Рішення № 106675736, 06.10.2022, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/22498/21-Е

Провадження № 2/522/168/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2022 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Суворової О.В.

за участі секретаря судового засідання – Довгань Ж.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 нараховану суму на підставі статті 625 ЦК України за кредитним договором № 014/0027/74/58281 від 29.06.2006 року в розмірі 4 153 853 (чотири мільйони сто п`ятдесят три тисячі вісімсот п`ятдесят три) гривень 76 копійок, а саме: заборгованість за процентами в розмірі 3% річних - у сумі 552 207,00 гривень, інфляційні втрати - в сумі 3 601 646,76 гривень.

При цьому позивач посилається на те, що 26.12.2019 року між Акціонерним Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрфінанс Груп» та ОСОБА_1 було укладено Договір відступлення права вимоги, відповідно до якого право вимоги ТОВ «Факторингова компанія «Укрфінанс Груп» до ОСОБА_2 за Кредитним договором № 014/0027/74/58281 від 29.06.2006 року щодо погашення заборгованості по кредиту, процентів, тощо, перейшло до ОСОБА_1 . Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2011 року по справі № 2/1522/8414/11 стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 014/0027/74/58281 від 29.06.2006 року у розмірі 1 808 483 (один мільйон вісімсот вісім тисяч чотириста вісімдесят три грн.) 64коп. Станом на дату 22.11.2021 р. рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2011 по справі № 2/1522/8414/11 досі не виконане, а тому ОСОБА_1 вважає, що за період прострочення виконання рішення суду стягувач на підставі ст. 625 ЦК України, має право стягнути з боржника 3 % річних та інфляційні витрати.

Ухвалою суду від 08.12.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

16.12.2021 року на електронну пошту суду представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Галайчук Г.С. подала заяву про усунення недоліків, яка передана судді 17.12.2021 року.

Ухвалою суду від 21.12.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Галайчук Г.С. про звільнення від сплати судового збору та залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

13.01.2022 року на електронну пошту суду представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Галайчук Г.С. подала заяву про усунення недоліків, яка передана судді 14.01.2022 року.

Ухвалою суду від 17.01.2022 року суд відстрочив ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 11350,00 грн. до ухвалення судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою суду від 18.01.2022 року відкрито провадження по справі в загальному порядку та призначено на 08.02.2022 року. Ухвалою суду від 08.12.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

16.12.2021 року на електронну пошту суду представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Галайчук Г.С. подала заяву про усунення недоліків, яка передана судді 17.12.2021 року.

Ухвалою суду від 21.12.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Галайчук Г.С. про звільнення від сплати судового збору та залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

13.01.2022 року на електронну пошту суду представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Галайчук Г.С. подала заяву про усунення недоліків, яка передана судді 14.01.2022 року.

Ухвалою суду від 17.01.2022 року суд відстрочив ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 11350,00 грн. до ухвалення судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою суду від 18.01.2022 року відкрито провадження по справі в загальному порядку та призначено на 08.02.2022 року.

Ухвалою суду від 21.09.2022 року закрито підготовче засідання по цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на «06» жовтня 2022 року .

В судове засідання 06.10.2022 року представник позивача не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, якою позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити позов, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату та час судового засідання повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзиву на позов до суду не надала, однак повідомлена належним чином та своєчасно, про що наявні поштові повідомлення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», «за закінченням терміну зберігання», а від кур`єрської доставки взагалі відмовилась від отримання (а.с.82,87)

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

У відповідності до ст. 268 ЦПК України, датою складання даного судового рішення є 06.10.2022 року.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.06.2006 р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 014/0027/74/58281, предметом якого було надання споживчого кредиту у вигляді не відновлюваної кредитної лінії з лімітом 150 000 дол. США терміном з 29.06.2006 року по 29.06.2020 року.

В подальшому Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» відступило своє право вимоги за вищевказаним кредитним договором Акціонерному товариству «Оксі Банк», на підставі договору відступлення права вимоги від 19.12.2019 року. АТ «Оксі Банк» того ж дня відступив право вимоги за вищевказаним кредитним договором Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрфінанс Груп», також на підставі договору відступлення права вимоги. 26.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрфінанс Груп» та ОСОБА_1 укладено Договір відступлення права вимоги, відповідно до якого право вимоги ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» за Кредитним договором № 014/0027/74/58281 від 29.06.2006 року перейшло до ОСОБА_1 .

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2011 року по справі № 2/1522/8414/11 стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/0027/74/58281 від 29.06.2006 року у розмірі 1 808 483 (один мільйон вісімсот вісім тисяч чотириста вісімдесят три грн.) 64коп.

У провадженні Другого Приморського ВДВС м. Одеси перебувало виконавче провадження ВП №47710051, яке постановою від 21.10.2019 року було закінчено, а виконавчий лист повернуто стягувачеві.

05.11.2019 року постановою приватного виконавця вдруге відкрито виконавче провадження ВП № 60500214 по примусовому виконанню цього виконавчого листа, яке на теперішній час перебуває у провадженні приватного виконавця Велькова О.В.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21.02.2020 року по справі № 2/1522/8414/11, залишеною без змін Постановою Одеського апеляційного суду від 24.09.2020 року замінено сторону виконавчого провадження ВП №60500214 по примусовому виконанню виконавчого листа №2-8414/11, виданого 06.03.2012 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з відповідача ОСОБА_2 , на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/0027/74/58281 від 29.06.2006 року у розмірі 1 808 483 (один мільйон вісімсот вісім тисяч чотириста вісімдесят три грн.) 64 коп., суми державного мита у розмірі 1700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 гривень, стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника фізичну особу ОСОБА_1 .

Станом на дату 22.11.2021 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2011 року по справі № 2/1522/8414/11 досі не виконане.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), (п.54), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у кредитному договорі може бути передбачено сплату процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Такі проценти може бути стягнуто кредитодавцем і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 р. по справі № 127/15672/16, зазначено:

« Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14?10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).»

Отже суд приходить до висновку, що оскільки відповідач не виконував рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2011 року по справі № 2/1522/8414/11, за період прострочення виконання рішення суду Позивач, на підставі ст. 625 ЦК України, має право на стягнення з боржника інфляційних витрат в сумі 3 601 646,76 (три мільйони шістсот одна тисяча шістсот сорок шість) гривень 76 коп. та 3 % річних, сума яких до моменту звернення із позовною заявою становить 552 207,00 (п`ятсот п`ятдесят дві тисячі двісті сім) гривень.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до змісту ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Судом встановлено, що ухвалою суду від 17.01.2022 року суд відстрочив ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 11350,00 грн. до ухвалення судового рішення у справі за її позовом. У зв`язку із задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача суму судового збору у розмірі 11 350,00 грн.

Після всебічного, повного дослідження, оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку, щодо необхідності задоволення позовних вимог, вважає їх обґрунтованими і доведеними, а також такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. ст.ст.259, 263-265,269 ЦПК України, ст. ст. 509, 525, 526, 610, 611, 625 ЦК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) борг за кредитним договором № 014/0027/74/58281 від 29.06.2006 року в розмірі 4 153 853 (чотири мільйони сто п`ятдесят три тисячі вісімсот п`ятдесят три) гривень 76 копійок, а саме: заборгованість за процентами в розмірі 3% річних - у сумі 552 207,00 гривень, інфляційні втрати - в сумі 3 601 646,76 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь держави суму судового збору в розмірі 11 350,00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду виготовлений 06.10.2022 року.

Суддя О.В.Суворова