Постанова № 10667618, 25.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2010 року <Час проголошення >№ 2а-1991/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді ПащенкаК.С. при секретарі судового засідання Нижному А.В., розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Автопартс»

доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №0005922302/0 від 14.09.2009, №0005922302/1 від 25.11.2009, №0005922302/2 від 09.02.2010, прийняті ДПІ у Шевченківському районі міста Києва.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25.06.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 30.06.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

31.08.2009 за результатами позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Автопартс»ДПІ у Шевченківському районі міста Києва було складено Акт № 1581/23-2/34184200 (далі Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення пп.пп. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 п. 7.2, пп.7.4.1 п. 7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість на підставі податкових накладних на загальну суму 1600098 грн., виписаних в попередніх податкових періодах.

14.09.2009 на підставі Акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення №0005922302/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1311710грн., в тому числі штрафні санкції 343438грн.

В подальшому, за результатами оскарження зазначеного повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі міста Києва, ДПА у м. Києві були прийняті рішення, якими скарги позивача були залишені без задоволення, у звязку з чим ДПІ у Шевченківському районі міста Києва були винесені податкові повідомлення-рішення №0005922302/1 від 25.11.2009, №0005922302/2 від 09.02.2010.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до змісту пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

З аналізу пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в контексті пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" видно, що у випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані. Аналогічна правова позиція викладена у листах Державної податкової адміністрації України №15316/7/15-2417 від 11.08.2004, №26268/7/16-1117 від 30.12.2005, № 8816/7/25-0017 від 28.04.2007 та ін.

Як видно з матеріалів справи, ТОВ «Фокстрот-Авто»(номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ 100018946), ТОВ «Мотоекспрес»(номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ 100017713), ТОВ «Автосаміт ЛТД»(номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ 38840091), ТОВ «Промтех-Сервіс»(номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ 39123157), ТОВ «Ажіо Тат»(номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ 100103699), ТОВ «Струмендсофт»(номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ 100097596), ТОВ«Світ-Авто»(номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ 100017695) у 2007-2009 роках було виписано позивачу податкові накладні на підставі відповідних договорів, актів здачі-приймання робіт та послуг, які були отримані позивачем у березні, травні та червні 2009 року, що підтверджується відповідними реєстрами отриманих податкових накладних ТОВ «Автопартс»за березень, травень та червень 2009 року, які велись позивачем відповідно до пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість", а тому суд приходить до висновку про правомірність включення позивачем сум податку на додану вартість, вказаних у зазначених податкових накладних, до податкового кредиту за березень, травень та червень 2009 року відповідно (тобто за той звітний період, в якому було отримано податкову накладну).

Крім того, судом враховується порушення ДПІ у Шевченківському районі міста Києва вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 11, 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»під час проведення невиїзної позапланової перевірки, оскільки проведення такого роду перевірок не передбачено чинним законодавством.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Водночас, з аналізу п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України видно, що вимога про визнання нечинним рішення може стосуватися лише нормативно-правового акта, а вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) індивідуального акта (рішення) виключає вимогу про скасування цього ж акта, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають. Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

За таких умов суд, вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопартс»задовольнити повністю.

2.Скасувати податкові повідомлення-рішення №0005922302/0 від 14.09.2009, №0005922302/1 від 25.11.2009, №0005922302/2 від 09.02.2010, прийняті Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопартс»(04112, м. Київ, вул. Сімї Хохлових, 8) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяК.С. Пащенко