Ухвала суду № 106670500, 06.10.2022, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13188/22

1-кс/308/4030/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2022 року м. Ужгород

Слідчий суддяУжгородського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті ОСОБА_1 ,за участюсекретаря ОСОБА_2 ,розглянувши клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , в кримінальному провадженні №42022070000000132 від 26.07.2022, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.307 та ч.3 ст.332 КК України, про накладення арешту на майно,-

ВСТАНОВИВ:

Процесуальний керівник прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням у кримінальному провадженні №42022070000000132 від 26.07.2022, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.307 та ч.3 ст.332 КК України, про накладення арешту на майно.

Клопотання мотивує тим, що 26.07.2022 Закарпатською обласною прокуратурою розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022070000000132.

У клопотанні вказано на те, що підставою для початку досудового розслідування та внесення відповідних відомостей до ЄРДР стало повідомлення 4 відділу 6 управління департаменту військової контррозвідки СБ України про виявлення кримінального правопорушення, зокрема співробітниками оперативного підрозділу отримана інформація про те, що адвокат ОСОБА_4 займається організацією незаконного переправлення через державний кордон осіб, як підлягають мобілізації на військову службу відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Прокурор зазначає, що в ході здійснення досудового розслідування встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із невстановленими особами, розробила протиправний механізм, відповідно до якого, вона підшукує громадян призивного віку та в подальшому, через невстановлених осіб виготовляє їм документи про навчання у вищих навчальних закладах за кордоном, організовує їм отримання довідки із ІНФОРМАЦІЯ_2 для виїзду за кордон здобувачів фахової перед вищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.

Вказана довідка підтверджує, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» особа має право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та підтверджує те, що військовий комісаріат заперечень щодо його виїзду з України у встановленому порядку для проходження навчання за кордоном не має.

Як вказано у клопотанні, в подальшому ОСОБА_4 , організовує їх незаконне переправлення через державний кордон України за підробленими документами через один з пунктів пропуску Закарпатської області.

В цілому, за отримання довідок із закордонного вищого навчального закладу, ІНФОРМАЦІЯ_2 і перетин державного кордону України, ОСОБА_4 отримує грошові кошти в розмірі 7500 доларів США з однієї особи, які в подальшому вона розподіляє між всіма особами задіяними у виготовленні підроблених документів.

Прокурор вказує на те, що в ході досудового розслідування допитано в якості свідка громадянина ОСОБА_5 , який в ході допиту повідомив, що час від часу він приїжджає в м. Ужгород оскільки має тут особисті справи та в нього тут багато знайомих.

Наскільки він пригадує то десь на початку липня місяця 2022 року він знаходився в м. Ужгород, перебуваючи біля одного з закладів даного міста назву якого не пригадую він познайомився із особою на ім`я ОСОБА_6 , з яким у нього зав`язалася розмова. В ході якої вони з останнім розмовляли на різну тематику під час розмови він розповідав ОСОБА_7 , що на даний час стало дуже важко жити, не вистачає прибуткової роботи та ще й заборонено виїжджати за кордон у зв`язку з веденням воєнного стану на території України. Після почутого ОСОБА_6 сказав йому, що в нього є знайома яка допомагає з оформленням документів для вступу на навчання за кордон. Дана тематика зацікавила ОСОБА_5 і ОСОБА_6 дав йому номер мобільного телефону НОМЕР_1 , і сказав щоб ОСОБА_5 при нагоді зателефонував їй, сказав що він від ОСОБА_8 і поцікавився про всі деталі вступу у вищі навчальні закладу за кордоном. В кінці липня місяця 2022 року ОСОБА_5 зателефонував на вищевказаний номер і трубку підняла особа жіночої статі яка представилася йому ОСОБА_9 , в ході розмови ОСОБА_5 сказав останній що має намір піти на навчання за кордон, на що остання повідомила йому, що вона організовує виготовлення документів що нібито він навчається за кордон і дана її послуга коштує 7500 доларів США, а також вона має ще декілька варіантів за допомогою яких ОСОБА_5 зможе виїхати за кордон, такі як прохід поза пунктами пропуску через державний кодон України, тобто по «зільонці», а більш детально вона зможе йому розповісти про дані варіанти при особистій зустрічі. Зрозумівши, що особа на ім`я ОСОБА_9 займається незаконним переправлення осіб через державний кордон, а такий варіант мене не влаштовував оскільки ОСОБА_5 мав намір насправді спробувати вступити до вищого навчального закладу на навчання за кордоном, щоб в подальшому там будувати своє життя, він вирішив повідомити про відомості, які стали йому відомі під час розмови з ОСОБА_9 працівникам правоохоронних органів, із якими він спілкувався, і як виявилося вони теж володіли даною інформацією і тому ОСОБА_5 погодився взяти участь у розкритті даного правопорушення на умовах конфіденційного співробітництва.

Прокурор зазначає, що 09.08.2022 в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, ОСОБА_5 передав ОСОБА_4 , грошові кошти в сумі 5000 (п`ять тисяч) доларів США за організацію його незаконного переправлення через державний кордон України за підробленими документами через один з пунктів пропуску Закарпатської області.

Із повідомлення 4 відділу 6 управління департаменту військової контррозвідки СБУ за результатами виконання доручення у даному кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із забороною з 14.09.2022 пропуску студентів на виїзд закордон, повідомила ОСОБА_5 , що не зможе організувати йому виїзд за кордон в якості студента, про те запевнила, що може здійснити його незаконне переправлення через державний кордон України по системі «Шлях». З цією метою, нею будуть оформленні всі необхідні документи для отримання дозволу на перетин державного кордону в тому числі запевнила, що виготовить ОСОБА_5 підроблене посвідчення водія.

Зі змісту клопотання вбачається, що 26.09.2022 в ході зустрічі ОСОБА_4 з ОСОБА_5 в офісі за місцем здійснення нею адвокатської діяльності, розташованого за адресою м.Ужгоролд, вул. Льва Толстого, будинок №10 офіс №6, показала останньому підроблене посвідчення водія видане на його ім`я від 11.07.2019 та повідомила йому, проте що воно йому буде передано безпосередньо перед виїздом закордон. На вказаній зустрічі також був присутній ОСОБА_10 , якого ОСОБА_4 відрекомендувала як перевізника і він буде особисто здійснювати незаконне переправлення ОСОБА_5 на транспортному засобі марки «Фольцваген крафтер», д.н.з. НОМЕР_2 через державний кордон в одному із пунктів пропуску, розташованого на території Закарпатської області.

29.09.2022 о 05:50 в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі слідчого експерименту, годин на нейтральній зоні між КПП «Ужгород» та КПП «Вишнє Німецьке» (Словаччина) у порядку ст. 208 КПК України, було затримано громадянина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, не одруженого, раніше не судимого, під час вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.

Згідно клопотання, 29.09.2022 за адресою м. Ужгород, вул. Собранецька 224 на нейтральній території між Україною та Словацькою Республікою, контрольно-пропускного пункту «Ужгород-Вишнє Німецьке», на підставі ч.3 ст. 233 КПК України, було проведено невідкладний обшук транспортного засобу марки «Volkswagen Crafter» з д.н.з. НОМЕР_2 яким користується затриманий гр. ОСОБА_11 , в ході обшуку було виявлено та вилучено: 30 купюр номіналом по 100 доларів США кожна, з яких 20 купюр схожі на імітаційні (несправжні) з серійними номерами: PB68657939G в кількості 4 шт., KB31080126PB2 в кількості 15 шт., HF01036954BF6 в кількості 1 шт. та 10 купюр з наступними серійними номерами: FB02490324DB2, HL894337111FL12, HL51545413GL12, HB63528340KB2, KF33076384DF6, DB21341248AB2, KB094458CB2, AL89885007CL12, KB35574101IB2, AB87869748RB2; 3 купюри номіналом по 200 ЄВРО; 4 купюри номіналом по 100 ЄВРО; 2 купюри номіналом по 500 гривень; 2 купюри номіналом по 100 гривень; 3 картки «ПриватБанк» з №№ НОМЕР_3 , НОМЕР_4 та НОМЕР_5 ; чорнові записи, документи та копії документів які стосуються ТОВ «Артіс груп» на ім`я ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ; автомобіль марки «Volkswagen Crafter» д.н.з. НОМЕР_2 з ключем запалювання; свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_6 .

Прокурор зазначає,що вказані вище виявлені та вилучені грошові кошти, речі та предмети визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні так як вони могли зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, були знаряддям вчинення злочину і з ними в подальшому будуть проводитись слідчі дії.

Прокурор зазначає ,що враховуючи вищевикладене, у органу досудового розслідування наявні підстави для застосування в межах досудового розслідування вказаного кримінального провадження одного з видів заходів забезпечення кримінального провадження, передбаченого п. 7 ч. 1 ст. 131 КПК України, а саме арешту майна.

При обґрунтуванні клопотання прокурор посилається на ст.ст.2, ч. 1 ст. 170, п. 1 ч. 2 ст. 170, ч.ч. 3,10 ст. 170 КПК України.

При цьому у клопотанні вказано на те, що згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_6 , автомобіль марки «Volkswagen Crafter» д.н.з. НОМЕР_2 належить ОСОБА_14 , тобто третій особі.

Відповідно до ч.2 ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Беручи до уваги викладене вище, керуючись ст. ст. 40, 64-2, 98, 131, 132, 167, 170, 171 КПК України, прокурор просить слідчого суддю: задовольнити дане клопотання та накласти арешт на речі та документи, які були вилучені 29.09.2022 в ході проведення обшуку транспортного засобу марки «Volkswagen Crafter» з д.н.з. НОМЕР_2 , який був розміщений на найтральній території між КПП «Ужгород» та КПП «Вишнє Німецьке» (Словацька Республіка), а саме: автомобіль марки «Volkswagen Crafter» д.н.з. НОМЕР_2 з ключем запалювання, який згідно свідоцтва пр реєстрацію належить ОСОБА_14 ; свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_6 .

Від представника ОСОБА_14 , адвоката ОСОБА_15 , надійшли заперечення на клопотання про арешт майна. Так, адвокат зазначає. що клопотання не підлягає до задоволення.

На переконання адвоката, транспортний засіб не має будь-якого доказового значення для справи, не відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, адже не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, на автомобілі не збережено будь-які сліди злочину, не містить інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Також вказує на те, що автомобіль не був об`єктом кримінально протиправних дій, а також не набутий кримінально протиправним шляхом.

У запереченнях вказано на те, що прокурором не наведено в чому полягає співмірність накладення арешту на майно між інтересами власниками майна та інтересами досудового розслідування, а ОСОБА_14 не було відомо про намір вчинення будь-якого кримінального правопорушення із використанням належного йому транспортного засобу.

Окрім того, адвокат зауважує, що вищезазначений транспортний засіб марки «Volkswagen Crafter» з д.н.з. НОМЕР_2 використовується не лише в комерційних цілях, а й для доставлення в Україну гуманітарних вантажів, що є вкрай важливим та необхідним для нашої країни у важкий для неї час.

При цьому адвокат посилається на положення ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України , роз`ясненян Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові №9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», ст. 1-ї Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, практику Європейського Суду з прав людини.

Адвокат вказує на те, що у даному кримінальному провадженні вказані норми основного Закону на ряду з вимогами КПК та практикою ЄСПЛ не передбачають втручання у приватне життя ОСОБА_14 як власника автомобіля питання про арешт якого ставиться у клопотанні прокурора. На підставі вищенаведеного,а тому просить слідчого суддю: у задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022070000000132 відмовити. Окрім того, просить розглянути клопотання разом із даними запереченнями за відсутності представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_15 та за відсутності власника майна ОСОБА_14 .

Прокурор в судове засіданні не з`явився, разом із тим подав заяву про розгляд клопотання без його участі. Прокурор просить клопотання задоволити, накласти арешт на транспортний засіб.

Неприбуття у судове засідання власника майна відповідно доч.1 ст. 172 КПК України, не перешкоджає розгляду клопотання.

Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майнадопускається зметою забезпечення: збереження речових доказів.

Згідно ч. 3 вказаної норми, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу….

Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу….

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчим суддею встановлено,що 26.07.2022 Закарпатською обласною прокуратурою розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022070000000132.

Підставою для початку досудового розслідування та внесення відповідних відомостей до ЄРДР стало повідомлення 4 відділу 6 управління департаменту військової контррозвідки СБ України про виявлення кримінального правопорушення, зокрема співробітниками оперативного підрозділу отримана інформація про те, що адвокат ОСОБА_4 займається організацією незаконного переправлення через державний кордон осіб, як підлягають мобілізації на військову службу відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

29.09.2022 о 05:50 в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі слідчого експерименту, годин на нейтральній зоні між КПП «Ужгород» та КПП «Вишнє Німецьке» (Словаччина) у порядку ст. 208 КПК України, було затримано громадянина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, не одруженого, раніше не судимого, під час вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.

29.09.2022 за адресою м. Ужгород, вул. Собранецька 224 на найтральній території між Україною та Словацькою Республікою, контрольно-пропускного пункту «Ужгород-Вишнє Німецьке», на підставі ч.3 ст. 233 КПК України, було проведено невідкладний обшук транспортного засобу марки «Volkswagen Crafter» з д.н.з. НОМЕР_2 яким користується затриманий гр. ОСОБА_11 , в ході обшуку було виявлено та вилучено: 30 купюр номіналом по 100 доларів США кожна, з яких 20 купюр схожі на імітаційні (несправжні) з серійними номерами: PB68657939G в кількості 4 шт., KB31080126PB2 в кількості 15 шт., HF01036954BF6 в кількості 1 шт. та 10 купюр з наступними серійними номерами: FB02490324DB2, HL894337111FL12, HL51545413GL12, HB63528340KB2, KF33076384DF6, DB21341248AB2, KB094458CB2, AL89885007CL12, KB35574101IB2, AB87869748RB2; 3 купюри номіналом по 200 ЄВРО; 4 купюри номіналом по 100 ЄВРО; 2 купюри номіналом по 500 гривень; 2 купюри номіналом по 100 гривень; 3 картки «ПриватБанк» з №№ НОМЕР_3 , НОМЕР_4 та НОМЕР_5 ; чорнові записи, документи та копії документів які стосуються ТОВ «Артіс груп» на ім`я ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ; автомобіль марки «Volkswagen Crafter» д.н.з. НОМЕР_2 з ключем запалювання; свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_6 .

Згідно постанови слідчого від 29.09.2022 транспортний засіб марки «Volkswagen Crafter» д.н.з. НОМЕР_2 з ключем запалювання; свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_6 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42022070000000132 від 26.07.2022, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.307 та ч.3 ст.332 КК України.

Згідно протоколу обшуку від 29.09.2022, що міститься в матеріалах справи, було вилучено ТЗ який поміщено на спецмайданчик.

Згідно реєстраційної картки ТЗ, свідоцтва про реєстрацію свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_6 , власником вказаного автомобілю є ОСОБА_14 , що згідно клопотання не має статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, а є власником майна відносно якого розглядається клопотання про накладення арешту.

Відповідно доч.ч.1,2,3ст.64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.

Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна .

Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третяособа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно матеріалів клопотання підозрюваними у даному кримінальному провадженні є ОСОБА_4 та ОСОБА_10 . Так, саме останній перебував за кермом транспортного засобу 29.09.2022 під час проведення невідкладного обшуку транспортного засобу марки «Volkswagen Crafter» з д.н.з. НОМЕР_2 .

При цьому слід зазначити, що в ході обшуку було виявлено та вилучено: 30 купюр номіналом по 100 доларів США кожна, з яких 20 купюр схожі на імітаційні (несправжні) з серійними номерами: PB68657939G в кількості 4 шт., KB31080126PB2 в кількості 15 шт., HF01036954BF6 в кількості 1 шт. та 10 купюр з наступними серійними номерами: FB02490324DB2, HL894337111FL12, HL51545413GL12, HB63528340KB2, KF33076384DF6, DB21341248AB2, KB094458CB2, AL89885007CL12, KB35574101IB2, AB87869748RB2; 3 купюри номіналом по 200 ЄВРО; 4 купюри номіналом по 100 ЄВРО; 2 купюри номіналом по 500 гривень; 2 купюри номіналом по 100 гривень; 3 картки «ПриватБанк» з №№ НОМЕР_3 , НОМЕР_4 та НОМЕР_5 ; чорнові записи, документи та копії документів які стосуються ТОВ «Артіс груп» на ім`я ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ; автомобіль марки «Volkswagen Crafter» д.н.з. НОМЕР_2 з ключем запалювання; свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_6 .

Так, згідно матеріалів клопотання, саме не вказаному транспортному засобі, на який просить накласти арешт прокурор, під керуванням підозрюваного було здійснено, за попередньо узгодженим планом, спробу незаконного переправлення ОСОБА_5 на транспортному засобі марки «Фольцваген крафтер», д.н.з. НОМЕР_2 через державний кордон в одному із пунктів пропуску, розташованого на території Закарпатської області.

Вказане в свою чергу дає слідчому судді підстави для висновку про те, що вказаний транспортний засіб є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, міг зберегти на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

На переконання слідчого судді наведеним спростовуються доводи представника власника майна про те, що транспортний засіб, не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, на автомобілі не збережено будь-які сліди злочину, не містить інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Згідно ст.167КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Тимчасово вилученимможе бутимайно увигляді речей,документів,грошей тощо,щодо якихє достатніпідстави вважати,що вони: 1)підшукані,виготовлені,пристосовані чивикористані якзасоби чизнаряддя вчиненнякримінального правопорушеннята (або)зберегли насобі йогосліди; 2)призначалися (використовувалися)для схилянняособи довчинення кримінальногоправопорушення,фінансування та/абоматеріального забезпеченнякримінального правопорушенняабо винагородиза йоговчинення; 3)є предметомкримінального правопорушення,у томучислі пов`язаногоз їхнезаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

В даному випадку, на переконання слідчого судді, органами досудового розслідування, доведено, що є достатні правові підстави вважати, що вилучене під час огляду, а саме транспортний засіб, на який просить накласти арешт слідчий має ознаки знаряддя вчинення кримінального правопорушення, окрім того міг зберегти на собі сліди його вчинення.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчий суддя,вважає занеобхідне вказатина те,що привирішенні питанняпро арештмайна,було досліджено усі матеріали, що мають значення для вирішення питання про накладення арешту, враховано правову підставу для накладення арешту, достатність доказів, що вказують на скоєння кримінального правопорушення, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, тому необхідність накладення арешту на вказане майно, як захід забезпечення кримінального провадження, є обґрунтована та доцільна.

На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України слідчий довів слідчому судді необхідність арешту майна з метою збереження речових доказів, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.

Слідчий суддя вважає, що наявні достатні правові підстави для арешту майна, оскільки враховує можливість використання його як речового доказу у даному кримінальному провадженні, необхідність проведення експертного дослідження, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

За таких обставин слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі відмови у накладенні арешту вилученого майна, та таке є необхіднім у зв`язку із забезпеченням проведення у рамках даного кримінального провадження експертних досліджень, які в свою є необхідними для встановлення всіх обставин кримінального правопорушення.

Така шкода може виразитись у втраті речового доказу стороною обвинувачення та унеможливить подальше провадження досудового розслідування, проведення відповідних судових експертиз, встановлення осіб винних у вчиненні кримінального правопорушення, та встановленню істини у справі, що очевидно переважає над відсутністю в даний час повідомленої підозри винуватій у вчиненні злочинів особі, а також неможливістю власником (володільцем) тимчасово розпоряджатися вказаним майном.

Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги, що завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення тощо, а також зважаючи на те, що вилучені вищевказані предмети мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, та незастосування арешту щодо цього майна може призвести до зникнення, втрати або його пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, слідчий суддя вважає що клопотання слідчого про арешт майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 КПК України закріплено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге - п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчої судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).

Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Слідчий суддя враховуючи наведене, вважає, що на даному етапі досудового розслідування вказаного кримінального провадження, існує сукупність підстав, що підтверджують відповідність майна, що належить ОСОБА_14 , критеріям речових доказів.

Слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_14 , який є власником транспортного засобу, не має статусу підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні. Окрім того, за твердженням його представника ОСОБА_14 не було відомо про намір вчинення будь-якого кримінального правопорушення із використанням належного йому транспортного засобу, та вказує захисник, що вищезазначений транспортний засіб марки «Volkswagen Crafter» з д.н.з. НОМЕР_2 використовується не лише в комерційних цілях, а й для доставлення в Україну гуманітарних вантажів. На підтвердження чого адвокатом додано докази про перевезення гуманітарного вантажу.

Разом із тим, з огляду на положення ч.4 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який непризведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

З огляду на вказане, слідчий суддя вважає, що накладення арешту на вказаний транспортний засіб, без заборони користування таким, з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення буде доцільним та найменш обтяжливий способом арешту майна.

При цьому слідчий суддя вважає за необхідне вказати на те, що відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Згідно ч.2 ст.174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченоїстаттею 235цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Відповідно доч.1ст. 116КПК України, процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у лікувально-профілактичному закладі охорони здоров`я чи закладі з надання психіатричної допомоги, спеціальній навчально-виховній установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.

Разом із тим слід зазначити, що клопотання про накладення арешту на майно надійшло до суду 04.10.2022 року, огляд, в ході якого майно було вилучено проведено 29.09.2022 року. Слідчий суддя констатує, що клопотання надійшло поштою, так згідно поштового штампу лист із клопотанням було прийнято у поштовому відділенні 29.09.2022 р., тобто у строк передбачений КПК України.

Керуючись ст.ст.170-173,175,309,394,395 КПК України,слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , в кримінальному провадженні №42022070000000132 від 26.07.2022, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.307 та ч.3 ст.332 КК України, про накладення арешту на майно, задовольнити частково.

Накласти арешт на речі та документи, які були вилучені 29.09.2022 в ході проведення обшуку транспортного засобу марки «Volkswagen Crafter» з д.н.з. НОМЕР_2 , який був розміщений на нейтральній території між КПП «Ужгород» та КПП «Вишнє Німецьке» (Словацька Республіка), а саме: автомобіль марки «Volkswagen Crafter» д.н.з. НОМЕР_2 з ключем запалювання, який згідно свідоцтва про реєстрацію належить ОСОБА_14 ; свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_6 , із забороноюйого відчуження та розпорядження ним, без позбавлення власника або законного володільця права користування.

В задоволенні іншої частини клопотання відмовити.

Ухвала слідчогосудді можебути оскарженадо Закарпатського апеляційногосуду протягомп`ятиднів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1