Постанова № 10667998, 07.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 липня 2010 року           17:15           № 2а-3816/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладії А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

до Приватного підприємства «ДЕРКАЧ»

про стягнення заборгованості

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва (надалі ДПІ у Шевченківському районі міста Києва, позивач) звернулася до суду з позовм про стягнення з Приватного підприємства «ДЕРКАЧ»(далі ПП «ДЕРКАЧ». або відповідач) заборгованості в розмірі 983 грн.

Ухвалою суду від 12 березня 2010р. відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судові засідання прибув представник позивача, позов підтримав. Позовні вимоги мотивовані тим, що сума штрафу за порушення законодавства про патентування та за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, визначеного відповідачу рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій, не була сплачена вчасно, у зв’язку з чим у відповідача обліковується борг, який станом на дату подання позову до суду не погашено.

Представники відповідача в судове засідання не з’явилися, заперечень проти позову не подали. По час та місце розгляду справи судом відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, причини неявки суду не відомі.

У зв’язку з нез’явленням відповідача, відповідно до ст. 128 КАС України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

В судовому засіданні 07 липня 2010р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, адміністративний суд, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено перевірку за дотриманням відповідачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності тор рогових патентів і ліцензій якою, встановлено порушення п. 1, п. 8, п. 10 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995, № 265/95-ВР, зі змінами та доповненнями (далі –Закону України №265) та п. 1 ст. 7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»98/96 від 23.03.1996р. (далі –закону України №98). За результатами вказаної перевірки складено акт №1557/26/59/23/21549693 від 12.10.2009р., на підставі висновків якого ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.10.2009р. №0014152305 на суму 663 грн. та №0014162305 на суму 320 грн.

В матеріалах справи відсутні докази оскарження вищевказаних рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно з частиною першою статті 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб’єктів господарювання таку адміністративно-господарську санкцію як адміністративно-господарський штраф.

Статтею 241 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб’єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб’єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.

З урахування викладеного, штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог пункту п.8, п. 10 ст. 3 Закону України №265 застосовані на підставі пункту 5 статті 17 та статті 23 цього ж Закону є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 та 241 Господарського кодексу України, а отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що штрафні (фінансові) санкції, визначені рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій 23.10.2009р. №0014152305 та застосовано в межах строків встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

          Як вже зазначалося вище, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва встановлено порушення відповідачем п. 1 ст. 7 Закону України №98, в результаті чого на підставі п. 1 ст. 8 цього ж Закону до відповідача було застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 320 грн.

Так, відповідно до вимог Закону України № 98/96 придбання торгового патенту є обов'язковим при здійсненні торговельної діяльності, діяльності з обміну готівкових валютних цінностей, а також діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Частиною другою ст. 2 Закону України № 98/96 встановлено, що торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені у частині першій ст. 1 цього Закону.

Згідно із положеннями статті 4 Закону України № 98/96, патентуванню підлягають операції з продажу готівкової іноземної валюти, інших готівкових платіжних засобів, виражених в іноземній валюті (у тому числі дорожніх, банківських та персональних чеків), а також операції з дебетування кредитних (дебетових) карток в обмін на валюту України, інших готівкових платіжних засобів, виражених у валюті України, а також в обмін на іншу іноземну валюту, які здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах обміну іноземної валюти.

Відповідно до п.1 статті 7 Закону України №98/96 торговий патент має бути відкритим та доступним для огляду.

При цьому використання і розміщення у встановленому статтею 7 цього Закону порядку нотаріально завіреної копії торгового патенту допускається лише у випадку знаходження оригіналу торгового патенту в пунктах роздрібного продажу товарів, пунктах обміну іноземної валюти, приміщеннях для надання послуг у сфері грального бізнесу. Оригінал торгового патенту обов'язковий для пред'явлення на вимогу посадових осіб державної податкової інспекції та органів Міністерства внутрішніх справ.

Тобто, не допускається розміщення в місці для огляду звичайної копії торгового патенту.

Недотримання вищезазначених вимог вважається порушенням порядку використання торгового патенту.

Суб'єкти підприємницької діяльності у разі недотримання вимог цього Закону в частині порушення порядку використання торгового патенту несуть відповідальність.

Так, відповідно до абз.3 ч. 1 ст.8 Закону України № 98/96 суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, у разі порушення вимог цього Закону несуть таку відповідальність, а саме:

- за порушення порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною першою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у розмірі вартості торгового патенту за один календарний місяць.

Відповідно до п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»фінансові (штрафні) санкції, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, сплачуються платниками податків добровільно або стягуються в судовому порядку.

Станом на дату розгляду справи, суду не надано жодних доказів погашення відповідачем його боргу.

Дослідивши всі докази, оглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва правомірно застосовано до відповідача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 320 грн.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевикладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ДЕРКАЧ»(04119, вул. Білоруська, 15-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 21549693) до Державного бюджету України (р/р 34219379700011, одержувач УДК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 26077968, банк одержувача ГУДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 21080900) заборгованість в розмірі 983 (дев’ятсот вісімдесят три) гривні.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Н.Г. Вєкуа

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –12.07.2010р.