Рішення № 106673119, 07.09.2022, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 521/19855/21

Провадження № 2/496/1021/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2022 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Буран В.М.,

за участю: секретаря Бойчук Р.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко Микола Борисович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, який обґрунтовує тим, що в листопаді 2021 року ОСОБА_1 (далі позивач) стало відомо, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко М.Б. перебуває виконавчий напис щодо стягнення з позивача 13252 грн. Ознайомившись із матеріалами виконавчого провадження № 67559142 відкритого 17.11.2021р., він дізнався, що Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. було вчинено виконавчий напис № 108399 від 20.11.2020 року у зв`язку із боргом за кредитним договором № 888369060 від 19.06.2019 р., укладеним між позивачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником якого є ТОВ «Таліон плюс», правонаступником якого в свою чергу є ТОВ « ФК ОНЛАЙН ФІНАНС».

Однак, позивач не погоджується із виконавчим написом, оскільки взагалі не укладав кредитного договору, крім того 19.06.2019 року в нього було викрадено портмоне, в якому була його банківська картка із зазначенням Прізвища та імені, а також телефон про, що ним було здійснено звернення до поліції.

Позивач вважає, що виконавчий напис не підлягає виконанню оскільки нотаріусом не було перевірено безспірність вимоги стягувача, у зв`язку з чим виконавчий напис нотаріуса підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 18.01.2022 року справу було надіслано за підсудністю до Біляївського районного суду (а.с. 32).

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 28.02.2022 р. було відкрито спрощене позовне провадження по справі (а.с. 39).

Позивач у судовому засіданні не з`явилась, але в матеріалах справи наявна заява від представника позивача про розгляд справи за відсутності позивача (а.с. 54).

Представник відповідача ТОВ «ФК ОНЛАЙН ФІНАНС» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить почтове повідомлення, яке повернулось на адресу суду з відміткою адресата про отримання судової повістки, а також відправленням судової повістки на електрону адресу, вказану на офіційному сайті (а.с. 49, 51).

Третя особа приватний нотаріусЖитомирського міськогонотаріального округу ГорайО.С. у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином про, що свідчить довідка про доставлення судової повістки на офіційну електрону адресу сторони (а.с. 40, 52).

Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко М.Б. у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином про, що свідчить довідка про доставлення судової повістки на офіційну електрону адресу сторони (а.с. 42, 50)

В установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строки не подано до суду відзив на позовну заяву та письмових пояснень до суду не надходило.

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з тим, що відповідачв повідомлено належним чином про час та місце слухання справи, відповідач не з`явився в судове засідання без повідомлення причин неявки, відповідач не подав відзив та враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, суд вважає за необхідне ухвалити рішення про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.11.2021 р. представником ТОВ «ФК ОНЛАЙН ФІНАНС» було подано заяву про примусове виконання виконавчого напису вчиненого Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. № 108399 від 20.11.2020 р. у зв`язку із боргом за кредитним договором № 888369060 від 19.06.2019 р., укладеним між позивачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником якого є ТОВ «Таліон плюс», правонаступником якого в свою чергу є ТОВ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (а.с. 11, 12).

17.11.2021 р., приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шуляченко М.Б. прийнято до виконання виконавчий напис щодо стягнення з позивача 13 252 грн. про, що винесено постанову у ВП № 67559142 (а.с. 13-14).

Підставою для здійснення виконавчого напису стало не виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору № 888369060 від 19.06.2019 р., укладено між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 15-17).

Однак, позивач не визнає заборгованості, оскільки кредитний договір він нібито не укладав та не підписував, та надав суду докази на підтвердження того, що в день укладання договору в нього було викрадено карту АТ «Приват банк» про, що він також повідомив у своїй заяві до Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області (а.с. 18).

Згідно довідки спеціаліста АТ «Приват банк» від 11.01.2020 р., 21.06.2019 р. карта клієнта банку ОСОБА_1 була заблокована та закрита, 24.06.2019 р., перевипущена на іншу (а.с. 19).

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» (далі Закон), виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною першою статті 39 Закону порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано.

Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: «1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) Ї «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

Подібні правові висновки Верховний Суд викладав, зокрема, у постановах: від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19), від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

Стаття 50 ЗУ «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

В постанові Верховного Суду (справа № 310/9293/15ц від 23.01.2018 року) зазначається, що: «При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16).

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17.

Від так, перевіряючи доводи боржника в повному обсязі для установлення та зазначення в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису, суд зазначає наступне.

Однією з головних підстав вважати, що виконавчий напис підлягає визначенню таким, що не підлягає виконанню є те, що на думку позивача, нотаріусом не було перевірено безспірності вимог з наданих стягувачем ТОВ «ФК ОНЛАЙН ФІНАНС» документів.

Суд, вважає такі доводи не обґрунтованими та передчасними, виходячи із того, що позивачем не було надано належних доказів на підтвердження цієї обставини, а саме того, що ним не було укладено кредитного договору, який став підставою для виникнення боргу. До позовної заяви не надано рішення суду, яке набрало чинності щодо визнання кредитного договору № 888369060 від 19.06.2019 р. недійсним.

Також, суд не приймає як належний доказ не укладання ОСОБА_1 кредитного договору той факт, що він звернувся до органу поліції із заявою щодо вчинення проти нього дій за ознаками ч. 1 ст. 190 КК України (Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство). Оскільки, зазначена заява не доводить, що до укладення договору причетні інші особи та не безспірно виключає можливість укладення договору позивачем. Вирок, за яким до кримінальній відповідальності за вказаними фактами притягнуті інші особи суду також не надано.

Також, належним доказом не може бути довідка спеціаліста АТ «Приват банк» від 11.01.2020 р., оскільки карта клієнта банку ОСОБА_1 була заблокована та закрита лише 21.06.2019 р., вже після укладання кредитного договору. При цьому ОСОБА_2 стверджує, що крадіжка картки та телефону відбулась з 18 на 19 червня 2019 р., а відповідно до календарю за 2019 рік, 19-21 червня це робочі дні тижня, а тому не зрозуміло, чого стільки часу зволікав позивач з зверненням до банку про блокування картки. Суд зазначає, що блокування картки після крадіжки це інше питання ніж укладання спірного договору кредитування, однак зволікання з цим свідчить не на користь позивача.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Відповідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, оскільки заборгованість за кредитним договором не спростована позивачем, будь-яких інших доказів на спростування безспірності характеру вимог стягувача позивачем не надано, та саме лише посилання позивача на те, що нотаріус не перевірила наданні ТОВ «ФК ОНЛАЙН ФІНАНС» документи на безспірність характеру заборгованості та видала виконавчий напис, на думку суду є порушенням ст. 81 ЦПК України та ґрунтується на припущеннях. Крім того, стороною позивача суду не доведено, що укладання спірного договору відбувалось поза волевиявленням позивача.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючисьст.ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 34, 39, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Глава 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, ст.ст. 12, 13, 49, 76, 77-81, 89, 141, 211, 223, 247, 265, 272, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

В позові ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Біляївським РВ УМВС України в Одеській області від 20.06.2006р. місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 42254696, місце знаходження: 02094, м. Київ вул. Хоткевича Гната, буд.12 оф.177), треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (місце знаходження: 10014, м. Житомир вул. Велика Бердичівська, 35), приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко Микола Борисович (65026, місце знаходження: м. Одеса пров. Воронцовський,8) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Біляївського районного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя В.М. Буран