Рішення № 106669793, 10.10.2022, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2022 року м.ЧернігівСправа № 620/5255/22

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (вул. Шевченка, буд. 38, смт. Варва, Варвинський район, Чернігівська область, 17600, код ЄДРПОУ - 04412372) про визнання протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розміром 2 га, яка розташована на території Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (Журавський старостинський округ), для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати Варвинську селищну раду Прилуцького району Чернігівської області прийняти рішення яким надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розміром 2 га, яка розташована на території Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (Журавський старостинський округ), для ведення особистого селянського господарства;

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 11.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачу для подання відзиву на позов або заяви про визнання адміністративного позову 15 - денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем поданий відзив на позов, в якому з позицією позивача не погоджується; вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене позивачем в графічних матеріалах суперечить вимогам статей 181-183 Земельного кодексу України, статей 2, 6 Закону України «Про землеустрій» в частині формування раціональної системи землеволодіння та землекористування. Рішенням Журавської сільської ради від 26.06.2020 № 11-52/VII «Про затвердження містобудівної документації «Генеральний план та план зонування території (Зонінг) с. Журавка Варвинського району Чернігівської області» затверджено містобудівну документацію «Генеральний план та план зонування території (Зонінг) с. Журавка, Варвинського району Чернігівської області». Даною містобудівною документацією, зокрема, було здійснено зонування території і визначено цільове призначення всіх земельних ділянок, що входять в населений пункт, або знаходяться в безпосередній близькості. Бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене позивачем в графічних матеріалах, знаходиться в межах території озеленення загального користування та території спецпризначення (СЗЗ доріг, СЗЗ підприємств, ПЛ, кладовищ).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області з заявою від 20.12.2021 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00 га із земель комунальної власності Журавської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, до якого було додано копії паспорту, реєстраційного номеру облікової картки платника податків та графічний матеріал, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки (викопіювання Публічної кадастрової карти України (а.с. 9).

Рішенням двадцять першої сесії восьмого скликання Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області від 20.01.2022 №3 «Про відмову в наданні дозволів на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок власність» вирішено відмовити, зокрема, ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Варвинської селищної ради, у зв`язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене заявником в графічних матеріалах, суперечить вимогам статей 181-183 Земельного кодексу України, статей 2, 6 Закону України «Про землеустрій», в частині формування раціональної системи землеволодіння та землекористування (а.с. 7-8).

На п`ятдесят другій сесії Журавської сільської ради Варвинського району Сернігівської області 26.06.2020 № 11-52/VII було прийнято рішення «Про затвердження містобудівної документації «Генеральний план та план зонування території (Зонінг) с. Журавка Варвинського району Чернігівської області», з матеріалів якого випливає, що бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене позивачем в графічних матеріалах, знаходиться в межах території озеленення загального користування та території спецпризначення (СЗЗ доріг, СЗЗ підприємств, ПЛ, кладовищ) (а.с. 35-38).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до пунктів «а» та «б» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.

За приписами статті 22 Земельного кодексу України, визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Статтею 81 Земельного кодексу Українивизначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок набуття відповідного права визначається главою19РозділуIV Земельного кодексу України.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до положень пункту «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннямистатті 118 Земельного кодексу України. Зокрема, відповідно до частини 6 цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом із тим, порядок прийняття органом місцевого самоврядування відповідних рішень врегульованийЗаконом України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі Закон №280/97-ВР).

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Частиною 1статті 46 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Відповідно до статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надається відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. При цьому чинним законодавством передбачено, що рішення про надання дозволу або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області з заявою від 20.12.2021 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00 га із земель комунальної власності Журавської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, до якого було додано копії паспорту, реєстраційного номеру облікової картки платника податків та графічний матеріал, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки (викопіювання Публічної кадастрової карти України (а.с. 9).

Рішенням двадцять першої сесії восьмого скликання Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області від 20.01.2022 №3 «Про відмову в наданні дозволів на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок власність» вирішено відмовити, зокрема, ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Варвинської селищної ради, у зв`язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене заявником в графічних матеріалах, суперечить вимогам статей 181-183 Земельного кодексу України, статей 2, 6 Закону України «Про землеустрій», в частині формування раціональної системи землеволодіння та землекористування (а.с. 7-8).

На п`ятдесят другій сесії Журавської сільської ради Варвинського району Сернігівської області 26.06.2020 № 11-52/VII було прийнято рішення «Про затвердження містобудівної документації «Генеральний план та план зонування території (Зонінг) с. Журавка Варвинського району Чернігівської області», з матеріалів якого випливає, що бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене позивачем в графічних матеріалах, знаходиться в межах території озеленення загального користування та території спецпризначення (СЗЗ доріг, СЗЗ підприємств, ПЛ, кладовищ) (а.с. 35-38).

Що ж до власне самих фактичних підстав, якими керувався відповідач відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00 га із земель комунальної власності Журавської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, суд виходить з наступного.

Згідно з визначенням, що міститься устатті 1 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі Закон №3038-VI)генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

До складу містобудівної документації входить: генеральний план населеного пункту, детальний план території, план зонування території.

Частиною першоюстатті 16 Закон №3038-VIпередбачено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до частини 5статті 16 Закону №3038-VIобмеження у використанні земель (територій), визначені комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території, підлягають внесенню до містобудівного кадастру, а також Державного земельного кадастру в порядку, встановленомуЗаконом України "Про Державний земельний кадастр".

Згідно із частиною 1статті 18 Закону №3038-VI , план зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон. До затвердження генерального плану населеного пункту в межах території територіальної громади, щодо якої затверджено комплексний план (якщо обов`язковість розроблення генерального плану населеного пункту визначена рішенням про затвердження комплексного плану), межі функціональних зон та функціональне призначення територій у такому населеному пункті визначаються комплексним планом.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Отже генеральний план населеного пункту та інша містобудівна документація яка одночасно є і землевпорядною документацією розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. В іншому випадку, надання земельних ділянок в користування без дотримання генерального плану населеного пункту призвело б до хаотичного розподілу земель без врахування інтересів держави, територіальної громади та її жителів.

Як встановлено судом та підтверджується наданими відповідачем доказами, відповідно до витягу із Генерального плану та плану зонування території (зонінг) с. Журавка Варвинського району Чернігівської області бажана для позивача земельна ділянка знаходиться в межах території озеленення загального користування та території спецпризначення (СЗЗ доріг, СЗЗ підприємств, ПЛ, кладовищ).

Відповідно до Державних будівельних норм Б.1.1-22:2017 «Склад та зміст плану зонування території», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку від 27.12.2017 № 344, ці будівельні норми встановлюють вимоги до складу та змісту плану зонування території (зонінгу) населеного пункту. Норми призначені для застосування органами державної влади, місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами, незалежно від форми власності та господарювання, при розроблені планів зонування території (зонінгу) населеного пункту (далі - ДБНБ.1.1-22:2017 «Склад та зміст плану зонування території»).

Згідно з пунктом 4.1 ДБН Б.1.1-22:2017 «Склад та зміст плану зонування території» планом зонування (зонінгом) на території населеного пункту визначаються межі зон (підзон) з однорідними видами та умовами використання та встановлюються містобудівні регламенти, що діють у межах цих зон (підзон).

Територіальна зона - територія у визначених межах стосовно якої встановлені містобудівні регламенти. Територіальна підзона - це частина зони, в межах якої деякі умови та обмеження використання та забудови земельних ділянок відрізняються від аналогічних показників територіальної зони, що пов`язане з відповідними планувальними обмеженнями.

Відповідно до пункту 4.11 ДБН Б.1.1-22:2017 "Склад та зміст плану зонування території" для окремої земельної ділянки дозволеним є таке використання, яке відповідає містобудівному регламенту зони (підзони), на території якої ділянка знаходиться.

Невідповідність наміру забудови встановленим видав дозволеного використання земельних ділянок і об`єктів, зазначених у містобудівному регламенту, означає, що його застосування у відповідній територіальній зоні не допускається.

Згідно з пункту 4.12 ДБН Б.1.1-22:2017 "Склад та зміст плану зонування території" зміна видів використання земельних ділянок і об`єктів нерухомості фізичними та юридичними особами здійснюється у відповідності з переліком переважних, супутніх видів забудови в межах відповідної територіальної зони та дотримання інших вимог містобудівних регламентів та в порядку, визначеному законодавством.

Таким чином із вищевикладеного слідує, що план зонування встановлює певні обмеження у використанні територій у межах визначених зон, які є обов`язковими для виконання, а тому використання земельної ділянки за іншим видом використання ніж тим, що зазначене в плані зонування є порушенням будівельних норм і правил.

Відтак враховуючи те, що місце розташування земельної ділянки, яку позивач має намір отримати у власність із земель комунальної власності Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, не відповідає вимогам Генерального плану та плану зонування території (зонінг) с. Журавка Варвинського району Чернігівської області, які є різновидами містобудівної документації, тому відповідачем обґрунтовано відмовлено позивачеві у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Варвинської селищної ради .

За наведених вище обставин суд вважає, що положення частини 7статті 118 Земельного кодексу України, згідно яких підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, є застосованими до даної спірної ситуації, оскільки розташування бажаної для позивача земельної ділянка не відповідає таким вимогам містобудівної документації.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що за таких обставин відповідачем правомірно прийнято рішення про відмову позивачу у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зазначених у ньому підстав.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно спірним рішенням відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а отже відсутні правові підстави для визнання його протиправним та скасування.

Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Падій