Постанова № 10668366, 15.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2010 року 17:10 № 2а-2748/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ніско констракшн Україна"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

провизнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.02.2010р.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив суд визнати нечинним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001072303/0 від 11.02.2010 та № 0001062303. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач необґрунтовано зробив висновок про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення зустрічної перевірки було встановлено завищення вартості поставленого позивачем підприємству обладнання.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

01.02.2010 відповідачем була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009.

Результати перевірки були оформлені Актом № 38/23-3/33996768 від 01.02.2010.

Під час перевірки було встановлено, що позивачем було занижено податок на прибуток за період з 01.10.2006 по 30.09.2009 на суму 237816 грн. внаслідок наступних порушень.

„В порушення вимог п.5.1 ст.5, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем було включено до складу валових витрат суму в розмірі 951263 грн., сплачену ТОВ «Титан Ко»за рекламні послуги без доведення звязку понесених витрат з фінансово-господарською діяльністю позивача.

Як зазначено в акті перевірки позивачем (Замовник) укладено договір про надання рекламних послуг № 31/10-09 від 31.10.2007 з ТОВ «Титан Ко»(Виконавець). Згідно з цим договором виконавець зобовязався провести рекламну кампанію замовника згідно з затвердженим медіа-планом.

Відповідно до акта здачі-прийняття робіт від 30.11.2007 ОУ-0000378 та ОУ-0000379 виконавцем були проведені роботи по розміщенню відеороликом у мережі супермаркетів за договором № 31/10-09 від 31.10.2007, згідно додатка № 1 від 31.10.07 на суму 700891,62 грн. (в т.ч. податок на рекламу, без ПДВ) та роботи по розміщенню відеоролика в мережі плазмових екранів на станціях Київського метрополітену згідно додатка № 2 від 31.10.2007 на суму 250371,17 грн. (в т.ч. податок на рекламу, без ПДВ)”.

В Акті зазначено, що позивач перерахував ТОВ «Титан Ко»кошти у сумі 1140568,82 грн. (в т.ч. податок на рекламу 4732,65 грн. та ПДВ 189 36,03 грн.), що підтверджується банківською випискою від 08.11.2007 № 211.

У звязку з цим позивач відніс до складу валових витрат в четвертому кварталі 2007 року 951263 грн.

Під час перевірки позивач надав відповідачу диск з відеороликом для перегляду, з якого відповіді встановив, що відеоролик рекламує будівельні матеріали і торгівельні знаки, які належать компаніям DOW та NISCO GROUP, як зауважив позивач, назва компанії ТОВ «Ніско констракшн Україна»в даному відеоролику не значиться.

Також відповідач зазначив, що позивачем не підтверджено передачі права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі обєктів авторського права, патентів, знаків для товарів та послуг, інших обєктів права інтелектуальної, в тому числі промислової власності на право користування.

Відповідачем, як зазначено в акті, було перевірено контрагента позивача ТОВ «Титан Ко»та встановлено, що у останнього не зазначено КВЕД по наданню рекламних або посередницьких послуг, а з 16.10.2008 товариство визнано банкрутом.

Таким чином, відповідач зробив висновок, що позивач не довів використання понесених витрат в сумі 951262,79 грн. у господарській діяльності позивача, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 237816 грн.

Також відвідач в Акті перевірки зазначив, що в порушення вимог абз. «в»п.п. 7.4.4 п .7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»до складу податкового кредиту включив суми податку на додану вартість за надані ТОВ «Титан Ко»рекламні послуги, які не були призначені для використання в господарській діяльності позивача, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 189306 грн. та відповідно до заниження податку на додану вартість в сумі 225170 грн. та завищення залишку відємного значення на суму всього на 4250 грн.

11.02.2010 відповідач прийняв податкове повідомлення рішення № 0001072303/0, яким позивачу донараховано 337755 грн. (основного платежу 225170 грн. та 112585 грн. штрафних санкцій) податкового зобовязання з податку на додану вартість та податкове повідомлення-рішення № 0001062303/0, яким позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 356724 грн. (основного платежу 237816 грн. та 118908 грн. штрафних санкцій).

Як встановлено судом під час розгляду справи, основними доводами відповідача про правомірність оскаржуваних рішень було те, що отримані позивачем послуги не могли використовуватися в його господарській діяльності та що рекламувалися інші субєкти господарювання.

Судом було перевірено доводи відповідача та встановлено наступне.

Відповідно до наявної у справі довідки АТ «РАВАГО»від 12.07.2010 ТОВ «Ніско констракшн Україна»входить до складу групи компаній «Ніско»(Nisco Group) та є офіційним і єдиним представником групи компаній «Ніско»(Nisco Group) на території України.

Крім того, позивачем надано докази того, позивач реалізовує будівельні матеріали, виробником яких є компанія «DOW», про що свідчать надані позивачем копії видаткових накладних.

З огляду на це наведені вище доводи відповідача повністю спростовані наданими позивачем доказами.

Відповідно до п.п.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Тобто вказана норма не обмежує можливість платника податків відносити до складу валових витрат витрати за отримані послуги з реклами товарів, виробником не є такий платник податків. Визначальною вимогою в цій нормі є те, що такий платник податків має здійснювати продаж (надання) товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про рекламу»реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Зазначені законодавчі визначення п.п.5.4.4 «проведення рекламних заходів товарів»і ст.1 «інформація про товар»підкреслюють, що рекламні заходи стосуються не окремого виду товару, а того, що відповідний товар вирізняє. Виробник рекламує виключно власний товар, вказуючи на його переваги перед однорідними товарами інших виробників. Логічним в такому контексті є вирізненя індивідуалізація виробником свого товару. Одним із таких засобів індивідуалізації є торговельна марка (знак для товарів і послуг).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Отже, торговельна марка може виступати самостійним обєктом реклами, уособлює в собі певну категорію товарів, який надається споживачеві під даною торговельною маркою. Тобто, рекламуючи торговельну марку, підвищуючи обізнаність споживачів щодо неї та попит щодо такого товару.

Під час розгляду справи суд встановив, що позивач зацікавлений в формуванні або підтримці обізнаності споживачів та їх інтересу щодо товару, продаж якого здійснює позивач, тому здійснює відповідні рекламні заходи. Одним із способів рекламування товару є реклама торговельної марки, під якою він надається споживачам, і яка нерозривно повязана з товаром.

За таких підстав, суд вважає, що доводи відповідача про неможливість віднесення витрат на рекламу торговельної марки суперечить положенням п.п.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зважаючи на викладене вище, суд прийшов до висновку, що висновки, зроблені відповідачем є необґрунтованими, а прийняті податкові повідомлення-рішення рішення протиправними.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Беручи до уваги встановлені судом факти і відповідні правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що рішення відповідача вчинені всупереч вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, та приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніско констракшн Україна" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0001072303/0 та №0001062303/0 від 11 лютого 2010 року.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніско констракшн Україна" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Р.О. Арсірій