
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
_________________
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
11.10.2022 Справа №910/18195/21
Суддя Господарського суду Донецької області Чернова О.В., за участю секретаря судового засідання Семенової М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаєплон», м. Маріуполь Донецької область
про стягнення 2085693,06грн, з яких основний борг – 1876270,35грн, пеня – 104993,62грн, інфляційні втрати – 74733,68грн, 3% річних – 29695,41грн,
за участю представників сторін:
від позивача: не з`явився;
від відповідача: не з`явився;
Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», м. Київ звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаєплон», м. Маріуполь Донецької область про стягнення 2085693,06грн, з яких основний борг – 1876270,35грн, пеня – 104993,62грн, інфляційні втрати – 74733,68грн, 3% річних – 29695,41грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором №540731 від 21.01.2019 в частині оплати поставки теплової енергії у гарячі воді, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмір 1876270,35грн, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Нормативно свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на статті 11, 525, 526, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, статті 216, 230, 231 Господарського кодексу України.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав до суду належним чином засвідчені копії Договору №540731 від 21.01.2019 з додатками; актів приймання-передавання товарної продукції; акту звіряння розрахунків за теплову енергію, корінців нарядів на включення та відключення будинків, відомостей по фактичному споживанню теплової енергії; актів про готовність вузлів комерційного обліку теплової енергії до роботи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго до Товариства з обмеженою відповідальністю Фаєплон про стягнення 2085693,06грн направлено за підсудністю до Господарського суду Донецької області.
З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №910/18195/21 визначено суддю Чернову О.В.
Ухвалою господарського суду від 13.12.2021 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/18195/21. Справу №910/18195/21 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 31.01.2022.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 31.01.2022 відкладено підготовче засідання на 28.02.2022.
У зв`язку з введенням воєнного стану, постійними обстрілами міста Харкова та веденням активних бойових дій на території Харківської області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи, судове засідання, призначене на 28.02.2022 у справі №910/18195/21 не відбулось.
У період з 12.05.2022 по 20.07.2022 суддя Господарського суду Донецької області Чернова О.В. знаходилась у відпустці.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.07.2022 зобов`язано учасників справи надати суду обґрунтовані пояснення щодо можливості подальшого розгляду справи та призначення підготовчого засідання у справі №910/18195/21 в умовах воєнного стану у строк до 15.08.2022.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 06.09.2022 призначено підготовче засідання на 21.09.2022.
Ухвалою господарського суду від 21.09.2022 закрито підготовче провадження у справі №905/18195/21 та призначено розгляд справи по суті на 11.10.2022 о 12:00год.
04.10.2022 на адресу суду від Позивача надійшла заява, за змістом якої останній просить провести розгляд справи без участі позивача за наявними матеріалами справи в порядку ч. 3 статті 196 ГПК України, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Розглянувши заяву представника Позивача, суд дійшов висновку про її задоволення та здійснює розгляд справи без участі Позивача та його представника за наявними у справі матеріалами.
У судове засідання представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені шляхом направлення ухвали на електронну пошту сторін.
Відповідач відзив на позовну заяву не давав.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи, що судом здійснені всі належні дії щодо повідомлення Відповідача про відкрите судове провадження, створені усі умови та сторонам наданий достатній час для реалізації ними своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, Відповідач надав відзив на позовну заяву, клопотань та заяв про відкладення розгляду справи від сторін не надходило, суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ч.1 ст.178 та ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.
З`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в порядку статті 210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
21.01.2019 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі – Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Водоканал-сервіс» (далі – Відповідач, Споживач) укладено договір №540731 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію у гарячій воді Споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а Споживач зобов`язався отримувати теплову енергію та оплачувати її вартість відповідно до умов, викладених у цьому договорі.
Згідно з п. п.п.2.3.1., 2.3.5. Договору Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 договору. Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок Постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями, прийняття всіх заходів (в тому числі примусових) для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України.
Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі, обумовлену чинним законодавством України (п. 3.3. Договору).
Цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.05.2019, а в частині зобов`язання Споживача розрахуватися за спожиту теплову енергію, до повного виконання цього зобов`язання (п.4.1. Договору).
Відповідно до п.4.4. Договору останній вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією зі Сторін про його припинення.
У Додатку №1 до Договору №540731 від 21.01.2019 Сторони визначили обсяги постачання теплової енергії.
Відповідно до п.п.1, 2, 5 Додатку 2 до Договору, розрахунки з Споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами затвердженими виконавчим органом КМДА від 22.12.2018 №2340, за кожну відпущену Гігакалорію без урахування ПДВ. У разі встановлення у Споживача будинкових приладів обліку теплової енергії – кількість спожитої ними теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників приладів, встановлених на межі балансової належності (Додатки 3, 4 до цього Договору). Споживач, що має будинкові прилади обліку (незалежно від балансової належності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає Постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в центр обслуговування клієнтів (далі - ЦОК) (визначеної адреси) не пізніше 1 числа наступного за звітним місяцем.
Згідно з п.7 Додатку 2 до Договору, у разі відсутності у Споживача будинкових приладів обліку або ненадання Споживачем показників приладів обліку у встановлені цим додатком терміни, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається на опалення як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць та величину годинного теплового навантаження з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.
Відповідно до п.8 Додатку 2 до Договору, Споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в ЦОК за адресом, передбаченим у договорі, оформлений Постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кільцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює (підписує необхідні документа) і повертає один примірник акту приймання-передавання товарної продукції та акту звіряння Постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
Пунктом 9 Додатку 2 до Договору передбачено, що Споживач на розрахунковий рахунок Постачальника щомісячно забезпечує не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок Постачальника.
Договір з додатками до нього підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень.
Відповідно до актів приймання-передавання товарної продукції №11/2020-540731 від 30.11.2020, №12/2020-540731 від 31.12.2020, №1/2021-540731 від 31.01.2021, №2/2021-540731 від 28.02.2021, №3/2021-540731 від 31.03.2021, №4/2021-540731 від 30.04.2021, підписаних Позивачем, останній поставив Відповідачу теплову енергію на загальну суму 2777795,24грн.
Позивач вказані акти приймання-передавання, акти звіряння розрахунків та рахунки-фактури направив Відповідачу засобами поштового зв`язку супровідним листом №17.02.2021 №30/5/5/2418, докази направлення містяться в матеріалах справи.
Акти приймання-передавання, акти звіряння розрахунків та рахунки-фактури за період з лютого по квітень 2021 вручалися представнику Відповідача особисто, що підтверджують листами з відповідним підписом представника Відповідача.
Також до матеріалів справи на підтвердження постачання теплової енергії Позивачем додано до матеріалів справи корінці нарядів на включення та відключення будинків; акти про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи; відомості обліку споживання теплової енергії.
Згідно з довідкою про стан розрахунків за спожиту теплову енергію та реєстром оплат Відповідачем за період з жовтеня 2020 року по серпень 2021 року було сплачено 901524,89грн.
Таким чином, станом на серпень 2021 року у Відповідача перед Позивачем існує заборгованість у розмірі 1876270,35грн.
Згідно з інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 25.06.2021 зареєстровані щодо Відповідача зміни, зокрема, змінено найменування та місцезнаходження відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Водоканал-сервіс» (02232, м. ,Київ, просп. Маяковського Володимира, 68, офіс 233) на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаєплон», м. Маріуполь Донецької область (87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вул.130 Таганрозької дивізії, будинок 4).
Посилаючись на порушення Відповідачем зобов`язання з повної та своєчасної оплати заборгованості за спірним Договором, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача 2085693,06грн, з яких основний борг – 1876270,35грн, пеня – 104993,62грн, інфляційні втрати – 74733,68грн, 3% річних – 29695,41грн.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Сутність позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов`язання за спірним Договором та застосуванні наслідків порушення зобов`язання у вигляді стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат.
Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором постачання енергетичними ресурсами, правове регулювання якого визначено приписами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та відповідним Договором.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до ч.ч.6,7 ст.276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Як встановлено судом, Позивач поставив Відповідачу теплову енергію на загальну суму 2777795,24грн, що підтверджується актами приймання-передавання товарної продукції №11/2020-540731 від 30.11.2020, №12/2020-540731 від 31.12.2020, №1/2021-540731 від 31.01.2021, №2/2021-540731 від 28.02.2021, №3/2021-540731 від 31.03.2021, №4/2021-540731 від 30.04.2021 та відповідними актами звіряння.
Вказані акти підписані одноособово Позивачем.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, Позивач направляв та передавав самостійно Відповідачу рахунки-фактури, акти приймання-передавання товарної продукції; акти звіряння, разом з тим, Відповідач всупереч приписам п.8 Додатку 2 до Договору не повернув підписані зі свого боку по одному примірнику акту приймання-передавання товарної продукції та акту звіряння Постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
Також факт постачання теплової енергії підтверджується наданими до матеріалів справи корінцями нарядів на включення та відключення будинків; актами про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи; відомостями обліку споживання теплової енергії.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 9 Додатку 2 до Договору передбачено, що Споживач на розрахунковий рахунок Постачальника щомісячно забезпечує не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок Постачальника.
Строк виконання зобов`язання за спірним Договором є таким, що настав.
Відповідач частково оплатив постачання теплової енергії за період з жовтня 2020 року по серпень 2021 року у загальному розмірі 901524,89грн, що підтверджується довідкою Позивача про стан розрахунків за спожиту теплову енергію та реєстром оплат.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписи ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.
Належних доказів оплати заборгованості за поставлену теплову енергію за спірним Договором у загальному розмірі 1876270,35грн до матеріалів справи не надано, розмір заборгованості відповідачем не спростовується та не заперечується.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 104993,62грн.
Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст.550 Цивільного кодексу України.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання господарських зобов`язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ч.ч. 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається
Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг)
Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Аналогічні приписи містяться у ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України.
У п.3.3. Договору Сторони погодили, що Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі, обумовлену чинним законодавством України.
Суд звертає увагу, що з огляду на наведені приписи законодавства, неустойка поділяється на договірну і законодавчо встановлену. Тобто необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується та її розмір.
У Договорі №540731 від 21.01.2019 Сторонами не визначено розмір пені, за змістом позовної заяви Позивачем не зазначено, яким законом встановлено розмір пені.
Разом з тим, відповідно до пункту 40 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022) (далі – Правила ) у разі несвоєчасного здійснення платежів за послуги споживач сплачує пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Отже, зобов`язання зі сплати пені та її розмір повинні визначатися відповідно до умов договору з дотриманням принципу свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.
Наведені приписи частин 4, 6 ст.231 Господарського кодексу України, п.40 Правил не встановлюють конкретний розмір пені, а лише передбачають способи визначення розміру пені та встановлюють її граничний розмір.
Таким чином, оскільки в п. 3.3. Договору не передбачений конкретний розмір пені, суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування та стягнення пені, тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 104993,62грн не підлягають задоволенню.
Позивачем заявлено до стягнення у позовній заяві інфляційні втрати у розмірі 74733,68грн та 3% річних у розмірі 29695,41грн.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до наданого Позивачем уточненого розрахунку розмір 3% річних становить на загальну суму боргу 1876270,35грн за період прострочення з 01.12.2020 по 31.08.2021 – 42254,64грн, який є значно більшим за розмір 3% річних, який заявлений Позивачем у позовній заяві.
Разом з тим, від Позивача заява про збільшення розміру позовних вимог не надходила.
Оскільки розрахунок 3% річних, який поданий до позовної заяви, не містить розміру заборгованості, на який нараховуються 3% річних та початок і кінець періоду нарахування 3% річних, суд перевіряє уточнений розрахунок.
Контррозрахунок відсутній.
Перевіривши вказаний розрахунок 3% річних, суд встановив, що він є методологічно та арифметично неправильним з огляду на таке.
Розмір заборгованості, на який Позивач нараховує 3% річних, є сумою боргу за період з листопада 2020 року по квітень 2021 року.
Сторони у пункті 9 Додатку 2 до Договору передбачили, що Споживач на розрахунковий рахунок Постачальника щомісячно забезпечує не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок Постачальника.
Отже фактично заборгованість у розмірі 1876270,35грн виникла 26.05.2021, враховуючи, що строк оплати за актом приймання-передавання №4/2021-540731 від 30.04.2021 є таким, що настав 25.05.2021.
У іншому випадку 3% річних повинні нараховуватися окремо за кожним актом приймання-передавання із визначенням суми боргу, початку та кінця періоду нарахування, разом з тим, дотримуючись принципу змагальності та рівності сторін, суд перевіряє обґрунтованість та правомірність здійснених Позивачем нарахувань 3% річних відповідно до наданих Позивачем розрахунків, тобто, в межах заявлених позовних вимог.
Перевіривши за допомогою Калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційно-пошукової системи «Ліга:Закон» за належний період прострочення з 26.05.2021 по 31.08.2021 нарахування 3% річних, суд встановив, що належний розмір 3% становить 15112,97грн.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).
Відповідно до роз`яснення Верховного Суду викладеного в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Відповідно до наданого Позивачем уточного розрахунку розмір інфляційних втрат становить на загальну суму боргу 1876270,35грн за період прострочення з 01.12.2020 по 31.08.2021 – 135181,36грн, який є значно більшим за розмір інфляційних втрат, який заявлений Позивачем у позовній заяві.
Разом з тим, від Позивача заява про збільшення розміру позовних вимог не надходила.
Оскільки розрахунок інфляційних втрат, який поданий до позовної заяви, не містить розміру заборгованості, на який нараховуються інфляційні втрати та початок і кінець періоду нарахування інфляційних втрат, суд перевіряє уточнений розрахунок.
Контррозрахунок відсутній.
Перевіривши вказаний розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що він є методологічно та арифметично неправильним з огляду на таке.
Як вже зазначено судом при розгляді вимог щодо стягнення 3% річних, фактично заборгованість у розмірі 1876270,35грн виникла 26.05.2021, враховуючи, що строк оплати за актом приймання-передавання №4/2021-540731 від 30.04.2021 є таким, що настав 25.05.2021.
Крім того, суд звертає увагу Позивача, що період нарахування інфляційних втрат розраховується у місяцях.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за період з червня по серпень 2021 року за допомогою Калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційно-пошукової системи «Ліга:Закон», суд встановив, що належний розмір інфляційних втрат становить 1868,76грн.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність. Допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, враховуючи наведені положення цивільного і господарського законодавства, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з Відповідача 1893252,08грн, з яких основний борг – 1876270,35грн, інфляційні втрати – 1868,76грн, 3% річних – 15112,97грн.
Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаєплон», м. Маріуполь Донецької область про стягнення 2085693,06грн, з яких основний борг – 1876270,35грн, пеня – 104993,62грн, інфляційні втрати – 74733,68грн, 3% річних – 29695,41грн, задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаєплон» (87526, Донецька область, місто Маріуполь, вул.130 Таганрозької дивізії, будинок 4, ідентифікаційний код 37880620) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м.Київ, пл.Івана Франка, буд.5, ідентифікаційний код 40538421) 1893252,08грн, з яких основний борг – 1876270,35грн, інфляційні втрати – 1868,76грн, 3% річних – 15112,97грн, та витрати зі сплати судового збору у розмірі 28398,78грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку, передбаченому розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Чернова
У судовому засіданні 11.10.2022 складено та підписано повний текст рішення.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Судове рішення № 106683238, Господарський суд Донецької області було прийнято 11.10.2022. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 910/18195/21. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: