Рішення № 106674629, 05.10.2022, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/2902/21

№ 2/183/957/22

05 жовтня 2022 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання – Павлюк А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок ДТП

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Моторного (транспортного) страхового бюро України, в якому просив стягнути: з ОСОБА_2 суму матеріальних збитків у розмірі 148 427, 68 грн., моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.; з Моторного (транспортного) страхового бюро України суму матеріальних збитків вартості відновлювального ремонту автомобіля, послуг евакуації та стоянки у розмірі 93 926,51 грн., а також просив стягнути з відповідачів судові витрати у розмірі 6500 грн. та витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 2500 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 30.04.2018 приблизно о 22 год. 00хв. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «MAZDA3» номерний знак НОМЕР_1 , у темний час доби, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, рухаючись по мосту автодороги «М-04», через річку Самара, поблизу села Новоселівка Новомосковського району Дніпропетровської області, при зміні напрямку руху, не переконався, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху, допустив зіткнення з автомобілем «HYUNDAI VERACRUZ ЗНГ» номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . В наслідок даного ДТП, автомобіль «HYUNDAI VERACRUZ ЗНГ» отримав значні механічні пошкодження. Вказаними діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху України. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року по справі №183/7836/19 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Вартість матеріальних збитків, заподіяних позивачеві як власнику автомобіля «HYUNDAI VERACRUZ ЗНЕ» номерний знак НОМЕР_2 , згідно висновку експертного дослідження автотоварознавця №143/18А від 19.06.2018року складає: з урахуванням зносу - 89 366 гривень 51 копійок, та вартість відновлювального ремонту, без врахування зносу - 237 794 гривень 19копійок. Вартість проведення автотоварознавчого дослідження складає: 2500 гривень. Після ДТП належний позивачеві автомобіль зберігався на майданчику тимчасового зберігання транспортних засобів, за час зберігання якого в період з 01.05.2018 до 14.05.2018р., позивач сплатив ФОП « ОСОБА_3 » 960.00гривень, а в подальшому за послуги евакуації-перевезення позивач сплатив ФОП ОСОБА_4 3 600,00 грн. Тому просив стягнути з відповідачів зазначені вище суми.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2021 року відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Не погоджуючись із позовними вимогами, 31.08.2021 представником відповідача ОСОБА_2 – адвокатом Алексєєвим О.Є. подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги відповідач не визнає, оскільки Моторне (транспортне) страхове бюро України відповідно до висновку експертного дослідження автотоварознавця №143/18А від 19.06.2018 повністю відшкодувало позивачеві розмір матеріального збитку у сумі 91 108,59 грн. Вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_2 суми матеріальних збитків на суму 148 427,68 грн., на думку останнього, задоволенню не підлягають, оскільки сам висновок експертного дослідження №143/18А від 19.06.2018 відповідач ставить під сумнів, з огляду на те, що не отримував жодних викликів чи запрошень з приводу огляду автомобіля. Також, вказує, що заявлена сума моральної шкоди у розмірі 20 000 грн. є надмірною та не підтвердженою жодними доказами (а.с.88-90).

В свою чергу, 21.09.2021 від представника Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилаючись на докази виплати позивачеві суми страхового відшкодування на суму 91108,59 грн., просили закрити провадження в частині вимог пред`явлених до МТСБУ у зв`язку з відсутністю предмета спору та відмовити позивачеві у стягненні судових витрат з МТСБУ у зв`язку з добровільним виконанням зобов`язань (а.с.99-100).

Ухвалою суду від 02 грудня 2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду. Цією ж ухвалою суду, за заявою представника позивача залишено без розгляду позов в частині вимог до Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля марки «HYUNDAI VERACRUZ ЗНГ», державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с.17).

30 квітня 2018 о 22:00 год. на автошляху М04, Новомосковського району, на мосту через р. Самара біля с.Новоселівка, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «MAZDA-3» номерний знак НОМЕР_1 при зміні напрямку руху, не переконався, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «HYUNDAI VERACRUZ ЗНГ» номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , які продовжили некерований рух та скоїли наїзд на перешкоду, транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Вказаними діями ОСОБА_2 порушив вимоги Правил дорожнього руху України.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року у справі 183/7836/19 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП закрито провадження у справі (а.с.49-51)

Автомобіль з номерним знаком НОМЕР_1 станом на 30.04.2018 року не був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.54).

Моторним (транспортним) страховим бюро України сплачено позивачеві страхове відшкодування у розмірі 91 108,59 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1030148 від 07 травня 2021 року на зазначену суму та не заперечувалося позивачем (а.с.102).

Відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 143/18А по визначенню матеріального збитку, складеного 19 червня 2018 року, сума матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки HYUNDAI VERACRUZ 3.8, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження у ДТП, складає 89 366,51 грн., одночасно до якого додано ремонтну калькуляцію відповідно до якої вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля складає 237 794,19 грн. (а.с.27-44).

Згідно рахунку №б/н від 14.05.2018 сума послуг за зберігання транспортного засобу HYUNDAI VERACRUZ, реєстраційний номер НОМЕР_2 в період з 01.05.2018 до 14.05.2018р., становить 960.00 гривень (а.с.11).

Відповідно до квитанції №467264 від 14.05.2018 вартість послуги евакуатора автомобіля НОМЕР_2 складає 2500 гривень (а.с.12). Згідно копії квитанції до прибуткового касового ордеру №143 від 19.06.2018 вартість проведення автотоварознавчого дослідження складає 2500 гривень (а.с.46).

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі за текстом Закон №1961-IV) та Цивільним кодексом України.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону №1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 3 Закону №1961-IV, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Такий правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 04 липня 2018 року у справі № 754/1108/15-ц, провадження № 61-20780св18.

За змістом ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається за реальною вартістю втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон №1961-IV визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

За змістом статей 9, 22 - 31, 35, 36 Закону №1961-IV, настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Положеннями ст. 39 Закону №1961-IV визначено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 41 п. 41.1 «а» Закону №1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі, тобто виключно в ситуації, коли винуватець ДТП не має полісу, а потерпіла особа такий поліс має, або є особою, застрахованою в силу Закону.

Згідно ст. 22 Закону, МТСБУ відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов`язанні ним є страховик).

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц дійшла висновку про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Отже, за загальним правилом, потерпіла особа має право на відшкодування завданих їй збитків у повному розмірі, а вищенаведені норми матеріального права встановлюють спеціальний порядок відшкодування такої шкоди, а саме: в межах лімітів відповідальності страховика відшкодування завданої потерпілій особі шкоди здійснюється страховиком, а у випадку якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика відшкодування здійснюється винною особою в межах суми, яка становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

За таких обставин, потерпіла особа наділена правом на стягнення з винної особи завданих збитків в межах суми, яка становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, і це право може використовуватися такою особою як після отримання всієї суми страхового відшкодування від страховика, так і як самостійна вимога.

Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність за шкоду заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземних транспортних засобів власника транспортного засобу - автомобіля марки «MAZDA3» номерний знак НОМЕР_1 , станом на 30 квітня 2018 року, яким керував відповідач, не була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Позивачеві МТСБУ сплачено страхове відшкодування у розмірі 91108,59 грн., що підтверджується платіжним дорученням, а тому у позивача виникло право на відшкодування різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування за рахунок винної особи, тобто відповідача ОСОБА_2 .

Під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Статтями 28, 29 Закону №1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 наведено правовий висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Статтею 29 та пунктом 32.7 статті 32 Закону №1961-IV передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, особа, яка має право на отримання відшкодування, може вимагати від страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виплати страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Знос пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків) (пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що з особи, винної у ДТП підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю відновлювального ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу), який вже проведено або буде проведено у майбутньому, і страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими за страхове відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №143/18А від 18.06.2018, який було складено на замовлення позивача, сума матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки HYUNDAI VERACRUZ 3.8, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження у ДТП, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, складає 89366,51 грн., а сума відновлювального ремонту – 237794,19 грн.

Позивачем заявлено вимоги про відшкодування заподіяної відповідачем шкоди (збитків), до яких законом віднесено як витрати, що особа вже зробила так і ті, які мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що станом на час розгляду справи ремонт автомобіля не здійснено, оскільки отримана позивачем страхова виплата менша вартості відновлювального ремонту.

Позивачем надано докази на підтвердження завданих йому збитків, у вигляді витрат, які він мусить зробити, для відновлення свого майна (вартості відновлювального ремонту) у розмірі 237794,19 грн., а відповідачем вказаний розмір збитків не спростовано.

Тобто, розмір реальних збитків, завданих власнику пошкодженого транспортного засобу внаслідок ДТП, становить 237794,19 грн., тоді як страховиком відшкодовано завдані збитки з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, що складає 89366,51 грн., а тому на винну особу має бути покладено обов`язок зі сплати різниці між фактичною вартістю відновлювального ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу), який вже проведено або буде проведено у майбутньому, і страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача ОСОБА_2 обов`язку з відшкодування позивачу матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, у загальному розмірі 148427,68 грн., виходячи з наступного розрахунку: 237794,19 грн. (вартість відновлювального ремонту, встановлена висновком експертного автотаварознавчого дослідження) – 89366,51 грн. (страхове відшкодування, сплачене МТСБУ). При розрахунку розміру шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, суд враховує, що розмір матеріального збитку за даними товарознавчого дослідження складав 89366,51 грн., а МТСБУ сплачено 91 108,59 грн.; при цьому, в силу наведених вище положень законодавства, до складу страхової виплати включаються витрати, пов`язані з евакуацією транспортного засобу та послуги стоянки.

Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суду виходить з наступного.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд враховує роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 9 Постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" за N 4 від 31 березня 1995 р., згідно з якими розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин.

Позивачем зазначено, що діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна та неможливості нормального користування ним, порушення звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації, які він оцінює у розмірі 20 000 грн.

У пунктах третьому та четвертому постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Визначаючи розмір на відшкодування моральної шкоди, суд керується не тільки тими критеріями, які обумовлюють суб`єктивне сприйняття позивача, але й тими, які характеризують її зовнішній прояв – порушення звичайного для цієї людини способу життя з огляду на її індивідуальні особливості, а також виходить із засад юридичної відповідальності та принципів компенсації моральної шкоди.

Разом з тим, суд вважає надмірним розмір відшкодування, про яке прохає позивач.

Тому, визначаючи розмір відшкодування суд, враховуючи доведений ступінь душевних страждань позивача, вважає за доцільне задовольнити позовну вимогу частково, у розмірі 10000 грн. На переконання суду, визначений розмір відповідає встановленим обставинам справи, а також критеріям розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» (а.с.67), з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 1% від загальної суми задоволених позовних вимог 158427,68 грн., що складає 1548,27 грн.

Згідно положень п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Нормами ч.6 ст.139 ЦПК України визначено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Позивачем квитанцією №143 від 19 липня 2018 року підтверджено оплату експерту Пилипенко О.С. проведення останнім експертного автотоварознавчого дослідження в розмірі 2500,00 грн. При цьому, позовні вимоги заявлено до двох відповідачів – ОСОБА_2 та МТСБУ. Вимоги позивача до відповідача МТСБУ в частині відшкодування шкоди та судових витрат залишено без розгляду на підставі заяви позивача, а тому з відповідача ОСОБА_5 слід стягнути 50% вартості дослідження.

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В даному випадку відповідач не заявляв про неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги адвоката та не надав суду відповідних доказів.

Так, на підтвердження судових витрат на правничу допомогу позивачем надано договір №3 про надання правової допомоги від 16.01.2020 (а.с.21-23); акт виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 25.04.2021 (а.с.18) та квитанцію про оплату послуг правової допомоги на суму 6 500 грн. (а.с.19)

Враховуючи, що позивачем заявлено позовні вимоги до двох відповідачів - ОСОБА_2 та МТСБУ, та те, що вимоги позивача до відповідача МТСБУ в частині відшкодування шкоди та судових витрат залишено без розгляду на підставі заяви позивача, а тому з відповідача ОСОБА_5 слід стягнути 50% витрат позивача на правничу допомогу у сумі 3250 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі148427 (сто сорок вісім тисяч чотириста двадцять сім) грн. 68 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 (десять тисяч) грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 3250 грн. та витрати на проведення авто товарознавчого дослідження у сумі 1250 грн., а разом – 4500 (чотири тисячі п`ятсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1584 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят чотири) грн. 27 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 , РНОКПП не відомий, адреса: АДРЕСА_2

Повне судове рішення складено і підписано 10 жовтня 2022 року .

Суддя Оладенко О.С.