Рішення № 106677417, 23.09.2022, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/3371/20

Провадження № 2/309/1671/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2022 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді Лук`янової О.В.

за участю: секретаря судового засідання Грицак Я.І.

позивачки ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог щодо предмета

спору, на стороні позивача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Хуст цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хустської міської ради та ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, – ОСОБА_4 , про скасування державного акту,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка, посилаючись на те, що:

-3 грудня 2013 року Хустським районним судом було постановлено рішення по справі за її позовом до ОСОБА_4 про визнання спільною сумісною власністю

майна, а саме: незавершеного об`єкту незавершеного будівництва ГРП, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

-15 серпня 2018 року по справі за її позовом до ОСОБА_4 про розподіл майна Хустським районним судом Закарпатської області прийнято рішення про задоволення заявлених позовних вимог;

-вищевказаним рішенням від 15 серпня 2018 року Хустський районний суд Закарпатської області визнав за нею право власності на 1/2 частку житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 (попередня адреса - АДРЕСА_2 ), та визнав право власності на земельну ділянку, площею 0,014га, призначену для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (попередня адреса - АДРЕСА_2 );

-29.10.2018 вона зареєструвала право власності на житловий будинок;

-4 лютого 2019 року Хустським районним судом Закарпатської області було розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_4 та нею, зареєстрований 11 лютого 1984 року виконкомом Рокосівської сільської ради Хустського району, за актовим записом №09;

-за їх усною домовленістю та відповідно до рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 15 липня 2018 року про розподіл майна, що є їх спільною сумісною власністю, вони з ОСОБА_4 вирішили, що передньою частиною будинку буде користуватись вона;

-в лютому місяці 2019 року вона звернулася до Рокосівської сільської ради з проханням передати їй у приватну власність земельну ділянку, розміром 0,09га, яка розташована в АДРЕСА_2 , яку нею вже облагороджено та яку вона використовує як подвір`я, що належить їй до 1/2 частини житлового будинку;

-за результатом розгляду заяви їй було відмовлено у приватизації спірної земельної ділянки;

-однак, на цьому ж засіданні - 14 березня 2019 року Рокосівською сільською радою було прийнято рішення сесії №453, на підставі якого спірну земельну ділянку, розміром 0,09га, передано відповідачу ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства;

-їй незрозуміло, яким чином відповідач ОСОБА_5 виготовив проект землеустрою, а згодом і кадастровий номер на спірну земельну ділянку, розміром 0,09га, для ведення особистого сільського господарства за 7-ми денний термін, так як для розробки проекту землеустрою земельної ділянки та детального плану ОСОБА_5 повинен був отримати дозвіл, а Рокосівська сільська рада повинна була відмовити у наданні такого дозволу, оскільки спірна земельна ділянка перебуває у її користуванні;

-крім того, після виготовлення проекту відведення земельної ділянки, він мав бути поданий на затвердження сесії Рокосівської сільської ради з погодженими межовими знаками між суміжними користувачами; жодних прохань з боку ОСОБА_5 щодо підписання меж землекористувачів ні їй, ні ОСОБА_4 не надходило і бути не могло, оскільки він ніколи не використовував спірну земельну ділянку;

-згідно Витягу з Державного реєстру речових прав підставою виникнення у ОСОБА_5 права власності на спірну ділянку було рішення органу місцевого самоврядування №453, видане 14 березня 2019 року, а дата реєстрації здійснена 21 березня 2019 року; тобто, на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, ОСОБА_5 використав лише сім днів, що в свою чергу є незрозумілим для неї;

-27 березня 2013 року нею були зроблені фото, які свідчать про те, що вона не змінювала вхід до будинку, який їй належить, а також з самого початку реконструкції житлового будинку, Рокосівській сільській раді були відомі обставини того, що вона має намір облагородити спірну земельну ділянку та отримати для свого використання, але всупереч законодавству та моральним засадам Рокосівська сільська рада своїм рішенням сесії №453 порушила її права та інтереси;

-на сьогоднішній день земельна ділянка, яку вона використовує з 2013 року і по теперішній час нею облагороджена, оскільки мешканці сусідніх земельних ділянок викидали сміття, а Рокосівська сільська рада передала її мешканцю іншої області, не надавши їй можливість мати прохід з власного будинку;

-крім того, на спірній земельній ділянці вона висадила плодові дерева, про що зроблено фото, і які підтверджують той факт, що вона мала намір оформити право власності на дану земельну ділянку не на один рік;

-своїм рішенням Рокосівська сільська рада порушила її права, передавши спірну земельну ділянку у власність ОСОБА_5 , яка була у неї в користуванні, і яку хотіла оформити на себе, однак при зверненні з даним питанням до відповідача, їй було відмовлено,

звернулася з позовом до суду та просить: визнати незаконним та скасувати рішення сесії Рокосівської сільської ради №453 від 14 березня 2019 року про передачу у власність ОСОБА_5 , мешканцю АДРЕСА_3 , земельної ділянки, розміром 0,09га, кадастровий номер 2125387100:01:008:0170, для ведення особистого сільського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_2 , загальною площею 0,09га, реєстраційний номер нерухомого майна 1795559021253, кадастровий номер 2125387100:01:008:0170. яка належить ОСОБА_5 , який проживає в АДРЕСА_3 , шляхом виключення з Державного земельного кадастру запис щодо державної реєстрації земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,09га, реєстраційний номер нерухомого майна 1795559021253, кадастровий номер 2125387100:01:008:0170, яка належить ОСОБА_5 , мешканцю АДРЕСА_3 , та покласти на відповідачів судові витрати в рівних долях.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги та обставини, викладені в позовній заяві, підтримала, просила позов задовольнити.

Представник відповідача – Хустської міської ради Столець В.Й. в судовому засіданні позов визнав.

Представник відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_3 позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Ніяких інших заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.

Процесуальні дії /забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження/ у справі не проводилися.

Суд, вислухавши думки позивачки, представників відповідачів та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов необґрунтований та задоволенню не підлягає з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено наступне:

Рішенням Хустського районного суду від 3 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Рокосівська сільська рада Хустського району, було постановлено: позов задовольнити; визнати, що незавершене будівництвом ГРП (газорозподільний пункт), розташований в урочищі «Модуль» в АДРЕСА_2 , придбано за спільні кошти подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ; визнати незакінчене будівництвом (80%) ГРП, розташоване в урочище «Модуль» АДРЕСА_2 , спільною сумісною власністю подружжя « ОСОБА_6 » /а.с.7/.

Рішенням Хустського районного суду від 15 серпня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розподіл майна було постановлено: позов задовольнити; визнати за ОСОБА_1 , мешканкою АДРЕСА_4 право власності на 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та за ОСОБА_4 , мешканцем АДРЕСА_1 – на 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_1 , мешканкою АДРЕСА_4 право власності на земельну ділянку, площею 0,014га, призначену для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.8-10/.

Рішенням Хустського районного суду від 4 лютого 2019 року шлюб між позивачкою ОСОБА_1 та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - ОСОБА_4 було розірвано /а.с.12/.

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 належить на праві спільної сумісної власності житловий будинок АДРЕСА_2 ; підстава виникнення права власності: рішення Хустського районного суду по справі №309/1041/13-ц /а.с.11/.

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_5 належить на праві приватної власності земельна ділянка, площею 0,09га, для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2125387100:01:008:0170; підстава виникнення права власності: рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 453, видане 14.03.2019, видавник Рокосівська сільська рада /а.с.20-22/.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Право кожної особи на захист свого порушеного права, його невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, закріплено статтею 15 ЦК України. Конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через статтю 4 ЦПК України. Так, до суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її права, свободи чи законні інтереси порушено, не визнано чи оспорюється. Тобто, без порушення права позивача в нього не виникає і права на позов з метою його судового захисту.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України: способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Дана норма кореспондується з приписами частини 3 статті 152 Земельного кодексу України, якими унормовано, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України: право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України: суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України: обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.77 ЦПК України: належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.2,3 ст.83 ЦПК України: позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Отже, відповідно до вимог цивільного та цивільного процесуального законодавства, суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами це підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 належить на праві приватної власності земельна ділянка, площею 0,09га, для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 .

Також в судовому засіданні встановлено, що 1/2 частини житлового будинку, який належить позивачці ОСОБА_1 , знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Рішенням Хустського районного суду від 15 серпня 2018 року /як зазначено вище/ за позивачкою ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 , площею - 0,014га /що в 6,4 менше за площу спірної земельної ділянки, яка зареєстрована за відповідачем ОСОБА_5 – 0,09га/. Як пояснила в судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 право власності на цю земельну ділянку, площею 0,014га /за рішенням Хустського районного суду від 15 серпня 2018 року/, нею зареєстровано не було.

Позивачка, посилаючись на ст.393 ЦК України, ч.1,2 ст.152, ч.1 ст.155 ЗК України щодо захисту прав власників земельних ділянок, як на правове обґрунтування своїх позовних вимог, не вказала у позовній заяві та в судовому засіданні, яким правовстановлюючим документом підтверджується її право власності на спірну земельну ділянку /чи право користування/, коли і на якій підставі виникло в неї право власності чи право користування на цю земельну ділянку, та не надала до позовної заяви та в судовому засіданні ніяких належних письмових/електронних доказів, які б підтверджували право власності чи право користування позивачки на земельну ділянку, щодо якої нею оскаржується право власності відповідача ОСОБА_5 /кадастровий номер 2125387100:01:008:0170/ за адресою АДРЕСА_1 .

Отже, на підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що позивачка ОСОБА_1 не надала суду ніяких належних та допустимих доказів обставин, викладених нею в позовній заяві:

-що їй взагалі належить на праві власності яка-небудь земельна ділянка в с.Рокосово Хустського району Закарпатської області /чи на АДРЕСА_2 , чи на АДРЕСА_5 ;

-що, як зазначено позивачкою ОСОБА_1 в позовній заяві, стара адреса земельної ділянки по АДРЕСА_6 ;

-що в лютому місяці 2019 року чи раніш, чи пізніше, позивачка ОСОБА_1 зверталася до Рокосівської сільської ради з проханням передати їй у приватну власність земельну ділянку, розміром 0,09га, яка розташована в АДРЕСА_4 , для обслуговування її житлового будинку, господарських будівель та споруд /в судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 пояснила суду, що таких підтверджень її зверненння у неї немає/;

-що спірна земельна ділянка, площею 0,09га, за адресою: АДРЕСА_5 , право власності на яку зареєстровано належним чином за відповідачем ОСОБА_5 /кадастровий номер 2125387100:01:008:0170/ накладається на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,014га, право власності на яку тільки визнано /але не зареєстровано/ за позивачкою ОСОБА_1 відповідно до рішення Хустського районного суду від 15 серпня 2018 року, для обслуговування її житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Таким чином, аналізуючи всі наведені аргументи, оцінивши надані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачкою не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які обґрунтовують заявлені нею позовні вимоги, у зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.4, 12, 13, 77-78, 81, 83, 258-259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, ст.15-16, 328, 393 ЦК України, ст.152, 155 Земельного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 /місце проживання: АДРЕСА_7 ; РНОКПП НОМЕР_1 / до Хустської міської ради /місце знаходження: 90400, м.Хуст Закарпатської області, вулиця 900-річчя Хуста, №27; код ЄДРПОУ 34005221/ та ОСОБА_5 /місце проживання: АДРЕСА_8 ; РНОКПП НОМЕР_2 /, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 /місце проживання: АДРЕСА_9 ; РНОКПП НОМЕР_3 / про скасування державного акту, – відмовити.

Повне судове рішення складено 3 жовтня 2022 року.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та /або/ обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково до Закарпатського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи /вирішення питання/ без повідомлення /виклику/ учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хустського

районного суду: О.В.Лук`янова