Рішення № 106683970, 11.10.2022, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2022 Справа № 917/605/22

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., при секретарі судового засідання Квіта О.Т.

розглянувши справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз», ідентифікаційний код 03351912 (36000, м. Полтава, вул. Козака, 2-а)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕВАТОР-АГРО», ідентифікаційний код 36913885 (вул. Якубовського, 5А, м. Заводське, Полтавська область, Лохвицький р-н, 37240)

про стягнення 1 634 809,68 грн

представники сторін в судове засідання не з`явилися

Суть спору: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕВАТОР-АГРО» про стягнення 1 634 809,68 грн заборгованості за договором № 248Р розподілу природного газу від 30.12.2016, з яких: 1 562 208,07 грн - основного боргу, 5143,66 грн - три відсотка річних, 54310,04 грн – пені; 13147,91 грн – інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.06.2022 залишено позовну заяву без руху з огляду на невиконання позивачем вимог щодо подання позовних заяв, викладених в п. 2 ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 172 ГПК України та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви та доказів їх направлення на адресу відповідача.

Позивач у визначений судом термін усунув недоліки позовної заяви шляхом подачі доповнень до позовної заяви. Ухвалою від 05.07.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 16.08.2022, запропонував відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

26.07.22 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він посилається, що звертаючись з позовною заявою позивач не врахував той факт, що строк виконання зобов`язань відповідача за договором №248Р від 20.12.2016 має бути відкладеним на строк дії форс-мажорних обставин згідно з положеннями п. 10.1., 10.2. Договору з огляду на введення в країні воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 на 30 діб та подальшого його продовження; відповідач у відзиві повідомив про часткову сплату суми основного боргу в розмірі 486959,63 грн; також зазначив, що нарахування позивачем пені та 3% річних на суму основного боргу з 10 числа місяця є помилковим, з огляду на положення п. 6.6. Договору, на думку відповідача, пеня, а також річні мають нараховуватись з 11 числа відповідного місяця, тож відповідачем наданий суду власний розрахунок пені, а також 3% річних.

29.07.2022 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він підтвердив часткову сплату відповідачем суми основного боргу, а також виклав заперечення на відзив на позов. Позивач вважає, що у відзиві на позов відповідачем не зазначено жодних обставин, що унеможливлюють виконання зобов`язань у термін, передбачений договором розподілу природного газу, тому відсутні підстави для припинення виконань зобов`язань за даним договором.

В підготовчому засіданні 16.08.2022 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, призначив дату наступного засідання на 06.09.2022.

Ухвалою від 02.09.2022 суд задовольнив заяву відповідача від 01.09.2022 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

05.09.2022 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів сплати основного боргу та закриття провадження у справі в цій частині вимог. Докази, додані до вказаного клопотання, прийняті судом до розгляду згідно з ухвалою від 06.09.2022.

У клопотанні від 06.09.2022 відповідач заявив про зменшення розміру заявлених до стягнення пені, інфляційних збитків та 3% річних, обґрунтовуючи його тим, що до закінчення підготовчого засідання відповідачем повністю сплачено на користь позивача заборгованість; що за змістом листа Торгово-промислової палати в Україні № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору.

Позивач заперечив проти заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені, інфляційних втрат та 3% річних. У поясненнях від 08.09.2022 позивач, зокрема, зазначив, що відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань; що відповідачем не наведено жодних обставин, що унеможливлюють виконання зобов`язань у термін, передбачений договором, а також не надано належних доказів того, що саме введення військового стану стало причиною неможливості проведення відповідачем своєчасного розрахунку за отримані послуги за договором.

У підготовчому засіданні 06.09.2022, судом здійснено дії та з`ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 06.09.2022 суд постановив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 29.09.2022.

Ухвалою від 06.09.2022 суд повернув зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕВАТОР-АГРО до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз», про визнання розірваним договору розподілу природного газу у відповідності до ч. 4 ст. 174 ГПК України (позивач за зустрічним позовом не усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк).

Ухвалою від 29.09.2022 розгляд справи по суті відкладено на 11.10.2022, оскільки від відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із участю представника відповідача Шабельник К.П. в інших судових засіданнях, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою від 10.10.2022 суд відмовив в задоволенні заяви відповідача від 06.10.2022 про участь в судовому засіданні 11.10.2022 в режимі відео конференції в зв`язку з відсутністю технічної можливості.

Від представника позивача надійшла заява від 11.10.2022 про розгляд справи в засіданні 11.10.2022 за його відсутності.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, суд, встановив наступні обставини.

30.12.2016 року між Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи Полтавагаз (далі - оператор ГРМ, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕВАТОР-АГРО» (далі споживач, ТОВ «ЕЛЕВАТОР-АГРО», відповідач) укладено договір № 248Р розподілу природного газу (далі - Договір).

За умовами договору оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором, (п. 2.1. договору).

Відповідно до Розділу 6 пункту 6.1 Договору, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Пунктом 6.2 Договору визначено, тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.

Згідно пункту 6.3 Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України.

Пунктом 8.2 визначено, у разі порушення Споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 12.1. Договору, цей договір укладається на невизначений строк.

Пунктом 12.2 Договору передбачено, якщо в установленому порядку Регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу, Оператор ГРМ зобов`язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим Договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін.

У разі незгоди Споживача зі змінами він має право розірвати цей Договір шляхом надсилання письмового повідомлення Оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього Договору зміни. Нерозірвання цього Договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду Споживача з внесеними до цього Договору змінами.

П.12.3. Цей Договір може бути розірваний за згодою Сторін або за ініціативою Споживача у порядку, визначеному законодавством України.

Постановою НКРЕКІІ від 07.10.2019 № 2080 «Про затвердження Змін до деяких постанов ІІКРЕКП» внесено зміни до Типового договору розподілу природного газу та Кодексу газорозподільних систем.

Главою 6 розділу 6 Кодексу газорозподільних систем визначено, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи із річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача відповідно до цього Кодексу, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.

Річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання Природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Послуга з розподілу природного газу - послуга Оператора ГРМ, яка надається Споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного Споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача (п.1.4. Договору).

Відповідно до п.2.1. Типового договору, Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

П.6.1. Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

П.6.2. Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.

До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.

П.6.3. Величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

П. 6.4. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

П.6.6. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Постановою НКРЕКП від 30.01.2021 №129 встановлено тариф на розподіл природного газу для АТ «Полгавагаз» з 01.01.2022 року - 2,112 гри. за 1 куб.м. на місяць (з урахуванням ПДВ).

Позивач, на виконання умов договору № 248 Р від 30.12.2016, в період з березня по травень 2022 надавав відповідачу послуги з розподілу природного газу, що визнається відповідачем та підтверджується актами наданих послуг підписаними сторонами договору:

- актом надання послуг № ОУВІ-009916 від 31.03.2022 місячний об`єм замовленої потужності 254 556,92 м.куб., за березень 2022, року на суму 537 624,22 грн;

- актом надання послуг № ОУВІ-014213 від 30.04.2022 року місячний об`єм замовленої потужності 254 556,92 м.куб., за квітень 2022 року на суму 537 624,22 грн;

- актом надання послуг № ОУВІ-018656 від 31.05.2022 року місячний об`єм замовленої потужності 254 556,92 м.куб., за травень 2022 року на суму 537 624,22 грн.

За розрахунком позивача, станом на 01.03.2022 року переплата відповідача за отримані послуги з розподілу природного газу становила 50 664,59 грн, а станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем за період березень - травень 2022 року становила 1562208,07 грн.

За вказані послуги відповідач станом на момент звернення позивача з позовом до суду не розрахувався.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором та приписів ст. 903 ЦК України, вартість послуг з розподілу природного газу за березень - травень 2022 в повному обсязі не розрахувався, станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем становила 1562208,07 грн.

Після відкриття провадження у справі відповідачем здійснено оплату основного боргу в повному обсязі - на суму 1562208,07 грн, а саме: платіжним дорученням № 946 від 13.07.2022 в сумі 486953,63 грн; платіжним дорученням №1255 від 24.08.2022 в сумі 537624,22 грн; платіжним дорученням №1441 від 31.08.2022 в сумі 537624,22 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відтак, оскільки основний борг в розмірі 1562208,07 грн відповідач добровільно сплатив до ухвалення судом рішення, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, та визнається сторонами у поданих по суті спору заявах, в цій частині позовних вимог провадження підлягає закриттю.

Також, в межах даної справи позивачем заявлено до стягнення 54310,04 грн пені, яка нарахована на суму основного боргу за зобов`язаннями по договору №248Р від 30.12.2016 за період з 12.04.2022 по 20.06.2022; три відсотки річних за період з 12.04.2022 по 20.06.2022 складають 5143,66 грн; інфляційні втрати за березень - травень 2022 за розрахунком позивача складають 13147,91 грн.

При вирішенні позову в цій частині вимог судом враховуються такі обставини.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п. 6.6. Договору остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події,з якою пов`язано його початок.

Відповідальність застосовується з наступного дня після настання строку виконання зобов`язання, якщо такий строк припадає на святковий, вихідний, неробочий день, то строк виконання переноситься на перший робочий день. При цьому суд уважає за необхідне зазначити, що згідно з правилами української мови про вживання прийменника до для числових позначень, наприклад, до 19.08.2020, то 19.08.2020 є останнім днем виконання зобов`язання (прислівник включно писати не треба), тобто прийменник до виражає кінцеву календарну дату та за сферою використання закріплений за офіційним діловим стилем, тоді як прийменник по - за розмовним (вказані прийменники в українській мові є тотожними та відрізняються лише за сферою використання) (вказане знайшло своє застосування у судовій практиці, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15, від 08.10.2018 у справі № 927/490/18).

При перевірці здійсненого позивачем розрахунку пені судом було виявлено, що позивач рахує 10 число місяця як день прострочки та нараховує річні за цей день. Будь-якого обґрунтування того, що строк оплати сплив у день, і відповідно, обґрунтування того, що 10 число місяця, починаючи за звітним є днем прострочки оплати позивач не навів.

Таким чином, виходячи з умов п. 6.6. Договору та норм чинного законодавства з 11 числа місяця, наступного за звітним у відповідача виникла прострочка з оплати наданих послуг, а у позивача виникло право на нарахування пені.

За розрахунком суду за отримані послуги в березні 2022 на суму 486959,63 грн (з урахуванням передплати) за період з 12.04.2022 по 20.06.2022 пеня складає 25882,23 грн; за отримані послуги в квітні 2022 на суму 537624,22 грн за період з 11.05.2022 по 20.06.2022 пеня складає 20032,03 грн; за отримані послуги в травні 2022 на суму 537624,22 грн за період з 11.06.2022 по 20.06.2022 пеня складає 7364,72 грн. Всього пеня складає 53278,98 грн.

Ст. 625 ЦК України передбачено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду за отримані послуги в березні 2022 на суму 486959,63 грн (з урахуванням передплати) за період з 12.04.2022 по 20.06.2022 3% річних складають 2801,68 грн; за отримані послуги в квітні 2022 на суму 537624,22 грн за період з 11.05.2022 по 20.06.2022 3% річних складають 1811,72 грн; за отримані послуги в травні 2022 на суму 537624,22 грн за період з 11.06.2022 по 20.06.2022 3% річних складають 441,88 грн. Всього в сумі 5055,28 грн 3% річних.

За таких обставин, заперечення відповідача з приводу невірно визначеного розміру пені та 3% річних судом визнаються обґрунтованими, а контррозрахунок відповідача відповідає розрахунку, зробленому судом.

Отже, згідно з перерахунком, здійсненим судом, нарахування 3% річних є правомірним на загальну суму 5055,28 грн; пеня є правомірною на загальну суму 53278,98 грн. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині вимоги про стягнення пені та 3% річних відхиляються за їх безпідставністю.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 13147,91 грн (за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 на 486959,63 грн боргу), суд дійшов висновку, що період їх нарахування та розмір є обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства України, та такими, що підлягають задоволенню.

Перевірка правильності розрахунків пені, інфляційних витрат та 3 % річних проводилась за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «ЛІГА 360».

Стосовно поданого відповідачем клопотання про зменшення судом розміру заявлених вимог в частині стягнення пені суд враховує наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у ст. 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022р. у справі №910/488/21.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019р. у справі №917/791/18, від 22.10.2019р. у справі №904/5830/18, від 13.01.2020р. у справі №902/855/18, від 04.02.2020р. у справі №918/116/19, від 29.09.2020р. у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020р. у справі №914/1888/19, від 26.01.2021р. у справі №916/880/20, від 26.01.2021р. у справі №916/880/20.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014р. №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про те, що стягувана з нього пеня, розмір якої складає 3,41 % від суми несвоєчасно виконаного основного зобов`язання, є надмірним тягарем для відповідача та може суттєво вплинути на його фінансовий стан

Крім цього, судом приймається до уваги наступне.

28 лютого ТПП повідомила, що на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР та інших документів вона засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) – військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05:30 ранку 24.02.2022 строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності.

Зазначена обставина визнається судом загальновідомою та не потребує доказуванню.

Одночасно судом береться до уваги, що сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази причинно-наслідкового зв`язку між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов`язань.

Так, у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

В постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (КГС ВС) від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначено: «… Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом …».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 даного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З урахуванням наведених норм, розмір неустойки (пені) за порушення грошових зобов`язань установлюється сторонами в договорі в відсотковому співвідношенні до суми невиконаного зобов`язання, однак не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, якщо інше не передбачено в спеціальному нормативно-правовому акті, що регулює спірні правовідносини сторін. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За визначенням статей 549 та 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань по оплаті наданих послуг.

У клопотанні про зменшення пені на 100 % відповідач вказує на те, що у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, а саме введення воєнного стану на території України, військової агресії російської федерації проти України, на території здійснення відповідачем господарської діяльності відбувались активні військові дії, що призвели до значних громадських хвилювань, завдано лиха антропогенного характеру, значне уповільнення суспільного життя, що відобразилось на господарській діяльності відповідача.

Проте, відповідач не надав доказів, які свідчать про те, як саме форс-мажорні обставини пов`язані з введенням воєнного стану в Україні безпосередньо вплинули на виконання ним зобов`язань за договором (товариство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна товариства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати діяльність під час введеного воєнного стану, пошкоджено чи знищено нерухоме майно товариства). Також, в обґрунтування поданого клопотання відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження скрутного фінансового становища загалом, та його погіршення після введення воєнного стану.

Отже, твердження відповідача про те, що у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, а саме введення воєнного стану на території України, є підстави для звільнення його від відповідальності за порушення умов договору, не є тією достатньою обставиною, що надає право суду на зменшення розміру неустойки.

Інші доводи відповідача, зокрема посилання на відсутність збитків у позивача внаслідок невиконання відповідачем умов договору є недостатніми для зменшення розміру заявленої пені.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлена пеня є співмірною в порівняні до суми основного боргу та підлягає до задоволення в розмірі 53278,98 грн згідно зі здійсненим судом розрахунком.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 617 ЦК України форс-мажор (він же – обставини непереборної сили) звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов`язання і не є підставою для припинення зобов`язань. Платежі, встановлені у ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, як, наприклад, статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п. 27, 28 постанови від 12.02.2020 по справі №917/1421/18 зробив висновок про те, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а становлять спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу належить до складу грошового зобов`язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ними утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, 3 % річних та інфляційні втрати є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, тому не підлягають зменшенню, а клопотання відповідача про зменшення їх розміру судом відхиляється як необґрунтоване.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Ч. 1 ст. 79 ГПК України передбачає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань в частині оплати наданих позивачем послуг у визначений договором строк, розмір заборгованості по відсотках, пені та інфляційних втратах відповідає фактичним обставинам справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача частково. Позовні вимоги задовольняються на загальну суму 71482,17 грн.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено судом, при поданні позовної заяви всього сума позовних вимог складала 1634809,68 грн, з яких 1562208,07 грн - основного боргу; 72601,61 грн - пеня, інфляція та річні. Позивач сплатив до бюджету судовий збір в розмірі 23433,12 грн (1,5 відсотка ціни позову згідно з п.п.1 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»). До початку розгляду справи по суті відповідачем сплачено позивачу основний борг в повному обсязі, в зв`язку з чим в частині вимог про стягнення основного боргу провадження у справі закрито, сума позовних вимог склала 72601,61 грн (пеня, інфляція та річні). При вказаній сумі позову сума судового збору становить 2481 грн. (не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно з п.п.1 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Щодо судових витрат в частині суми основного боргу, по якій судом закрито провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд зазначає наступне.

У пункті 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Клопотання про повернення судового збору в частині закриття провадження у справі заявлене позивачем у відповіді на відзив від 26.07.2022.

Суд прийшов до висновку, що сума судового збору в частині вимог про стягнення основного боргу, по якій закрито провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України в розмірі 20952,12 грн (23433,12 грн – 2481 грн).

Таким чином, у зв`язку з тим, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення в розмірі 71482,17 грн, судовий збір підлягає до стягнення з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 2442,75 грн. Натомість, судовий збір в розмірі 20952,12 грн підлягає поверненню позивачу з бюджету.

Керуючись ст.ст. 231, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕВАТОР-АГРО», ідентифікаційний код 36913885 (вул. Якубовського, 5А, м. Заводське, Полтавська область, Лохвицький р-н, 37240) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз», ідентифікаційний код 03351912 (36000, м. Полтава, вул. Козака, 2-а) 5055,28 грн. три відсотка річних, 53278,98 грн. пені, 13147,91 грн інфляційних втрат; 2442,75 грн відшкодування витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 1562208,07 грн основного боргу.

4. Із пред`явленням цього рішення в органи Державної казначейської служби України повернути Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз», ідентифікаційний код 03351912 (36000, м. Полтава, вул. Козака, 2-а) з Державного бюджету України 20952,12 грн судового збору, сплаченого відповідно до платіжного доручення № 3688 від 22.06.2022, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи.

5. В іншій частині у позові відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 11.10.2022.

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І.І. Пушко