Рішення № 106670462, 28.09.2022, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5000/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Яцишин А.П., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Гончарова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 28.09.2022 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.10.2022 року.

Позивач, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.05.2015 у справі відкрито провадження, призначено судовий розгляд справи.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.06.2015, за клопотанням представника відповідача Гончарова В.В., зупинено провадження в даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі 308/3885/15-ц за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особаприватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Капітула Г.Д. про визнання кредитних договорів та іпотечного договору недійсним, від якого залежить вирішення справи.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.03.2018, поновлено провадження у справі № 308/5000/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Згідно розпорядження №1465 від 06.12.2018 р. №308/5000/15-ц матеріали справи підлягали повторному автоматизованому перерозподілу у зв"язку із закінченням п"ятирічного строку повноважень судді Ужгородського міськрайонного суду Дергачової Н.В. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями, визначено головуючого суддю (суддя-доповідач): Олексія Васильовича Фазикош.

Позовна заява мотивована тим, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 (надалі - Відповідач) 29.08.2007 року уклали кредитний договір № MKMOG100000242 (надалі - Договір).

Позивач зазначає, що згідно договору ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов`язався надати Відповідачу кредит у розмірі 36000,00 [Долар США] на термін до 27.08.2027.-р., а Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати. Відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Окрім того у позовній заяві зазначено, що згідно договору у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором Відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Згідно позовної заяви, позивач зобов`язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав Відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами Кредитного договору. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідне до умов договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором №MKMOG100000242. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов`язання за вказаним Договором не виконав.

Позивач зазначає, що у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором Відповідач станом на 14.04.2015 року має заборгованість - 37843,09 [Долар США], яка складається з наступного: 32152,66 [Долар США] - заборгованість за кредитом; 2950,88 [Долар США] - заборгованість по процентам за користування кредитом; 506,38 [Долар США] - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 420,71 [Долар США] - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором а також штрафи відповідно до Договору: 10,93 [Долар США штраф (фіксована частина); 1801,53 [Долар США] - штраф (процентна складова).

Згідно прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд, стягнути з Відповідача - ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»: заборгованість, у розмірі 37843,09 [Долар США], що за курсом 22,88 відповідно до службового розпорядження НБУ від 14.04.2015 року складає 865 849,86 грн. за кредитним договором № MKMOG100000242 від 29.08.2007 року, а також стягнути з Відповідача судові витрати.

16.04.2018 року від позивача по справі надійшла уточнена позовна заява, так позивач вказує на те, що у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором Відповідач станом на 11.04.2018 року має заборгованість 71887,99 [Долар США], яка складається з наступного:

32152.66 [Долар США] - заборгованість за кредитом (тіло кредиту);

17429,15 [Долар США] - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

3109,94 [Долар США] - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

19207,25 [Долар США] - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Згідно прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд, стягнути з Відповідача - ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»: заборгованість, у розмірі 33340,39 [Долар США], що за курсом 25,97 відповідно до службового розпорядження НБУ від 11.04.2018 року складає 865 849,93 грн. за кредитним договором № MKMOG100000242 від 29.08.2007 року, яка складається з наступного:

32152.66 [Долар США] - заборгованість за кредитом (тіло кредиту);

1198,74 [Долар США] - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, а також стягнути з Відповідача судові витрати.

24.04.2018 року від представника відповідача по справі- адвоката Гончаров В.В., надійшло клопотання про витребування доказів, так адвокат просить суд: витребувати від ПАТ КБ «ПриватБанк» графік погашення кредиту за укладеним між цим Банком і ОСОБА_2 кредитним договором від 29.08.2007р., про який (графік) зазначено у листі-відповіді ПАТ КБ «ПриватБанк» від 18.06.2015р. №20.1.0.0.0/7-15610/3571.

24.04.2018 року від представника відповідача по справі- адвоката Гончаров В.В. надійшов відзив на позовну заяву, так адвокат зазначає, що Відповідач не визнає позов повністю і заперечує проти нього.

В обґрунтування вказаного зазначає,що у позовній заяві Банк вказує, що згідно з Кредитним договором надав Відповідачу у кредит 36 000,00 доларів США строком до 27.08.2027р.

09 червня 2015 року Відповідач надіслав на адресу Банку належний письмовий запит, у якому просив надати, серед іншого, виписку про рух коштів по банківському рахунку, відкритому даним Банком для обслуговування Кредитного договору, та повідомити загальний розмір сплачених Відповідачем коштів в якості відсотків за користування кредитом за Кредитним договором і в якості всіх комісій та неустойки (пені, штрафів), передбачених Кредитним договором.

У відповідь на цей запит Банк листом від 18.06.2015р. надав виписку по банківському рахунку Відповідача, з якої вбачається, що останній з часу укладення Кредитного договору і до серпня 2014 року сплатив Банку на виконання зобов`язань за цим Договором грошові кошти в загальній сумі 58 673,89 доларів США.

Адвокат зазначає, що за умовами п.7.1 Кредитного договору Відповідач щомісяця повинен здійснювати платіж у сумі 472,58 доларів США для погашення заборгованості за цим Договором, яка складається з заборгованості по кредиту, відсоткам і винагороді.

Відтак, з передбаченого Кредитним договором часу здійснення першого платежу (з вересня 2007р.) і по квітень 2015 року, тобто за 92 місяці, Відповідач за умовами цього Договору (п.7.1) повинен був сплатити у погашення кредиту 43 477,36 доларів США (472,58 доларів США х 92 міс.).

При цьому адвокат вказує, що Відповідач станом ще на серпень 2014 року вже сплатив 58 673,89 доларів США, що на 15 196,53 доларів США більше від суми 43 477,36 доларів США, яку він мав сплатити станом на квітень 2015 року включно у відповідності до умов Договору кредиту.

Таким чином, у відзиві вказано на те, що у Відповідача відсутня заборгованість за Кредитним договором станом на квітень 2015 року, а тому позовні вимоги Банку є безпідставними і не підлягають задоволенню. На підставі викладеного адвокат просить відмовити у позові ПАТ КБ «ПриватБанк» повністю.

22.06.2018 представником банку подано відповідь на відзив, у якому вказано на те, що згідно договору ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов`язався надати Відповідачу кредит у розмірі 36000,00 [Долар США] на термін до 27.08.2027 р., а Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Згідно договору ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов`язався надати Відповідачу кредитні кошти шляхом: готівкою через касу на строк з 29.08.2007 р. по 27.08.2027 р. включно, у вигляді не поновлюваної кредитної лінії (далі- Кредит) у розмірі 36000,00 [Долар США] (тридцять шість тисяч доларів США 00 центів) на наступні цілі: придбання 2-х кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а також у розмірі 9000,00 доларів США на сплату страхових платежів, у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3,2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування Кредитом відсотків і розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку, заборгованості за Кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 2,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в Період сплати 0,2% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11 даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного Договору.

Періодом сплати вважати період з 05 по 10 число кожного місяця.

Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: Щомісяця в Період сплати Позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 472,58 доларів США для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

Відповідно до п.3.8 при непогашенні Кредиту в строки, зазначені п.7.1 і п.2.3.3 Договору, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простороченою. На залишок заборгованості по простроченій сумі Кредиту здійснюється нарахування відсотків у розмірі 2,46 % на місяць з дати виникнення простроченої заборгованості відповідно до п.7.4 Договору.

Відповідно до п.4.1 при порушенні Позичальником будь-якого зобов`язання, передбачених Договором, Банк має право нарахувати, а Позичальник зобов`язується сплатити Банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки.

Позивач стверджує, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за кредитним договором, здійснював сплату щомісячних платежів з порушенням термінів. За таких обставин, порушення Відповідачем умов договору щодо сплати щомісячних платежів призвело за собою наслідки у вигляді нарахування відсотків за збільшеною відсотковою ставкою (п.3.8) та пені за порушення зобов`язання за договором (п.4.1).

Як вказано у відповіді на відзив, твердження Відповідача про відсутність заборгованості не відповідають дійсності. А саме, представник позивача вказує на те, що з матеріалів справи не вбачається, а Відповідачем не доведено відсутність заборгованості та, відповідно, виконання умов договору належним чином.

Позивач стверджує, що Відповідач, на день подання відповіді на відзив, належним чином свої зобов`язання за Кредитним Договором не виконав. А тому, позивач, враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.

15.05.2019 у судовому засіданні представником відповідача адвокатом Гончаровим В.В. подано клопотання про витребування доказів. В якому адвокат зазначає, що оскільки у даній справі Банк саме в порядку cт.1050 ЦК України звернувся з позовом про дострокове стягнення всього залишку кредиту за Кредитним договором 30 квітня 2015 року, то з цієї дати (30.04.15) цей Кредитний договір припинив свою дію, а тому нарахування з цієї дати процентів за користування кредитом та пені за невоєчасне його повернення відповідно до умов Кредитного договору неможливе.

Представник відповідача вказав на те, що: Згідно з п.1.1. Кредитного договору Банк зобов`язався надати Відповідачеві кредитні кошти. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагороди, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за Кредитним договором зазначені у розділі 7 цього Договору.

За умовами п.7.1 розділу 7 Кредитного договору Банк надав Відповідачу на строк з 29.08.2007р. по 27.08.2027р. кредитні кошти в загальному розмірі 45 000,00 доларів США, з яких 36 000,00 доларів США - на придбання квартири, а 9 000,00 - на сплату страхових платежів. Для погашення заборгованості за Кредитним договором Відповідач щомісяця повинен здійснювати платіж у сумі 472,58 доларів США, яка складається з заборгованості по кредиту, процентам за користування кредитом і винагороди. Здійснення будь-яких інших додаткових платежів Відповідача на виконання умов Кредитного договору останній не містить.

Відтак, враховуючи вказані вище умови Кредитного договору щодо порядку і розміру сплати заборгованості за кредитом (472,58доларів СШАщомісяця) та припинення дії цього Договору з 30.04.2015р. (згідноз висновкамиВеликої ПалатиВерховного Суду), з вересня 2007р.(часупершого платежу) і по квітень 2015 року включно, тобто за 92 місяці, Відповідач у погашення кредиту мав сплатити 43 477,36 доларів США (472,58 доларів США х 92 міс.).

З метою отримання доказів на спростування позовних вимог Банку, Відповідач 09 червня 2015 року надіслав на адресу Банку належний письмовий запит, у якому просив, серед іншого, повідомити загальний розмір сплачених Відповідачем коштів в якості відсотків за користування кредитом за Кредитним договором та в якості всіх комісій та неустойки (пені, штрафів), передбачених Кредитним договором.

У відповідь на цей запит Банк листом від 18.06.2015р. надав виписку по банківському рахунку Відповідача (копіявиписки додаваласяВідповідачем досвого відзивувід 24.04.18на позовнузаяву), з якої вбачається, що останній з часу укладення Кредитного договору і станом на 09 червня 2015 року, тобто вже навіть після припинення дії цього Договору, сплатив Банку на погашення кредиту грошові кошти в загальній сумі 58 673,89 доларів США.

З цього слідує, що Відповідач навіть здійснив на користь Банку переплату у розмірі 15 196,53 доларів США (58 673,89 - 43 477,36).

У зв`язку з цим будь-яка заборгованість Відповідача за Кредитним договором не існує не може існувати, що зумовлює безпідставність позовних вимог Банку.

Крім того, вже згаданим листом від 18.06.2015р. №20.1.0.0.0/7-15610/3571 Банк повідомив про те, що інформація про розподілення внесених Відповідачем коштів в якості сплати процентів і комісій за Кредитним договором наявна у графіку погашень, який надавався Відповідачеві.

Однак Відповідачу такий графік погашення кредиту або інші документи із зазначенням сукупної вартості кредиту Банком не надавалися ні під час укладенні Кредитного договору, ні після цього. Такий графік або інший документ про сукупну вартість кредиту не міститься також і у поданих Банком позовних матеріалах. Отже, Відповідач позбавлений можливості самостійно надати суду як графік погашення кредиту за Кредитним договором, так і інший документ про сукупну вартість кредиту, які, згідно з вказаною вище відповіддю Банку, складалися і надавалися Відповідачу, а відтак повинні бути і в Банку, як в іншої сторони Кредитного договору.

Так,представник відповідача просив суд: витребувати від ПАТ КБ «ПриватБанк» графік погашення кредиту за укладеним між цим Банком і ОСОБА_2 кредитним договором від 29.08.2007р., про який (графік) зазначено у листі-відповіді ПАТ КБ «ПриватБанк» від 18.06.2015р. №20.1.0.0.0/7-15610/3571, або будь-який інший документ про сукупну вартість кредиту за цим кредитним договором.

11.10.2019 року від позивача по справі надійшла уточнена позовна заява, так позивач вказує на те, що у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором Відповідач станом на 11.04.2018 року має заборгованість 71887,99 [Долар США], яка складається з наступного:

32152.66 [Долар США] - заборгованість за кредитом (тіло кредиту);

17429,15 [Долар США] - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

3109,94 [Долар США] - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

19207,25 [Долар США] - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Згідно прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд, стягнути з Відповідача - ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»: заборгованість, у розмірі 33340,39 [Долар США], що за курсом 25,97 відповідно до службового розпорядження НБУ від 11.04.2018 року складає 865 849,93 грн. за кредитним договором № MKMOG100000242 від 29.08.2007 року, яка складається з наступного:

32152,66 [Долар США] - заборгованість за кредитом (тіло кредиту);

1198,74 [Долар США] - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, а також стягнути з Відповідача судові витрати.

25.10.2019 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, згідно яких:

погашення заборгованості здійснюється з 5 по 10 число кожного місяця в сумі 472,58 доларів США на рахунок НОМЕР_1 , який відкритий для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та іншим платежам. Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за Договором № MKMOG100000242.

Відповідач порушив зобов`язання за даним Договором по 10 число щомісяця повинен був здійснювати погашення платежу в сумі 472,58 доларів США, а перший платіж по кредиту мав бути сплачений до 10 вересня 2007 року. Згідно виписки по рахунку НОМЕР_1 від 29.08.2007р. по 11.04.2018р. Відповідач 10 жовтня сплатив суми 74,73 доларів США та 516,00 доларів США, а тому відповідно до п.3.8 при непогашенні Кредиту в строки зазначені п.7.1 і п.2.3.3 Договору, заборгованість в частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою.

Представником відповідача 23.12.2019 подано клопотання про призначення судово-економічної-експертизи.

03.04.2020 від позивача про справі надійшла відповідь на вказане клопотання, де позивач зазначає, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу.

Тому позивачем було надано виписку по рахунку. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів Відповідача всі проведені операції, у тому числі отримання кредитних коштів, погашення. Виписка є первинним бухгалтерським документом.

Так, представник банку зазначає, що з матеріалів справи не вбачається, а Відповідачем не доведено відсутність заборгованості та, відповідно, виконання умов договору належним чином, а тому вимоги позовної заяви підлягають задоволенню в повному обсязі.

На переконання представника позивача, надана виписка по рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі.

При цьому представник банку вказує на те, що розрахунок заборгованості сформовано за допомогою автоматизованого програмного комплексу, а тому сумнівів у його достовірності не виникає.

Окрім того у відповіді вказано і на те, що Відповідач частково сплачував заборгованість по договору. Однак, погашення заборгованості відбувалося з порушенням термінів погашення, та що зазначених коштів недостатньо для погашення заборгованості по кредиту, оскільки Відповідачу нараховуються відсотки та пеня за порушення зобов`язань.

Щодо порядку погашення заборгованості за кредитним договором.

Згідно договору ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов`язався надати Відповідачу кредитні кошти шляхом: готівкою через касу на строк з 29.08.2007 р. по 27.08.2027 р. включно, у вигляді не поновлюваної кредитної лінії (далі- Кредит) у розмірі 36000,00 [Долар США] (тридцять шість тисяч доларів США 00 центів) на наступні цілі: придбання 2-х кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а також у розмірі 9000,00 доларів США на сплату страхових платежів, у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3,2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування Кредитом відсотків і розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку, заборгованості за Кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 2,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в Період сплати 0,2% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11 даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного Договору.

Періодом сплати вважати період з 05 по 10 число кожного місяця.

Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступного порядку: Щомісяця в Період сплати Позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 472,58 доларів США для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

Відповідно до п. 3.8 при непогашенні Кредиту в строки, зазначені п.7.1 і п.2.3.3 Договору, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простороченною. На залишок заборгованості по простроченій сумі Кредиту здійснюється нарахування відсотків у розмірі 2,46 % на місяць з дати виникнення простроченої заборгованості відповідно до п.7.4 Договору.

Відповідно до п.4.1 при порушенні Позичальником будь-якого зобов`язання, передбачених Договором, Банк має право нарахувати, а Позичальник зобов`язується сплатити Банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки.

За твердженням позивача, Відповідач належним чином не виконав зобов`язання за кредитним договором, здійснював сплату щомісячних платежів з порушенням термінів.

За таких обставин, порушення Відповідачем умов договору щодо сплати щомісячних платежів призвело за собою наслідки у вигляді нарахування відсотків за збільшеною відсотковою ставкою (п.3.8) та пені за порушення зобов`язання за договором (п.4.1).

Таким чином, за переконанням позивача, твердження Відповідача про відсутність заборгованості не відповідають дійсності.

Окрім того, щодо черговості погашення заборгованості, позивач зазначив, що:

Відповідно до п.3.3 кредитного договору кошти, отримані від Позичальника для погашення заборгованості по Кредиту, насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків Банку згідно п.п. 2.2.9, 2.3.8 цього Договору, далі пені згідно розділу 4 цього договору, далі простроченої комісії по Кредиту, далі простроченої винагороди, далі прострочених відсотків, далі - простроченої заборгованості за Кредитом, частина суми, що залишилася, направляється на погашення заборгованості за кредитом, далі - комісії, далі - винагороди, далі - відсотків, далі - кредиту. Остаточне погашення заборгованості за Кредитом виконується не пізніше дати, зазначеної в п. 7.1 Договору. Сума остаточного погашення заборгованості може відрізнятися від суми щомісячного платежу.

Стосовно припинення дії кредитного договору позивач заперечував.

На переконання позивача, при укладенні Кредитного договору було дотримано всі передбачені законом істотні умови договору, котрі були обумовлені згодою сторін, як узгодженні сторонами так і прийняті ними як обов`язкові умови договору.

Як вказано у відповіді, згідно умов договору строк виконання зобов`язань спливає 27.08.2027 року. Строки виконання зобов`язань за кредитним договором змінені не були, отже, кредитний договір є дійсним та чинним.

Позивач зазначає, що розрахунок заборгованості доданий до позовної заяви містить відомості щодо розміру нарахованих відсотків, пені, суми коштів, які надходили в рахунок погашення заборгованості, періоду нарахування, відомості щодо розміру простроченого зобов`язання, тощо.

Також, звертає увагу на те, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що Відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що Відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за Договором.

Так, позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконував зобов`язання за Кредитним Договором.

Враховуючи викладене, позивач просив суд відмовити у задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи документів фінансово-кредитних операцій.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.04.2020 клопотання представника відповідача адвоката Гончаров В.В. про призначення судово-економічної експертизи- задоволено частково.

Призначено по цивільній справі №308/5000/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,- судово-економічну експертизу документів фінансово-кредитних операцій, проведення якої просить доручити експертам Київської незалежної судово-експертної установи (04053,м.Київ,вул.Січових стрільців,21,поверх 4),визначено колопитань. На час проведення експертизи провадження у справі № 308/5000/15-ц зупинено.

07.12.2020 року на адресу суду, разом із супровідним листом надійшов висновок за результатами проведеної експертизи, разом із матеріалами справи.

Ухвалою суду від 25 січня 2021 року, поновлено провадження у цивільній справі №308/5000/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, у звязкуіз надходженянм справи разом із висновко експерта після проведення судової експертизи.

В судовому засіданні 29.06.2021, представником банку подано письмові пояснення, в яких вказано на те, що перелік документів, які було надано експерту та ним досліджувались, а це матеріали цивільної справи, в тому числі: розрахунки заборгованості за кредитним договором №MKMOG100000242 від 29.08.2007 станом на 14.04.2015 року та 11.04.2018 року; кредитний договір №MKMOG100000242 від 29.08.2007; заява на видачу готівки №4 від 29.08.2007; заява на видачу готівки №2 від 29.08.2007; відомості щодо руху коштів (виписка) по рахунку НОМЕР_1 за різні періоди.

Представник позивача вказує на те, що у висновку експерт зазначає, що 04 червня 2020 року за вихідним №7543 до Ужгородського міськрайонного суду направлено клопотання про надання додаткових документів, необхідних для проведення експертизи: всі додатки (в т.ч. графік платежів) та додаткові угоди до Кредитного договору №MKMOG100000242 від 29.08.2007 (за наявності ненаданих); документальні підтвердження надання кредитних коштів (відображення операцій з надання кредиту в бухгалтерському обліку ПАТ КБ ПриватБанк) по Кредитного договору №MKMOG100000242від 29.08.2007; відомості щодо руху коштів по рахункам: № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 ; № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , № НОМЕР_9 , № НОМЕР_10 , № НОМЕР_11 , № НОМЕР_12 , № НОМЕР_13 , № НОМЕР_14 , № НОМЕР_15 , № НОМЕР_16 , № НОМЕР_17 та іншим рахункам стосовно платіжних операцій пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту по кредитному договору №MKMOG 100000242 від 29.08.2007 за період з 29.08.2007р. по 11.04.2018р.; документи бухгалтерського обліку, які відображають (підтверджують) заборгованість, що зазначена у розрахунку ПАТ КБ ПриватБанк за кредитним договором №MKMOG100000242 від 29.08.2007 станом на 11.04.2018р.; дані про розмір процентної ставки та документальні підтвердження її зміни по кредитному договору №MKMOG100000242 від 29.08.2007 за період з 29.08.2007р. по 11.04.2018р.; всі договори, пов`язані з кредитним договором №MKMOG100000242 від 29.08.2007 (страхування, банківського рахунку, іпотеки та інше) та платіжні документи по ним (на дату укладення кредитного договору); платіжні документи (квитанції, меморіальні ордери, заяви на переказ готівки тощо) позичальника стосовно сплачених платежів на виконання умов кредитному договору №MKMOGl00000242 від 29.08.2007 за період з 29.08.2007р. по 11.04.2018р., та платежів пов`язаних з укладенням договору; дані щодо списання грошових коштів позичальника (дати і суми списаних коштів) на виконання зобов`язань за кредитним договором №MKMOG100000242 від 29.08.2007 та документальні підтвердження здійснених операцій списання за 29.08.2007р. по 11.04.2018р. (за наявності таких операцій).

При цьому у письмових поясненнях вказано на те, що на день ознайомлення представника AT КБ ПриватБанк з матеріалами цивільної справи №308/5000/15-ц, а саме 07 червня 2021 року, в матеріалах справи відсутнє вказане клопотання судового експерта Тарасюка С.Ю. від 04 червня 2020 року за вих. № 7543.

Як вказує позивач, також матеріали справи не містять відомостей щодо надсилання такого клопотання на адресу позивача, AT КБ ПриватБанк, по вул. Набережна Перемоги, буд. 50 в м. Дніпро, поштовий індекс 49094, або ж по вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, поштовий індекс 01001. Вказані адреси позивача, AT КБ ПриватБанк, є офіційними адресами юридичної особи, що зазначені як в позовній заяві, так і в реєстраційних документах банку.

Позивач повідомляє суд, що вказане клопотання судового експерта №7543 від 04.06.2020 року ні позивачем, ні його представниками отримано не було.

У письмових поясненнях, щодо бухгалтерської операції з надання кредитних коштів в сумі 36 тис. дол. США вказано на те, що операції з надання кредитних коштів підтверджується Заявою на видачу готівки №4 від 29 серпня 2007 року, де відображено видачу через касу банку 36000,00 дол. США. Згідно даної заяви отримувачем коштів зазначено ОСОБА_2 , про що останній поставив свій підпис у графі Отримувач.

Представник позивача зазначає,що заява на видачу готівки №4 від 29 серпня 2007 року є первинним бухгалтерським документом згідно статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та аудит, оскільки містить відомості про господарську операцію.

Наявність такого первинного бухгалтерського документу як Заяви на видачу готівки №4 від 29 серпня 2007 року є достатнім підтвердженням операції з надання кредитних коштів в сумі 36000,00 дол. США.

Щодо твердження експерта про безпідставне збільшення заборгованості за основним боргом 28 серпня 2008 року на суму 484,86 дол.США згідно розрахунку заборгованості, позивач зазначає, що таке не відповідає дійсності.

Позивач зазначає,що згідно розрахунку заборгованості станом на 28 серпня 2008 року заборгованість за поточним тілом кредиту складає 36171,50 дол. США, що на 484,86 дол. США більше ніж станом на 12 серпня 2008 року. Однак, таке збільшення суми боргу за тілом кредиту не являється безпідставним. Згідно пункту 2.1.3 кредитного договору, відповідно до даного Договору позичальник звертається до банку про надання йому кредиту на оплату чергових страхових платежів відповідно до договорів страхування, укладених відповідно до п. 2.2.7 даного Договору, і доручає банку щорічно перераховувати необхідну для цього суму коштів згідно Договорів страхування. Перерахування кредитних коштів Банк зобов`язується проводити у випадку непред`явлення позичальником документів, що підтверджують сплату чергових платежів за рахунок інших джерел, до дат їх сплати, передбачених Договорами страхування. Перерахування коштів на сплату чергових страхових платежів здійснюється в національній валюті України. Якщо кредит надається в іноземній валюті, то позичальник доручає банку: одержати з каси банку суму іноземної валюти готівкою, необхідну для сплати чергового страхового платежу на підставі Договору страхування, укладеного згідно п. 2.2.7 даного договору; здійснити продаж в касі банку готівкової іноземної валюти за курсом купівлі Банку даної іноземної валюти, встановленому на день виконання даного доручення; отримані від продажу іноземної валюти кошти перерахувати від імені позичальника на сплату чергового страхового платежу.

На виконання даного пункту кредитного договору та договорів страхування банком було сплачено чергові страхові платежі за договором страхування майна та договором особистого страхування, що відображено у виписці по рахунку НОМЕР_8 на 28 серпня 2008 року: платежі на суму 239,98 дол. США та 244,98 дол. США.

Виписка є належним доказом у відповідності до Постанови Національного банку України № 705.

Щодо підвищення відсоткової ставки, то представник позивача вказує на те, що:

Сторони погодили однією з умов кредитного договору пункти 2.3.1 та 2.3.2 щодо прав банку, згідно яких: Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом при зміні конюктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більш ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилась ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшеню курсу долара США. За своїм розсудом банк має право зменшувати розмір процентної ставки до рівня, встановленого чинним законодавством.

Враховуючи вказане банком було прийнято рішення про зміну відсоткової ставки: за розрахунком заборгованості нарахування за відсотковою ставкою 14,04% річних розпочато з 10 листопада 2008 року, а за відсотковою ставкою 13,54% річних - з 28 липня 2010 року.

У письмових поясненнях вказано на те, що позичальником не оскаржувались дії банку щодо підняття і подальшого зниження відсоткової ставки. Кредитний договір в цій частині недійсним не визнавався. Більше того, після зміни відсоткової ставки позичальник продовжував здійснювати погашення заборгованості.

При цьому представник позивача вказує на те, що також, невірним є висновок судового експерта, що дії банку щодо зміни відсоткової ставки не узгоджуються із пунктами 4, 5 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та пунктами 2.3, 3.5 "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", затверджених Постановою Правління НБУ № 168 від 10 травня 2007 року.

Так, у поясненнях вказано на те,що пункти 4, 5 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та пункт 3.5. "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" взагалі не містять вимоги про отримання банком письмового підтвердження ознайомлення позичальника зі зміною відсоткової ставки.

Що стосується пункту 2.4. "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", то даний пункт слід тлумачити в системному зв`язку з пунктами 2.1.-2.3, оскільки Розділ 2 вказаних Правил передбачає "Вимоги щодо надання споживачу попередньої інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту". Відтак, пункти 2.1- 2.3 передбачають яку інформацію банки зобов`язанні надати позичальнику ПЕРЕД укладенням кредитного договору, а пункт 2.4. говорить про те, що банки зобов`язані отримати письмове підтвердження ознайомлення позичальника з умовами кредитування.

При цьому у поясненнях вказано на те, що саме на виконання вимог пункту 2.3. "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", в кредитному договорі (пункти 2.3.1.-2.3.2.) погоджено сторонами в яких випадках, за яких підстав та в якому порядку може змінюватись відсоткова ставка.

Також,у поясненняхвказано нате,що експертомнеодноразово зазначаєтьсяпро відсутністьграфіку погашеньщомісячних платежів,однак ненадано оцінкипостанові апеляційногосуду Закарпатської області від 15 січня 2018 року у справі №308/3885/15-п. Даною постановою суд відмовив у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ПАТ КБ "ПриватБанк", третя особа - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Капітула Е.Д. про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки.

Представник позивача вказує на те, що суд визнав безпідставними та необґрунтованими твердження позивача про несправедливість умов кредитного договору, що порушують принцип рівності сторін правочину, оскільки йому як споживачу не надано повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, відсутній графік погашення щомісячних платежів.

Крім того, як вказує представник позивача, слід взяти до уваги, що рахунок НОМЕР_1 , який був предметом дослідження судового експерта, ві лкритий для погашень за двома кредитними договорами. а саме: №MKMOG100000242 від 29.08.2007 та №MKMOG200000242 від 29.08.2007.

Кредитний договір №MKMOG200000242 від 29.08.2007 - це кредит на початковий внесок на суму 9000,00 дол.США, пункт 7.2 якого передбачає, що банк відкриває "рахунок НОМЕР_1 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості за кредитним угодами MKMOG 100000242 від 29.08.2007, далі за текстом основний кредит, і №MKMOG200000242 від 29.08.2007, далі за текстом кредит на початковий внесок". Щомісяця в період сплати з "05" по "10" число кожного місяця позичальник зобов`язаний вносити на погашення кошти в сумі 118,15 дол. США.

Враховуючи вищевказане, представник позивача просить суд долучити письмові пояснення до матеріалів справи та взяти до уваги при вирішенні спору. При цьому долучає до матеріалів справи копію кредитного договору №MKMOG200000242 від 29.08.2007; копію виписки.

Згідно клопотання, що надійшло на адресу суду 12.11.2021 року представник позивача просить долучити до матеріалів справи виписки по рахунках, відкритих для обслуговування кредитного договору №MKMOG100000242 від 29.08.2007.

01.03.2022 від представника відповідача надійшли пояснення, в яких зокрема вказано на те, що:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк) звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором від 29.08.2007р. №MKMOG10000242 (далі - Кредитний договір) у розмірі 37 843,09 доларів США.

У подальшому Банк подав до суду уточнену позовну заяву від 12.04.2018р., у якій просить стягнути з Відповідача заборгованість за Кредитним договором у розмірі 33 141,65 доларів США.

Відповідач позовні вимоги не визнає і заперечує щодо їх задоволення в повному обсязі з огляду на наступне. Як вказує представник відповідача, зі змісту п.7.1. Кредитного договору слідує, що Банк надав Відповідачеві кредит у розмірі 36 000,00 доларів США на придбання квартири, а також у розмірі 9 000,00 доларів США на сплату страхових платежів зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Таким чином, річний розмір процентної ставки за користування кредитними коштами становив 12,00% річних, що також відповідає наданим самим Банком розрахункам.

В той же час, у матеріалах справи відсутні будь які відомості та докази тому, що Банк надав Відповідачу відповідний кредитний продукт на суму 9 000,00 доларів США, і ці кошти були використані в інтересах їх отримувача за передбаченою договором метою (сплата страхових внесків).

Тому, реальний розмір кредиту, який був отриманий Відповідачем від Банку за Кредитним договором, становить 36 000,00 доларів США, що також підтверджується наданими самим Банком розрахунками розміру заборгованості за цим Договором, які розраховані із суми 36 000,00 доларів США, яка у подальшому не збільшується.

Разом з тим, п.7.1. Кредитного договору визначено період сплати Відповідачем коштів (з 05 по 10 число кожного місяця) і розмір щомісячного платежу - 472,58 долари США.

При цьому, п.7.1. Кредитного договору передбачає необхідність плати Відповідачем різних винагород Банку.

Представник відповідача вказує на те, що отриманий Відповідачем кредит за Кредитним договором є беззаперечно споживчим, оскільки задовольняє споживчі потреби позичальника, як фізичної особи, а тому до спірних правовідносин застосовуються приписи Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, діючій на момент виникнення цих правовідносин.

Представник відповідача Гончаров В.В., зазначає, що оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то винагороди за надання фінансового інструменту і проведення додаткового моніторингу по кредиту (пункт 7.1.) не є самостійними послугами, що замовляються та підлягають оплаті позичальником на користь банку.

Так як надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, то така операція як обслуговування кредитної заборгованості відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Адвокат вказує на те, що з огляду на це, положення Кредитного договору про сплату позичальником (Відповідачем) на користь Банку винагород, про що вказано у пункті 7.1. Кредитного договору, є нікчемними, оскільки на підставі ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, а умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. А відповідач не повинен був сплачувати Банку додаткові винагороди за Кредитним договором, а тому надані Банком розрахунки заборгованості за Кредитним договором є безпідставними і суперечать приписам вказаного законодавства та висновкам Верховного Суду.

Крім того, адвокат зазначає, що відповідачем здійснено погашення кредиту достроково, а розмір його щомісячних платежів значно перевищував щомісячний платіж, встановлений Кредитним договором.

Пунктами 3.11., 7.1., 7.5. Кредитного договору передбачено, що при достроковому погашенні кредиту (як повному, так і частковому) позичальник (Відповідач) достроково сплачує Банку відсотки. Але, оскільки їх розмір встановлений п.7.5. Кредитного договору на рівні 0,00% і надані самим Банком розрахунку не містять даних про те, що такі відсотки були нараховані. Тому, слід визнати, що за дострокове погашення кредиту жодних відсотків Відповідач не повинен сплачувати.

При цьому адвокат зазначає, що між тим, з наданих Банком розрахунків слідує, що Банк в односторонньому порядку змінював відсоткову ставку кілька разів у сторону збільшення.

Пунктом 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, діючій на момент укладення Кредитного договором) визначено, що у. договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такогоповідомлення будь-яказміна відсотковоїставки єнедійсною. Майже ідентичні положення передбачені і в пунктах 2.3.1., 2.3.2. самого Кредитного договору.

У поясненнях вказано на те, що для зміни відсоткової ставки необхідно в першу чергу надіслати письмове повідомлення позичальнику про це. Однак, у матеріалах цієї справи відсутні як письмові повідомлення Банку про зміну відсоткової ставки, так і відомості про надіслання таких повідомлень і їх отримання адресатом.

Тому, на переконання адвоката, зміни відсоткової ставки за Кредитним договором, які враховані Банком у його розрахунках, є недійсними.

При цьому адвокатом подає, та просить приєднати до матеріалів справи здійснений стороною Відповідача розрахунок за Кредитним договором, який відповідає всім умовам цього Договору і обставинам справи.

Так, у поясненнях зазначено, що з даного розрахунку слідує, що у Відповідача відсутня заборгованість перед Банком за користування кредитними коштами за Кредитним договором, а натомість він надлишково сплатив Банку більше 6 000,00 доларів США

При цьому, згідно пояснень останній платіж, який повинен був бути зробленим у погашення кінцевої заборгованості за Кредитним договором, зроблено у листопаді 2013 року.

Адвокат вказує на те, що лише з жовтня 2014 року (після припинення сплати Відповідачем коштів) Банк розпочинає нараховувати Відповідачу заборгованість, у тому числі і пеню. Відтак, доданий до цих пояснень розрахунок повністю відповідає умовам Кредитного договору і узгоджується з наданою Банком інформацією в частині сплати коштів Відповідачем. Таким чином, на переконання представника відповідача, підстави для задоволення позову у цій справі відсутні.

03.08.2022 року від представника позивача до суду надійшла відповідь експерта КНСЕУ на запит від 12.10.2021 року, згідно якої експерт зазначає, що 04.06.2020 року за вих.. №7543 офіційним листом на адресу суд направлено клопотання судового експерта Тарасюка С.Ю. щодо надання додаткових документів для виконання експертизи. Також, копії зазначеного клопотання було надіслано до відома сторонам по справі. Зокрема на адресу АТ КБ «Приватбанк» (79008, м.Львів, вул. Гуцульська, 15), що підтверджується доданим реєстром згрупованих відправлень.

Від представника Банку надійшли письмова промова у дебатах для приєднання до матеріалів справи:

Так, представник позивача вказує на те, що: згідно уточненої позовної заяви про стягнення заборгованості АТ КБ ПриватБанк просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 33 340,39 доларів США, що за курсом 25,97 відповідно до службового розпорядження НБУ від 11.04.2018 року складає 865 849,93 грн. за кредитним договором № MKMOG100000242 від 29.08.2007 року, яка складається з наступного: - 32141,65 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); - 1198,74 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Представник позивача вказує на те, що між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 29.08.2007 року уклали кредитний договір № MKMOG100000242. Згідно договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав Відповідачу кредит у розмірі 36000,00 дол. США на наступі цілі: придбання 2-х кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а також у розмірі 9000,00 дол. США на сплату страхових платежів на термін до 27.08.2027 р., а Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Дана операція з надання кредитних коштів підтверджується Заявою на видачу готівки №4 від 29 серпня 2007 року, де відображено видачу через касу банку 36000,00 дол. США. Згідно даної заяви отримувачем коштів зазначено ОСОБА_2 , про що останній поставив свій підпис у графі Отримувач. Заява на видачу готівки №4 від 29 серпня 2007 року є первинним бухгалтерським документом згідно статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та аудит, оскільки містить відомості про господарську операцію, та виступає достовірним, достатнім, належним та допустимим доказом надання кредитних коштів ОСОБА_2 в сумі 36000,00 дол. США.

Також, представник банку зазначає, що кредитним договором № MKMOG100000242 (п.7.1) передбачено надання кредиту в сумі 9000,00 дол. США на сплату страхових платежів на термін до 27.08.2027 в випадках та у порядку, передбачених п. п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору.

Згідно пункту 2.1.3 кредитного договору, відповідно до даного Договору позичальник звертається до банку про надання йому кредиту на оплату чергових страхових платежів відповідно до договорів страхування, укладених відповідно до п. 2.2.7 даного Договору. і доручає банку щорічно перераховувати необхідну для цього суму коштів згідно Договорів страхування. Перерахування кредитних коштів Банк зобов`язується проводити у випадку непред`явлення позичальником документів, що підтверджують сплату чергових платежів за рахунок інших джерел, до дат їх сплати, передбачених Договорами страхування. Перерахування коштів на сплату чергових страхових платежів здійснюється в національній валюті України. Якщо кредит надається в іноземній валюті, то позичальник доручає банку: одержати з каси банку суму іноземної валюти готівкою. необхідну для сплати чергового страхового платежу на підставі Договору страхування, укладеного згідно п. 2.2.7 даного договору; здійснити продаж в касі банку готівкової іноземної валюти за курсом купівлі Банку даної іноземної валюти, встановленому на день виконання даного доручення; отримані від продажу іноземної валюти кошти перерахувати від імені 2 позичальника на сплату чергового страхового платежу.

На виконання даного пункту кредитного договору та договорів страхування банком було сплачено чергові страхові платежі за договором страхування майна та договором особистого страхування, що відображено у виписці по рахунку НОМЕР_8 (долученій до матеріалів справи) на 28 серпня 2008 року: платежі на суму 239,98 дол. США та 244,98 дол. США.

З приводу зауважень відповідача про відвищення відсоткової ставки, представник позивача вказує на те, що сторони погодили однією з умов кредитного договору пункти 2.3.1 та 2.3.2 щодо прав банку, згідно яких: Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом при зміні кон`юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більш ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилась ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США. За своїм розсудом банк має право зменшувати розмір процентної ставки до рівня, встановленого чинним законодавством.

Враховуючи вказане банком було прийнято рішення про зміну відсоткової ставки: за розрахунком заборгованості нарахування за відсотковою ставкою 14,04% річних розпочато з 10 листопада 2008 року, а за відсотковою ставкою 13,54% річних - з 28 липня 2010 року.

При цьому як вказує представник позивача, оскільки, надсилання відповідних повідомлень мало місце 2008 та 2010 року, надати такі суду не вбачається можливим в зв`язку із закінченням строків їх зберігання.

Разом із тим, представник позивача звертає увагу на те, що відповідачем не оскаржувались дії банку щодо підняття і подальшого зниження відсоткової ставки, позовна заява відповідного змісту і вимог не заявлялась. Кредитний договір в цій частині недійсним не визнавався, як і не визнавались неправомірними дії банку. Більше того, після зміни відсоткової ставки позичальник продовжував здійснювати погашення заборгованості.

Представник позивача зазначає, що порядок здійснення погашення заборгованості позичальником врегульовано, крім іншого, пунктом 7.2 кредитного договором № MKMOG100000242, згідно якого для виконання даного договору банк відкриває позичальникові рахунок НОМЕР_1 , для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та іншим платежам. Крім того, слід взяти до уваги, що рахунок НОМЕР_1 , який був предметом дослідження судового експерта, відкритий для погашень за двома кредитними договорами, а саме: №MKMOG100000242 від 29.08.2007 та №MKMOG200000242 від 29.08.2007.

Кредитний договір №MKMOG200000242 від 29.08.2007 (долучений до матеріалів справи) - це кредит на початковий внесок на придбання квартири на суму 9000,00 дол.США. Щомісяця в період сплати з "05" по "10" число кожного місяця позичальник зобов`язаний вносити на погашення кошти в сумі 118,15 дол. США. Пункт 7.2 даного договору передбачає, що банк відкриває "рахунок НОМЕР_1 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості за кредитним угодами №MKMOG100000242 від 29.08.2007, далі за текстом основний кредит, і № НОМЕР_18 від 29.08.2007, далі за текстом кредит на початковий внесок. При цьому кошти розподіляються слідуючим чином: 1. Погашення заборгованості за кредитом на початковий внесок (за виключенням суми спрямованої на дострокове погашення кредиту); 2. погашення заборгованості за основним кредитом (за виключенням суми спрямованої на дострокове погашення кредиту); 3. за наявності поточних зобов`язань за кредитом на початковий внесок дострокове погашення кредиту на початковий внесок у межах суми заборгованості; 4. при відсутності поточних зобов`язань за кредитом на початковий внесок - дострокове погашення основного кредиту у межах суми заборгованості".

Оскільки рахунок НОМЕР_1 відкрито для погашення заборгованості за двома кредитними договорами №MKMOG100000242 від 29.08.2007 та №MKMOG200000242 від 29.08.2007, для врегулювання даних правовідносин сторін слід також керуватись умовами кредитного договору №MKMOG200000242 від 29.08.2007 в частині, що регулює порядок зарахування коштів на рахунок НОМЕР_1 .

На переконання представника позивача, відповідач, стверджуючи про повне погашення боргу за кредитом №MKMOG100000242 від 29.08.2007, не наведено підстав, з яких він вважає, що кошти, внесенні на рахунок НОМЕР_1 , повинні розподілятись в першу чергу на погашення боргу за кредитним договором №MKMOG100000242 від 29.08.2007, що прямо суперечить п. 7.2. кредитного договору №MKMOG200000242 від 29.08.2007.

Разом з тим, судовим експертом було проаналізовано матеріали судової справи та чітко і вірно встановлено, що позичальником на виконання умов кредитного договору за досліджуваний період з 29.08.2007 по 11.04.2018 сплачено 4 коштів на загальну суму 43087,98 дол. США, з яких тіла 4343, 21 дол. США. Дані розрахунки судового експерта співставляються із розрахунком боргу та випискою, що долученні позивачем до позовної заяви.

На переконання представника позивача, інших достовірних, достатніх, належних та допустимих доказів суми погашень за кредитним договором №MKMOG100000242 від 29.08.2007 матеріали справ не містять, тому вважає що відповідачем не доведено повного погашення ним заборгованості за кредитом.

Щодо судово-економічної експертизи, вказано на те, що у висновку експерт зазначає, клопотання експерта про надання додаткових матеріалів позивачем не отримано, направлено не на юридичну адресу Банку, окрім того, зазначає, що в навіть в разі отримання такого, клопотання згідно супровідного листа експертної установи надсилалося до відома. Тому навіть у випадку його отримання адресатом в останнього не виникає обов`язку до виконання. А судом ухвали про витребування матеріалів винесено не було.

Так, представник Банку зазначає, що так як матеріали справи не містять доказів отримання банком клопотання експерта, також відсутня ухвала суду, якою банк зобов`язано надати ряд документів на виконання вимог експерта, а також, беручи до уваги, той факт, що представником банку було надано всі запитуванні документи відразу як тільки стало відомо про необхідність подання таких, вважають що відсутні підстави вважати, що банк ухилявся від подання доказів.

Із посиланням на постанову апеляційного суду Закарпатської області від 15 січня 2018 року у справі №308/3885/15-ц, якою суд відмовив у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ПАТ КБ "ПриватБанк", третя особа - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Капітула Г.Д. про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, представник банку зазначає, що суд визнав безпідставними та необґрунтованими твердження позивача про несправедливість умов кредитного договору, що порушують принцип рівності сторін правочину, оскільки йому як споживачу не надано повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, відсутній графік погашення щомісячних платежів.

Представник банку зазначає, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, такими, що підлягають до задоволення, а тому просить суд: стягнути з Відповідача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 33340,39 доларів США, що за курсом 25,97 відповідно до службового розпорядження НБУ від 11.04.2018 року складає 865849,93 грн. за кредитним договором № MKMOG100000242 від 29.08.2007 року, яка складається з наступного: - 32141,65 дол.США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); - 1198,74 дол.США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Представник банку в судовому засіданні просив задоволити позов. Окрім того , просила суд врахувати при ухваленні рішення письмові дебати, подані нею через канцелярію суду. Зазначила що у позивача відсутній графік погашення заборгованості витребування про який клопотав представник відповідача, що підтверджується також рішенням суду по іншій справі.

Відповідач в судове засідання не з`явися, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник відповідача по справі просив суд при ухваленні рішення взяти до уваги подані ним розрахунки. Вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, просить відмовити в позові за недоведеністю суми заборгованості. Додаково просив врахувати, що позивач був обізнаний про призначення судової експертизи в провадженні, а судовим експертом надсилались для відому клопотання на адресу вказану самим позивачем для листування, зважаючи на наведене вважає що позивач зловживає своїми процесуальними правами.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку:

Згідно ізст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст.12 ЦПК України).

Згідно ізст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Водночас,ст.82 ЦПК Українивизначено підстави для звільнення від доказування. Так, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч.1ст.82 ЦПК України).

Відповідно до статей6,627 ЦК Українисторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правомірність договору, як правочину, презюмується. Згідностатті 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно достатті 509 ЦК Українизобов`язання виникають з підстав встановленихстаттею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Виходячи з загальних умов (статті526,527,530 ЦКУкраїни), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання підлягає виконанню належними сторонам та у встановлений строк (термін).

Правовими наслідками порушення зобов`язання згідно з пунктами 2, 3, 4 частини першоїстатті 611 ЦК Україниє зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Судом встановлено, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 (надалі - Відповідач) 29.08.2007 року уклали кредитний договір № MKMOG100000242.

Згідно умов вказаного договору 29 серпня 2007 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», перейменованим у публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», та позивачем укладено кредитний договір №MKMOG100000242 (Основний кредит), за умовами якого позичальникові надано кредитні кошти у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 36 000,00 доларів США на придбання двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а також у розмірі 9 000,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2,0% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати 0,2% від суми виданого кредиту, процентів за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 цього ж договору, з кінцевим терміном повернення до 27 серпня 2027 року.

Цього ж дня між вказаними особами укладено кредитний договір №MKMOG 200000242 (Кредит на початковий внесок), за умовами якого позичальникові надано кредитні кошти у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 9 000,00 доларів США на наступні цілі: початковий внесок, шляхом перерахування відповідно до п.1.2 та, зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2,0% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати 0,2% від суми виданого кредиту, процентів за дострокове погашення кредиту згідно з п.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного договору, з кінцевим терміном повернення до 27 серпня 2027 року.

Разом із тим, відповідач заперечує факт отримання ним вказаної суми коштів у розмірі 9000 дол.США. При цьому матеріали справи не містять жодного підтвердження на спростування тверджень ОСОБА_2 .

Питання про отримання вказаних коштів було предметом з`ясування в судовому засіданні. Представник позивача підтверджуючих документів про отримання відповідачем вказаної суми грошових коштів у розмірі 9000 доларів США не надав, мотивуючи це тим, що такі обставини не є предметом дослідження та встановлення у даній справі.

Факт укладення кредитного договору №MKMOG100000242 за умовами якого позичальникові надано кредитні кошти у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 36 000,00 доларів США, та отримання ОСОБА_2 , вказаних коштів, відповідачем не заперечується.

Операції з надання кредитних коштів підтверджується Заявою на видачу готівки №4 від 29 серпня 2007 року, де відображено видачу через касу банку 36000,00 дол. США. Згідно даної заяви отримувачем коштів зазначено ОСОБА_2 , про що останній поставив свій підпис у графі Отримувач.

Заява на видачу готівки №4 від 29 серпня 2007 року є первинним бухгалтерським документом згідно статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та аудит, оскільки містить відомості про господарську операцію, та виступає достовірним, достатнім, належним та допустимим доказом надання кредитних коштів ОСОБА_2 в сумі 36000,00 дол. США.

Також кредитним договором № MKMOG100000242 (п.7.1) передбачено надання кредиту в сумі 9000,00 дол. США на сплату страхових платежів на термін до 27.08.2027 в випадках та у порядку, передбачених п. п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору. Згідно пункту 2.1.3 кредитного договору, відповідно до даного Договору позичальник звертається до банку про надання йому кредиту на оплату чергових страхових платежів відповідно до договорів страхування, укладених відповідно до п. 2.2.7 даного Договору. і доручає банку щорічно перераховувати необхідну для цього суму коштів згідно Договорів страхування. Перерахування кредитних коштів Банк зобов`язується проводити у випадку непред`явлення позичальником документів, що підтверджують сплату чергових платежів за рахунок інших джерел, до дат їх сплати, передбачених Договорами страхування. Перерахування коштів на сплату чергових страхових платежів здійснюється в національній валюті України. Якщо кредит надається в іноземній валюті, то позичальник доручає банку: одержати з каси банку суму іноземної валюти готівкою. необхідну для сплати чергового страхового платежу на підставі Договору страхування, укладеного згідно п. 2.2.7 даного договору; здійснити продаж в касі банку готівкової іноземної валюти за курсом купівлі Банку даної іноземної валюти, встановленому на день виконання даного доручення; отримані від продажу іноземної валюти кошти перерахувати від імені 2 позичальника на сплату чергового страхового платежу. На виконання даного пункту кредитного договору та договорів страхування банком було сплачено чергові страхові платежі за договором страхування майна та договором особистого страхування, що відображено у виписці по рахунку НОМЕР_8 (долученій до матеріалів справи) на 28 серпня 2008 року: платежі на суму 239,98 дол. США та 244,98 дол. США.

Окрім того, сторони погодили однією з умов кредитного договору пункти 2.3.1 та 2.3.2 щодо прав банку, згідно яких: Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом при зміні кон`юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більш ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилась ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США. За своїм розсудом банк має право зменшувати розмір процентної ставки до рівня, встановленого чинним законодавством. Враховуючи вказане банком було прийнято рішення про зміну відсоткової ставки: за розрахунком заборгованості нарахування за відсотковою ставкою 14,04% річних розпочато з 10 листопада 2008 року, а за відсотковою ставкою 13,54% річних - з 28 липня 2010 року.

Суд констатує що згідно, письмових пояснень представника позивача, надсилання відповідних повідомлень мало місце 2008 та 2010 року, однак надати такі суду не вбачається можливим в зв`язку із закінченням строків їх зберігання.

При цьому слід зазначити, що відповідач заперечує про надсилання йому відповідних повідомлень та отримання таких, та відповідно збільшення відсоткової ставки у встановленому договором порядку.

Представник позивача вказує на те, що кредитний договір №MKMOG200000242 від 29.08.2007 (долучений до матеріалів справи) - це кредит на початковий внесок на придбання квартири на суму 9000,00 дол.США. Щомісяця в період сплати з "05" по "10" число кожного місяця позичальник зобов`язаний вносити на погашення кошти в сумі 118,15 дол. США. Пункт 7.2 даного договору передбачає, що банк відкриває "рахунок НОМЕР_1 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості за кредитним угодами №MKMOG100000242 від 29.08.2007, далі за текстом основний кредит, і № НОМЕР_18 від 29.08.2007, далі за текстом кредит на початковий внесок. При цьому кошти розподіляються слідуючим чином: 1. Погашення заборгованості за кредитом на початковий внесок (за виключенням суми спрямованої на дострокове погашення кредиту); 2. погашення заборгованості за основним кредитом (за виключенням суми спрямованої на дострокове погашення кредиту); 3. за наявності поточних зобов`язань за кредитом на початковий внесок дострокове погашення кредиту на початковий внесок у межах суми заборгованості; 4. при відсутності поточних зобов`язань за кредитом на початковий внесок - дострокове погашення основного кредиту у межах суми заборгованості".

Разом із при дослідженні кредитного договору, судом не встановлено, що саме такі умови містяться в кредитному договорі №MKMOG100000242 від 29.08.2007.

З розрахунку, що наданий представником відповідача пояснень вбачається, що реальний розмір кредиту, який був отриманий Відповідачем від Банку за Кредитним договором, становить 36 000,00 доларів США, що також підтверджується наданими самим Банком розрахунками розміру заборгованості за цим Договором, які розраховані із суми 36 000,00 доларів США, яка у подальшому не збільшується.

При цьому, відповідачем не заперечувалося і те, що згідно п.7.1. Кредитного договору визначено період сплати Відповідачем коштів (з 05 по 10 число кожного місяця) і розмір щомісячного платежу - 472,58 долари США.

Крім того, представник відповідача зазначає, що відповідачем здійснено погашення кредиту достроково, а розмір його щомісячних платежів значно перевищував щомісячний платіж, встановлений Кредитним договором. На підтвердження чого до адвокатом додано контррозрахунок за кредитним договором.

При цьому з посиланням на пункти 3.11., 7.1., 7.5. Кредитного договору передбачено, що при достроковому погашенні кредиту (як повному, так і частковому) позичальник (Відповідач) достроково сплачує Банку відсотки. Але, оскільки їх розмір встановлений п.7.5. Кредитного договору на рівні 0,00% і надані самим Банком розрахунку не містять даних про те, що такі відсотки були нараховані. Тому, слід визнати, що за дострокове погашення кредиту жодних відсотків Відповідач не повинен сплачувати.

Зі змістурозрахунку щонаданий представникомвідповідача вбачається, що починаючи із 10.2007 року, відповідачем по справі здійснювалися платежі щодо погашення кредиту. Суми що ним вносилися, перевищували суми обов`язкового щомісячного внеску передбаченого договором кредиту, та при наявності заборгованості, така сплачувалася відповідачем. Тобто ОСОБА_2 , сплачувався обов`язків платіж 472,58 дол. + сума на погашення заборгованості.

Позивачем не заперечується здійснення відповідачем платежів на погашення кредиту у розмірах зазначених в розрахунку наданому відповідачем. Разом із тим, позивач вказує на те, що Банком відповідно умов договору відбулася зміна відсоткової ставки.

Слід зазначити, що дійсно згідно пункти 2.3.1та 2.3.2кредитного договору№ MKMOG100000242щодо правбанку,згідно яких:Банк маєправо водносторонньому порядкузбільшувати розмірвідсоткової ставкиза користуваннякредитом призміні кон`юнктуриринку грошовихресурсів вУкраїні,а саме:зміні курсудолара СШАдо гривнібільш ніжна 10%у порівнянніз курсомдолара СШАдо гривні,встановленого НБУна моментукладення даногодоговору;зміні обліковоїставки НБУ;зміні розмірувідрахувань устраховий (резервний)фонд абозміні середньозваженоїставки покредитах банківУкраїни увідповідній валюті(постатистиці НБУ).При цьомубанк надсилаєпозичальникові письмовеповідомлення прозміну процентноїставки протягом7календарних днівз дативступу вчинність зміненоїпроцентної ставки.Збільшення процентноїставки банкому вищевказаномупорядку можливов границяхкількості пунктів,на якезбільшилась ставкаНБУ,розмір відрахуваньу страховийфонд,середньозважена ставкапо кредитахабо пропорційнозбільшенню курсудолара США.За своїмрозсудом банкмає правозменшувати розмірпроцентної ставкидо рівня,встановленого чиннимзаконодавством.

Так, банком було прийнято рішення про зміну відсоткової ставки: за розрахунком заборгованості нарахування за відсотковою ставкою 14,04% річних розпочато з 10 листопада 2008 року, а за відсотковою ставкою 13,54% річних - з 28 липня 2010 року.

Разом із тим, відповідачем заперечується факт отримання ним відповідних повідомлень про зміну розміру відсоткової ставки. Матеріали справи при цьому не містять підтвердження того, що такі дійсно направлялися відповідачу, та що такі ним були отримані.

Слід зазначити, що із даного приводу представник позивача вказав на те, що оскільки, надсилання відповідних повідомлень мало місце 2008 та 2010 року, надати такі суду не вбачається можливим в зв`язку із закінченням строків їх зберігання. Таким чином позивачем відповідних доказів суду не надано.

Позивачем, щодо погашення відповідачем суми заборгованості, а саме щодо порядку зарахування відповідних грошових коштів саме на погашення тіла кредиту стверджувалося, що рахунок НОМЕР_1 , який був предметом дослідження судового експерта, відкритий для погашень за двома кредитними договорами, а саме: №MKMOG100000242 від 29.08.2007 та №MKMOG200000242 від 29.08.2007.

При цьому, згідно кредитного договору №MKMOG200000242 від 29.08.2007 (долучений до матеріалів справи) - це кредит на початковий внесок на придбання квартири на суму 9000,00 дол.США. Щомісяця в період сплати з "05" по "10" число кожного місяця позичальник зобов`язаний вносити на погашення кошти в сумі 118,15 дол. США. Пункт 7.2 даного договору передбачає, що банк відкриває "рахунок НОМЕР_1 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості за кредитним угодами №MKMOG100000242 від 29.08.2007, далі за текстом основний кредит, і № НОМЕР_18 від 29.08.2007, далі за текстом кредит на початковий внесок. При цьому кошти розподіляються слідуючим чином: 1. Погашення заборгованості за кредитом на початковий внесок (за виключенням суми спрямованої на дострокове погашення кредиту); 2. погашення заборгованості за основним кредитом (за виключенням суми спрямованої на дострокове погашення кредиту); 3. за наявності поточних зобов`язань за кредитом на початковий внесок дострокове погашення кредиту на початковий внесок у межах суми заборгованості; 4. при відсутності поточних зобов`язань за кредитом на початковий внесок - дострокове погашення основного кредиту у межах суми заборгованості".

Проте №MKMOG200000242 від 29.08.2007 не є предметом дослідження в межах розгляду даної справи, враховуючи зміст позовної заяви з урахуванням уточнень, згідно яких позивач просить стягнути заборгованість за договором №MKMOG100000242 від 29.08.2007.

Слід звернути увагу на те, що вказаного порядку зарахування кредитних коштів кредитний договір №MKMOG100000242 від 29.08.2007 не містить.

Під часрозгляду справисудом булопризначено судово-економічнуекспертизу.На вирішенняякої булопоставлено наступніпитання:1)які конкретнісуми іколи сплаченіпозичальником ОСОБА_2 у погашеннязаборгованості заКредитним договоромта якийзагальний розміртаких платежів?2)які конкретнісуми іколи зкожного здійсненогопозичальником ОСОБА_2 платежу упогашення заборгованостіза Кредитнимдоговором зарахованіПАТ КБ«ПриватБанк» окремона погашенняосновного кредиту(тілакредиту),окремо насплату процентів(відсотків)за користуваннякредитом таокремо насплату іншихсупутніх платежів(комісій,страхових платежівтощо).3)чи відповідаєнаявний уматеріалах судовоїсправи розрахунокзаборгованості позичальника ОСОБА_2 перед ПАТКБ «ПриватБанк»з погашенняосновного кредиту(тілакредиту)і сплатипроцентів (відсотків)за користуваннякредитом таінших супутніхплатежів (комісій,страхових платежівтощо)умовам укладеногоміж зазначенимисторонами Кредитногодоговору тарозрахунковим документамщодо видачіта погашеннякредиту зацим Кредитнимдоговором?4)чи існувалаі уякому розмірізаборгованість позичальника ОСОБА_2 за Кредитнимдоговором станомна 30квітня 2015року?Якщо таказаборгованість існувала,слід вказатисуми заборгованостіокремо зпогашення основногоборгу (тілакредиту),окремо зісплати процентів(відсотків)за користуваннякредитом таокремо зісплати іншихсупутніх платежів(комісій,страхових платежівтощо).Який фактичнийзалишок заборгованостіпозичальникаперед АкціонернимТовариством «ПриватБанк»за кредитнимдоговором №MKMOG100000242від 29.08.2007року станом на 11.04.2018 року, з урахуванням платежів, які проведені позичальником? Визначити розмір заборгованості по тілу кредиту, відсотках за користування кредитними коштами та комісією, пенею. Суму заборгованості вивести у валюті договору та гривні.

Згідно висновку експерта від 27.11.2020 року №3055 за результатом проведення судово-економічної експертизи по цивільній справі експертом надано наступні відповіді на питання:

«1.Відповідно проведених розрахунків, в межах наявних матеріалів, виходячи із сум погашення заборгованості згідно Відомостей щодо руху коштів (виписок) по рахунку № НОМЕР_1 за період з 29.08.2007р. по 19.03.2020 (Т.1 а.с.223-250; Т.2 а.с.1 -17) та даних Розрахунку Банку (Т.1 а.с.53-57) встановлено, що Позичальником на виконання умов Кредитного договору №MKMOG100000242 від 29.08.2007 р. за досліджуваний період (з 29.08.2007р. по 11.04.2018 р) сплачено коштів на загальну суму 43087,98 дол. США (докладно див. дослідну частину та кол. 20-21 Додатку 1 експертизи). Суми коштів, сплачені Позичальником за Кредитним договором №МКМОG100000242 від 29.08.2007р. у розрізі платежів за датами сплати наведено в кол. 21 Додатку і експертизи.

2.Відповідно проведених розрахунків, в межах наявних матеріалів, виходячи із сум погашення заборгованості згідно Відомостей щодо руху коштів (виписок) по рахунку № НОМЕР_1 за період з 29.08.2007р. по 19.03.2020р. (Т.1 а.с.223-250; Т.2 а.с.1-1 7) та даних Розрахунку Банку (Т.1 а.с.53-57) встановлено, що Позичальником на виконання умов Кредитного договору №MKMOG100000242 від 29.08.2007 за досліджуваний період (з 29.08.2007р. по 11.04.2018р.) сплачено коштів на загальну суму 43087.98 дол.СІІІА, в т.ч, (докладно див. дослідну частину «Щодо погашення заборгованості та зарахування сплачених коштів» та кол.20-28 Додатку 1 експертизи):

загальна сума коштів, зарахована в погашення основного боргу складає 4343.21 дол.США (докладно див. кол.22, 23 Додатку 1 експертизи);

загальна сума коштів, зарахована в погашення відсотків складає 32561.58 дол.США (докладно див. кол.24, 25 Додатку 1 експертизи);

загальна сума коштів, зарахована в погашення комісії складає 6072,82 дол.США (докладно див. кол.26,27 Додатку 1 експертизи);

загальна сума коштів, зарахована в погашення пені складає 110,37 дол.США (докладно див. кол.28 Додатку 1 експертизи).

Суми коштів, зараховані в погашення основного боргу, відсотків, комісії та пені за Кредитним договором №МКМОG100000242 від 29.08.2007 р. у розрізі платежів за датами сплати наведено в кол.22-28 Додатку 1 експертизи.

3. Дослідивши Розрахунок заборгованості за Кредитним договором №MKMOG 100000242 від 29.08.2007р. станом на 11.04.2018р. (Т.1 а.с.53-57) в частині арифметичних розрахунків відповідно до наданих матеріалів та умов кредитного договору, встановлено суперечливі та неузгоджені дані щодо відображення заборгованості:

у Розрахунку станом на 11.04.2018р. (Т.1 а.с.53-57) виявлено документально необґрунтоване збільшення заборгованості за основним боргом 28.08.2008р. на суму 484,86 дол.США (докладно див. дослідну частину «Щодо первинних документів та документів бухгалтерського обліку» та кол. 19 Додатку 1 експертизи);

у Розрахунку заборгованості станом на 11.04.2018р. (Т.1 а.с.53-57) не відображено сум погашення основного боргу та загальних розмірів здійснених платежів по кредиту. Крім того, умовами на момент укладення Кредитного договору №МКМОG100000242 від 29.08.2007 р. не визначено детальної інформації стосовно погашення заборгованості (в «т.ч. відсутній графік платежів у розрізі погашення основного боргу, відсотків та щомісячної винагороди);

застосування відсоткових ставок на строкову заборгованість у розмірі 14.04% за період з 10.11.2008р. по 27.07.2010р„ 13,54% за період з 28.07.2010р. по 18.04.2018р. та па прострочену заборгованість за ставкою 33,60% за період з 10.11.2008р. по 27.07.2010р.. 32,60% за період з 28.07.2010р. по 18.04.2018р. у розрахунку (Т.1 а.с.53-57), не узгоджується з умовами Кредитного договору МКМОG100000242 від 29.08.2007 р.;

нарахування комісії у розмірі 72,34 дол. США починаючи з 05.09.2008 р. в Розрахунку заборгованості станом на 11.04.2018 р. (Т.1 а.с. 53-57 не узгоджується з умовами Кредитного договору №MKMOG100000242 від 29.08.2007р.;

загальна сума платежів колонки «Сума погашеної пені» складає 110,37 дол. США, що не узгоджується з даними у підсумковій частині Розрахунку Банку станом на 11.04.2018р. («Погашено пенів т.ч.списано 0,00», Т.1 а.с.57, докладно див. кол. 13 Додатку 1 експертизи);

у зв`язку з відсутністю детальної інформації щодо погашення заборгованості (в т.ч. графіку платежів в розрізі сплати основного боргу, нарахованих процентів, винагороди, комісій та інших фінансових зобов`язань) за період з 29.08.2007р. по 11.04.2018р. та документів бухгалтерського обліку Банку (відомостей щодо руху коштів (виписок) по рахункам), що підтверджують прострочену заборгованість за основним боргом та відсотками, не видається за можливе встановити обґрунтованість нарахованої пені за несвоєчасне погашення заборгованості, починаючи з 12.06.2009р., наведеної у Розрахунку заборгованості станом на 11.04.2018р.

В межах наявних матеріалів відсутній повний обсяг документів бухгалтерського обліку ПАТ КБ «ПриватБанк» та інших документів, які відображають облік здійснених операцій за Кредитним договором №MKMOG100000242 від 29.08.2007р. (Т.1 а.с.9-11) за досліджуваний період (з 29.08.2007р. по 11.04.2018р.) та підтверджують заборгованість, зазначену у Розрахунку заборгованості станом на 11.04.2018р..

В зв`язку з відсутністю повного обсягу документів бухгалтерського обліку ПАТ КБ «ПриватБанк» та інших документів, в межах наявних матеріалів, неможливо в повній мірі дослідити відповідність Розрахунку заборгованості станом на 11.04.2018р. (Т.1 а.с.53-57) умовам Кредитного договору №MKMOG100000242 від 29.08.2007р. (Т.1 а.с.9-1 1) та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту.

4.В межах наявних матеріалів відсутній повний обсяг документів бухгалтерського обліку ПАТ КБ «ПриватБанк» та інших документів, які відображають облік здійснених операцій за Кредитним договором №MKMOG100000242 від 29.08.2007р. (Т.1 а.с.9-11) за досліджуваний період (з 29.08.2007р. по 11.04.2018р.) та підтверджують заборгованість, зазначену у Розрахунку заборгованості станом на 11.04.2018р..

В зв`язку з відсутністю повного обсягу документів бухгалтерського обліку ПАТ КБ «ПриватБанк» та інших документів, в межах наявних матеріалів, неможливо встановити документально обґрунтований розмір заборгованості Позичальника перед Банком у розрізі основного боргу, відсотків, комісій та інших платежів станом на 30.04.2015р. та на 11.04.2018р..»

Так, експертом встановлено, що загальна сума коштів, зарахована в погашення основного боргу складає 4343.21 дол. США; загальна сума коштів, зарахована в погашення відсотків складає 32561.58 дол.США; загальна сума коштів, зарахована в погашення комісії складає 6072,82 дол. США; загальна сума коштів, зарахована в погашення пені складає 110,37 дол.США.

При цьому представник банку в судовому засіданні погоджувався з тим, що сума зарахована в погашення основного боргу складає 4343.21 дол. США.

Разом з тим, матеріалами справи не доведено порядок списання коштів, не обґрунтовано чому саме така сума із сплачених відповідачем коштів зараховано саме на погашення тіла кредиту з урахуванням того, що відповідачем погашались щомісячні фіксовані суми зазначені в договорі кредиту.

Як вбачається із висновку експерта в межах наявних матеріалів відсутній повний обсяг документів бухгалтерського обліку ПАТ КБ «ПриватБанк» та інших документів, які відображають облік здійснених операцій за Кредитним договором №MKMOG100000242 від 29.08.2007р. (Т.1 а.с.9-11) за досліджуваний період (з 29.08.2007р. по 11.04.2018р.) та підтверджують заборгованість, зазначену у Розрахунку заборгованості станом на 11.04.2018р.

Разом із тим, згідно матеріалів справи, експертом на адресу зазначену позивачем у позовній заяві, надсилалося клопотання про надання додаткових матеріалів необхідний для проведення експертизи. Однак такі, експерту направлені так і не були.

Доводи представника позивача про те, що клопотання ними не отримано, так як клопотання було направлено не на юридичну адресу суд розцінює критично. Так, як підтвердження того, що дійсно представником позивача не отримано клопотання суду не доведено, як і той факт, що позивач просив про надсилання процесуальних документів, здійснювати листування саме за юридичною адресою.

03.08.2022 року від представника позивача до суду надійшла відповідь експерта КНСЕУ на запит від 12.10.2021 року, згідно якої експерт зазначає, що 04.06.2020 року за вих.. №7543 офіційним листом на адресу суд направлено клопотання судового експерта Тарасюка С.Ю. щодо надання додаткових документів для виконання експертизи. Також, копії зазначеного клопотання було надіслано до відома сторонам по справі. Зокрема на адресу АТ КБ «Приватбанк» (79008, м.Львів, вул. Гуцульська, 15), що підтверджується доданим реєстром згрупованих відправлень. Тобто за адресою листування про яку позивачем вказано в позовній заяві особисто.

Щодо тверджень представника позивача про те, що клопотання експерта було надіслано для відома, тому навіть у випадку його отримання адресатом в останнього не виникає обов`язку до виконання. Суд зазначає, що згідно клопотання експерта, таке надсилалося з метою надання додаткових матеріалів для проведення експертизи, при цьому експерт попередив наслідки не виконання експертизи. Так, клопотання експерта і не може по своїй суті носити зобовязувальний характер. При цьому сторона, що не виконала таке клопотання має усвідомлювати наслідки не надання експерту вказаних у клопотання додаткових матеріалів.

В даному випадку позивачем, на клопотання експерта додаткових матеріалів для проведення експертизи надано не було. При цьому у висновку експерт зазначає, що саме в зв`язку з відсутністю повного обсягу документів бухгалтерського обліку ПАТ КБ «ПриватБанк» та інших документів, в межах наявних матеріалів, неможливо встановити документально обґрунтований розмір заборгованості Позичальника перед Банком у розрізі основного боргу, відсотків, комісій та інших платежів станом на 30.04.2015р. та на 11.04.2018р. (докладно див. дослідну частину експертизи).»

Крім того, позивач достовірно знав про призначення судової експертизи в межах даного провадження, яку було призначено Київській незалежній судово-експертній установі. Представник позивача подавав свої заперечення стосовно заявленого клопотання, разом з випискою по рахунку, обґрунтовуючи що така є первинним бухгалтерським документом.

Слід констатувати, що додаткові матеріали на які вказано у клопотанні експерта було надано для приєднання до матеріалів справи уже після проведення експертизи після поновлення провадження у справі.

Разом із тим представником позивача не було заявлено клопотання про призначення в даній справі будь-якої експертизи, на підставі та з урахування доданих до матеріалів справи додаткових доказів.

Відповідно дост. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вказане вище суд приходить до висновку, що позивач, не довів належними та допустимими доказами факт надання позичальнику кредитних коштів у сумі 9 000 дол. США; позивачем не доведено те, що відповідач належним чином (у передбаченому Договором порядку) було повідомлено про зміну розміру процентної ставки за користування Кредитом.

Разом із тим, слід зазначити, що до суду було додано розрахунок заборгованості із врахуванням отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 9000 дол. США та зміною розміру процентної ставки за користування кредитом, що матеріалами справи не доведено.

Крім того, суд враховує, що згідно умов які містяться в кредитному договорі №MKMOG100000242 від 29.08.2007, а саме згідно п.7.1. Кредитного договору визначено період сплати Відповідачем коштів (з 05 по 10 число кожного місяця) і розмір щомісячногоплатежу -472,58долари США,а згідно умов які містяться в кредитному договорі №MKMOG200000242 від 29.08.2007, а саме згідно п.7.1. Кредитного договору визначено період сплати Відповідачем коштів і розмір щомісячного платежу 118,15 долари США. При цьому, згідно наданого представником відповідача контррозрахунку за кредитним договором, відповідачем сплачувались суми на погашення заборгованості щомісячно у розмірах, які перевищували загальну суму щомісячних платежів по двом вказаним договорам у сукупності. Вказаний контррозрахунок здійснений відповідачем на підставі виписки за договорами наданим позивачем від 18.06.2015 року, та не заперечувався представником позивача в частині розміру сплачених сум відповідачем коштів банку.

Твердження представника позивача, що Відповідач порушив зобов`язання за даним Договором оскільки по 10 число щомісяця повинен був здійснювати погашення платежу в сумі 472,58 доларів США, а перший платіж по кредиту мав бути сплачений до 10 вересня 2007 року є необгрунтованим. Враховуючи, що згідно умов договору кредиту №MKMOG100000242 від 29.08.2007, нарахування відсотків здійснюється в останню дату сплати відсотків, при цьому відсотки розраховуються на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом- 360 днів у році, згідно п.2.2.7. позичальник зобов`язується погасити суму кредиту, направлену на оплату чергового страхового платежу і сплатити відсотки за його користування не пізніше 30 днів з дня перерахування Банку страхового платежу, згідно п. 7.1 договору періодом сплати вважати період з 05 по 10 число кожного місяця. При цьому, кошти в розмірі 36000 дол. США відповідач отримав 29.08.2007 року, згідно ордеру-розпорядження, згідно виписки по рахунку НОМЕР_1 від 29.08.2007р. по 11.04.2018р. відповідач 10 жовтня 2007 рр. сплатив суми 74,73 доларів США та 516,00 доларів США.

Щодо доводів представника позивача що кредитний договір №MKMOG100000242 від 29.08.2007 не містить графіку платежів, такий графік позивачем, як споживачем фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, не підписувався і не отримувався. При укладені цього договору відповідач також не був письмово повідомлений про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуг з оформлення договору про надання кредиту суд зазначає наступне.

ОСОБА_2 звертався до суду із позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Капітула Г. Д. (далі ПНУМНО ОСОБА_3 ), про визнання кредитних та іпотечного договорів недійсними. Вказував, що оспорюваний кредитний договір є договором споживчого кредиту. Такий договір всупереч вимогам частини другої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та пункту 3.4. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, не містить графіку платежів, такий графік позивачем, як споживачем фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, не підписувався і не отримувався. При укладені цього договору він також не був письмово повідомлений про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуг з оформлення договору про надання кредиту.

Більше того, при укладені кредитного договору відповідачем не було йому надано у письмовій формі повної інформації про умови кредитування.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 серпня 2015 року по справі №308/3885/15, з урахуванням ухвали цього ж суду від 17 серпня 2015 року про виправлення описки, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Закарпатської області від 30 жовтня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 15 січня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. РішенняУжгородського міськрайонного суду Закарпатської областівід 07 червня 2017 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 04 травня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а Постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 15 січня 2018 рокузалишено без змін.

Зі змісту судових рішень вбачається, що Судом апеляційної інстанції встановлено, щоу пункті 6.5 кредитного договору № МКМOG100000242 вказано, що детальний опис загальної вартості кредиту зазначений у пунктах 6.2, 7.1 цього договору: сума кредиту, відсотки, винагороди, комісії, неустойки, затрати, збитки. Так, пункт 7.1. кредитного договору передбачає, що позичальнику надаються кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 29 серпня 2007 року по 27 серпня 2027 року виключно у вигляді непоновлювальної лінії у розмірі 36 000 доларів США на наступні цілі: придбання 2-х кімнатного квартири, а також у розмірі 9000 доларів США на сплату страхових платежів у випадку та порядку, передбачених пунктами 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 2,0 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця, у період сплати 0,2 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно пункту 3.11 цього договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно пункту 6.2. даного договору. Пунктами 3.11, 7.5 кредитного договору передбачено, що при достроковому погашенні кредиту позичальник додатково сплачує банку за користування кредитом 0,00 % від суми кредиту, що погашається достроково. Пунктом 6.4. кредитного договору встановлено, що розмір річної відсоткової ставки дорівнює дванадцяти місячним відсотковим ставкам. Всі види платежів (за винятком кредиту, винагороди за проведення додаткового моніторингу, неустойки), що вносяться позичальником за даним договором, є відсотками в розумінні ЦК України (пункт 6.3. кредитного договору). Пункт 7.4. передбачає, що згідно зі статтею 212 ЦК України при порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, передбачених пунктами 1.1., 2.2.4, 2.3.3. цього договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,46 % на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Пункт 4.1. кредитного договору передбачає обов`язок позичальника за неналежне виконання будь якого зобов`язання, передбаченого пунктами 2.2.2, 2.2.3 даного договору сплатити пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн за кожен день прострочення. Пункт 5.4. кредитного договору передбачає штрафну санкцію: при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених кредитним договором більше ніж на 30 днів, у зв`язку з чим банк змушений буде звернутись до суду, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн + 5 % від суми позову.

У пункті 6.5. кредитного договору № MKMOG200000242 вказано, що детальний опис загальної вартості кредиту зазначений у пунктах 6.2, 7.1 цього Договору: сума кредиту, відсотки, винагороди, комісії, неустойки, затрати, збитки. Так, пункт 7.1. кредитного договору передбачає, що позичальнику надаються кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 29 серпня 2007 року по 27 серпня 2027 року виключно у вигляді непоновлювальної лінії у розмірі 9000 доларів США на наступні цілі: на початковий внесок, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 2,0 % від суми виданого кредиту в момент надання кредиту, щомісяця, у період сплати 0,2 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з пунктом 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з пунктом 6.2. договору. Пунктом 6.4. кредитного договору встановлено, що розмір річної відсоткової ставки дорівнює дванадцяти місячним відсотковим ставкам. Всі види платежів (за винятком кредиту, винагороди за проведення додаткового моніторингу, неустойки), що вносяться позичальником за даним договором, є відсотками в розумінні ЦК України (пункт 6.3. кредитного договору). Пункт 7.4. передбачає, що згідно з статтею 212 ЦК України при порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, передбачених пунктами 1.1., 2.2.4, 2.3.3. цього договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,46 % на місяць, розраховані на суму непогашеної у строк заборгованості за кредитом. Пункт 4.1. кредитного договору передбачає обов`язок позичальника за неналежне виконання будь-якого зобов`язання, передбаченого пунктами 2.2.2, 2.2.3 даного договору, сплатити пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн за кожен день прострочення. Пункт 5.4. кредитного договору передбачає штрафну санкцію: при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених кредитним договором більше ніж на 30 днів, у зв`язку з чим банк змушений буде звернутись до суду, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5 % від суми позову.

Крім того, перед укладенням кредитного договору ОСОБА_2 в анкеті-заяві, підписаній ним власноручно 23 серпня 2007 року, стверджує: «Я ознайомився і згоден з умовами кредитування, які були надані мені у письмовій формі. Своїм підписом я підтверджую факт про надану мені повну інформацію про умови кредитування в ПриватБанку (а також його місцезнаходження), а саме: мету, для якої кредит може бути витрачений: форми його забезпечення, наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями Позичальника: тип відсоткової ставки: суму, на яку кредит може бути виданий: орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема, таких як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо): строк, на який кредит може бути одержаний: варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги: можливість дострокового повернення кредиту та його умови: необхідність здійснення оцінки майна, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється: податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які Позичальник має право, та відомості про те, від кого Позичальник може одержати докладнішу інформацію: переваги та недоліки пропонованих схем кредитування».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, щоперед укладенням оспорюваного договору ОСОБА_2 був ознайомлений у письмовій формі про: мету кредитування; тип відсоткової ставки; сукупну вартість кредиту; строк, на який одержано кредит; варіанти його повернення, тощо. Волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, вказаний договір укладено за ініціативи ОСОБА_2 , при цьому останній свідомо уклав договір на зазначених у ньому умовах, на час його укладення не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому тривалий час виконував його.

Таким чином, при підписанні кредитного договору ОСОБА_2 погодився з усіма умовами даного правочину і прийняв на себе зобов`язання щодо його виконання. В день підписання оспорюваного правочину позичальник отримав примірник кредитного договору, що дало йому додаткову можливість детально вивчити його умови. Отримані кредитні кошти ОСОБА_2 використав на власний розсуд.

Судами встановлено, що посилання, на наявність пробілів та не заповнення пункту 7.9 кредитних договорів, як і відсутність графіку погашення кредиту не свідчить про порушення його прав, та не були прийняті судом, оскільки умовами кредитних договорів визначені суми, які підлягають сплаті кожного місяця, дати внесення таких платежів та строк користування кредитним коштами й інші передбачені відповідними законами умови, окрім того позивачем не надано доказів заперечення під час підписання кредитних договорів щодо наявності пробілів у вказаному пункті.

Аналіз кредитного договору №MKMOG100000242 від 29.08.2007, зокрема, розділу 7. Особливі умови укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 свідчить про те, що кошти за кредитним договором №MKMOG100000242 від 29.08.2007 року, були отримані ОСОБА_2 для придбання квартири, а відтак кредитний договір №MKMOG100000242 від 29.08.2007 є споживчим і на спірні правовідносини розповсюджуєтьсяЗакон України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч.4ст.263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Пала Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) зробила висновок, що у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч.2ст.627 ЦК Україниу редакціїЗакону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч.3ст.1054 ЦК Україниу вказаній редакції).

Регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписівЗакону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюєтьсяЗакон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - такожЗакон України «Про захист прав споживачів».

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів`продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Пунктами 3, 10, 11, 13, 15 частини третьоїстатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів`передбачено, що несправедливими є, зокрема умови договору про: встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов`язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов`язань додержанням зайвих формальностей.

Згідно ізч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»,цей Законзастосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», яка регламентує черговість погашення вимог за договором про споживчий кредит, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу сплачується прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачується сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу сплачується неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», інформація, необхідна для отримання споживчого кредиту споживачем, яка надається споживачу до укладання договору про споживчий кредит, повинна бути розміщена кредитодавцем на своєму офіційному веб-сайті.

Споживач перед укладанням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживчекредитування», до укладання договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електроні документи та електродний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визначається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладання договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

За змістомстатей 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів`до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положенняцього Законупро несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів`застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного суду України №6-1341цс15 від 02 грудня 2015 року.

16 жовтня 2011 року набрав чинності Закон України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», яким частину четверту статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» доповнено нормою наступного змісту: кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно позиції Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року, висловленої під час розгляду справи №6-2071 цс 16 за позовом до ПАТ «Ідея Банк», обслуговування кредиту не є послугою зі споживчого кредитування у розумінніЗакону України «Про захист прав споживачів».

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07.07.2021 року, справа №703/1518/18 дійшов висновку, що виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

В постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №666/4957/15-ц вказано, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини 1статті 1054 ЦК України, є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цьогоЗакону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цьогоЗакону, є нікчемною.

Відповідно доп. 7.1 кредитного договору № МКМOG100000242 вказано, що позичальнику надаються кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 29 серпня 2007 року по 27 серпня 2027 року виключно у вигляді непоновлювальної лінії у розмірі 36 000 доларів США на наступні цілі: придбання 2-х кімнатного квартири, а також у розмірі 9000 доларів США на сплату страхових платежів у випадку та порядку, передбачених пунктами 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 2,0 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця, у період сплати 0,2 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно пункту 3.11 цього договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно пункту 6.2. даного договору.

Як вбачається з виписки по рахунку за період з 29.08.2007 по 11.04.2018 року комісія по кредитному договору складала 72,34 дол.США щомісяця. Загалом за вказаний період сплачено відповідачем комісії було 7234 дол. США.

Вказана щомісячна плата за обслуговування (винагороду), стягувалась з відповідача, що підтверджується виписками по рахунку у щомісячних платежах та врахована у вимогах про стягнення з відповідача заборгованості, та яка включалась у суми погашення кредиту які сплачувались відповідачем.

За правилами частин 1, 3 ст.12, частини 1 ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог ч. 6ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною четвертоюст. 42 Конституції Українипередбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно зістаттею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Згідно частини третьоїстатті 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно достатті 3 ЦК України, принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьоїстатті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, навівши у текстіЦК Українизазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниє обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як обслуговування кредиту банком (отримання винагород) (пункт 7.1 кредитного договору) не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, то така операція як обслуговування кредитної заборгованості відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Вищевказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.07.2021 року по справі № 703/1518/18.

Також у постанові від 17.06.2021 року у справі № 551/424/16-ц Верховний Суд зазначив, що дії, які банк здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків, призводять до погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційним, суперечать моральним засадам суспільства, а тому є незаконними. Кредитодавцю забороняється встановлювати у кредитному договорі будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні закону.

Представник відповідача в письмових запереченнях вказує, що положення кредитного договору про сплату позичальником (відповідачем) на користь банку винагород, про що вказано в п.7.1. кредитного договору, є нікчемними.

Крім того, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь - якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (частина п`ята статті 216ЦК України).

Указаний висновок, висвітлений у постанові Верховного Суду від 07.07.2021 року № справи 703/1518/18.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що розрахунок заборгованості, складений позивачем, відповідно до якого заборгованість складає у розмірі 33340,39 [Долар США], що за курсом 25,97 відповідно до службового розпорядження НБУ від 11.04.2018 року складає 865 849,93 грн. за кредитним договором № MKMOG100000242 від 29.08.2007 року, яка складається з наступного: 32152,66 [Долар США] - заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 1198,74 [Долар США] - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, неможливо визнати законним та обґрунтованим, оскількивстановлено, що зазначена сума фактично складається з нарахованих відсотків, при цьому такий розрахунок не ґрунтується на відповідних умовах договору, які були б погоджені сторонами щодо:процентної ставки, за якою нараховуються відсотки, підстав для включення нарахованих винагород.

При цьому, позивачем не надано доказів на підтвердження обґрунтованості кредитної заборгованості в заявленому ним розмірі, оскільки кошти, які згідно з випискою по рахунку та розрахунком заборгованості відповідач сплачував за кредитним договором, та які були вказані у фіксованому розмірі, тобто банк не довів існування в позичальника заборгованості станом на 11.04.2018 року за тілом кредиту саме в розмірі 32152,66 [Долар США] та 198,74 [Долар США] - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Враховуючи наведене, відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення вказаної в позові заборгованості, у зв`язку з недоведеністю банком обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Крім цього, частина десятастатті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановлювала обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначенийЗаконом України «Про захист прав споживачів»порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги ч.10ст.11 цього Законуу редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі №203/1625/16-ц (провадження №61-22626св19).

Суд враховує, що пунктом 2.3.3. договору №MKMOG100000242 від 29.08.2007 передбачено, що при виникненні кожного з наступних подій: 1) відмови позичальника в оформленні (переоформленні) якого-небудь із договорів іпотеки, поруки, договорів страхування, згідно з пунктом 2.2.7. даного договору; 2) порушення позичальником зобов`язань, передбачених умовами даного договору, у тому числі при порушенні цільового використання коштів; 3) порушення іпотекодавцями зобов`язань по договорах іпотеки, укладеним для забезпечення виконання зобов`язань за даним договором, у тому числі при порушенні порядку заміни предмета іпотеки; 4) порушення судом справи про визнання позичальника недієздатним або обмежено дієздатним або кримінальної справи відносно позичальника; 5) неможливості звернення стягнення на майно, заставлене з метою забезпечення виконання зобов`язань за цим договором, з будь-якої причини (у тому числі втрати, знищення, ушкодження або недосяжності предмета іпотеки для банку з будь-яких причин); 6) встановлення невідповідності дійсності відомостей, які містяться в даному договорі, договорі іпотеки або інших документів, представлених позичальником або іпотекодавцем; 7) пред`явлення третіми особами вимог до забезпечення й/або порушення іпотекодавцем (-ями) зобов`язань по договорах, укладених з метою забезпечення виконання зобов`язань за даним договором; 8) надання позичальником або іпотекодавцем предмета іпотеки іншій особі без письмової згоди банку; 9) настання страхового випадку, передбаченого договором страхування майна, або договором особистого страхування, або договору страхування наземного транспорту; 10) винесення постанови органів внутрішніх справ про знаходження позичальника в розшуку більше 180 днів банк на власний розсуд має право: а) змінити умови договорузажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії й відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. При цьому, згідно ст.ст.212,611,651 ЦК України, щодо зобов`язань, строк виконання яких не настав, вважається, що строк настав у зазначену в повідомленні дату. На цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк, його користування в повному обсязі виконати інші зобов`язання за договором; або: б) розірвати договір у судовому порядку. При цьому, в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі виконати інші зобов`язання за договором, або: в) згідност. 651 ЦК Україниздійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням позичальникові відповідного повідомлення. У зазначену в повідомленні дату договір вважається розірваним. При цьому, в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за договором. Одностороння відмова від договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про направлення такого повідомлення та отримання його ОСОБА_2 ..

Позивачем всупереч вимогам пункту 2.3.3. договору №MKMOG100000242 від 29.08.2007 року не надано суду доказів про направлення на адресу відповідача повідомлення (вимога) про дострокове повернення кредиту.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що не пред`явивши вимогу про дострокове повернення кредиту, у АТ КБ «Приватбанк» не виникло право дострокового повернення кредитних коштів по кредитному договору №MKMOG100000242 від 29.08.2007, строк дії якого закінчується у 2027 році.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено також дотримання порядку пред`явлення дострокової вимоги про повернення кредиту за кредитним договором, тобто виконання умови кредитного договору №MKMOG100000242 від 29.08.2007 погодженні сторонами при його підписанні, чим було порушеноЗакон України «Про захист прав споживачів», а тому підстави для задоволення такого позову відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі ст.141 ЦПК України суд в порядку розподілу судових витрат між сторонами вважає за необхідне стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 19500 грн. 00 коп. сплачені ним за проведення судово-економічної експертизи.

З вищенаведеного суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити через їх недоведеність.

Керуючись, ст.ст.258,259,263,265,273 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні цивільного позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 19500 грн. витрат на проведення судової експертизи.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В.Фазикош