Рішення № 10666569, 21.07.2010, Керченський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-2124/2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2010 р. Керченський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді – Кузьміної О.М.

При секретареві – Тищенко Н.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Керчі справу за позовом ОСОБА_1 до Риболовецького колгоспу „Жемчужина моря” про стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Риболовецького колгоспу „Жемчужина моря” про стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за затримку розрахунку при звільненні і моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що з 09 липня 2008 р. він був прийнятий до Риболовецького колгоспу „Жемчужина моря” на посаду 3-го механіка, з 27 жовтня 2010 р. працював на посаді 2-го механіка, звільнився 12 квітня 2009 року за ст.38 КЗпП України за власним бажанням, оскільки йому не виплачувалася заробітна плата. На момент звільнення заборгованість по заробітній платі складала 18696,63 грн., про що йому була видана довідка № 87 від 12.05.10 р. Відповідно до ст.44 КЗпП України йому належить до виплати вихідна допомога у розмірі тримісячного середнього заробітку. Тому просить стягнути з відповідача суму заборгованості по заробітній платі та вихідну допомогу. Крім того, оскільки при звільненні з підприємства остаточній розрахунок з ним не був здійснений, він просить стягнути з відповідача компенсацію за весь час затримки розрахунку при звільненні на день розгляду справи в суді, а також моральну шкоду в сумі 1500 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 18696,63 грн., а також вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку, при обчисленні якого необхідно враховувати заробітну плату за останні два місяці, тобто середній заробіток позивача складає 3575,31 грн. Вихідна допомога позивачу належить до виплати у відповідності до вимог ст.44 КЗпП України, оскільки він звільнений за ст.38 КЗпП України з приводу невиплати заробітної плати, про що він вказав власноруч у своєї заяві про звільнення. Крім того, оскільки відповідач не провів з позивачем остаточний розрахунок при звільненні, у відповідності до вимог ст.117 КЗпП України просить стягнути на користь позивача компенсацію за весь час затримки розрахунку при звільненні на день розгляду справи в суді, виходячи з розміру середньомісячного заробітку 3575,31 грн. Непроведення відповідачем своєчасного розрахунку при звільненні призвело до моральних страждань і докладання додаткових зусиль з боку позивача для влаштування нормального життя, тому просить стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 1500 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, позов визнає лише в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, але ні в тій сумі, як вимагає позивач, а в сумі 16824,30 грн, що відповідає довідці № 194 від 19.07.2010 р. про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати станом на 01.05.2010 р. Розмір заборгованості, вказаний в довідці № 87, представленої позивачем, на даний час не відповідає дійсності, оскільки частину заборгованості позивач вже отримав. Середньомісячний заробіток відповідача складав 3284,73 грн., оскільки у даному випадку, обчислюється з розрахунку 12 календарних місяців. Вимоги про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди не визнає. Вважає, що в даному випадку вихідна допомога позивачеві не виплачується, оскільки він був звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, про що зроблений відповідний запис в трудовій книжці, посилання на ч.3 вказаної статті відсутнє, запис про звільнення в трудовій книжці позивач не оспорив, а тому немає підстав для застосування положень ст.44 КЗпП України. Крім того, виплата вихідної допомоги не передбачена Статутом Риболовецького колгоспу „Жемчужина моря”. Вважає, що вини підприємства в затримці виплати заробітної плати немає, оскільки така діяльність підприємства, як рибальство, безпосередньо залежить від погодних умов, які на початку року були незадовільні і перешкоджали виходу в море для роботи, в цей період підприємство не отримує прибутку, має фінансові труднощі, з цього приводу заробітна плата працівникам не виплачувалася. Вважає, що немає вини підприємства в тому, що позивачу своєчасно не виплачувалася заробітна плата. Моральна шкода позивачем нічім не обґрунтована, тому стягненню не підлягає. Просить в позові про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди відмовити.

Заслухавши доводи представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд знаходить заявлені вимоги підлягаючими задоволенню частково.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

З наявних матеріалів справи вбачається, що 09 липня 2008 р. позивач був прийнятий на роботу до Риболовецького колгоспу „Жемчужина моря” на посаду 3-го механіка, з 27 жовтня 2009 р. працював на посаді 2-го механіка. 12 квітня 2010 року позивач був звільнений за ст.38 КЗпП України за власним бажанням на підставі його заяви про звільнення за власним бажанням, в які позивач вказав причиною звільнення невиплату заробітної плати. Згідно витягу з розпорядження № 09 від 12.04.10 р. ОСОБА_1 звільнений за ст.38 КЗпП України за власним бажанням з 12.04.2010 р. на підставі його заяви. В трудовій книжці позивача було зроблено запис про звільнення за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням на підставі розпорядження № 09 від 12.04.10 р. Розмір нарахованої, але не виплаченої позивачу заробітної плати станом на 01.05.2010 р. складає 16824,30 грн, що підтверджується довідкою № 194 від 19.07.2010 р. Суд не може прийняти до уваги довідку № 87 від 12.05.10 р. про розмір заборгованості, надану позивачем, оскільки представником відповідача в ході розгляду справи представлена довідка, датована 19 липня 2010 р., достовірність якої у суда не викликає сумнівів. Оскільки відповідач не виплатив позивачу належні йому при звільнені суми, тим самим порушив його права, передбачені ст.116 КЗпП України, сума заборгованості по заробітної платі у розмірі 16824,30 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Разом з тим, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення на його користь вихідної допомоги, задоволенню не підлягають з тих підстав, що нормою ст. 44 КЗпП України передбачено умова для виплати вихідної допомоги, якою є звільнення працівника з підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 КЗпП України, а не з будь-яких підстав, передбачених ст. 38 цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів справи, а саме: з витягу з розпорядження № 09 від 12.04.10 р., а також з копії запису в трудовій книжці (а.с.3), позивач звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, без зазначення підстав, передбачених частиною 3 вказаної статті (звільнення внаслідок порушення законодавства про працю, колективного чи трудового договору). Таким чином, суд не знаходить підстав для застосування положень ст. 44 КЗпП України. При таких обставинах в позові про стягнення вихідної допомоги позивачу слід відмовити.

Згідно із ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. З позовом про стягнення неотриманої заробітної плати позивач звернувся в травні 2010 року, раніше вказаний спор не був предметом судового розгляду.

Як встановлено судом, виплата всіх належних позивачу від роботодавця сум не проведена з часу звільнення до часу розгляду справи в суді. Відповідно до ч.5 п.25 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999р. №13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначеннях виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. Таким чином позивачем додержаний строк звернення до суду, передбачений ч.1 ст. 233 КЗпП України.

Підставою відповідальності власника (підприємства) відповідно до статті 117 КЗпП України, є склад правопорушення, який включає два юридичних факти – порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.

Вина власника не виключається при відсутності грошей на розрахунковому рахунку, фінансових труднощах підприємства, тощо.

Вину власника виключає лише явище, яке перешкоджає власникові належно виконати свої обов’язки перед працівником, якщо власник проявляв належну дбайливість щодо цього. Проте відповідачем таких обставин суду не доведено.

На думку суду вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими. Виходячи з представленої представником відповідача довідки, середньомісячна заробітна плата позивача складає 3284,73 коп, обчислюється із розрахунку заробітної плати за останні 12 місяців. Суд вважає цей розрахунок відповідним діючому законодавству, оскільки відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.1995 р. №100, працівникам плаваючого складу суден флоту рибної промисловості і працівникам, зайнятим на підприємствах із сезонним характером виробництва, з урахування значного коливання протягом року заробітної плати, в інших випадках збереження середньої заробітної плати, вона може обчислюватись виходячи з виплат за 12 календарних місяців. Зважаючи на те, що позивач протягом його роботи у відповідача займав посади, які відносяться до вказаної категорії працівників, розрахунок його середньої заробітної плати необхідно обчисляти виходячи з виплат за 12 календарних місяців.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку складає 10322 грн. 40 коп. (середньоденний заробіток – 156,40 грн, помножений на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком, а саме з 13 квітня 2010 р. – наступний день після звільнення по день розгляду справи судом 20 липня 2010 р.)

З урахуванням наведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення компенсації за весь час затримки розрахунку при звільненні підлягають задоволенню в сумі 10322 грн. 40 коп. шляхом стягнення з Риболовецького колгоспу „Жемчужина моря” на користь позивача.

Також судом встановлено, що за період роботи позивача відповідач систематично порушував строки виплати заробітної плати. Таке порушення трудових прав позивача, як невиплата заробітної плати та не проведення остаточного розрахунку при звільненні безумовно призвели до моральних страждань ОСОБА_1, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Неможливість розпоряджатися своїм заробітком, та пов’язані з цім обмеження в побуті, призвели до порушення нормальних життєвих умов, вказані обставини свідчать про наявність моральних страждань позивача.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику згідно ст.237-1 КЗпП України провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, дані у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” (зі змінами, внесеними постановою від 25.05.2001 р. № 5) та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що 700 грн. є достатньою грошовою компенсацією для відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 порушенням його трудових прав.

Згідно ст.ст.81, 88 ЦПК України, Декрету КМУ “Про держмито” витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду цивільної справи та сума судового збору по даній категорії справ покладаються на відповідача, тому з Риболовецького колгоспу „Жемчужина моря” повинні бути стягнути на користь держави 271, 47 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Керуючись ст.ст.10, 11, 81, 88, 209, 212, 214-215, 218, п.2 ст.367 ЦПК України, ст.ст. 38, 116, 117, 237-1 КЗзП України, ст.ст. 15 Закону України „Про оплату праці”, Декретом КМУ “Про держмито”, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Риболовецького колгоспу „Жемчужина моря” (інд.98324 м. Керч, вул. Зябрєва 3, р/р № 260060100139 в КФ ВАТ Банк „Морський” м. Керчі МФО 384414 ОКПО 03889089) на користь ОСОБА_1 без утримання прибуткового податку й інших обов’язкових платежів заборгованість по заробітної платі у розмірі 16824 грн. 30 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 10322 грн. 40 коп., а всього стягнути - 27146 (двадцять сім тисяч сто сорок шість) грн. 70 коп.

Стягнути з Риболовецького колгоспу „Жемчужина моря” на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 700 грн. (сімсот грн.)

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення вихідної допомоги відмовити.

Стягнути з Риболовецького колгоспу „Жемчужина моря” у дохід держави судовий збір у розмірі 271 (двісті сімдесят одна) грн. 47 коп.

Стягнути з Риболовецького колгоспу „Жемчужина моря” на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) грн.

Рішення суду в межах заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд АРК через Керченський міський суд, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк від дня проголошення рішення й подачі після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, копія якої направляється в апеляційну інстанцію, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України

Суддя (підпис) Кузьміна О.М.

З оригіналом згідно: суддя -