Рішення № 106683233 від 10.10.2022 , Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.10.2022 Справа №905/318/22

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при помічнику (за дорученням) Лабуня С.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша дорожньо-будівельна компанія", м.Васильків, Київська область

до відповідача: Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м.Краматорськ, Донецька область

про стягнення 2401785,67грн.

Представники сторін – не приймали участь

Суть справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша дорожньо-будівельна компанія", м.Васильків, Київська область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м.Краматорськ, Донецька область про стягнення 3% річних та інфляційних втрат в розмірі 2401785,67грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором №2-64 від 25.06.2013 та невиконання рішення Господарського суду Донецької області від 19.08.2018 у справі №905/2837/27, внаслідок чого, позивач донараховує на основну суму заборгованості 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою від 15.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.03.2022.

Підготовче засідання, призначене на 15.03.2022 не відбулося внаслідок обставин того, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжено, в тому числі до 21.11.2022.

В той же час Наказом Голови Господарського суду Донецької області №20 від 28.02.2022 “Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області” у зв`язку із загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, керуючись ст. 3 Конституції України, ст. 29 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, рішенням Ради суддів України №9 від 24 лютого 2022 року, враховуючи положення Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” №64/2022 від 24 лютого 2022 року, розпоряджень Харківської обласної військової адміністрації, прийнятих відповідно до ст. 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, установлено особливий режим роботи Господарського суду Донецької області в умовах воєнного стану та запроваджено тимчасово, до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України, обмеження доступу до приміщення суду.

Поряд з цим, рішенням загальних зборів судів Господарського суду Донецької області №1 від 13.06.2022 визначена можливість проведення судових засідань у приміщенні суду за наявності об`єктивних обставин, які забезпечать безпеку проведення такого судового засідання у приміщенні суду (перебування суддів, працівників суду за означеною вище адресою суду).

Ухвалою від 23.06.2022 підготовче засідання призначено на 19.07.2022, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці представників учасників справи подавати до суду заяви про розгляд справи в їхній відсутності за наявними матеріалами в порядку частини третьої статті 196 Господарського процесуального кодексу України; повідомлено учасників справи, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну пошту суду або через особистий кабінет в системі «Електронний суд».

Ухвалами від 19.07.2022 та від 07.09.2022 підготовче засідання відкладено на 07.09.2022 та 15.09.2022.

08.09.2022 на електронну адресу суду з накладанням кваліфікованого електронного підпису надійшли відзив на позовну заяву від 24.02.2022 №01.3-539 та клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву у справі.

У поданому відзиві відповідач зазначає про те, що не погоджується з зазначеними обставинами, на яких ґрунтуються позовні вимоги та із розрахунком позивача зокрема. За твердженнями відповідача, позивач при розрахунку ціни позову не правильно врахував дати проведених відповідачем платежів, в тому числі і дату сплати судового збору за рішенням суду у справі №905/2837/17.

Разом з тим відповідач вважає, що позивачем безпідставно заявлено до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати через сплив позовної давності до основної вимоги з оплати виконаних робіт за договором №2-64 від 25.06.2013. Враховуючи викладене, відповідач просить суд застосувати до вимог позивача строк позовної давності та відмовити повністю у задоволенні позовних вимог

Ухвалою від 15.09.2022 за результатами підготовчого засідання задоволено клопотання відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву, поновлено відповідачу пропущений строк на подання відзиву, закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначений в судовому засіданні 10.10.2022. Явка представників сторін у засідання суду визнана необов`язковою. Повідомлено, що участь у судовому засіданні можлива для учасників справи виключно в режимі відеоконференції та відбудеться лише за умови наявності об`єктивних обставин, які забезпечать безпеку проведення судового засідання у приміщенні Господарського суду Донецької області.

Заяв про участь представників сторін у судовому засіданні 10.10.2022 в режимі відеоконференції до суду не надходило.

Суд зазначає, що копії ухвали про відкриття провадження у справі від 15.02.2022 були надіслані учасникам судового процесу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адреси місцезнаходження сторін, які зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та отримані відповідачем і позивачем, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомлення про вручення поштових відправлень. Ухвалу від 15.02.2022 відповідачем отримано 18.02.2022.

Згідно з розпорядженням голови Господарського суду Донецької області №7-р від 21.02.2022, у зв`язку з недостатніми бюджетними призначеннями на 2022 рік та відсутністю знаків поштової оплати, з метою раціонального і цільового використання наявних Господарському суді Донецької області канцелярських товарів, зупинено з 22.02.2022 прийняття працівниками відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) документів для відправлення за межі суду.

З огляду на що, надсилання кореспонденції сторонам, у тому числі процесуальних документів, засобами поштового зв`язку наразі не здійснюється.

У зв`язку із цим всі процесуальні документи у даній справі, а саме: ухвали від 23.06.2022, від 03.07.2022, від 19.07.2022 та від 07.09.2022 були надіслані учасникам судового процесу на їх адреси електронної пошти та розміщені на офіційній сторінці суду на веб-порталі «Судова влада України», а також містять в Єдиному реєстрі судових рішень.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

встановив:

25.06.2013 між Службою автомобільних доріг у Донецькій област (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Перша дорожньо-будівельна компанія” (підрядник, позивач) був укладений договір №2-64, предметом якого є зобов`язання позивача, як підрядника, за завданням замовника своїми силами і засобами, на власний ризик виконати послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги Сніжне-Маринівка-(на Куйбишеве), км 10+600 – км 18+600 (об`єкт) відповідно до затвердженої кошторисної документації та в обумовлений цим договором термін. Замовник зобов`язується прийняти закінчений поточним середнім ремонтом об`єкт і сплатити вартість виконаних послуг.

Пунктом 2.1 договору встановлена договірна ціна робіт, виконання яких доручається підряднику, у розмірі 23 733 226,80грн., з ПДВ.

Згідно додатку до договору сторони погодили План фінансування робіт з поточного середнього ремонту автомобільної дороги Сніжне-Маринівка-(на Куйбишеве), км 10+600 – км 18+200, встановивши на 2013 рік 196 000,00грн., на 2014 рік 23 537 226,80грн.

Сторонами договору було підписано акт приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) на суму 16 032 922,90грн. та відповідна довідка про вартість виконаних будівельних робіт.

Факт наявності заборгованості за вказаним договором був предметом дослідження у судовій справі №905/2837/17.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.02.2018 у справі №905/2837/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Перша дорожньо – будівельна компанія” до Служби автомобільних доріг у Донецькій області задоволено частково та стягнуто зі Служби автомобільних доріг у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Перша дорожньо – будівельна компанія” заборгованість з оплати виконаних робіт в сумі 16 032 922,80грн., 3% річних в сумі 1 764 500,02грн., інфляційні втрати в сумі 18 837 270,68грн., а також судовий збір у розмірі 222 294,04грн.

Згідно з даними автоматизованої системи «Діловодство господарського суду» постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2018у справі №905/2837/17 рішення Господарського суду Донецької області від 19.02.2018 у справі №905/2837/17 залишено без змін.

10.05.2018 Господарським судом Донецької області на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.

На виконання вказано рішення відповідачем частково сплачено заборгованість в сумі 17 322294,04грн., з яких з основного боргу 16 022 294,04грн., на підтвердження чого до матеріалів позовної заяви додані копії меморіальних ордерів №9 від 16.04.2020 на суму 1 000 000,00грн., №701 від 14.08.2020 на суму 1 000 000,00грн., №11 від 11.09.2020 на суму 1 000 000,00грн., №1 від 15.10.2020 на суму 1 000 000,00грн., №2 від 04.11.2020 на суму 1 000 000,00грн., №1 від 03.12.2020 на суму 1 000 000,00грн., №5 від 21.01.2021 на суму 222 294,04грн., №7 від 22.01.2021 на суму 1 100 000,00грн., №5 від 07.04.2021 на суму 2 000 000,00грн., №9 від 12.05.2021 на суму 1 000 000,00грн., №9 від 03.06.2021 на суму 1 000 000,00грн., №9 від 08.07.2021 на суму 3 000 000,00грн., №23 від 04.08.2021 на суму 1 700 000,00грн. Також сплачено інфляційні витрати та судовий збір згідно меморіального ордеру №25 від 04.08.2021 на суму 1 300 000,00грн. та №1 від 08.02.2021 на суму 222 294,04грн.

Залишок несплаченої суми основного боргу склав 10 628,76грн.

Позивач посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної сплати основної заборгованості, звернувся з позовом у даній справі про стягнення 3% річних у розмірі 952 612,90грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 1 449 172,77грн.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам суд виходить з наступного:

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК України), вимоги якої кореспондуються зі статтею 193 Господарського кодексу України (далі за текстом – ГК України), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК України).

Також підстави припинення зобов`язання визначені статтями 599, 600, 601, 604-609 ЦК України.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, за змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Індекс інфляції та 3% річних від простроченої суми підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Донецької області від 19.02.2018 у справі №905/2837/17, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2018, встановлено факт не виконання відповідачем зобов`язань з оплати виконаних позивачем робіт за договором №2-64 від 25.06.2013 у встановлений договором строк.

Вказаним рішенням, яке набрало законної сили 23.04.2018, та станом на теперішній час є чинним, було встановлено факт виконання позивачем робіт за договором №2-64 від 25.06.2013 відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт від 03.03.2014 (ф.КБ-2в) на суму 16 032 922,80грн., факт настання строку оплати замовником (відповідачем) вартості виконаних підрядником (позивачем) робіт за вказаним договором (до 01.04.2014).

Крім того, рішенням Господарського суду Донецької області від 19.02.2018 у справі №905/2837/17 досліджені та задоволені вимоги щодо стягнення з відповідача нарахованих 3% річних за період з 02.04.2014 по 30.11.2017 та інфляційних витрат за період з квітня 2014 року по листопад 2017 року, з огляду на порушення строків оплати відповідачем грошового зобов`язання (вартості робіт) на підставі приписів статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Водночас суд зауважує, що за змістом наведеної норми преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Отже, наявність вказаного рішення суду впливає на обґрунтованість вимог позивача, а тому враховується при розгляді спірних позовних вимог у даній справі.

Згідно з наявними в матеріалах справи доказами (меморіальними ордерами) на виконання вказаного рішення відповідачем було частково сплачено заборгованість в сумі 16 022 294,04грн.

Доказів того, що відповідачем станом на теперішній час повністю сплачено заборгованість у розмірі 10 628,76грн. (16 032 922,80грн. – 16 022 294,04грн.) суду не надано та відповідні докази в матеріалах справи відсутні. Іншого перед судом не доведено.

Враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати основного боргу не була своєчасно сплачена відповідачем, позивач набув права на нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, а тому вказані вимоги є обґрунтованими.

Згідно з наданим позивачем в межах даної справи розрахунком вбачається, що позивачем нараховані 3% річних у загальному розмірі 952 612,90грн.

Вказані нарахування проведені позивачем:

- на суму боргу 16 032 923,00грн. за період 11.02.2019-15.04.2020,

- на суму боргу 15 032 923,00грн. за період 16.04.2020 – 13.08.2020,

- на суму боргу 14 032 923,00грн. за період 14.08.2020 – 10.09.2020,

- на суму боргу 13 032 923,00грн. за період 11.09.2020 – 14.10.2020,

- на суму боргу 12 032 923,00грн. за період 15.10.2020 – 02.11.2020,

- на суму боргу 11 032 923,00грн. за період 03.11.2020 – 02.12.2020,

- на суму боргу 10 032 923,00грн. за період 03.12.2020 – 21.01.2021,

- на суму боргу 8 710 629,00грн. за період 22.01.2021 – 06.04.2021,

- на суму боргу 5 710 629,00грн. за період з 07.04.2021 – 11.05.2021,

- на суму боргу 4 710 629,00грн. за період 12.05.2021 – 02.06.2021,

- на суму боргу 1 710 629,00грн. за період 03.06.2021 – 07.07.2021,

- на суму 10 629,00грн. за період 08.07.2021 – 04.02.2022.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та встановлено, що визначений позивачем загальний період таких нарахувань не охоплюється рішенням суду у справі №905/2837/17.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 у справі №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

За приписами частини 2 пункту 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” №14 від 17.12.2013 (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений відповідною Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума боргу яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеній у Постанові від 07.08.2019 року у справі №905/1302/18.

Разом з цим, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Згідно з розрахунком інфляційних втрат позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 1 449 172,77грн. Вказані нарахування здійснено позивачем:

- на суму боргу 16 032 923,00грн. а період 11.02.2019 – 15.04.2020,