселилася до квартири АДРЕСА_5 та проживає до теперішнього часу.

Позивач зареєстрована у квартирі АДРЕСА_6 з 03.08.2006 року, на підтвердження чого надається Довідка про реєстрацію місця проживання особи від 29.07.2019 року №19.03.03.-19Д/7509/19, видана Департаментом з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради; безперервно володіє; користується квартирою, сплачує комунальні та інші платежі. Більше в квартирі на сьогоднішній день ніхто крім Позивачки не зареєстрований.

Позивач звернулася до комунального підприємства Миколаївська міжміське бюро технічної інвентаризації з метою виготовлення технічного паспорту на квартиру, який отримала 17.02.2020 року та вирішила оформити документи на квартиру.

Позивач звернулася 18.02.2020 року з заявою та надала необхідний пакет документів до Управління комунального майна Миколаївської міської ради з проханням оформити передачу у приватну власність квартиру АДРЕСА_5 . Проте, 08.09.2020 року Позивач отримала Листа за вих. №1572/10/01/08/20 від Управління комунального майна Миколаївської міської ради, в якому зазначено, що Розпорядження на підставі поданої заяви на приватизацію вказаного житла не винесено у зв`язку з тим, що Управління володіє повноваженнями з приватизації жилих об`єктів, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Миколаєва, а у зв`язку з тим, що Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23.06.2006 №1187 квартира АДРЕСА_5 була розподілена ВАТ «Житлопромбуд-8» та надана сім`ї Позивача: Рішення про передачу даної квартири або будинку до міської власності відсутні.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.10.2021 року №278261006, право власності на квартиру АДРЕСА_5 не зареєстровано.

Право на приватизацію житла Позивач не використала, що підтверджується довідкою від 10.08.2020 року за вих. №112.17-13/641, виданої Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України»..

Всі особи, що вказані у п.п. 13-15 Додатку до рішення виконкому Миколаївської міської ради народних депутатів від 28.02.1992, №86 та прописані за адресою: АДРЕСА_1 є між собою родичами. Так, позивач ОСОБА_1 вказана у п. 15 під прізвищем ОСОБА_3 . У п. 14 особа ОСОБА_4 є матір`ю позивача ОСОБА_1 . На підтвердження родинних зв`язків суду надано копію наступних документів: Свідоцтво про народження ОСОБА_5 , серія НОМЕР_1 , виданий Ханкайським РАЙ ЗАГС 15.01.1969, запис про народження зроблена в книзі записів актів громадянського стану 08.01.1969 року за №15, в якому у графі «мати» записана ОСОБА_6 . Прізвище ОСОБА_7 на ОСОБА_4 змінила після укладення шлюбу з ОСОБА_8 (який зазначений п. 15 додатку до рішення №86), що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу, виданого 01.07.1972 року Хайкайським РАЙ ЗАГС Приморського краю, серія НОМЕР_2 , актовий запис 65.

Позивач ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 (який також зазначений у п. 15 Додатку до рішення №86) до 25.09.2003 року, що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Центрального районного управління юстиції м. Миколаєва, серія НОМЕР_3 , актовий запис №499 (копія додається). Після розірвання шлюбу залишилася прізвищі ОСОБА_3 . Позивач 09.01.2004 року після укладення шлюбу змінила прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_10 , що підтверджується Свідоцтвом про одруження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції м. Миколаєва, серія НОМЕР_4 , актовий запис №1.

ОСОБА_11 (який зазначений у п. 13 додатку до Рішення №86) отримав компенсацію згідно з Рішенням №86 шляхом продажу належної йому частки домоволодіння по АДРЕСА_1 Товариству з обмеженою відповідальністю ДСК-СЕРВІС, що підтверджується Договором купівлі-продажу частки житлового будинку, посвідченого 09.12.2010 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Сіряковою О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №2831. Компенсація Позивачеві за рішенням №86 була здійснена, проте без видачі документу про підтвердження права власності.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Положення ст. 328 Цивільного кодексу України передбачають, що право власності набуваються на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не впливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлене судом.

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Враховуючи наведені норми та зважаючи, що саме на підставі ордеру на вселення Позивач отримала від Виконавчого комітету місцевої ради право на користування спірною квартирою , а у подальшому не отримала будь-який інший документ про право власності на це майно, таким чином існує спір щодо підтвердження права власності позивача на вказану квартиру.

За змістом с. 392 ЦК України в редакції від 2003 року, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

На підставі п. 37 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року №5, з урахуванням положень ч. 1 ст.15 та ст. 392 ЦК України в редакції від 2003 року, власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності , якщо не право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Таким чином, у Позивача існують перешкоди щодо підтвердження відповідними правовстановлюючими документами її права власності на квартиру, набутого нею свого часу правомірно.

Згідно з нормами ст. 383 ЦК України Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого. – за умови, що ці зміни не призведуть до порушень права власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Право на житло належить до сфери прав будь-якої людини. Забезпечення житлом є життєвою необхідністю і одним з основних прав громадян незалежно від рівня економічного розвитку держави. У зв`язку з цим стаття 25 Загальної декларації прав людини визначає, що кожна людина має право на такий життєвий рівень, який включає харчування, одяг та житло.

Крім того, до основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948) та Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950). Стаття 17 Загальної декларації проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини. Статтею 1 Протоколу № 1 (1952) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом; проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Важливу роль у вирішенні конкретних питань, пов`язаних із застосуванням положень Конвенції, відіграє практика Європейського суду.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.

Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Всупереч викладеним вище нормам Позивач не може в повній мірі здійснити своє право власності щодо зазначеної квартири. У цьому випадку Позивач обмежений у своєму праві розпоряджатися своїм майном.

Згідно ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва – створення майна.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник або інша заінтересована особа мають право звернутися до суду за забезпеченням права власності, пов`язаних з усуненням перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцеві здійснювати в повній мірі та беззаперечно свої права володіння та розпорядження майном.

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є його визнання

Згідно ч.1 ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 р. та п. 1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, обов`язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних осіб. Згідно положень Цивільного кодексу зазначена квартира відноситься до об`єктів нерухомого майна, тобто до об`єктів, право власності на які підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Згідно п. 10 додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна є, в тому числі, рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об`єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Відповідно до ст.ст.2, 9 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV від 01.07.2004 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно п. 26,27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені Порядком. Документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина 1 ст. 15 ЦК закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті ґрунтується на нормах Конституції, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (ст. 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (ч. 1 ст. 55).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Кожна особа має в порядку, встановленому ЦПК України, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів ( ст.4 ЦПК України ).

Здійснюючи правосуддя. Суд захищає права, свободи та інтереси у спосіб, визначений законом або договором.(ст.5 ЦПК України).

У відповідності до приписів ст.13 ЦПК України. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Однією із засад судочинства, регламентованих п.3 ч. 1 ст.129 Конституції, є змагальність сторін та свободи в наданні своїх доказів у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, та є достатніми, якщо у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування (ст.ст.79,80 ЦПК України).

За приписами ст.82 ЦПК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування, за ч.4 цієї ж норми, обставини, встановлені рішенням суду , що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у розгляді якої беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

У відповідності до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 2) забезпечення доведеності вини; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; 5) забезпечення обвинуваченому права на захист; 6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 7) розумні строки розгляду справи судом; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; 9) обов`язковість судового рішення.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності суд вважає, що заявлені вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому вони підлягають до повного задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати сплачені при подачі позову.

Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 268, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання права власності не нерухоме майно - задовольнити .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_5 загальною площею 61,6 кв.м., житловою площею 32,5 кв.м.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 07.10.2022 року

Суддя О.А. Гуденко