Рішення № 106675207, 27.09.2022, Яремчанський міський суд

Справа № 354/364/22

Провадження по справі № 2/354/335/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2022 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

в складі:

головуючої судді Ваврійчук Т.Л.

за участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста,-

В С Т А Н О В И В:

Виконавчий комітет Яремчанської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати пайової участі замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Яремче у розмірі 411002,02 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що відповідно до ст.. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Положення про пайову участь замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Яремче, затвердженого рішенням Яремчанської міської ради №225-13/2012 від 16 серпня 2012 року замовники будівництва залучаються до пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста на підставі укладених із виконавчим комітетом договорів про пайову участь. 18 листопада 2015 року між сторонами у справі був укладений договір №01-19/66 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста відповідно до умов якого відповідач, який здійснював будівництво житлового будинку готельного типу повинен був сплатити пайовий внесок у розмірі 560457,53 грн., а саме перший внесок у розмірі 20%, що складає 112091,51 грн.- протягом першого місяця з дня підписання угоди, а залишок у розмірі 448336,02 грн.-у строк до 31 грудня 2016 року рівними платежами щомісяця. Станом на 31 грудня 2016 року відповідач сплатив за вказаним договором кошти у розмірі 149455,51 грн., заборгованість за договором становить 411002,02 грн. Проведеною Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області у період з 25 серпня 2021 року по 24 вересня 2021 року ревізією міського бюджету міста Яремче встановлено, що виконавчим комітетом міської ради не вживалися заходи зі стягнення заборгованості по сплаті пайової участі, що призвело до втрати доходів міського бюджету та вимогою про усунення порушень виявлених ревізією від 13.10.2021 року №130920-13/3378-2021 зобов`язано виконавчий комітет забезпечити надходження до міського бюджету пайових внесків, які не сплачені змовниками згідно укладених договорів. Із урахуванням наведеного просять позов задовольнити у повному обсязі, стягнути з відповідача заборгованість за договором про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста № №01-19/66 від 18.11.2015 року у розмірі 411002,02 грн. та 6165,03 грн. сплаченого судового збору.

Ухвалою суду від 28 лютого 2022 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

05 травня 2022 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що згідно п.3.1 попереднього договору №01-19/66 від 18 листопада 2015 року попередній розмір пайового внеску складав 560457,53 грн. Пунктом 3.3 договору передбачено, що розрахунок остаточного розміру пайового внеску здійснюється відповідно до остаточного договору, який оформляється після затвердження архітектурно-технічного паспорту та загальної вартості будівництва. Сума остаточного розміру пайової участі договором не встановлена, у п.3.5 договору зазначено, що замовник сплачує пайову участь відповідно до затвердженого графіку, однак даний пункт договору застосовується у разі укладення основного чи остаточного договору. Таким чином, сплата пайового внеску згідно з графіком можлива після встановлення остаточного розміру пайової участі та затвердження графіку сплат в остаточному договорі, який укладений між сторонами у справі не був. З умов договору випливає, що він породжує лише один безпосередній обов`язок, а саме-сплату 20% попереднього розміру пайової участі у розмірі 112091,51 грн. протягом першого місяця з дня підписання договору, що ним було виконано у повному обсязі. В подальшому у нього була домовленість з представниками органу місцевого самоврядування про фінансування в рахунок пайової участі робіт з влаштування водопроводів та водовідведення, а також ремонту частини дороги в м. Яремче. Так ним було укладено договори підряду з філією «Богородчанське ДЕД» ДП «Івано-Франківський облавтодор» щодо влаштування під`їзної дороги по АДРЕСА_1 за що сплачено кошти у сумі 121773,00 грн., договори підряду з ПП «Роса-ІФ» на роботи з влаштування каналізаційних труб вартістю 90723,60 грн. та на прокладення водопроводу вартістю 42879,60 грн. Заява про зарахування вказаних коштів в рахунок пайової участі була подана позивачу разом з відповідними підтверджуючими документами для зарахування їх до сплаченого пайового внеску. Однак позивачем дане питання було проігнороване та не укладено договір про оплату пайового внеску. 12 січня 2016 року була затверджена Декларація про введення збудованого ним об`єкту в експлуатацію, а рішенням виконавчого комітету №9 від 26 січня 2016 року вказаному об`єкту присвоєно поштову адресу, а 21 квітня 2016 року за ним зареєстроване право власності на нерухоме майно-кімнату № НОМЕР_1 . Міська рада звернулась до нього із пропозицією укласти основний договір листом від 04 жовтня 2017 року, однак укладення договору було неможливим з огляду на положення ч.9 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відповідно до якої договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Отже, з моменту введення об`єкта будівництва в експлуатацію він втратив статус замовника та не міг укласти остаточного договору про пайову участь. Таким чином, між ним та позивачем був укладений лише попередній договір про пайову участь, який не зобов`язував його сплачувати суму, що була розрахована на основі попереднього договору. Наведене свідчить про те, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту, оскільки зобов`язання з приводу сплати грошових коштів за договором не виникло, на розвиток інфраструктури міста ним понесено витрати, які фактично мають бути зарахованими в рахунок сплати пайової участі. Окрім цього, зазначив, що позивачем пропущено строк на звернення до суду за захистом порушених прав.

Одночасно із поданням відзиву відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності в обгрунтування якої зазначено, що на спірні правовідносини поширюється загальний строк позовної давності тривалістю три роки, сплив якої є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Зважаючи на те, що він повинен був здійснити виплату пайового внеску за попереднім договором в повному обсязі до 31 грудня 2016 року включно, строк позовної давності минув 01 січня 2020 року, а враховуючи те, що збудований ним об`єкт було введено в експлуатацію 12 січня 2016 року, строк на стягнення недоплаченого пайового внеску сплив 13 січня 2019 року. З адресованих йому листів виконавчого комітету Яремчанської міської ради від 06 грудня 2016 року та 22 серпня 2017 року, а також з листа виконкому, адресованого першому заступнику керівника Надвірнянської місцевої прокуратури від 29 січня 2018 року вбачається, що позивачу було відомо про наявну заборгованість зі сплати пайової участі та порушення його прав і останнім вживалися заходи щодо її погашення у позасудовому порядку. Про пропущення позивачем строку позовної давності також зазначає Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області у своїй вимозі від 13.10.2021 року за вих. №130920-13/3378-2021. Із листа від 04 жовтня 2017 року №335/01-63/24 вбачається, що позивач вживав заходів до укладення основного договору про пайову участь, однак про погашення заборгованості за вже укладеним договором не заявляв.

05 травня 2022 року, 09 травня 2022 року, 06 червня 2022 року судом постановлено ухвалу про участь представника відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 09 травня 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з мотивів, наведених у позові. Вказала, що 18 листопада 2015 року між сторонами у справі за заявою ОСОБА_3 був укладений договір №01-19/66 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста. Сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, визначено розмір пайового внеску, графік внесення платежів, терміни виконання зобов`язання та обсяг відповідальності. Розмір пайового внеску був встановлений на підставі кошторисної вартості будівництва і відповідач зобов`язався внести перший платіж у розмірі 20% та сплатити решту пайового внеску рівними платежами щомісяця до кінця бюджетного року, але не пізніше ніж до моменту прийняття будівництва в експлуатацію, тобто до 31 грудня 2016 року, однак ОСОБА_3 сплатив лише 20% вартості пайового внеску, із клопотанням про зменшення узгодженого розміру внеску не звертався. Внаслідок невиконання умов договору про пайову участь позивачу спричинено матеріальні збитки у розмірі 411002,02 грн. Вказала, що зазначений договір не є попереднім договором, із його змісту не вбачається обов"язку укласти в подальшому основний договір, при укладенні даного договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, замовник сам надав кошторис будівництва відповідно до якого був визначений розмір пайового внеску, вказаний договір був підписаний сторонами та завірений печаткою виконкому. Відповідач розуміє зміст правовідносин, які виникли між сторонами, доказів щодо наявності підстав для зменшення пайового внеску не надав. Також вказала, що при визначенні розміру пайового внеску використовується опосередкована вартість будівництва, діючим законодавством не передбачено обов`язку замовника виготовляти чи надавати кошторисну вартість будівництва. Щодо пропуску позовної давності зазначила, що на момент укладення договору вона не працювала у виконавчому комітеті Яремчанської міської ради, а дізналась про цей договір та наявний борг після ознайомлення із актом перевірки за результатами проведеної Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області ревізії міського бюджету, а тому строк звернення до суду пропущений позивачем із поважних причин.

Представник відповідача адвокат Щадей Н.В. у судовому засіданні позов не визнала та просила у його задоволенні відмовити з мотивів, наведених у відзиві. Вказала, що між сторонами був укладений попередній договір. У п.3.1 договору вказано, що розрахунок попереднього розміру пайового внеску здійснюється відповідно до додатку №1 до договору. Вказаний у додатку №1 розмір пайового внеску сформований на основі опосередкованої вартості житла на території Івано-Франківської області без урахування ПДВ, а остаточний розрахунок відповідно до п.3.3 договору мав здійснюватись відповідно до умов остаточного договору після затвердження архітектурно-технічного паспорту та визначення загальної вартості будівництва. У п.3.2 вказано, що замовник будівництва сплачує 20% попереднього розміру пайового внеску, що відповідачем було виконано. У п.3.5 договору, де повинен бути зазначений розмір пайової участі міститься прочерк. Таким чином зі змісту п.п.3.1,3.2,3.3,3.5 договору слідує, що остаточний розрахунок розміру пайового внеску не здійснювався і обов"язку сплатити його у відповідача не виникло. У своєму листі від 04.10.2017 року позивач зазначив, що 18 листопада 2015 року був укладений попередній договір і просила відповідача прибути для укладення основного договору в строк до 31 жовтня 2017 року. Остаточний договір мав бути укладений між сторонами до моменту введення об`єкту будівництва в експлуатацію. Наприкінці 2015 року відповідач звернувся у міську раду, надав кошторис і розрахункові документи, які підтверджували здійснені ним затрати на покращення інфраструктури міста, але міська рада не прийняла відповідне рішення та не визначила остаточний розмір пайового внеску. Згідно долученого витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єкт будівництва був введений в експлуатацію у січні 2016 року, поштова адреса присвоєна 26 січня 2016 року, а право власності на кімнату № НОМЕР_1 у будинку зареєстроване за відповідачем 26 квітня 2016 року. Відповідно до вимог ч.9 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у замовника будівництва виникає обов`язок сплатити кошти пайової участі у розвитку інраструктури насаленого пункту до моменту введення об`єкта в експлуатацію. На момент пред`явлення вимоги будинок був зданий в експлуатацію і відповідач втратив статус замовника. З позовом про спонукання до укладення договору позивач до суду не звертався. При цьому позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки той факт, що ревізія бюджету була проведена у 2021 році не свідчить про те, що позивач не знав чи не міг знати про наявність боргу за вказаним попереднім договором, що підтверджується долученими до справи листами, які направлялись відповідачу.

Заслухавши пояснення учасників справи та їх представників, свідків, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 16 серпня 2012 року, відповідно до Закону України від 07 липня 2011 року № 3614-VI «Про внесення до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України», на підставі Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та з метою впорядкування зарахування та використання пайової участі замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, рішенням Яремчанської міської ради Івано-Франківської області № 225-13/2012 затверджено Положення про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

Згідно з п. 1.2 Положення, замовники будівництва залучаються до пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста виключно на підставі укладених з виконавчим комітетом та фінансовим управлінням договорів про пайову участь.

Пунктом 3.1 Положення передбачено, що воно поширюється на всіх замовників, які закінчили будівництво(до вводу в експлуатацію, будують чи мають намір щодо забудови земельних ділянок(реконструкції з добудовою та надбудовою). Замовник зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, крім випадків, передбачених пунктами 5.8, 5.9 Положення.

Відповідно до п.4.1 Положення розрахунок розміру пайових внесків в кожному конкретному випадку здійснюється виконавцем.

Відповідно до п. 4.3 Положення, в залежності від етапу укладення договору розрахунок пайового внеску може бути: а) попередній - при отриманні технічних умов на приєднання об`єкта будівництва до централізованих систем водопостачання та водовідведення; б) остаточний - при введенні об`єкта в експлуатацію (за умови, якщо був зроблений попередній розрахунок); в) єдиний - при введенні об`єкта в експлуатацію.

Пунктом 5.1 Положення передбачено, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовнимком до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до міського бюджету м. Яремче коштів для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування(відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, а у разі її відсутності застосовується загальна вартість об`єкта, що визначається множенням показника опосередкованої вартості спорудження 1 м.кв. площі (без урахування ЦЦВ), що діє на момент складання проекту договору на загальну площу об`єкта, та доведена Мінрегіонбудом-п.п.5.2,5.3 Положення.

В пунктах 6.2, 6.4 Положення визначено, що договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста укладається між виконавчим комітетом міської ради в особі міського голови та замовником будівництва, який скріплюється печатками обох сторін. Істотними умовами договору є: - розмір пайової участі; - термін і графік сплати коштів пайової участі; - відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок розміру пайового внеску.

18 листопада 2015 року виконавчий комітет Яремчанської міської ради та ОСОБА_1 (замовник) уклали договір про пайову участь замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста № 01-19/66, відповідно до п. 1.1 якого, замовник, що здійснює будівництво житлового будинку готельного типу, в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Яремче.

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 договору замовник зобов`язався сплатити пайовий внесок у розмірі та у терміни, визначені договором, а виконком зобов`язався використати кошти, отримані від замовника, на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

У пункті 3.1 договору сторони визначили, що розрахунок розміру (попереднього розміру) пайового внеску здійснюється відповідно до додатку 1 до договору. Попередній розмір пайового внеску складає 560457,53 грн.

Згідно з пунктами 3.2-3.5 договору, замовник сплачує 20 % попереднього розміру пайового внеску в сумі 112091,51 грн. впродовж першого місяця з дня підписання угоди. Розрахунок остаточного розміру пайового внеску здійснюється відповідно до остаточного договору, який оформляється після затвердження в установленому порядку архітектурно-технічного паспорту та загальної вартості будівництва. Суму остаточного розміру пайової участі замовник сплачує до визначеної угодою дати, але до прийняття об`єкта в експлуатацію в цілому. Замовник сплачує пайову участь відповідно до затвердженого графіку сплати.

За змістом п. 4.1 договору, договір набуває чинності з моменту його реєстрації і діє до моменту повного виконання умов договору.

Додатком №1 до договору визначено розмір пайового внеску за будівництво житлового будинку готельного типу по АДРЕСА_2 загальною площею 2520,8 кв.м., у розмірі 560457,53 грн., що складає 4% від вартості будівництва об`єкта містобудування, визначеної із урахуванням опосередкованої вартості спорудження житла на території Івано-Франківської області станом на 01 липня 2015 року у розмірі 5558,33 грн.

Також Додатком №1 до договору сторонами погоджено графік сплати пайових внесків, а саме: - перший внесок становить 20 % від суми сплати-112091,51 грн., залишок-448366,02 грн. сплачується до 31 грудня 2016 року рівними платежами щомісяця.

Згідно з інформацією про сплату коштів пайової участі замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Яремче станом на 31 грудня 2016 року ОСОБА_1 сплачено за договором №01-19/66 від 18 листопада 2015 року кошти у сумі 149455,51 грн., заборгованість по сплаті пайового внеску станом на 30 вересня 2021 року складає 411002,02 грн.

Рішенням виконавчого комітету Яремчанської міської ради №9 від 26 січня 2016 року «Про надання дозволу на присвоєння поштових адрес» новозбудованому будинку готельного типу ОСОБА_1 , що знаходиться по АДРЕСА_2 .

17 березня 2016 року позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих. №104/07-58/24 про погашення у строк до кінця місяця заборгованості зі сплати пайових внесків за договором №01-19/66 від 18 листопада 2015 року, яка утворилася за період лютий-березень 2016 року.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26 квітня 2016 року №58204769, за відповідачем 21 квітня 2016 року зареєстровано право власності на кімнату АДРЕСА_3 . Підставою для реєстрації права власності стала Декларація про готовність вказаного об`єкта до експлуатації серії ІФ №1243160120, видана Управлінням ДАБІ в Івано-Франківській області 12 січня 2016 року та рішення Яремчанської міської ради №9 від 26 січня 2016 року «Про надання дозволу на присвоєння поштових адрес».

06 грудня 2016 року позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою за вих. №403/07-58/18 про погашення в строк до 31 грудня 2016 року заборгованості в сумі 411002,02 грн., що виникла на підставі укладеного між сторонами договору №01-19/66 від 18 листопада 2015 року.

22 серпня 2017 року позивач в черговий раз направив на адресу відповідача вимогу за вих. № 270/01-63/24 про погашення заборгованості за договором №01-19/66 від 18 листопада 2015 року у строк до 10 вересня 2017 року.

Однак, зазначені вимоги були залишені ОСОБА_1 без виконання.

04 жовтня 2017 року позивач направив на адресу відповідача листа за вих. №335/01-63/24, в якому просив прибути до 31 жовтня 2017 року для укладання остаточного договору.

З листа виконавчого комітету Яремчанської міської ради за вих. №31/01-40/12 від 29 січня 2018 року, адресованого першому заступнику керівника Надвірнянської місцевої прокуратури вбачається, що у 2017 року прокуратуру було повідомлено та передано всі матеріали, що стосувалися відповідача, який відповідно до договору від 18 листопада 2015 року «Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста» не сплатив відповідні кошти. Проте міськвиконкому не був повідомлений про вжиті заходи представницького характеру.

13 жовтня 2021 року Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області направлено міському голові міста Яремче вимогу про усунення порушень, виявлених в ході проведеної у період з 25 серпня по 24 вересня 2021 року ревізії міського бюджету міста Яремче, окремих питань фінансово-господарської діяльності виконавчого комітету міської ради. Зокрема зазначено, що на порушення п.2 ст.224 ГК України не вжито заходів претензійно-позовного характеру щодо своєчасного стягнення заборгованості по сплаті пайового внеску у розвиток інфраструктури міста, що призвело до пропущення терміну позовної давності зі стягнення заборгованості в сумі 538252,92 грн. за 2 договорами, укладеними виконавчим комітетом з замовниками будівництва у 2015 році(термін сплати яких минув 31 грудня 2016 року).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»(тут і надалі- в редакції, що була чинною на момент укладення договору про пайову участь) визначено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

В силу вимог ч.2 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (ч. 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Відповідно до ч.5 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Дослідженими судом доказами підтверджується, що 18 листопада 2015 року між сторонами був укладений договір про пайову участь замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста №01-19/66.

У додатку №1 до вказаного договору про сторони погодили графік сплати пайових внесків, згідно із яким, до 31 грудня 2016 року відповідач мав здійснити сплату пайового внеску на загальну суму 560457,53 грн.

Відповідачем частково було сплачено за цим договором кошти у сумі 112091,51 грн. Проте, своїх зобов`язань зі сплати залишку пайового внеску у строк 31 грудня 2016 року відповідач не виконав, у зв`язку з чим, заборгованість відповідача зі сплати пайового внеску становить 448366,02 грн.

Щодо тверджень представника відповідача, що укладений між сторонами договір, згідно з п. 4.3 Положення про пайову участь замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, є попереднім договором суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

У пункті 4.3 Положення сторони визначили види розрахунків розміру пайового внеску, які залежать від етапу укладення Договору.

Згідно з п.6.4 Положення, істотними умовами договору є: розмір пайової участі; строк (графік) сплати пайової участі; відповідальність сторін.

Отже, ані з визначення попереднього договору, ані з п.4.3 Положення не вбачається, що укладений між сторонами договір про пайову участь замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 18 листопада 2015 р. № 01-19/66 є попереднім договором, оскільки його положення не врегульовують відносини між сторонами з приводу майбутнього обов`язку укласти основний договір впродовж певного строку, а навпаки, вказаний договір містить всі істотні умови договору та чіткі зобов`язання сторін, зокрема в питанні розміру пайового внеску та строків його сплати.

Так, в пунктами 3.1, 3.2, 3.4 Договору та додатком № 1 до Договору сторонами визначено розмір пайового внеску, що складає 560457,53 грн. та погоджено графік сплати, а саме: перший внесок становить 20 % від суми сплати – 112091,51 грн. замовник сплачує протягом першого місяця з дня підписання угоди; залишок у розмірі 448366,02 грн. сплачується у строк до 31 грудня 2016 року рівними платежами щомісяця.

Суд звертає увагу, що за змістом ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що між сторонами у справі 18 листопада 2015 року був укладений договір про пайову участь замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста №01-19/66, умови якого ОСОБА_1 виконав частково в частині сплати першого внеску в розмірі 112091,51 грн., а остаточний розмір пайової участі у сумі 448366,02 грн. у строк встановлений договором не сплатив.

Відповідачем подана заява про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статттею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до вимог ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У разі, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст.267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у ст.261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, та про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень ст. 12, 81 ЦПК України. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст. 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин, відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для вчасного звернення позивача із вимогою про захист порушеного права.

Оскільки поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, вирішення цього питання відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, з урахуванням у кожному конкретному випадку фактичних обставин справи і не може бути переоцінене.

Пунктом 3.4 укладеного сторонами договору про пайову участь замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста №01-19/66 від 18 листопада 2015 року передбачено, що замовник сплачує суму остаточного розміру пайової участі до визначеної угодою дати(31 грудня 2016 року), але до прийняття об`єкта в експлуатацію в цілому.

Матеріалами справи підтверджується, що декларація про готовність до експлуатації збудованого ОСОБА_1 житлового будинку готельного типу зареєстрована 12 січня 2016 року, а 26 січня 2016 року рішенням виконавчого комітету Яремчанської міської ради №9 новозбудованому об`єкту присвоєно адресний номер, а відтак саме з цієї дати слід обраховувати перебіг позовної давності за заявленою вимогою про стягнення заборгованості за договором про пайову участь, оскільки з моменту прийняття даного рішення позивачу було відомо про завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію та відповідно про невиконання замовником будівництва своїх зобов`язань щодо сплати пайового внеску у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Яремче за договором від 18 листопада 2015 року, які підлягали виконанню у повному обсязі до моменту введення об`єкта в експлуатацію.

За таких обставин, враховуючи те, що вказаний позов надійшов до суду лише 23 лютого 2022 року, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні заявленого позову слід відмовити у зв`язку із пропуском позовної давності.

Позивачем не наведено жодних доказів в обгрунтування поважності причин пропуску строку позовної давності.

Згідно із ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

За таких обставин, суд на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог виконавчого комітету Яремчанської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати пайової участі замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Яремче від 18 листопада 2015 року у розмірі 411002,02 грн. слід відмовити у зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України у зв`язку із відмовою у позові понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 158, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста -відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Виконавчий комітет Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, місцезнаходження: 78501, вул. Свободи, 266 м. Яремче Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 04054286.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2022 року.

Головуючий суддя: Т.Л. Ваврійчук