Постанова № 10667608, 23.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 червня 2010 року <Час проголошення >№ 2а-10446/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді ПащенкаК.С. при секретарі судового засідання Нижному А.В., розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ будівельних технологій»

доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

проскасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати нечинним в повному обсязі рішення ДПІ у Дніпровському районі міста Києва про анулювання реєстрації ТОВ «Світ будівельних технологій»як платника податку на додану вартість, складеного у формі акта за №385/29-139 від 17.07.2009, а також зобовязати відповідача внести до Реєстру платників податку на додану вартість запис про відміну анулювання реєстрації позивача з 17.07.2009 як платника ПДВ на підставі рішення суду.

23.06.2010 позивач звернувся до суду з клопотанням про уточнення позовних вимог, з урахуванням чого просить суд скасувати в повному обсязі рішення ДПІ у Дніпровському районі міста Києва про анулювання реєстрації ТОВ «Світ будівельних технологій»як платника податку на додану вартість, складеного у формі акта №385/29-139 від 17.07.2009; зобовязати відповідача поновити реєстрацію платника податку на додану вартість за свідоцтвом №35614222 від 10.11.2003 на період з 17.07.2009 до 03.09.2009; а також визнати свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість №100243009 від 03.09.2009, виданого позивачу таким, яке видане у звязку з перереєстрацією замість свідоцтва №35614222 від 10.11.2003.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 23.06.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 29.06.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

10.11.2003 ТОВ «Світ будівельних технологій»було зареєстроване як платник податку на додану вартість (свідоцтво № 35614222 від 10.11.2003).

Актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №385/29-139 17.07.2009 було анульовано реєстрацію ТОВ«Світ будівельних технологій»в якості платника податку на додану вартість (далі Акт №385/29-139) внаслідок того, що позивачем були виписані податкові накладні, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобовязання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену пп. 2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість».

03.09.2009 ТОВ «Світ будівельних технологій»повторно було зареєстроване як платник податку на додану вартість (свідоцтво №100243009 від 03.09.2009).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до абз. 2 п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України № 757-р від 01.07.2009 «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, у разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість", реєстрація платників податку на додану вартість анулюється.

Водночас, виключний перелік підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість міститься у абз. 1 п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», яким передбачено, що реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо: а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом; б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання); в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин; г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону; ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Враховуючи, що у абз. 2 п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України № 757-р від 01.07.2009 «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)»встановлюється додаткова підстава для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, яка не передбачена абз. 1 п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», суд приходить до висновку, що положення абз. 2 п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України №757-р від 01.07.2009 «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)»про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість у разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість", суперечить абз. 1 п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, зважаючи на невідповідність абз. 2 п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України №757-р від 01.07.2009 «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)» положенням абз. 1 п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", а також враховуючи пп. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України, відповідно до якого у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків, суд приходить до висновку що абз. 2 п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України №757-р від 01.07.2009 Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)»не підлягає застосуванню.

Також судом враховується, що п. 2 розпорядження Кабінету Міністрів України №757-р від 01.07.2009 був скасований розпорядженням Кабінету Міністрів України №1120-від 09.09.2009, а лист Державної податкової адміністрації України «Про застосування окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" з урахуванням вимог розпорядження Уряду від 01.07.2009 р. № 757-р» №14927/7/16-1517 від 15.07.2009 був відкликаний листом Державної податкової адміністрації України № 20400/7/16-1517 від 21.09.2009.

Крім того, з Акту №385/29-139 видно, що в якості доказу того, що у липні 2008 року позивачем були виписані податкові накладні, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобовязання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену пп. 2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість», було вказано лише акт про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість №180-15/32592505 від 17.07.2009.

Водночас, висновки зазначеного акту №180-15/32592505 від 17.07.2009 спростовуються актом планової виїзної перевірки ТОВ«Світ будівельних технологій»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008, у якому відсутні будь-які вказівки на порушення позивачем податкового законодавства та, відповідно, заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість за липень 2008 року. Інших належних та допустимих доказів виписування позивачем у липні 2008 року податкових накладних, згідно з якими було не задекларовано (не сплачено) податкові зобовязання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену пп. 2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість», суду не надано.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного рішення про анулювання реєстрації ТОВ«Світ будівельних технологій» в якості платника податку на додану вартість.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

З огляду на викладене, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ будівельних технологій»задовольнити повністю.

2.Скасувати в повному обсязі рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ будівельних технологій»як платника податку на додану вартість, складеного у формі акта №385/29-139 від 17.07.2009.

3.Зобовязати Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі міста Києва поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ будівельних технологій»як платника податку на додану вартість за свідоцтвом №35614222 від 10.11.2003 на період з 17.07.2009 до 03.09.2009.

4.Визнати свідоцтво про реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ будівельних технологій»як платника податку на додану вартість №100243009 від 03.09.2009 таким, що видане у звязку з перереєстрацією замість свідоцтва №35614222 від 10.11.2003.

5.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ будівельних технологій»(02100, м. Київ, бульв. Праці, 7, кв. 51; ідентифікаційний номер 32592505) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяК.С. Пащенко