Рішення № 106675140, 06.10.2022, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/3263/22

Провадження № 2-о/346/173/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді: Валігурської Л.В.

за участю секретаря: Вербіщук О.Д.

заявника: ОСОБА_1

представника заявника: адвоката Атаманюка В.М.

представника заінтересованої особи: Ніколенко М.П.

розглянувши заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Атаманюк Володимир Михайлович, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки,Коломийський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Головне Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу на час його смерті та перебування на його утриманні, -

в с т а н о в и в:

І. Виклад позиції заявника та заінтересованих осіб.

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, якою просить встановити факт постійного проживання з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу, не менше п`яти років до дня смерті останнього – ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також факт перебування на його утриманні.

Заява обґрунтована тим, що заявниця перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 19.11.2011 року. Під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_4 . У подальшому 21.08.2015 року шлюб між ними був розірваний і вони деякий час проживали окремо. Через незначний проміжок часу вони знову почали проживати однією сім`єю за зареєстрованим місцем проживання заявниці АДРЕСА_1 . При цьому місце проживання ОСОБА_3 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 . Однією сім`єю вони проживали до моменту смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 від ушкоджень, отриманих внаслідок бойових дій. Під час спільного проживання як подружжя вели спільне господарство, доглядали за будинком, разом проводили весь час, мали спільний бюджет, були пов`язані спільним побутом, виховували сина, проводили свята у колі рідних та друзів.

Крім того, заявниця стверджує, що повністю перебувала на утриманні ОСОБА_3 , не працювала, оскільки є обмежено працездатною та займалась доглядом за дитиною, натомість чоловік мав постійні заробітки за кордоном. Вказує, що встановлення вказаних фактів пов`язане з оформленням спадкових прав, отримання соціальної допомоги, пенсії по втраті годувальника.

Представником заінтересованої особи ОСОБА_2 подано клопотання про розгляд справи без її участі, у якому вказано про визнання вимог заяви. Також у клопотанні міститься підтвердження обставин щодо спільного проживання заявниці з її сином ОСОБА_3 та перебування на його утриманні. Вказує що жодних спорів між нею та ОСОБА_1 немає.

Заінтересованою особою Головним управлінням пенсійного фонду України в Івано-Франківській (далі – Управління) подано заперечення по справі, у яких Управління, посилаючись на розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 15.08.2015 року, реєстрацію місця проживання заявниці та ОСОБА_3 за різними адресами, а також тривале перебування ОСОБА_3 за кордоном, вважає недоведеним факт спільного проживання вказаних осіб. Також зазначає, що заявницею не доведено доказами факту перебування на утриманні ОСОБА_3 .

При цьому Управління вважає, що обставини, викладені у заяві свідчать про наявність спору про право на отримання пенсії і пільг, і такий спір має вирішуватись в порядку позовного провадження за правилами адміністративного судочинства, оскільки відмова відповідного органу в призначенні пенсії може бути оскаржена заінтересованою особою до суду, в порядку передбаченому КАС України.

У зв`язку з цим просить залишити заяву без розгляду, оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Заінтересованими особами Івано-Франківським обласним територіальним центром комплектування та соціально підтримки та Коломийським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки подані пояснення, у яких вони просять відмовити у в задоволенні заяви повністю. На обґрунтування заяви зазначають, що заявницею не надано доказів на підтвердження ведення спільного господарства з ОСОБА_5 , наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків притаманних подружжю. Крім того, вважають, що оскільки, визначаючи мету встановлення фактів, заявниця посилається на необхідність реалізації права на отримання пенсії по втраті годувальника, отримання соціальної допомоги, а також оформлення спадщини, то в даному випадку наявний спір про право.

Заявниця та її представник в судовому засідання вимоги заяви підтримали просили їх задовольнити. В судовому засіданні представник ОСОБА_2 – ОСОБА_6 , також вимоги заяви підтримала, підтверджуючи обставини, які викладені у заяві ОСОБА_1 . Представники Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціально підтримки та Коломийського територіального центру комплектування та соціальної підтримки в судове засідання не прибули. Заінтересованою особою Головним управлінням пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подано заяву про розгляд справи без участі представника управління.

ІІ. Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18.08.2022 відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Коломийський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Головне Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу на час його смерті та перебування на його утриманні. Витребувано у Першої Коломийської державної нотаріальної контори копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 . Викликано в судове засідання свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Ухвалою суду від 08.09.2022 витребувано у приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Антонюк О.В. копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.

Між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 (дошлюбне прізвище заявниці) 19.11.2011 року укладено шлюб, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00019221608 від 14.12.2017 року. З вказаного Витягу також вбачається, що після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінилось на « ОСОБА_10 », а шлюб був розірваний на підставі рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04.08.2015 року у справі №346/3275/15, яке набрало законної сили 15.08.2015 року.

Під час перебування у зареєстрованому шлюбі у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_11 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Коломия Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області 21.02.2012 року.

ОСОБА_3 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії УБД, виданим 17.12.2015 року Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Коломийським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З лікарського свідоцтва про смерть № 369 від 02.06.2022 року та довідки про причину смерті від тієї ж дати, виданих КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» слідує, що причиною смерті ОСОБА_3 були ушкодження внаслідок бойових дій.

Похованням ОСОБА_3 займалась заявниця, що підтверджується довідкою Нижньовербізької сільської ради від 07.06.2022 року №397.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, зокрема у виді земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1948, що розташована по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2623284801:01:002:0487, що передана у власність ОСОБА_3 рішенням Нижньовербізької сільської ради від 31.05.2021 року №334-Х/2021.

Згідно копії матеріалів спадкової справи №94/2022, заведеної після смерті ОСОБА_3 , із заявою про прийняття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_3 звернулась заявниця ОСОБА_1 . Мати померлого ОСОБА_2 подала заяву від 09.06.2022 року про відмову від спадщини. Інших заяв про прийняття спадщини матеріали спадкової справи не містять.

При цьому з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого державної реєстрації актів цивільного стану по місту Коломия Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області 02.03.2016 року, вбачається, що ОСОБА_12 , який також міг бути спадкоємцем першої черги, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно наявних у спадковій справі довідок Нижньовербізької сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області №№399, 400 від 08.06.2022 року ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав у будинку АДРЕСА_2 .

Проте в подальшому 03.10.2022 року Нижньовербізькою сільською радою видано довідку №619, у якій вказано виключно про місце реєстрації ОСОБА_3 за адресою у с. Нижній Вербіж та без зазначення про його фактичне проживання за вказаною адресою.

При цьому згідно Акту обстеження матеріально побутових умов від 04.10.2022 року, також складеного Нижньовербізькою сільською радою, ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , але за вказаною адресою не проживав.

Натомість згідно довідки №05-10/21 від 05.10.2022 року ОСОБА_3 не менше п`яти років фактично проживав без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Також за вказаною адресою з 21.12.2011 року зареєстроване місце проживання заявниці та з 24.02.2005 року сина заявниці та ОСОБА_3 – ОСОБА_13 . Реєстрація місця проживання заявниці за вказаною адресою також підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 від 20.12.2011 року.

Відповідно до довідки Коломийської міжрайонної МСЕК серії МСЕ №186038 від 02.06.2006 року заявниці ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності безстроково, де також зазначено протипоказання до роботи, пов`язаної з тривалою ходою.

Згідно довідки Пенсійного фонду України від 03.10.2022 року заявниця отримувала доходи у період 2012-2015 роки виключно від управління соціальної політики Коломийської міської ради. Починаючи з 2016 року заявниця доходів не мала.

При цьому згідно трудового контракту від 28.05.2021 року ОСОБА_3 працював водієм тягача у Республіці Польща із заробітною платою 2300 злотих на місяць, що за офіційним курсом НБУ на дату укладення контракту становили 17220,56 грн. З копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_6 також слідує, що ОСОБА_3 протягом 2018-2021 років і до 03.02.2022 року регулярно здійснював виїзди до Польщі та повернення в Україну.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що він є чоловіком рідної сестри ОСОБА_3 , з якою проживає за адресою: АДРЕСА_2 , де був зареєстрований ОСОБА_3 . Після одруження сім`я ОСОБА_10 проживала у АДРЕСА_1 . У 2015 році вони розлучались на декілька місяців, проте з 2016 року знов проживали разом у тому ж будинку. Вони часто зустрічались сім`ями на свята, дружили. Утримував сім`ю ОСОБА_3 , який працював за кордоном. ОСОБА_14 не працювала. Вони з дружиною збирали кошти для будівництва власного будинку. Після одруження за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 не проживав, жодних витрат на утримання вказаного будинку не здійснював.

Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_8 суду пояснив, що він є чоловіком сестри заявниці. Після одруження заявниця з чоловіком завжди проживали разом як сім`я в будинку АДРЕСА_1 . На деякий не тривалий час вони не надовго розходились, коли ОСОБА_3 у 2015 році приймав участь в бойових діях АТО. Проте це був не тривалий період, оскільки після повернення його додому вони продовжили проживати разом як сім`я. Про те що заявниця з чоловіком розривали шлюб йому не відомо. Сім`я свідка з сім`єю ОСОБА_10 часто спілкувались, підтримували дружні стосунки. Як пояснив свідок, він допомагав ОСОБА_3 у працевлаштуванні за кордоном після повернення з АТО. У будинку, де проживала сім`я ОСОБА_10 у м. Коломия вони робили разом ремонт. Також йому відомо, що їх сім`я планувала будувати свій окремий будинок. Сім`ю утримував ОСОБА_3 , який працював водієм за кордоном. ОСОБА_1 не працювала, оскільки була інвалідом з дитинства.

ІV. Оцінка Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК - України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Згідно зі ст. 293 ЦПК України, окреме провадження – це вид непозовного провадження, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз?яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов?язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

У постанові Верховного Суду у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2019 року у справі №632/580/17 (провадження № 61-51 сво 18) зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов?язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов?язків. Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов?язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зроблено висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Отже, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з?ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов?язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз?яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

Згідно з п. п. 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 3005.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз?яснено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов?язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01.01.2004 року тощо.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв?язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов?язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об?єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку. Такий правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 року у справі № 759/12740/21.

З наявних у матеріалах справи доказів суд встановив, що з 2016 року по день смерті ОСОБА_3 проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з дружиною ОСОБА_1 . На користь цих обставин свідчать довідка про фактичне місце проживання ОСОБА_3 з дружиною та сином від 05.10.2022 року, Акт обстеження матеріально побутових умов від 04.10.2022 року, згідно якого він за місцем реєстрації фактично не проживав, показання свідків. Вказані докази узгоджуються між собою та підтверджують пояснення заявниці про те, що після розірвання шлюбу їх розлучення було не тривалим. У подальшому вони проживали разом як сім`я, виховували сина, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, планували майбутнє життя, зокрема будівництво окремого будинку на земельній ділянці, що була виділена померлому для цієї мети.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім?ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що члени сім?ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

У п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для отримання пенсії у зв?язку із втратою годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім?ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов?язок щодо утримання цього члена сім?ї. Основне значення допомоги необхідно з?ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів (Постанова Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі №409/1851/19).

З матеріалів справи слідує, що заявниця є інвалідом третьої групи, не працює, до 2016 року отримувала соціальну допомогу. З трудового контракту закордонного паспорту та пояснень свідків слідує, що ОСОБА_3 був основним джерелом доходів сім`ї заявниці, вона та їх спільний син утримувались виключного з його заробітків. Сімейний бюджет та заощадження також утворювались за рахунок доходів ОСОБА_3 .

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять належні та обґрунтовані докази того, що ОСОБА_15 постійно мешкала зі своїм чоловіком ОСОБА_3 , а допомога чоловіка була постійним і основним джерелом її засобів до існування, оскільки надавалась їй систематично, носила постійний характер, що свідчить про перебування позивача на утриманні останнього до дня його смерті.

Заперечення заінтересованих осіб проти заяви з посиланням на існування спору про право не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на таке.

Спір про право – це формально визнана суперечність між суб?єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб?єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов?язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб?єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права (постанова Верховного Суду від 17.05.2021 року у справі 243/10634/19).

При цьому існування спору про право повинно реальним, а не гіпотетичним (постанова Верховного Суду від 03.08.2022 року у справі № 759/12740/21).

Заінтересованими особами не вказано, який конкретно спір існує та може бути вирішений у даній справі між ними і заявницею.

Предметом розгляду у цій справі є не оскарження правомірності дій заінтересованих особи, а встановлення факту проживання з чоловіком однією сім`єю без реєстрації шлюбу та перебування фізичної особи на утриманні.

Отже, суд при розгляді даної заяви не вбачає спору про право.

До аналогічних висновків зводяться висновки Верховного Суду у постановах від 03.08.2022 року у справі № 759/12740/21 та від 17.05.2021 року у справі 243/10634/19.

За таких обставин документами та показаннями свідків у справі доведено постійне проживання заявниці із спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2016 року і до його смерті, а також перебування заявниці на утриманні свого чоловіка, у зв`язку з чим її заява підлягає задоволенню.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

На підставі ч. 4 ст. 314 ЦПК України судові витрати покладаються на заявника.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1216, 1218, 1268, 1270, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст. 259, 264, 265, 293, 315, 319 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Атаманюк Володимир Михайлович, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки,Коломийський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Головне Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу на час його смерті та перебування на його утриманні– задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 проживала однією сім?єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу з 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити факт, що ОСОБА_1 у період часу з 2016 року по 02.06.2022 року перебувала на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційну скаргу може бути подано до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа:Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, код ЄДРПОУ 07742609, місцезнаходження: вул. Олександра Довженка, 21, м. Івано-Франківськ.

Заінтересована особа:Коломийський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, код ЄДРПОУ 09816232, місцезнаходження: вул. Івана Франка, 8, м. Коломия, Івано-Франківська область.

Заінтересована особа:Головне Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 20551088, місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ.

Повний текст рішення виготовлено «10» жовтня 2022 року.

Суддя: Л.В. Валігурська