Рішення № 106684079, 04.10.2022, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

за участю секретаря судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за участю :

представника позивача - не з`явився;

представника відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя звернувся до господарського суду Тернопільскої області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенергопроект" 362 295,50 грн. збитків, 9 191,13 грн. штрафу, 12 715,87 грн. пені та 5 763,04 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 14.02.2022 року передано матеріали позовної заяви (справу № 921/82/22) на розгляд господарського суду Харківської області за територіальною юрисдикцією (підсудністю).

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 921/82/22 призначено до розгляду судді господарського суду Харківської області Добрелі Н.С.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.05.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 921/82/22. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на "20" червня 2022 р. о 11:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.06.2022 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 19.07.2022 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.07.2022 року підготовче засідання було відкладено на 30.08.2022 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.08.2022 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 13.09.2022 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.09.2022 року судове засідання призначено на 04.10.2022 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 14.09.2022 року представник відповідача надав клопотання про відкладення розгляду справи до завершення воєнного стану (аналогічне клопотання надійшло від відповідача 04.10.2022 року).

Через канцелярію господарського суду Харківської області 23.09.2022 року позивач надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Суд, розглянувши клопотання позивача про розгляд справи без його участі, вважає його таким, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та задовольняє його.

Представник позивача в судове засідання 04.10.2022 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 04.10.2022 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Як вбачається із поданого відповідачем клопотання, останній просить суд відкласти судове засідання, у зв`язку з воєнним станом, введеним на території України, а також обстрілами міста, що унеможливлюють участь представника в судовому засіданні безпосередньо у суді. Також відповідач посилається на те, що немає можливості приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Підставою відкладення розгляду справи в межах строку підготовчого провадження є перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Суд також приймає до уваги, що явку сторін не було визнано обов`язковою.

Посилання відповідача на те, що останній заперечує проти позову, як на підставу відкладення розгляду не відповідає обставинам, визначеним у ст. 202 ГПК України для відкладення судового засідання.

Також суд вважає необґрунтованими посилання представника відповідача на неможливість приймати участь в режимі відеоконференції, з огляду на те, що інтереси відповідача у даній справі представляє адвокат та розгляд даної справи триває з травня 2022 року, тобто досить тривалий час. Крім того, адвокатом відповідача подаються клопотання по справі електронною поштою, що свідчить про доступ останнього до мережі Інтернет, а відповідно і можливості приймати участь у розгляді справи за допомогою відеоконференції поза межами приміщення суду власними засобами.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги відсутність підстав визначених ст. 202 ГПК України для відкладення розгляду справи, а також те, що явку сторін в судове засідання не було визнано обов`язковою , суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення судового засідання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, явку сторін не було визнано обов`язковою, суд дійшов висновку, що неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

15.12.2020 між Тернопільським національним технічним університетом імені Івана Пулюя (Споживачем, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газенергопроект" (Постачальником, відповідач) укладено договір №272 про закупівлю (постачання) природного газу, відповідно до умов п. 1.2 якого Постачальник зобов`язався у січні-грудні 2021 року поставити Споживачеві природний газ (газ, товар) належної якості в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Передача газу за договором здійснюється на межах балансової належності об`єктів Споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (пункти призначення). Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання визначається сторонами в додатку №1 до договору. ЕІС - код точки/точок комерційного обліку Споживача, по яких буде здійснюватися постачання природного газу Постачальником визначається сторонами в додатку 1 до договору (п. 1.3 Договору №272 від 15.12.2020).

У п. 4.1 Договору №272 від 15.12.2020 сторонами обумовлено, що ціна за 1000 куб. м. природного газу складає 3800,00 грн, у тому числі вартість послуг транспортування природного газу для точки виходу з газотранспортної системи АТ "Укртрансгаз". Податок на додану вартість - 20% - 760,00 грн. Всього до сплати за 1000 куб. м. - 4560,00 грн, з ПДВ. Загальна ціна договору складає 1 641 600,00 грн.

Згідно п. 5.2.3, п.5.2.8, п. 5.2.14 Договору №272 від 15.12.2020 Постачальник зобов`язаний: забезпечити відповідно до вимог Кодексу ГТС своєчасну реєстрацію Споживача у власному Реєстрі споживачів на інформаційній платформі оператора ГТС за умови дотримання Споживачем договору; повідомити Споживачу про намір внесення змін до договору в частині умов постачання до початку дії таких змін та гарантування права Споживача на дострокове розірвання договору постачання, якщо нові умови постачання є для нього неприйнятними; у випадку ініціювання виключення Споживача із реєстру споживачів постачальника своєчасно (одночасно з наданням повідомлення оператору ГТС відповідно до вимог ГТС) повідомляти Споживача про вчинення таких дій.

У п. 8.2 Договору №272 від 15.12.2020 зазначено, що Постачальник має право ініціювати/вживати заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу споживачу у разі: проведення Споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором; розірвання договору; відмови від підписання акта приймання-передачі без відповідного письмового обґрунтування.

При цьому, у п. 8.3 Договору №272 від 15.12.2020 передбачено, що за необхідності здійснення заходів з обмеження або припинення газопостачання Споживачу Постачальник надсилає Споживачу не менше ніж за три доби до дати такого припинення повідомлення (з позначкою вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з певного періоду (день, година тощо) та у визначений зі споживачем час має право опломбувати запірні пристрої споживача, за допомогою яких споживач самостійно обмежив чи припинив подачу газу на власні об`єкти. Повідомлення має бути складено відповідно до форми повідомлення, встановленої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.07.2009 №338, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 28.07.2009 за №703/16719, та містити підставу припинення, дату та час, коли Споживачу необхідно самостійно обмежити чи припинити споживання природного газу.

Згідно п. 11.1 Договору №272 від 15.12.2020 останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2021 до 31.12.2021.

Відповідно до п. 11.8 Договору №272 від 15.12.2020 додатки до цього договору є невід`ємними частинами договору.

У додатку №1 до Договору №272 від 15.12.2020 про закупівлю (постачання) природного газу зазначений перелік комерційних вузлів обліку газу та газопоспоживаючого обладнання, до яких віднесено споживачів з місцезнаходженням: вул. Руська, 56, з кількістю газоспоживаючого обладнання 2шт.; вул. Білогірська, 50, з кількістю газоспоживаючого обладнання 8 шт.; вул. Текстильна, 28, з кількістю газоспоживаючого обладнання 4 шт.; вул. Микулинецька, 46, з кількістю газоспоживаючого обладнання 4 шт.; вул. Лук`яновича, 8, з кількістю газоспоживаючого обладнання 2 шт.; вул. Білогірська, 50, з кількістю газоспоживаючого обладнання 2 шт.; вул. Гоголя, 8, з кількістю газоспоживаючого обладнання 1 шт.; вул. Гоголя, 8, з кількістю газоспоживаючого обладнання 1 шт.

У відповідності до додаткової угоди № 10 від 30.09.2021, відповідач повинен був поставити у період жовтень-листопад 2021 року 45,57588 тис.куб.м. природного газу.

Крім того, 23.12.2021 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 11, якою сторони погодили постачання природного газу в обсязі 241462 м.куб. (тобто зменшили обсяг природного газу).

У жовтні 2021 до позивача від ПрАТ «Тернопільміськгаз» надійшло повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання з пропозицією самостійно відключити від газових мереж газоспоживання і підготувати до пломбування газоспоживаюче обладнання у зв`язку з відсутністю ліміту газу на інформаційній платформі.

В свою чергу, позивач вказує на те, що відповідач з 01.10.2021 не здійснював поставку природного газу позивачу, чим порушив умови договору та приписи Правил постачання природного газу.

У зв`язку з вищевикладеним, позивачем було укладено Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" № 244 від 22.12.2021 з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», яким було поставлено позивачу природного газу в жовтні 2021 – 12,65700 тис. куб.м., у листопаді 2021 – 14,90000 тис. куб.м., всього в об`ємі 27,557 тис. куб.м. за ціною 16 800,00 грн. за 1000 куб.м., на загальну суму – 462 957,60 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу №15960 від 31.10.2021, №22374 від 30.11.2021 ( арк. спр. 35-38)..

Також позивачем було укладено договір № 18-1224/21-БО-Т від 21.11.2021 з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», яким було поставлено позивачу природний газ в об`ємі 18,01888 тис. куб.м. за ціною 16 554,00 грн. за 1000 куб.м., на загальну суму – 298 284,54 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2021, від 31.12.2021( арк. спр. 41-43).

Таким чином, на переконання позивача, порушення відповідачем вимог Правил постачання природного газу призвело до заподіяння позивачу збитків у розмірі 362 295,50 грн. у вигляді різниці вартості недовідпущеного відповідачем (постачальником) природного газу та вартістю поставленого позивачу природного газу іншими постачальниками в ІV кварталі 2021, згідно з наведеним у позовній заяві розрахунком.

Також за прострочення строків виконання зобов`язання, на підставі ст. 231 ГК України позивач додатково нарахував до стягнення 12 715,87 грн. пені та 9191,33 грн. штрафу.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем належними доказами не підтверджено відключення останнього від системи газопостачання. Крім того відповідач вказує на те, що нормами чинного законодавства не передбачено відшкодування останнім різниці вартості недовідпущеного відповідачем (постачальником) природного газу та вартістю поставленого позивачу природного газу іншими постачальниками. Також відповідач вказує, що розрахунок збитків позивача є невірним та не відповідає ані умовам договору, ані вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до вимог ст. 11, 509 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з приписами ст. 525, 526, 629 ЦК України і ст. 193 ГК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Крім того, відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/ газотранспортної системи регулюються Правилами постачання природного газу, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за від 30.09.2015 за № 2496, умови яких підлягають врахуванню при вирішенні даного спору.

В даному випадку, звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на порушення відповідачем умов договору поставки природного газу та припинення газопостачання з 01.10.2021 року, що спричинило необхідність укладення позивачем договорів з іншими постачальниками природного газу та відповідно наявність збитків, які складають із різниці невідпущеного відповідачем газу та вартістю газу у інших постачальників за період з жовтня по грудень 2021 року.

Так, 11.10.2021 вх. №1/28-1327 на адресу позивача від ПрАТ «Тернопільміськгаз» надійшло письмове повідомлення № 361 від 01.10.2021 про припинення (обмеження) газопостачання (далі Повідомлення), в якому згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 № 1687 «Про затвердження Порядку пооб`єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам (крім населення)» (далі Порядок № 1687), Правил постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП 30.09.2015 № 2496, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 №1382/27827 у зв`язку з відсутністю ліміту газу на інформаційній платформі.

Як вбачається з повідомлення, газова компанія запропонувала споживачу (позивачу) у термін до 12:00 години 13.10.2021 року самостійно відключити від газових мереж газоспоживання і підготувати до пломбування газоспоживне обладнання котелень та паливних. Також за змістом вказаного повідомлення споживача (позивача) було повідомлено про те, що у разі невиконання цієї вимоги транспортування газу споживачу (позивачу) буде припинено (обмежено) в примусовому порядку. З метою запобігання аваріям, травматизму, пошкодженню обладнання, негативному впливу на навколишнє природне середовище до настання зазначеного в повідомленні строку припинення (обмеження) газопостачання, споживач зобов`язаний вжити необхідних заходів для підготовки газоспоживного обладнання до такого припинення (обмеження).

Як зазначає позивач, на підставі вищезазначеного, а саме відсутністю ліміту газу на інформаційній платформі, позивачу з жовтня 2021 року не було здійснено розподіл газу оператором ГРМ.

Як свідчать матеріали справи, 07.10.2021 року позивач звернувся до відповідача із листом, в якому просив підтвердити номінації газу.

Відповідачем 12.10.2021 року на вищезазначений лист було надано відповідь, в якій зазначено про те, що підтвердження номінації покладено на оператора газорозподільної системи, яким відповідач не є.

В подальшому позивач ще двічі (11.10.2021 року та 28.10.2021 року) звертався до відповідача з аналогічним листом з вимогою про підтвердження номінацій газу.

В свою чергу відповідачем 29.10.2021 року було знову направлено позивачу лист, в якому зазначено, що останній не є Оператором газорозподільної системи та не має можливості підтвердити номінації газу.

Положеннями пункту 1 глави 5 розділу Кодексу Газорозподільних систем (далі - Кодексу ГРС), затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2494, споживання (відбір) природного газу з газорозподільної системи за наявності укладеного договору розподілу природного газу між споживачем та Оператором ГРМ здійснюється за умови наявності у споживача (його постачальника) підтверджених обсягів природного газу (лімітів) на відповідний розрахунковий період.

Підтверджений обсяг природного газу - об`єм (обсяг) природного газу, виділений постачальником для потреб споживача, з яким укладено договір постачання природного газу за відповідний розрахунковий період, та підтверджений Оператором ГТС (включений до підтвердженої номінації) і доведений Оператору ГРМ у порядку, визначеному Кодексом ГРС (п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС).

Як вбачається п. 3.1 договору передбачено, що договірні обсяги газу на січень-грудень 2021 року 360000,00 тис.м.куб.

Додатком 2 до договору сторони погодили обсяг поставки газу за кожен місяць.

В свою чергу, 30.09.2021 року сторонами було укладено додаткову угоду № 10, якою було зменшено обсяги поставки газу до 286,62388 тис.м.куб.

Та відповідно до вищезазначеної додаткової угоди на грудень 2021 року обсяги поставки газу становлять 0.

За змістом п. 2, п. 9 розділу ІІ Правил № 2496 постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу. Постачальник забезпечує споживача необхідними підтвердженими обсягами природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу.

Також 23.12.2021 року сторонами було укладено додаткову угоду № 11, якою сторони знову зменшили обсяги поставки газу до 241462 м.куб.

Щодо посилань відповідача на те, що підставою не поставки газу позивачу у жовтні-листопаді 2021 року слугувала відсутність погоджених лімітів газу на зазначений період зі споживачем, суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено вище сторонами було погоджено ліміти газу, як у додатку до самого договору, так і у додатковій угоді до нього (до листопада 2021 року включно).

Проте ані позивачем ані відповідачем не надано до суду доказів обсягів спожитого позивачем газу за період з січня 2021 року листопад 2021 року, в той час, як з урахуванням підписаної сторонами додаткової угоди № 11, фактично було зменшено обсяг поставленого газу за договором до 241462 м.куб.м.

Крім того, п. 3 вищезазначеної додаткової угоди споживач підписанням цієї додаткової угоди підтверджує відсутність будь-яких претензій до постачальника щодо обсягу та вартості природного газу, поставленого постачальником протягом строку дії договору.

Таким чином, підписанням додаткової угоди № 11, споживач підтвердив відсутність претензій до відповідача щодо обсягів та ціни поставки газу станом на 23.12.2021 року, тобто дати підписання зазначеної додаткової угоди.

Докази визнання недійсною зазначеної додаткової угоди в матеріалах справи відсутні.

Отже з урахуванням вищенаведеного пункту додаткової угоди № 11, споживач станом на грудень 2021 року підтвердив поставку газу в узгоджених обсягах та з відсутністю претензій до постачальника.

Пунктом 3 Правил № 2496 , постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Тобто, з урахуванням вищенаведених Правил, постачальник мав право зареєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді лише за наявності погоджених лімітів поставки газу зі споживачем.

Згідно з п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, місячна номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом місяця в розрізі кожної доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності).

Відповідно до п. 3 глави 5 розділу VI Кодексу ГРС, по об`єктах споживачів, що не є побутовими, споживання підтвердженого обсягу природного газу протягом місяця здійснюється, виходячи з добового підтвердженого обсягу природного газу. При цьому місячний обсяг їх споживання не повинен перевищувати місячний підтверджений обсяг природного газу.

Враховуючи те, що споживач, підписанням додаткової угоди № 11 фактично підтвердив поставку відповідачем газу у визначених об`ємах - 241462 м.куб.м., у разі необхідності додаткових лімітів поставки газу, споживач мав звернутись до постачальника газу із заявкою на встановлення місячної номінації.

Докази подання відповідної заявки позивачем постачальнику газу - відповідачу в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 3.9 договору передбачено, що визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється у наступному порядку:

3.9.1 За підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати Постачальнику копію акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

3.9.2 На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає Споживачу два примірники акти приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника.

3.9.3 Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.

Отже з наведених пунктів договору, саме на споживача покладено обов`язок до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим надавати Постачальнику копію акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу.

Як вже було зазначено вище, в матеріалах справи відсутні акти про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу позивачем з відповідачем.

Наведені обставини, а саме відсутність актів про спожитий газ позивачем, не дає суду можливості визначити об`єм спожитого позивачем газу за період поставки газу за договором та відповідно розмір недопоставленого відповідачем газу.

Відповідно до п. 10 Розділу «II. Порядок постачання природного газу споживачам, що не є побутовими» Правил газопостачання, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання.

В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу.

При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VI цих Правил.

Отже, відповідно до вищезазначеного порядку саме на споживача покладено обов`язок самостійно контролювати власне газоспоживання з метою недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу.

Також вищенаведеними Правилами передбачено можливість постачальника обмежити газопостачання в разі перевищення відповідних лімітів.

Таким чином, як умовами договору так і Порядком визначено, що обсяги газопостачання контролюються споживачем та зазначаються останнім в актах фактично спожитого газу.

Як вже було зазначено судом, позивачем не було надано до суду доказів об`єму спожитого газу за період з січня по листопад 2021 року.

Враховуючи вищенаведене, судом було встановлено наступне:

- по-перше позивачем не надано доказів об`ємів поставленого відповідачем газу за 2021 рік (акти, що підтверджують фактичний обсяг спожитого газу з січня по грудень)

- по-друге укладенням додаткової угоди № 11 споживач підтвердив відсутність претензій до відповідача щодо вартості та об`єму поставленого газу (станом на момент підписання додаткової угод - 23.12.2021 року, в той час, як ліміти газу були визначені саме по листопад 2021 року включно).

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи вищенаведене та те, що позивачем не доведено усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема позивачем не надано доказів фактичного об`єму спожитого природного газу за договором, у зв`язку з чим у суду відсутня можливість встановити який фактичний об`єм газу було поставлено відповідачем протягом строку дії договору з січня по грудень 2021 року та чи мала місце недопоставка відповідачем газу для стягнення відповідної різниці у вигляді збитків, а також приймаючи до уваги укладення сторонами додатковою угоди № 11 до договору, якою позивач підтвердив поставку відповідачем газу та відсутність претензій щодо об`єму та вартості поставленого газу, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення збитків в сумі 362295,50 грн..

Стосовно нарахованих штрафу та пені, суд зазначає наступне.

В обґрунтування нарахування відповідачу пені та штрафу позивач посилається на п. 6.4.3 Договору, яким передбачено, що постачальник несе відповідальність за майнову шкоду, заподіяну Споживачеві або третім особам, унаслідок обмеження (припинення) надходження газу в пунктах приймання-передачі газу, що здійснене з порушенням установленого законодавством порядку.

Крім того позивач посилається на ч 2 ст. 231 ГК України, якою передбачено, що за порушення строків виконання зобов`язання, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються у вигляді стягнення пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (частина перша статті 614 ЦК України).

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази фактично спожитого об`єму природного газу споживачем, що виключає можливість визначення судом чи мала місце недопоставка газу для стягнення різниці між недопоставленим об`ємом газу відповідачем та вартістю газу у інших постачальників у вигляді збитків, в той час, як вимоги про стягнення неустойки є похідними від основної вимоги, в задоволенні якої було відмовлено судом, суд дійшов висновку про відмову в задоволення позову в частині стягнення пені в сумі 12715,87 грн. та штрафу в сумі 9191,13 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даному спорі залишається за позивачем.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

В свою чергу, 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022, затвердженим Законом України №2119-IX від 15.03.2022, продовжено строк дії воєнного часу в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022 затверджено Указ Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" , відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України № 7300 від 25.04.2022 затверджено Указ Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" , відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст.26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Також в даному випадку, суд приймає до уваги затримку у відправленні поштової кореспонденції, а також відсутність можливості проведення судового засідання 13.09.2022 року, у зв`язку з відсутністю в приміщенні господарського суду Харківської області електропостачання.

На підставі вищевикладеного, а також у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.195 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач - Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя (46001, м. Тернопіль, вул. Руська, 56, код ЄДРПОУ 05408102) ;

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Газенергопроект" (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 38, літера А-5, код ЄДРПОУ 39796845 );

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "11" жовтня 2022 р.