Ухвала суду № 106677043, 05.10.2022, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/13683/22 1-кп/760/2498/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 рокуСолом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку, передбаченому статями 314, 315, 316 КПК України, обвинувальний акт та клопотання прокурора у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022100090001490 від 07.07.2022 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Одеса, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, працюючого на Одеському судноремонтному заводі гідравліком, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Київського районного суду м. Одеси від 11.11.2021 року за ч. 2 ст. 186; ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України;

ВСТАНОВИВ:

1.Історія провадження

30 вересня 2022 року до Солом`янського районного суду м. Києва з Солом`янської окружної прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100090001490 від 07.07.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 307 КК України.

30 вересня 2022 року ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва у вказаному провадженні призначено підготовче судове засідання.

Відповідно до ч. 2ст.315КПКУкраїни у підготовчому судовому засіданні на обговорення учасників судового провадження поставлено питання щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.

2.Позиції учасників судового провадження та заявлені клопотання

Прокурор у судовому засіданні просив суд призначити кримінальне провадження до судового розгляду і викликати в судове засідання учасників процесу та свідків згідно реєстру, вважаючи, що обвинувальний акт відповідає вимогамст. 291 КПК України, підстав для прийняття рішення, передбаченого п.п. 1-4 ч. 3ст. 314 КПК України, немає, розгляд справи повинен здійснюватися у відкритому судовому засіданні.

Крім того, у підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого у виді тримання під вартою.

Обвинувачений та захисник не заперечували проти призначення провадження для розгляду у відкритому судовому засіданні.

Що стосується запобіжного заходу, то просили зменшити заставу до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Інших клопотань від учасників судового провадження про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту, витребування певних речей чи документів не надходило.

3.Щодо тримання під вартою

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 315 KПК під час підготовчого провадження суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. Під час розгляду таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II КПК України.

Копію даного клопотання обвинувачений отримав 04.10.2022 року. Судом вказане клопотання розглянуто у відповідності до вимог статті 184 КПК.

Прокурор вважає, що наявні та продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинення вказаного кримінального правопорушення, що пов`язане в тому числі з позбавленням волі, ОСОБА_4 може значний термін переховуватися суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_4 не має на утриманні дітей чи інших непрацездатних осіб, офіційно не працює, не одружений, не має постійного джерела доходу, тобто не має стійких соціальних зв`язків, що не перешкоджатиме останньому покинути територію міста Києва, з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення. Вказує те, що враховуючи мету, спосіб та обстановку вчинення даного злочину, особу обвинуваченого, ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, а також за вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, останній раз: 11.11.2021 року Київським районним судом міста Одеси за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 309 КК України, до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, на шлях виправлення не став, вирішив повторно вчинити злочин в сфері незаконного обігу наркотичних засобів на території Солом`янського району м. Києва. На даний час не має постійного доходу, не працює, суспільно-корисною працею не займається, а тому з метою наживи може продовжити свою протиправну діяльність та вчиняти нові злочини майнового характеру. ОСОБА_4 може зникнути та перебувати тривалий час у розшуку, оскільки він офіційно не працює, не одружений, дітей чи інших непрацездатних осіб на утриманні не має, тобто не має міцних соціальних зв`язків, що не перешкоджатиме останньому покинути місто Київ, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Жоден із більш м`яких запобіжних заходів: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов`язання не зможуть запобігти ризикам, передбаченим вище, що підтверджуються вищевикладеними обставинами.

Захисник та обвинувачений просять зменшити суму застави до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вирішуючи клопотання прокурора щодо подовження обвинуваченому строку дії

запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов таких висновків.

Зокрема, згідно ч. 1ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Заходами забезпечення кримінального провадження є: 9) запобіжні заходи (ч. 2ст. 131 КПК України).

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

З положень ч. 3 та ч. 5ст. 132 КПК Українислідує, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді, суду докази обставин, на які вони посилаються.

Судом встановлено, що 09.07.2022 року годині ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України

12.07.2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

13 липня 2022 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва щодо ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб до 07.09.2022 року із визначенням застави у сумі 130000 гривень.

07 вересня 2022 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва щодо ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 07.10.2022 року із визначенням застави у сумі 130000 гривень.

Підготовче судове засідання відбувається згідно з правилами, передбаченимиКПК України,для судового розгляду (ч. 2ст. 314 КПК України). У ході судового розгляду кримінального провадження вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18 КПК України, якою, зокрема, врегульовано порядок застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4ст. 199 КПК). Суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що (1) обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, (2) обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою (ч.ч.3, 5ст. 199 КПК).

Розглядаючи клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу, суд має перевірити, чи продовжують існувати ризики, які були заявлені прокурором, їх обґрунтованість, та чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченимст. 177 КПК України.

При цьому, суд враховує наступне.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1ст. 177 КПК України(ч. 2ст. 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачених ч. 1ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому,КПК Українине вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Сторона обвинувачення у клопотанні посилалась на наявність трьох ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1ст. 177 КПК України.

Суд погоджується з доводами, наведеними у клопотанні прокурора, про продовження існування ризику переховування від суду.

Вказаний ризик суд оцінює з огляду на обставини кримінального провадження та обставини, що стосуються безпосередньо обвинуваченого.

Ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для обвинуваченого наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки злочин, у якому обвинувачується ОСОБА_4 передбачає покарання у виді позбавлення волі.

Так, в розумінні Кримінального кодексу України злочин, інкримінований обвинуваченому, є тяжкими, а тому при визначенні імовірності переховування обвинуваченого від суду відповідно до п. 2 ч. 1ст. 178 КПК Українитакож слід враховувати тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у злочині, у вчиненні якого він обвинувачується. При цьому, цей фактор не є визначальним.

Таким чином, фактичні дані кримінального провадження та особисті обставини щодо обвинуваченого ОСОБА_4 в сукупності дають підстави суду дійти висновку про наявність ризику переховування від суду.

Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявного ризику вчинення іншого кримінального правопорушення та перешкоджанню кримінальному провадженню, оскільки ОСОБА_4 раніше був неодноразово судимий, вчинив кримінальне правопорушення в період відбування іспитового строку.

Оцінюючи можливість застосування щодо обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів (такими є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава), які зможуть запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 КПК України, суд бере до уваги наведені вище характеристики кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 та вагомість встановлених ризиків, передбаченихстаттею 177 КПК України.

При цьому, суд не вирішував ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не оцінював докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначив, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно неї запобіжного заходу.

Вказане прямо узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, відображеною у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує вимогистатті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод істатті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Виходячи з наведеного вище та згідностатей 7-9 КПК України, якими визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

У рішенні у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, а має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому злочину свідчать про підвищену суспільну небезпеку діяння у вчиненні якого останній обвинувачується. Разом з тим, на теперішній час ще не вирішено питання про призначення у справі судового розгляду, не допитані свідки, розгляд справи не розпочато. Отже, продовжуючи такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначенихстаттею 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких слідчим суддею було обрано обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на теперішній час не відпали і під загрозою можливого застосування покарання, передбаченого санкцією статті, яка інкримінована обвинуваченому, останній може переховуватись від суду, вчините інше кримінальне правопорушення. Будь-яких нових обставин, які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому та які не існували і не розглядались на час обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого, судом враховується практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Під час вирішення питання щодо запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого, судом не було встановлено, що обставини, які було враховано під час застосування і подальшого продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 та раніше заявлені ризики, перестали існувати.

Виходячи з положень статей5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також частини першоїстатті 197 КПК України, згідно яких строк застосування запобіжних заходів, в тому числі, і тримання під вартою або продовження тримання під вартою не може перевищувати шістдесят днів, обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, та спрямований на уникнення ризиків, передбаченихстаттею 177 КПК України, а тому суд дійшов висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 .

Крім того, суд враховує наявність обставин, зазначених в ч. 1ст.178 КК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , який відповідност. 12 КК Українивідноситься до тяжких, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вказаному кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я обвинуваченого.

З огляду на наведені обставини, суд вважає, що продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого є виправданим заходом, оскільки цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу.

Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінуються, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду, перешкоджати встановленню істини у справі іншим шляхом, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначенимиКПК Україниконкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Згідно з ч. 3ст. 183 КПК Українислідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. ч. 4, 5ст. 182 КПК Українирозмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Враховуючи обставини, характер, специфіку, тяжкість кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, його майновий та сімейний стан, існуючі ризики, суд вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5ст.182 КПК Українив розмірі 130000,00 грн, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

На цей час суд не убачає підстав для зміни її розміру у розрізі дійсності обставин визначених ст.ст. 194, 199 КПК.

Одночасно, з огляду на приписи ч.3ст.183 КПК України, даний вид запобіжного заходу й буде для обвинуваченого альтернативою (більш м`яким) триманню під вартою.

Відповідно до ч.7ст.182 КПК України,у випадках, передбачених ч.3 або ч.4ст.183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, встановленому в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім цього, в разі внесення застави слідчий суд відповідно до ч.3ст.183 КПК України вважає за необхідне покласти на обвинуваченого визначені ч.5ст.194 КПК Україниобов`язки.

Відповідно до ч.4ст.202 КПК Українипідозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

4.Загальні висновки суду

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали обвинувального акта з додатками, з огляду на відсутність підстав для прийняття інших, передбачених пунктами 1-4 ч. 3ст. 314 КПК України,рішень, суд приходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.

Кримінальне провадження підсудне Солом`янському районному суду м. Києва відповідно достатей 32-33 КПК.

Обвинувальний акт відповідає вимогамст. 291 КПК України, підстави для прийняття рішення, передбаченого п.п. 1-4 ч. 3ст. 314 КПК України, відсутні.

Обвинувальний акт, реєстр матеріалів були вручені обвинуваченому, що ним не заперечувалося в судовому засіданні.

Під час проведення підготовчого судового засідання також встановлено, що угода про визнання винуватості у порядку статей 468, 469, 470, 472-475 КПК України до суду не надходила.

Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 4-8, 10 ч. 1, ч. 2 ст. 284 КПК України, або повернення обвинувального акту прокурору судом не встановлено.

Підстав для здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні не встановлено, клопотань від учасників судового провадження про розгляд справи у закритому судовому засіданні не надходило.

Таким чином, беручи до уваги, що у підготовчому судовому засіданні жодних обставин, які б перешкоджали призначенню судового розгляду, не встановлено, суд під час підготовки до судового розгляду, вчинивши всі необхідні для підготовки судового розгляду дії, завершує підготовку до судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КПК України, суд після завершення підготовки до судового розгляду постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.

5.Строки призначення справи

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Згідно до ч. 1 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Частиною 2 ст. 316 КПК України передбачений граничний строк для призначення судового розгляду, зокрема, судовий розгляд має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 314, 315, 350, 369, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу ОСОБА_4 задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжній захід у виді тримання під вартою до 02.12.2022 року включно.

Розмір застави визначити у межах 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 130000 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: банк отримувача коштів ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059; рахунок отримувача: UA128201720355259002001012089та надати документ, що це підтверджує, до Солом`янського районного суду міста Києва.

Роз`яснити обвинуваченому право на внесення в будь-який момент особисто чи іншою особою застави, яку визначено в розмірі 130000,00 грн. У разі внесення застави у вказаному розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити про це письмово прокурора та Солом`янський районний суд м. Києва. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

-прибувати до суду за кожним викликом та вимогою,

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду,

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити 60 діб з моменту внесення застави.

Призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України у відкритому судовому засіданні, яке відбудеться 31жовтня 2022 року о 12 год. 00 хв.

Кримінальне провадження розглядати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.

В судове засідання викликати учасників кримінального провадження.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядкубезпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, алене зупиняє її виконання, як і не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Визначити час оголошення повного тексту ухвали 09:30 год. 07.10.2022 року.

Суддя ОСОБА_1