Постанова № 10667368, 19.05.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 травня 2010 року 09:11 № 2а-1880/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Попко Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу позовну заяву:Закритого акціонерного товариства «Укрінпро»

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

проскасування податкових повідомлень рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ЗАТ "Укрінпро" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової адміністрації України про скасування: податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва №0004261750/0 від 06.07.2009р., податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва №0005242309/0 від 06.07.2009р.; податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва №0004261750/2/32389148 від 02.02.2010р., податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва №0005242309/3 від 08.02.2010р., рішення ДПА у м. Києві про результати розгляду первинних скарг №42667/10/25-011 від 14.09.2009р., рішення ДПА у м. Києві про результати розгляду повторної скарги №5259/10/25-114 від 19.11.2009р., рішення ДПА України про результати розгляду повторної скарги №793/6/25-0315 від 28.01.2010р.

Ухвалою суду від 15.03.2010р. провадження у справі в частині позовних вимог про скасування рішення ДПА у м. Києві про результати розгляду первинних скарг №42667/10/25-011 від 14.09.2009р., рішення ДПА у м. Києві про результати розгляду повторної скарги №5259/10/25-114 від 19.11.2009р., рішення ДПА України про результати розгляду повторної скарги №793/6/25-0315 від 28.01.2010р. закрито.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у IV кварталі 2008р. ним було правомірно віднесено до валових витрат витрати на поліпшення основних фондів, а саме: послуги, отримані від ТзОВ «Будівельна компанія «Укрбудінвест». Загальна сума послуг становила 540 083,47 грн., в тому числі ПДВ, що було зроблено у відповідності до вимог п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Станом на 01.07.2007р. по рахунку 685 обліковується дебіторська заборгованість, що свідчить про сплачені, але не отримані послуги. Крім цього, покликається на правомірність віднесення до валових витрат добровільну виплату відшкодування фізичній особі та витрат на оплату мобільного зв'язку працівників товариства, оскільки на його думку не можна погодитись з думкою відповідача, що ці платежі є додатковими благами, які надані працівникам та мають бути оподатковані.

В поданих письмових запереченнях відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог, покликаючись на те, що загальна сума вказаних послуг становить 540 083,47 грн. Станом на 01.07.2007р. по рахунку 685 обліковується дебіторська заборгованість, що свідчить про сплачені але не отримані послуги. За перевіряємий період, згідно наданих банківських виписок перерахування коштів на рахунок ТОВ «Будівельна компанія «Укрбудінвест»за ремонтні роботи ЗАТ «Укрінпро»не здійснювало, ТОВ «Будівельна компанія «Укрбудінвест»в перевіряємому періоді кошти за невиконані ремонтні роботи на рахунок ЗАТ «Укрінпро»не повертало. Отже, товариством в порушення пп.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»завищено суму валових витрат в розмірі 450069,56 грн., а саме в четвертому кварталі 2008р., що призвело до заниження чистої суми зобов'язань з податку на прибуток на 112517,39 грн. Також покликається, що на момент перевірки позивачем не надано документів які б підтверджували, що телефонні розмови пов'язані з господарською діяльністю товариства. Покликається, що при здійсненні виплаті страхового відшкодування позивачем не утримано податку з доходів фізичних осіб.

Для надання можливості сторонам подати додаткові докази в судовому засіданні оголошувалась перерва з 02.04.2010р. на 26.04.2010р. та на 19.05.2010р.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

В період з 29.05.2009р. по 12.06.2009р. ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ЗАТ "Укрінпро" з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.12.2008р.

За результатами перевірки складено акт №375/23-9/32389148 від 24.06.2009р. Перевіркою встановлено порушення п.п 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме ЗАТ "Укрінпро" занижено об'єкт оподаткування податку на прибуток на 450 070 грн., та занижено податок на прибуток на 112 517 грн. за IV квартал 2008р. в сумі 112 517 грн.; п. 1 ст. пп. "ї" п. 1.3 ст. 1, п. 1.15. ст. 1, пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп. "е" п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.п. "а" п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 15706,0 грн.

На підставі зазначеного акту ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення №0005242309/0 від 06.07.2009р. яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 112 517,0 грн. та 33 755 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення №0004261750/0 від 06.07.2009р. яким визначено податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 15 706,0 грн. та 31 412,0 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з зазначеними повідомленнями-рішеннями позивач в порядку апеляційного узгодження подав скарги до ДПІ у Печерському районі м. Києва № 150/03 та 151/03 від 14.07.2009р.

14.09.2009р. ДПІ у Печерському районі м. Києва прийняла рішення №42667/10/25-011 про результати розгляду первинної скарги, яким відмовлено в задоволенні скарг та залишено податкові повідомлення-рішення без змін.

ЗАТ "Укрінпро" звернулось зі скаргою до ДПА у м. Києві. 19.11.2009р. останній ухвалив рішення № 5259/10/25-114, яким залишив ДПІ у Печерському районі м. Києва без змін, а скаргу без задоволення.

Не погодившись з ДПА у м. Києві, позивач звернувся зі скаргою до ДПА України. 28.01.2010р. ДПА України прийнято рішення № 793/6/25-0315, яким залишено ДПІ у Печерському районі м. Києва та м. Києві та ДПА у м. Києві без змін, а скаргу позивача без задоволення.

02.02.2010р. ДПІ у Печерському районі м. Києва з врахуванням акту перевірки та рішення ДПА України, прийнято податкове повідомлення-рішення №0004261750/2/32389148 від 02.02.2010р., яким визначено зобов'язання в розмірі 15 706,0 грн. податку з доходів фізичних осіб та 31 412,0 грн. штрафних санкцій та 08.02.2010р. податкове повідомлення-рішення №0005242309/3 яким визначено зобов'язання в розмірі 112 517,0 грн. з податку на прибуток податку на прибуток та 33 155,00 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Судом встановлено, що у IV кварталі 2008р. ЗАТ "Укрінпро" віднесло до валових витрат витрати на поліпшення основних фондів, а саме: послуги, отримані від ТОВ «Будівельна компанія «Укрбудінвест», що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт №1 від 28.11.2008р., в якому зазначено, що роботи виконані згідно договору № 27/05 від 12.04.2005 року, об'єкт - площа Спортивна, 3 (власність позивача), вид послуг: заміна склопакетів та ремонтні роботи на 1-5 поверсі.

12.04.2005р. між ТзОВ "Будівельна компанія "Укрбудінвест" (генпідрядник) та ПП "Укрінпро" (замовник) укладено договір №27/05, згідно якого генпідрядник прийняв на себе зобов'язання по виконанню у відповідності із проектною документацією будівельно-монтажних робіт в нежитловому приміщенні, що розташоване за адресою: м. Київ, пл. Спортивна, 1. Замовник зобов'язався прийняти та своєчасно сплатити вартість виконаних робіт, що передбачені договором.

Загальна сума послуг становить 540 083,47 грн., в тому числі ПДВ - 90 013,91 грн.

Станом на 01.07.2007р. по рахунку 685 обліковується дебіторська заборгованість, що свідчить про сплачені, але не отримані послуги.

Як зазначили в судовому засіданні представники позивача, ТОВ «Будівельна компанія «Укрбудінвест»в подальшому виконувала підрядні роботи по ремонту адмінбудівлі та здійснювала ремонт на суму різниці.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення витрат виробництва вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь - яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів робіт, послуг, а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

З врахуванням того, що для основних фондів групи 1 немає правила, згідно якому облік їх балансової вартості ведеться незалежно від часу введення в експлуатацію - у відмінності від основних фондів груп 2-4, виходячи з сукупності пп. 8.3.4 та 8.3.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивач відніс до валових витрат витрати на поліпшення основних фондів (будівлі) у межах 10-відсоткового ліміту за датою фактичного отримання результатів таких робіт.

Крім цього, здача-прийом послуг, отриманих позивачем від ТОВ «Будівельна компанія «Укрбудінвест»підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт (Типова форма № КБ-3) від 28.11.208р. та акту приймання виконаних підрядних робіт (Типова форма № КБ-2в) від 28.11.2008р., складених відповідно до наказу Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури N237/5 від 21.06.2002р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач обгрунтовано, на підставі п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону, відніс в IV кварталі 2008р. до валових витрат, витрати па поліпшення основних фондів, а саме послуги отримані від ТОВ «Будівельна компанія «Укрбудінвест»у сумі 540 083,47 грн. в тому числі 90 013,91 грн. ПДВ.

Крім цього, на підставі даних перевірки якою встановлено, що товариством перераховувались кошти ЗАТ «Український мобільний зв'язок», призначення платежу: за послуги іноземного оператора (міжнародний роумінг), сплачений працівникам підприємства (ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3) підприємством, як податковим агентом, не утриманий податок з доходів фізичних осіб, оскільки на думку податкового органу ці працівники отримали додаткові блага.

Згідно п. 1.15 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 цього Закону додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Згідно п. ї) п. 1.3 ст. 1 Закону дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді: інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

В судовому засіданні встановлено, що зазначені вище фізичні особи працювали на керівних посадах товариства позивача. Також, на підтвердження зазначеної обставини позивачем надано Корпоративну угоду №5.27313.10 від 01.12.2006р. укладену між ЗАТ "Український мобільний зв'язок" та ЗАТ "Укрінпро" та положення ЗАТ "Укрінпро", яким затверджено правила користування корпоративним мобільним зв'язком.

Згідно п. 6 цього Положення встановлено, що користування мобільним зв'язком дозволяється лише у виробничих цілях, при вирішенні питань пов'язаних із господарською діяльністю товариства. У зв'язку із цим, працівник, якому надане право на користування послугами корпоративного зв'язку, у момент отримання SIM-картки, надає розписку про забезпечення користування корпоративним мобільним зв'язком виключно у виробничих цілях.

Пунктом 7 Положення передбачено, що користування корпоративним мобільним зв'язком для особистих потреб та у інших цілях, не пов'язаних з господарською діяльністю Товариства, забороняється. Витрати на такий мобільний зв'язок підлягають відшкодуванню працівниками у повному обсязі (з урахуванням ПФ та ПДВ), яке здійснюється щомісячно, за їх письмовою заявою. У разі відмови, працівника відшкодовувати зазначені витрати, він позбавляється права користування мобільним зв'язком починаючи із місяця, наступного за місяцем, у якому працівник не відшкодував їх вартість, а вартість таких послуг обкладається податком з доходів та іншими внесками на/із заробітної плати у порядку, передбаченому для оподаткування натуральних виплат.

Згідно п. 13 цього Положення послуга «Міжнародний роумінг»є постійно активованою для генерального директора, його заступників, головного бухгалтера та референта генерального директора. Якщо перебування за кордоном пов'язано з відпусткою, участю в бізнес-форумах, виставках та семінарах та зі службовим відрядженням, генеральний директор, його заступники, головний бухгалтер та референт генерального директора повинні постійно тримати при собі мобільний телефон для забезпечення можливості екстреного зв'язку з ними у випадку виникнення виробничої необхідності. При цьому користування мобільним зв'язком для особистих потреб забороняється.

Отже, посилання відповідача на те, що зазначені особи користувались мобільним звязком перебуваючи за кордоном не у виробничих цілях, оскільки відсутні накази на відрядження, судом не приймається.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт закону не визначає склад валових витрат та обмежень щодо віднесення до складу валових витрат платника податку, а лише визначає термін "валові витрати виробництва та обігу".

Витрати на оплату послуг мобільного зв'язку позивач відносив до складу валових витрат, керуючись пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який дозволяє платникам податку включати до валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом ця норма Закону передбачає як підставу для не включення до складу валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених документально.

Судом при розгляді справи встановлено належність витрат на оплату послуг мобільного зв'язку до пов'язаних з веденням виробництва, оскільки вони підтверджені первинними бухгалтерськими документами та доказами.

Стаття 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (Правила ведення податкового обліку) не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

При цьому, в пунктах 5.3 - 5.8 вказаного Закону не зазначено про неможливість віднесення до складу валових витрат вартості послуг мобільного зв'язку.

Щодо нарахування податку на прибуток з доходів фізичних осіб то суд виходив з наступного:

Згідно п. 1.15 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Підпунктом "а" п. 17. 2 ст.17 Закону України " Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено, що особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, для оподатковуваних до ходів з джерел їх походження з України є - податковий агент".

Платіжним дорученням №1994 від 24.01.2008р., перераховані кошти в сумі 20000,0 грн. із розрахункового рахунку підприємства ЗАТ «Укрінпро»по заяві від 23.01.2008р. фізичної особи ОСОБА_4 на особовий рахунок че рез установу банку призначення платежу - відшкодування збитків, ДТП (справа №3-34835/07, постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 08.10.2007р.), інформація за формою 1 ДФ не надавалась, податок з доходів фізич них осіб не утриманий.

Згідно п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 цього Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок.

Згідно п.п. а) п. 19.2 ст. 19 Закону особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;

Відповідно до п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 цього ж Закону у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що оподаткування добровільної виплати суми відшкодування повинно здійснюватись на загальних підставах.

Крім цього, не беруться до уваги посилання позивача на лист №5 від 09.02.2009р. головного державного податкового інспектора управління масово-роз'яснювальної роботи та звернень ДПА у м. Києві, оскільки в ньому зазначено, що до складу річного оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних, платником податку, як відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що спрямовуються на відшкодування прямих збитків, понесених платником податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, перелік яких зазначається у рішенні суду з цього приводу. Проте позивачем рішення суду в якому передбачено розмір відшкодування не надано, надано лише постанову про адміністративне правопорушення.

Отже, податковим органом правомірно визначено порушення підприємством норм Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та донараховано відповідний податок.

Враховуючи, що з наявних у справі доказів неможливо суду самостійно визначити суму податкових зобов'язань та суму штрафних санкцій по податку з доходів фізичних осіб, а також враховуючи виключне повноваження податкового органу щодо такого визначення суд дійшов висновку про скасування податкового повідомлення-рішення яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в цілому.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва №0004261750/0 та 0005242309/0 від 06.07.2009 та №0004261750/2/32389148 від 02.02.2010р., № 0005242309/3 від 08.02.2010р..

3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Закритого акціонерного товариства «Укрінпро» за рахунок Державного бюджету України

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.О. Баранов