Рішення № 106683110, 28.09.2022, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Газ Сервіс Плюс", м. Жовті Води Дніпропетровської області

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в сумі 1 219 061 грн 46 коп. за договором про закупівлю товару від 16.01.2021 № 12/13/480В

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Газ Сервіс Плюс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 23.06.2022 № 23/06, в якому просить стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість в сумі 1 219 061 грн. 46 коп., з яких: 1 052 821 грн. 74 коп. - основний борг, 166 239 грн. 72 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору про закупівлю товару від 16.01.2021 № 12/13/480В. Витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 18 285 грн. 92 коп. та витрати на правничу допомогу, розмір якої відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач очікує понести, складає 100 000 грн. 00 коп., просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою господарського суду від 04.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 28.07.2022.

Підготовче засідання призначене на 28.07.2022 не відбулося, у зв`язку із чим ухвалою господарського суду від 01.08.2022 підготовче засідання у справі призначене на 16.08.2022.

09.08.2022 на електронну адресу суду надійшов відзиві відповідача на позовну заяву від 09.08.2022 № 18/5978, в якому зазначив, що тяжкий фінансовий стан підприємства, зокрема брак коштів та відсутність можливості їх вільного використання через арешт рахунків державним виконавцем, не дозволяє вчасно проводити розрахунки з контрагентами, в тому числі з позивачем. Відповідач заперечує проти заявленої позивачем суми правничої допомоги, оскільки вважає справу нескладною, а розмір заявлених витрат завищеним, необґрунтованим та недоведеним. Просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою господарського суду від 16.08.2022 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 15.09.2022 з проведенням судового засідання у режимі відеоконференції поза приміщенням суду за участю представника позивача з використанням власних технічних засобів.

18.08.2022 на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив від 17.08.2022 № 43, в якій, зокрема, зазначив, що законом та умовами договору між сторонами не передбачено припинення зобов`язання у зв`язку із тяжким фінансовим станом підприємства, або з тим, зо підприємство є державним. Відсутність коштів не звільняє зобов`язану сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Щодо заперечень відповідача в частині витрат позивача на правничу допомогу зауважив, що у відповідності до п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України позивач вказав у позові попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат. Докази щодо розміру витрат на правничу допомогу позивач надасть до суду у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України. А тому заперечення відповідача щодо розміру таких витрат є передчасними. Просив позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду від 15.09.2022 розгляд справи відкладений на 28.09.2022 через виникнення технічних проблем, які унеможливлювали участь позивача у судовому засіданні у режимі відео конференції.

27.09.2022 на електронну адресу суду надійшла заява позивача від 27.09.2022 № 27/09, в якій просив суд здійснити розгляд справи без участі представника позивача. Крім того, із посиланням на ч. 8 ст. 129 ГПК України повідомив суд про надання доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів з дати прийняття рішення у справі.

У призначене судове засідання сторони явку повноважних представників не забезпечили, відповідач про причини неявки суд не повідомив.

Господарський суд зазначає, що через відсутність належного фінансування, відправлення поштової кореспонденції Господарським судом Дніпропетровської області не здійснюється. За вказаних обставин, відповідач повідомлявся про час та дату проведення судового засідання шляхом направлення ухвали суду від 15.09.2022 на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 19.09.2022 (т. 2, а.с. 83).

За вказаних обставин, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, які не скористалися правом на участь у призначеному судовому засіданні.

Відповідно до ст.165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку із неявкою сторін, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.01.2021 між Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) та Приватним підприємством "Газ Сервіс Плюс" (постачальник) укладено договір про закупівлю товару № 12/13/480В (надалі - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого, постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений у пункті 1.2 договору, а покупець - прийняти й оплатити такий товар.

Згідно з п. 1.2. договору постачальник зобов`язується поставити мастильні засоби, код 0921 (мастильні оливи та мастильні матеріали) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору.

У п. 3.1 договору сторони визначили суму (ціну) договору, яка відповідно до специфікації № 1 становить 7 319 027,66 грн, крім того податок на додану вартість 20% - 1 463 805,53 грн. Загальна сума становить 8 782 833,20 грн.

Товар, який поставляються відповідно до цього договору, сплачуються покупцем за погодженими цінами в національній валюті України (пункт 4.1 договору).

Згідно з п. 4.2 договору покупець здійснює оплату отриманої партії товару по факту його поставки протягом 60-ти календарних днів.

За умовами п. 5.1. договору поставка товару здійснюється партіями в період січень - грудень 2021 року. Обсяг кожної партії та термін поставки уточнюється в заявках, підписаних працівниками покупця. Заявка може направлятися постачальнику за допомогою електронних засобів зв`язку (факс, електронна пошта тощо) з наступним направленням оригіналів документі на адресу, вказану в цьому договорі (отримання постачальником оригіналу заявки є необов`язковим).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що поставка товару здійснюється автомобільним транспортом відповідно до ІНКОТЕРМС 2010, на умовах DDP на 4 майданчика покупця.

Датою поставки товару та переходу права власності на товар буде вважатися дата фактичної поставки товару на склад покупця (пункт 5.4 договору).

Відповідно до пункту 7.4 договору за порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому статтею 231 Господарського кодексу України. Відповідно до вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України сторони в цьому договорі встановили інший розмір процентів, а саме 0 (нуль) процентів річних від простроченої суми.

Згідно з п. 12.1. договору договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Сторонами підписано Специфікацію №1 до договору на суму 8 782 833,20 грн. з ПДВ, в якій сторони визначили товар, що підлягає поставці, його ціну та кількість (т.1, а.с. 12-13).

Додатковими угодами від 31.03.2021 №1, від 23.04.2021 № 2, від 09.07.2021 № 3 сторони вносили зміни до п. п. 1.2., 3.1 договору, викладали специфікацію у новій редакції (т.1, а.с. 14-22).

На виконання умов договору в редакції вищевказаних додаткових угод та заявок відповідача (т.1, а.с. 23-35) у період з лютого по грудень 2021 позивач передав, а відповідач прийняв у власність товар на загальну суму 3 223 267 грн 22 коп., що підтверджується підписаними сторонами і скріпленими їх печатками видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи (т.1, а.с. 36-114).

Господарський суд зазначає, що вказані вище накладні підписані сторонами без жодних зауважень чи заперечень.

Позивач вказує, що відповідач частково розрахувався за поставлений товар на суму 2 170 445 грн 48 коп, що підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями (т.1, а.с. 115-160, т.2, а.с. 1-8), у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 1 052 821 грн. 74 коп.

26.05.2022 сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків згідно з договором від 16.01.2021 № 12/13/480В, яким підтвердили наявність у покупця заборгованості за договором на суму 1 052 821 грн 74 коп. (т.2, а.с. 9-11).

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 166 239 грн 72 коп. за період з червня 2021 по травень 2022.

Доказів оплати відповідачем заборгованості за позовом сторонами до матеріалів справи не надано.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору про закупівлю товарів, строк дії договору, умови поставки товару, строк та порядок розрахунків, наявність часткових оплат, періоди прострочення виконання зобов`язань.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору про закупівлю товарів, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем в порушення умов договору своєчасно не сплачена вартість товару, поставленого позивачем за спірними видатковими накладними.

Отже, судом встановлено, що факт належного виконання умов договору позивачем в частині поставки товару за наявними в матеріалах справи видатковими накладними не заперечується відповідачем, підтверджується належними доказами, строк оплати поставленого позивачем товару є таким, що настав.

За встановлених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 1 052 821 грн 74 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, викладеного у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 924/312/18 від 24.04.2019, у справі № 910/5625/18 та у справі №916/1883/16 від 17.10.2018 вказавши, що:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується залежно від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці (пункт 38.1 постанови).

У пункті 38.2 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 об`єднана палата визначила методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

При цьому, при з`ясуванні підставності нарахування кредитором інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України судам належить визначити конкретну дату (подію), з настанням якої пов`язується строк виконання грошового зобов`язання; дослідити обставини виконання зобов`язання боржником (борг погашався частинами чи однією сумою у повному обсязі) та з`ясувати період у часі, упродовж якого мало місце прострочення боржника у виконанні зобов`язання перед кредитором (пункт 28 постанови ОП КГС від 20.11.2020 у справі № № 910/13071/19).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, з огляду на передбачений умовами договору строк остаточного розрахунку, а також враховуючи правову позицію, викладену в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, господарський суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно індексовано суму боргу:

- за видатковою накладною № Г-00000046 від 16.04.2021 за червень 2021, оскільки прострочення оплати за вказаною накладною відбулося з 16.06.2021;

- за видатковими накладними від 16.09.2021 № № Г-0000012, Г-00000122, Г-00000123 за листопад 2021, оскільки прострочення оплати за вказаними накладними відбулося з 16.11.2021.

Разом з тим, перевіривши арифметичну правильність розрахунку позивача, судом встановлено, що за виконаними нарахуванням позивача загальна сума інфляційних втрат становить 173 778 грн 26 коп.; за розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягають інфляційні у загальній сумі 173 415 грн 92 коп. Проте, у поданій позовній заяві позивачем заявлена до стягнення сума інфляційних у розмірі 166 239 грн 72 коп.,

Господарський суд зазначає, що позбавлений права виходити за межі зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань. Пред`явлення вимог у меншому розмірі є правом позивача. Враховуючи викладене, суд задовольняє вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Щодо викладених у відзиві на позов посилань відповідача на фінансові труднощі, пов`язані із наявністю арештів на розрахункових рахунках та інших чинників, що стали причиною порушення з його боку договірних зобов`язань, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за спірним договором і така відповідальність не може ставитися у залежність від фінансових складнощів відповідача, обумовлених різноманітними чинниками про які вказує відповідач у своєму відзиві на позов.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Положення аналогічно змісту містяться і у ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

У відповідності до п. 1.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Таким чином, посилання відповідача на фінансові труднощі не звільняє його від відповідальності.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 052 821 грн 74 коп. основного боргу та 166 239 грн 72 коп. інфляційних втрат є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

У зв`язку із заявою позивача про подання доказів на підтвердження судових витрат Приватного підприємства "Газ Сервіс Плюс" на професійну правничу допомогу в поряду ч. 8 ст. 129 ГПК України, розподіл таких витрат судом наразі не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2, код ЄДРПОУ 14309787) на користь Приватного підприємства "Газ Сервіс Плюс" (52200, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Гагаріна, буд. 40, корпус 35, код ЄДРПОУ 36511498) 1 052 821 грн 74 коп. (один мільйон п`ятдесят дві тисячі вісімсот двадцять одну грн. 74 коп.) основного боргу, 166 239 грн 72 коп. (сто шістдесят шість тисяч двісті тридцять дев`ять грн. 72 коп.) інфляційних втрат, 18 285 грн. 92 коп. (вісімнадцять тисяч двісті вісімдесят п`ять грн. 92 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 10.10.2022

Суддя І.А. Рудь