Рішення № 106676527, 05.10.2022, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/3377/22

Провадження № 2/545/1309/22

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2022 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді: Потетій А.Г.,

за участю секретаря: Данко А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що 01.02.2022 р. до служби у справах дітей та сім`ї Пісочинської селищної ради (далі - ССДС) надійшло повідомлення від директора загальноосвітньої школи І-ІІ № 81 Харківської міської ради Харківської області, про те, що на території смт. Пісочин проживає неповнолітня дитина, залишена без батьківського піклування. З метою перевірки вище вказаної інформації комісією у складі працівників служби у справах дітей та сім`ї, поліцейського офіцера громади була відвідана сім`я, де проживає дитина та складено акт обстеження умов проживання. За наслідками обстеження було встановлено, що за адресою - АДРЕСА_1 проживають - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зі слів ОСОБА_2 мати дитини - ОСОБА_1 залишила свою доньку у листопаді 2021 року своєму вітчиму ОСОБА_4 на тимчасове проживання. Приблизно в кінці листопаду 2021 року ОСОБА_4 привіз неповнолітню ОСОБА_3 додому до ОСОБА_2 на тимчасове проживання, поки не виявить місцезнаходження матері дитини, оскільки з останньою зв`язок було втрачено і її місцезнаходження невідоме. Таким чином, з кінця листопада 2021 року неповнолітня ОСОБА_3 проживала разом з ОСОБА_2 за адресою - АДРЕСА_1 . В ході складення акту обстеження умов приживання 01.01.2022 р., було встановлено, що зі слів самої ОСОБА_3 , останній раз вона спілкувалася зі своєю матір`ю у листопаді 2021 р., після цього вона не знала, де знаходиться її мати, номер телефону їй також був не відомий.

Того ж дня на підставі акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 01.02.2022 р. ОСОБА_3 було доставлено до комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча лікарня № 24» Харківської міської ради, як знайдену дитину за адресою - АДРЕСА_2 .

03.02.2022 р. до ССДС надійшло від служби у справах дітей по Новобаварському району департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради повідомлення про дитину, яка залишилася без батьківського піклування, відповідно до якого ОСОБА_3 навчається в Харківській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів №81 Харківської міської ради Харківської області, мати дитини ОСОБА_1 не виконує батьківські обов`язки з виховання дочки, станом на 31.01.2022 р. місце перебування матері дитини, ОСОБА_1 не відомо.

Згідно із характеристикою директора та класного керівника комунального закладу «Веселівський ліцей» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчалася у навчальному закладі з 01.09.2020 р. по 06.09.2021 ^р. Вперше дівчина прийшла до 1-ого класу в листопаді 2014 року і провчилася до квітня 2015 року, а потім декілька разів поверталася і знову вибувала із закладу. В 5- ому і 6-му класах вона навчалася в м. Харкові, а в 7-ому класі знову навчалася в КЗ «Веселівський ліцей». В цей період вона проживала у рідної тітки, материної сестри, ОСОБА_5 . Тітка забезпечувала її всім необхідним. Мати у вихованні доньки не брала участі, не допомагала сестрі в утриманні своєї дитини, не підтримувала зв`язок з дитиною, з класним керівником. Тітка наполягала на тому, щоб мати забрала доньку до себе та займалася її вихованням. Мати не приділяла належну увагу вихованню доньки, не цікавилася її успіхами, не утримувала її матеріально.

У зв`язку із вище викладеним 07.02.2022 р. служба у справах дітей та сім`ї Пісочинської селищної ради звернулась до служби у справах дітей Харківської обласної державної адміністрації з клопотанням про влаштування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до КЗ «Харківський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей», як дитину, яка опинилася у складних життєвих обставинах у зв`язку з ухиленням її матері - ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків. За наслідками розгляду такого клопотання 08.02.2022 р. був складений акт прийому дитини, згідно з яким ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було влаштовано до КЗ «Харківський, обласний ЦСПРД». Тобто з 08.09.2022 р. і на момент подання цієї позовної заяви дитина є вихованкою КЗ «Харківський обласний ЦСПРД».

За наслідками розгляду вказаних документів, 14.02.2022 р. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка перебуває у складних життєвих обставинах на облік ССДС у зв`язку із ухиленням матері від виконання батьківських обов`язків.

З метою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 184 КУпАП (Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей), остання була запрошена до ССДС з метою складення поліцейським офіцером громади Пісочинської селищної ради протоколу про адміністративне правопорушення. Однак, коли прибула ОСОБА_1 у неї не було оригіналів документів, що посвідчують особу, окрім копії паспорту громадянина України, що унеможливило складення вище вказаного протоколу. Відповідачка не надала ССДС жодного документу, який би міг підтвердити її доходи, право користування або право власності житлом придатним для проживання доньки, а також інші докази, які стосуються можливості утримувати та виховувати дитину. За увесь час перебування ОСОБА_3 у КЗ «Харківський обласний ЦСПРД» відповідачка не вчинила дій спрямованих на повернення дитини. Неодноразово була запрошена до служби у справах дітей та сім`ї Пісочинської селищної ради, але не з`явилась. В черговий раз змінила номер телефону та на даний час зв`язок із матір`ю дитини відсутній.

Тому орган опіки та піклування в особі Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, на підставі зібраних матеріалів та в інтересах дитини, вирішив за доцільне здійснити заходи щодо відібрання малолітньої дитини у відповідачки без позбавлення її батьківських прав.

В судове засідання представник позивача надав заяву про розгляд справи без їх участі, позов підтримали, прохали задовольнити з урахуванням заяви про зміну предмета позову.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області у судове засідання представника не направила надавши до суду письмовий висновок про доцільність відібрання дитини у ОСОБА_1 .

Тому, суд вважає за можливе розгляд даної справи по суті у відсутності відповідача по наявним матеріалам справи в заочному порядку відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 01.02.2022 р. до служби у справах дітей та сім`ї Пісочинської селищної ради (далі - ССДС) надійшло повідомлення від директора загальноосвітньої школи І-ІІ № 81 Харківської міської ради Харківської області, про те, що на території смт. Пісочин проживає неповнолітня дитина, залишена без батьківського піклування. З метою перевірки вище вказаної інформації комісією у складі працівників служби у справах дітей та сім`ї, поліцейського офіцера громади була відвідана сім`я, де проживає дитина та складено акт обстеження умов проживання. За наслідками обстеження було встановлено, що за адресою - АДРЕСА_1 проживають - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зі слів ОСОБА_2 мати дитини - ОСОБА_1 залишила свою доньку у листопаді 2021 року своєму вітчиму ОСОБА_4 на тимчасове проживання. Приблизно в кінці листопаду 2021 року ОСОБА_4 привіз неповнолітню ОСОБА_3 додому до ОСОБА_2 на тимчасове проживання, поки не виявить місцезнаходження матері дитини, оскільки з останньою зв`язок було втрачено і її місцезнаходження невідоме. Таким чином, з кінця листопада 2021 року неповнолітня ОСОБА_3 проживала разом з ОСОБА_2 за адресою - АДРЕСА_1 . В ході складення акту обстеження умов приживання 01.01.2022 р., було встановлено, що зі слів самої ОСОБА_3 , останній раз вона спілкувалася зі своєю матір`ю у листопаді 2021 р., після цього вона не знала, де знаходиться її мати, номер телефону їй також був не відомий.

Того ж дня на підставі акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 01.02.2022 р. ОСОБА_3 було доставлено до комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча лікарня № 24» Харківської міської ради, як знайдену дитину за адресою - АДРЕСА_2 .

03.02.2022 р. до ССДС надійшло від служби у справах дітей по Новобаварському району департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради повідомлення про дитину, яка залишилася без батьківського піклування, відповідно до якого ОСОБА_3 навчається в Харківській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів №81 Харківської міської ради Харківської області, мати дитини ОСОБА_1 не виконує батьківські обов`язки з виховання дочки, станом на 31.01.2022 р. місце перебування матері дитини, ОСОБА_1 не відомо.

Згідно із характеристикою директора та класного керівника комунального закладу «Веселівський ліцей» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчалася у навчальному закладі з 01.09.2020 р. по 06.09.2021 ^р. Вперше дівчина прийшла до 1-ого класу в листопаді 2014 року і провчилася до квітня 2015 року, а потім декілька разів поверталася і знову вибувала із закладу. В 5- ому і 6-му класах вона навчалася в м. Харкові, а в 7-ому класі знову навчалася в КЗ «Веселівський ліцей». В цей період вона проживала у рідної тітки, материної сестри, ОСОБА_5 . Тітка забезпечувала її всім необхідним. Мати у вихованні доньки не брала участі, не допомагала сестрі в утриманні своєї дитини, не підтримувала зв`язок з дитиною, з класним керівником. Тітка наполягала на тому, щоб мати забрала доньку до себе та займалася її вихованням. Мати не приділяла належну увагу вихованню доньки, не цікавилася її успіхами, не утримувала її матеріально.

У зв`язку із вище викладеним 07.02.2022 р. служба у справах дітей та сім`ї Пісочинської селищної ради звернулась до служби у справах дітей Харківської обласної державної адміністрації з клопотанням про влаштування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до КЗ «Харківський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей», як дитину, яка опинилася у складних життєвих обставинах у зв`язку з ухиленням її матері - ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків. За наслідками розгляду такого клопотання 08.02.2022 р. був складений акт прийому дитини, згідно з яким ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було влаштовано до КЗ «Харківський, обласний ЦСПРД». Тобто з 08.09.2022 р. і на момент подання цієї позовної заяви дитина є вихованкою КЗ «Харківський обласний ЦСПРД».

За наслідками розгляду вказаних документів, 14.02.2022 р. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка перебуває у складних життєвих обставинах на облік ССДС у зв`язку із ухиленням матері від виконання батьківських обов`язків.

З метою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 184 КУпАП (Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей), остання була запрошена до ССДС з метою складення поліцейським офіцером громади Пісочинської селищної ради протоколу про адміністративне правопорушення. Однак, коли прибула ОСОБА_1 у неї не було оригіналів документів, що посвідчують особу, окрім копії паспорту громадянина України, що унеможливило складення вище вказаного протоколу. Відповідачка не надала ССДС жодного документу, який би міг підтвердити її доходи, право користування або право власності житлом придатним для проживання доньки, а також інші докази, які стосуються можливості утримувати та виховувати дитину. За увесь час перебування ОСОБА_3 у КЗ «Харківський обласний ЦСПРД» відповідачка не вчинила дій спрямованих на повернення дитини. Неодноразово була запрошена до служби у справах дітей та сім`ї Пісочинської селищної ради, але не з`явилась. В черговий раз змінила номер телефону та на даний час зв`язок із матір`ю дитини відсутній.

Згідно з частиною третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, свої Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно з пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

За змістом частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України).

Основні підстави для відібрання дитини зазначені у частині першій статті 164 СК України.

Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у вищенаведеній частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.

Згідно висновку про доцільність відібрання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від її матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 без позбавлення батьківських прав № 02-31/1791 від 29.09.2022 року орган опіки та піклування при Пісочинській селищній раді Харківського району Харківської області вважає доцільним відібрання дитини.

Враховуючи викладене є доведеними факти неналежного піклування про малолітню дитину її матір`ю ОСОБА_1 , що створює загрозу для здоров`я дитини, ухилення від виконання матір`ю своїх обов`язків з виховання дитини, ураховуючи непроживання дитини із матір`ю, відсутність заінтересованості матері у фізичному, духовному та моральному розвитку дитини суд вважає позовні вимоги про відібрання дитини у ОСОБА_1 без позбавлення її батьківських прав, такими що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради № 789-X11 від 27 лютого 1991 року, в усіх випадках щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Щодо стягнення аліментів.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У статті 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини (частина четверта статі 170 СК України).

Згідно ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Частиною 1 ст.191 СК України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Враховуючи матеріальне становище відповідачки та її сімейний стан, стан її здоров`я, яка є працездатною, суд вважає, що відповідачка в змозі надавати матеріальну допомогу на утримання дитини у розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України з відповідачки підлягає стягненню на користь держави судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою, за дві позовні вимоги у сумі 4962,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 78-80, 141, 258 – 268, 280-283, 284, 352 ЦПК України, ст.ст. 180-184,191 СК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, як органу опіки та піклування – задовольнити.

Відібрати від матері ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , серія і номер паспорту НОМЕР_1 виданий Липецьким відділом УМВС України в Харківській області 27.12.2005 року, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 ) без позбавлення її батьківських - неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та передати під піклування органу опіки та піклування в особі Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, для її подальшого влаштування.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , серія і номер паспорту НОМЕР_1 виданий Липецьким відділом УМВС України в Харківській області 27.12.2005 року, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 ) аліменти у розмірі Ѕ частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до встановлення законного представника на користь органу опіки та піклування в особі Пісочинської селищної ради, ідентифікаційний код - 04396727.

Стягнення аліментів проводити починаючи з дати подачі позову до суду, а саме з 09.08.2022 року.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , серія і номер паспорту НОМЕР_1 виданий Липецьким відділом УМВС України в Харківській області 27.12.2005 року, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь держави судовий збір в розмірі 4962,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його проголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя: А.Г. Потетій