Постанова № 10668088, 19.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 липня 2010 року 14:55 № 2а-353/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю., розглянувши матеріали справи

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Паритет -К»

доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі

м. Києва

провизнання нечинними податкових повідомлень - рішень

За участю представників сторін:

Від позивача: Єфімов С.А. представник за довіреністю

Від відповідача: Горбатенко А.О. представник за довіреністю

у судовому засіданні 19.07.2010р. відповідно до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

ТОВ «Паритет-К»звернулось до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 25.12.09р. № 0009392308/0 та № 0009402308/0.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та не погоджуючись з висновком податкового органу про порушення п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок не включення до валового доходу доходів від безоплатного використання корисної моделі за патентом України № 19021 згідно ліцензійного договору від 12.04.07р. за 1 півріччя 2009 року на загальну суму 810000 грн., вказує на те, що відповідачем зроблені помилкові висновки про те, що всі технології та конструкторська документація, які є обєктами інтелектуальної власності позивача, отримані та використовуються позивачем саме на підставі ліцензійного договору; податковим органом не враховано, що обєктом корисної моделі, захищеної патентом № 19021 є спосіб/процес складання сховища для зберігання, а не сам продукт (сейф), тоді як згідно договорів, укладених між ТОВ «Паритет-К»та ТОВ «Контракт-М», ТОВ «Паритет-К»замовляло лише виготовлення сейфів, а не їх монтаж.

Не погоджуючись з висновком податкового органу про завищення податкового кредиту, вказує на те, що такий висновок базується на припущеннях податкового органу про нікчемність операцій з ТОВ «Вега-С», відтак позивач не мав жодних господарських правовідносин з вказаним Товариством. Як вказано у акті перевірки, ТОВ «Вега-С»було одним із постачальників ТОВ «Контракт-М»- контрагента позивача, разом з тим Закон України «Про податок на додану вартість», так само як і інші закони не ставлять у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальником товарів, на вартість яких нарахований ПДВ, включений позивачем до складу податкового кредиту.

Позивач просить суд врахувати, що відповідачем допущені чисельні порушення в ході перевірки та документальному оформленні її результатів, що призвели до прийняття протиправних податкових повідомлень-рішень, а саме: акт не відображає яким чином і на підставі яких документів податковим органом встановлено показники завищення сум податкового кредиту, як і не висвітлює фактичні показники позивача із зазначенням первинного документа, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку.

За наведених обставин, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача у судових засіданнях проти позову заперечував, вказуючи на порушення позивачем вимог п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок не включення до складу валового доходу, доходів від безоплатного використання корисної моделі за патентом України № 19021 згідно ліцензійного договору від 12.04.07р. за 1 півріччя 2009 року на загальну суму 810000 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 202500 грн., а також на порушення п.п.7.4.1., 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягали у завищенні податкового кредиту на суму 232109 грн. за березень, квітень, травень, червень 2008 року, що призвело до заниження податкового зобовязання з ПДВ на загальну суму 232109 грн.

З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи і заперечення предсттавників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Паритет-К»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.08р. по 30.06.09р., за результатами якої складено акт перевірки від 17.12.09р. №2219/23-12/21488112.

На підставі вказаного акту, ДПІ винесені податкові повідомлення рішення від 25.12.09р.:

- №0009402308/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 253 125 грн., з яких: 202 500 грн. за основним платежем та 50 625 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0009392308/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 348164 грн., з яких: 232109 грн. за основним платежем та 116055 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Правомірність винесення вказаних податкових повідомлень рішень є предметом даного спору.

Як свідчать матеріали перевірки, підставою для визначення податкового зобовязання з податку на прибуток згідно оспорюваного рішення №0009402308/0 слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок не включення до складу валового доходу, доходів від безоплатного використання корисної моделі за патентом України № 19021 згідно ліцензійного договору від 12.04.07р. за 1 півріччя 2009 року на загальну суму 810000 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 202500 грн.

Перевіркою встановлено (стор.5-6 акту), що згідно ліцензійного договору від 12.04.07р. на використання корисної моделі «Спосіб складання сховища зберігання цінностей»за патентом України на корисну модель № 19021, укладеного між ліцензіарами фізичними особами (засновниками ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7) та ТОВ «Паритет-К»- ліцензіатом, ліцензіари надали останньому невиключну ліцензію на використання корисної моделі. Таким чином, невиключну ліцензію надають засновники, які є повязаними особами відповідно до п.1.26. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Згідно ліцензії на використання корисної моделі, строк дії ліцензійного договору пять років. За придбання ліцензії ТОВ «Паритет-К»сплачує ліцензіарам роялті, порядок розрахунку та виплати якого визначається окремим договором. Згідно договору про розмір та порядок виплати роялті за ліцензійним договором на використання корисної моделі за патентом України № 19021, укладеним 12.04.07р., загальний розмір роялті 1620 000 грн.

Згідно додаткової угоди № 1 до договору, розмір та порядок виплати роялті за ліцензійним договором, що підлягає виплаті у 2007 році 1722 000 грн.; згідно додаткової угоди № 2 у 2008 році 1827 000 грн.

Станом на дату закінчення перевірки документи, що підтверджують зупинення дії договору не надано.

Посадовими особами позивача надано пояснення про те, що у 2009 році роялті не використовувалось та не виплачувалось. Заборгованість з виплати роялті відсутня.

За даними перевірки, відповідно до наданих до перевірки первинних бухгалтерських документів, оборотно-сальдових відомостей за 1 півріччя 2009 року роялті за користування корисною моделлю не виплачувалось. Кредиторська заборгованість перед ліцензіарами за перевіряємий період відсутня.

Перевіркою встановлено, що фактично у періоді, що перевірявся, ТОВ «Паритет-К»здійснювало оптову торгівлю сейфами, оболонками сховищ зберігання цінностей, комплектуючими до них, здійснювало послуги з доставки, установки, виконувало роботи з монтажу обладнання, сховища. Єдиним постачальником вищезазначених виробів є ТОВ «Контракт-М».

Відповідно до договорів, укладених між ТОВ «Паритет-К»(замовник) та ТОВ «Контракт-М»(виконавець), останній виготовляє вироби на підставі конструкторської документації замовника та за технологією замовника, які є обєктами інтелектуальної власності замовника.

Згідно наданих до перевірки документів між «Паритет-К»та ТОВ «Контракт-М»укладено договори на постачання різноманітних виробів (спеціалізоване обладнання, двері банківських сховищ, модулі сховищ, оболонки сховищ, матеріали для монтажу сховищ), які діяли протягом 2008 року та 1 півріччя 2009 року.

За таких обставин та документальних доказів, податковий орган дійшов висновку про фактичне користування даною корисною моделлю та з посиланням на те, що у 1 півріччі 2009 року діяв ліцензійний договір, за яким Товариство не сплачувало роялті, що свідчить про безоплатне використання корисної моделі у господарській діяльності позивача, ДПІ вказує на порушення позивачем вимог п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження скоригованого валового доходу за 1 півріччя 2009 року на загальну суму 810000 грн., в тому числі: 1 квартал 2009 року на суму 405000 грн.; 1 півріччя 2009 - 810000 грн., і як наслідок, до заниження податку на прибуток за вказаний період у сумі 202 500 грн.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення, вважає оспорюване податкове повідомлення-рішення №0009402308/0 від 25.12.09р. правомірним, а позов у цій частині таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (в редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин), валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п.п. 4.1.1. п.4.1. ст.4 цього Закону, валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Визначення термінів, які вживаються у цьому Законі наведенні у його статті 1.

Так, відповідно до п. 1.31. ст.1 Закону N 334/94-ВР, продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Перевіркою встановлено та підтверджується матеріалами справи, що предметом ліцензійного договору від 12.02.07р. є надання позивачу ліцензіарами дозволу використання корисної моделі за патентом України № 19021, що зареєстрований в Державному реєстрі патентів України 15.11.06р. та виданий на спосіб складання сховища зберігання сейфів (копія патенту у матеріалах справи).

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»від 15 грудня 1993 року N 3687-XII, об'єктом винаходу (корисної моделі), правова охорона якому (якій) надається згідно з цим Законом, може бути:

продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо);

процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу.

В даному випадку, об'єктом винаходу (корисної моделі) за патентом № 19021 є спосіб складання сховища зберігання сейфів, що згідно опису до патенту включає: кріплення панелей в стик на поверхні приміщення, який відрізняється тим, що додатково здійснюють зєднання панелей з існуючою конструкцією приміщення, при цьому щонайменше до однієї з поверхонь існуючої конструкції закріплюють металеві смуги, до смуг закріплюють металеві накладки, до яких прикріплюють зварюванням щонайменше один шар панелей; тим, що як панелі використовують фортифікаційні панелі, виготовлені з застосуванням фібробетону; тим, що металеві смуги закріплюють на існуючу конструкцію за допомогою розпірних анкерів; тим, що панелі закріплюються на поверхні існуючої конструкції в два і більше шарів; тим, що на різні поверхні існуючої конструкції приміщення кріплять різну кількість шарів панелей; тим, що на поверхні приміщення закріплюють фортифікаційні панелі, різні за розмірами.

За умовами п.1.3. ліцензійного договору, використанням корисної моделі є: виготовлення продукції, пропонування та надання послуг із застосуванням корисної моделі; застосування такої продукції; пропонування такої продукції та послуг для продажу, в тому числі через Інтернет; продаж такої продукції; інше введення такої продукції/послуг в цивільний оборот або зберігання зазначеної продукції у зазначених вище цілях. За придбання ліцензії ліцензіат сплачує ліцензіарам роялті, порядок розрахунку та виплати якого визначається договором (п.4.1. договору).

Як зазначалось вище, відповідно до договорів на постачання різноманітних виробів (спеціалізоване обладнання: сейфи для житла та офісів, депозитні стійки, депозитні бокси, банківські сейфи, сейфи-сховища, тощо), укладених між «Паритет-К»та ТОВ «Контракт-М»від 28.12.07р. № 167, №168 та їх додатків, які діяли протягом 2008 року та 1 півріччя 2009 року, ТОВ «Контракт-М»на замовлення ТОВ «Паритет-К»виготовляв вказані вироби відповідно та на підставі конструкторської документації замовника - ТОВ «Паритет-К»(копії договорів у матеріалах справи). Вказана документація (опис корисної моделі «Спосіб складання сховища зберігання цінностей»за патентом України на корисну модель № 19021, формулу корисної моделі, креслення сховища зберігання цінностей, зібраного з використання запатентованого способу, пояснювальна записка до креслення) є обєктом інтелектуальної власності та отримана замовником від ліцензіарів за ліцензійним договором та відповідно до акту здачі-приймання від 12.04.07р.

Перевіркою встановлено та не заперечується позивачем, що фактично у періоді, що перевірявся, ТОВ «Паритет-К»здійснювало оптову торгівлю сейфами, оболонками сховищ зберігання цінностей, комплектуючими до них, здійснювало послуги з доставки, установки; виконувало роботи з монтажу обладнання, сховища. Єдиним постачальником вищезазначених виробів є ТОВ «Контракт-М».

Таким чином, є всі підстави для висновку про використання корисної моделі за патентом України № 19021 і у 1 півріччі 2009 році. При цьому, згідно з поясненнями посадових осіб позивача (вих. № 671 від 09.12.09р.) у 2009 році Товариством роялті не нараховувалось та не виплачувалось; заборгованість із сплати роялті перед ліцензіарами відсутня, що підтверджується також наданими до перевірки первинними документами, оборотно-сальдовими відомостями по рахунках платника.

Викладеним спростовуються доводи позивача про те, що податковим органом невірно зроблено висновок щодо обєкта корисної моделі та сфери використання корисної моделі. Доводи позивача про те, що ліцензійний договір від 12.04.07р. достроково припинений 31.12.08р. згідно додаткової угоди від 30.12.08р., а технічна документація повернута ліцензіарам за актом здачі-приймання від 31.12.08р. - не приймаються судом до уваги, оскільки станом на дату закінчення перевірки, документи, що підтверджують зупинення дії ліцензійного договору податковому органу не були надані, що відображено на стор. 5,6 акту перевірки. Окрім того, такі доводи спростовуються фактичними обставинами справи, які свідчать про безоплатне використання позивачем у господарській діяльності у першому півріччі 2009 року корисної моделі у звязку із здійсненням оптової торгівлі спеціалізованим обладнанням, виготовленим за технічною документацією, що необхідна для використання такої корисної моделі, іншим введенням такої продукції/послуг в цивільний оборот, як це передбачено умовами п.1.3. ліцензійного договору, який визначає сферу використання корисної моделі (п.1.3. наводився вище).

За наведених обставин та правових норм, правові підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №0009402308/0 від 25.12.09р. у суду відсутні.

В решті позову щодо податкового повідомлення-рішення ДПІ №0009392308/0 від 25.12.09р., суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов у цій частині таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з акта перевірки, підставою для визначення податкового зобовязання з ПДВ в сумі 232109 грн. основного платежу слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1., 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок безпідставного, на думку податкового органу, включення до складу податкового кредиту ПДВ на суму 232109 грн. за березень, квітень, травень, червень 2008 року.

Як вбачається з акту перевірки (стор.16-22), такий висновок ґрунтується на тому, що при дослідженні ланцюгу постачання товару від контрагента позивача - ТОВ «Контракт-М»(постачальника товару за договорами № 110 та № 111 від 08.12.08р.) ДПІ встановлено, що одним із постачальників ТОВ «Контракт-М»було ТОВ «Вега-С», яке має стан банкрута та знято з обліку 26.11.2009р. В свою чергу, при дослідженні ланцюгу постачання товару податковим органом встановлено, що одним із постачальників ТОВ «Вега-С»було ТОВ «Сервісторгопт», стан якого припинено та яке зняте з обліку згідно рішення суду у справі № Б29/35-09 від 05.05.09р. Далі у акті зазначено, що згідно бази даних АРМ «Автоматизоване співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»одним із постачальників ТОВ «Сервісторгопт»було ТОВ «Компанія Гелікона», яке не подавало звітність, тощо.

Таким чином, податковим органом на підставі співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі вказаних контрагентів зроблено висновок про неправомірне віднесення до складу податкового кредиту ПДВ у наступних розмірах: за березень 2008 року 53569,3 грн., квітень 2008 року 85239,67 грн., травень 2008 року 48292, 2 грн., червень 2008 року 45007, 99 грн.

Аналізуючи акт перевірки можна зробити припущення, що вказані вище суми ПДВ, які ДПІ вважає неправомірно віднесеними позивачем до складу податкового кредиту, дорівнюють сумам податкового зобовязання ТОВ «Вега-С», що задекларовані останнім за поставками ТОВ «Контракт-М» у 2008 році (стор.16 акту перевірки).

При цьому, ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні податковим органом не наведено, який саме товар та за якими податковими та видатковими накладними був предметом поставки між усіма вищезазначеними підприємствами, як і не наведено жодних документальних доказів, які б свідчили про безтоварність господарської операції з придбання товару саме позивачем у ТОВ «Контракт-М». Більше того, за змістом акту перевірки, податковий орган не ставить під сумнів товарність господарської операції з придбання позивачем товару у ТОВ «Контракт-М», навпаки вказує на те, що такі операції фактично мали місце. Не має зауважень ДПІ і щодо документального підтвердження віднесення ПДВ до складу податкового кредиту за податковими накладними, виданими контрагентом позивача - ТОВ «Контракт-М»- платником ПДВ, як і підтверджує фактичну сплату позивачем ПДВ в ціні товару.

Наведені у акті перевірки дані про те, що ТОВ «Сервісторгопт»було лише одним із постачальників ТОВ «Вега-С», а ТОВ «Вега-С»було одним із постачальників ТОВ «Контракт-М», тоді як ТОВ «Контракт-М»у свою чергу здійснювало поставку позивачу не лише придбаних товарів у вказаних третіх осіб, а й товарів власного виробництва, - не можуть бути підставою для висновку про безтоварність господарської операції лише на тій підставі, що вказані Товариства наприкінці 2009 року мають стан банкрута.

Відповідно до п.1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05 р. N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.05 р. за N 925/11205, акт перевірки - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

За вимогами 1.7. цього ж Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення зазначеним вимог законодавства, податковим органом не наведено у акті перевірки документальні докази та дані первинних бухгалтерських та інших документів, які ідентифікують товар та дають підстави вважати, що товар, який поставлявся по ланцюгу ТОВ «Сервісторгопт»- ТОВ «Вега-С»було - ТОВ «Контракт-М»- ТОВ «Паритет-К»був одним і тим же товаром.

Припущення податкового органу про можливе невиконання податкових зобовязань ТОВ «Сервісторгопт» не підтверджені належними документальними доказами; такі припущення не позбавляють правового значення податкових накладних, виданих контрагентом позивача.

Так, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону "Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 цього Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону ).

Таким чином, покупець не може нести відповідальність за зловживання службовою чи іншою особою підприємства, навіть якщо такі зловживання і мали місце.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Податковим органом не доведено, що господарська операція з ТОВ «Контракт-М»є фіктивною чи то безтоварною.

Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу задекларованої суми податкового кредиту та визначення податкового зобовязання з ПДВ згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Інші статті цього Закону, так само як і інших законів не ставлять у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів /послуг/, на вартість яких нарахований податок на додану вартість, включений платником податку до податкового кредиту. Відповідальність платника податку у вигляді донарахування податкового зобовязання з ПДВ настає лише у разі не підтвердження на момент перевірки факту здійснення господарської операції платника податку, так як виходячи зі змісту пункту 7.4. ст.7 Закону, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фордів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, підтверджені податковими накладними.

За наведених обставин та правових норм , суд дійшов висновку про неправомірність податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №0009392308/0 від 25.12.09р., в звязку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Керуючись ст.124 Конституції України, Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 71, 94, 97, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва

П О С Т А Н О В И В :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №0009392308/0 від 25.12.09р., згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 348164 грн., з яких: 232109 грн. за основним платежем та 116055 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В задоволенні решти позову відмовити.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шелест С.Б.

Постанова складена в повному обсязі: 21.07.10 р.