Ухвала суду № 106680611, 05.10.2022, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/5067/22

Провадження № 1-кс/202/4362/2022

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

05 жовтня 2022 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 ,за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_3 , яке погоджено з начальником відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил ОСОБА_4 про арешт майна, яке подане в рамках кримінального провадження № 62022050010000288, внесеного до ЄРДР 29.06.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 426 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_5 , яке погоджено з начальником відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил ОСОБА_4 про арешт майна, яке подане в рамках кримінального провадження № 62022050010000288, внесеного до ЄРДР 29.06.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 426 КК України.

В обґрунтування свого клопотання слідчий посилається на те, що вилучене під час огляду майно, а саме: квитанція ПриватБанк від 30.09.2022, транзакція TS212408, від 30.09.2022 час 16:38:05, за адресою проспект Соборний, є речовим доказом у кримінальному провадженні за № 62022050010000288, внесеного до ЄРДР 29.06.2022, за ознакамикримінальних правопорушень,передбачених ч.2ст.307,ч.4ст.426КК України, вона має значення для подальшого проведення досудового розслідування та постановою слідчого вказане майно визнано речовими доказами.

Слідчий підставою для застосування арешту зазначає п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Слідчим суддею встановлено, що Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022050010000288, внесеного до ЄРДР 29.06.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 426 КК України.

30.09.2022 під час досудового розслідування у вказаному кримінальному проваджені, слідчим проведено огляд, під час якого вилучено: квитанцію ПриватБанк від 30.09.2022, транзакція TS212408, від 30.09.2022 час 16:38:05, за адресою проспект Соборний.

Постановою Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_6 від 30.09.2022 квитанція ПриватБанк від 30.09.2022, транзакція TS212408, від 30.09.2022 час 16:38:05, за адресою проспект Соборний, визнана слідчим речовим доказом у кримінальному провадженні.

За змістом частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК України).

Так,за приписамистатті 98КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому згідно статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінальногопровадження,до якиху томучислі належитьарешт майна,застосовуються зметою досягненнядієвості цьогопровадження.

Статтею 173 КПК України визначено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна (частина четверта статті 170 КПК України).

Відповідно до частини 11 статті 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя вважає доведеним, що наявні обґрунтовані підстави вважати, що вилучена квитанція є доказом такого злочину, відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, оскільки зберегла на собі його сліди, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

У той же час існує загроза приховування, перетворення, відчуження даних вилучених предметів, оскільки на сьогодні не проведені всі необхідні слідчі дії.

Отже, матеріали клопотання слідчого доводять наявність правових підстав для накладення арешту на вилучену квитанцію, яка визнана речовим доказом у кримінальному провадженні.

На переконання слідчого судді, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника або володільця цього майна та не матиме тяжких наслідків. Крім того, арешт майна носить тимчасовий характер та може бути скасований відповідно до статті 174 КПК України.

Тому, з метою збереження речових доказів та запобігання приховуванню, перетворенню, відчуженню вилученої квитанції на зазначене в клопотанні майно необхідно накласти арешт.

Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_3 , яке погоджено з начальником відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил ОСОБА_4 про арешт майна, яке подане в рамках кримінального провадження № 62022050010000288, внесеного до ЄРДР 29.06.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 426 КК України задовольнити.

Накластиарешт майно, яке було вилучено в ході огляду 30.09.2022, а саме: квитанцію ПриватБанк від 30.09.2022, транзакція TS212408, від 30.09.2022 час 16:38:05.

Роз`яснити, що відповідно до частини 1 статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Слідчий суддя ОСОБА_1