Рішення № 106664152, 19.09.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2022 року №320/16681/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представника позивача - Шилова В.І., представника відповідача - Бохана О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства Обслуговування повітряного руху України «Украерорух» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

в с т а н о в и в:

Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства Обслуговування повітряного руху України «Украерорух» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 5489321,61 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено судове засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем, в порушення статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", у 2020 році не виконано норматив по створенню робочих місць та не забезпечено працевлаштування 17 особам, яким встановлена інвалідність. У зв`язку з чим позивач, враховуючи приписи статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", визначив відповідачеві суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 5489321,61 грн.

02.02.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволені адміністративного позову. Зазначив, що внаслідок вжитих урядом заходів для зменшення потенційного поширення COVID-19 підприємства в деяких секторах зазнали різкого зниження обсягів та доходів, призвело до запровадження необхідних заходів з економії коштів (призупинення найму нових працівників; скоротити години роботи працівника; надати щорічну відпустку чи відпустку за вислугу років завчасно або зі зниженою оплатою; заохочувати працівників взяти відпустку без збереження заробітної плати тощо).

Зазначив, що наказом Украерорух №21 від 13.01.2020 на підприємстві створено робочу групу з оперативного реагування на кризові ситуації фінансово-економічного характеру. Наказом №197 від 16.03.2020, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2», рішення Ради директорів Украероруху, прийнятого на засіданні, яке відбулось 16.03.2020 та оформлене протоколами №1 від 16.03.2020; №2 від 18.03.2020, у зв`язку із непередбачуваними та непереборними подіями, що відбулися незалежно від волі та бажання підприємства, обставинами, які можуть поставити під загрозу життя чи нормальні умови існування людей, а саме критичною епідемічною ситуацією на території України та у світі, у зв`язку із закриттям пропуску через державний кордон України для здійснення регулярного пасажирського сполучення згідно рішенням РНБО від 13.03.2020 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», введеного в дію указом Президента України від 13.03.2020 №87, що суттєво знижує інтенсивність авіаперельотів над територією України та попит в отриманні аеронавігаційних послуг, що невідворотно викликає економічну кризу та простій по усьому з 18.03.2020 по 31.05.2020 включно запроваджено на підприємстві простій. Наказом ДП Обслуговування повітряного руху України «Украерорух» №410 від 27.05.2020 продовжено простій з 01.06.2020 по15.07.2020.

Зауважив, що ДП Обслуговування повітряного руху України «Украерорух» на початку 2020 повідомило про масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва праці, що підтверджується звітами форми №4-ПН від 27.12.2019 та від 03.03.2020.

Згідно інформації, що міститься у вказаних звітах, вивільнення працівників заплановано на 01.03.2020 та 08.05.2020 у загальній кількості 166 працівників. Скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами, що є зменшенням загальної кількості працівників. Крім того, наказом ДП Обслуговування повітряного руху України «Украерорух» №245 від 10.04.2020 з 10.07.2020 всім працівникам підприємства встановлено неповний робочий час 0,5 норми тривалості робочого часу, затвердженої на 2020 рік.

Зазначив, що відповідно вищевказаних обставин він звернувся до Європейського банку реконструкції та розвитку за наданням йому кредиту, та подальшому, відповідач отримав кредит від ЄБРР за призначенням: фінансування операційної діяльності підприємства (поповнення обігових коштів та забезпечення ліквідності підприємства).

Крім того, зауважив на тому, що торгово-промисловою палатою України проведено експертизу (дослідження) документів та надано висновок від 29.07.2020 про наявність істотних змін обставин, які унеможливлюють виконання умов Колективного договору між адміністрацією Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та профспілками.

Відповідач звертає увагу суду, щодо сплати адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Відповідно до звіту про фінансові результати за 2020 рік, у відповідача відсутній чистий прибуток, натомість підприємство має майже 1,478 млрд. грн. збитку.

На думку відповідача вищевказані обставини унеможливлює застосування приписів чинного законодавства України, шляхом накладання адміністративно-господарських санкцій та пені до збиткового підприємства.

Позивач 19.04.2022 подав відповідь на відзив, в якій проти доводів відповідача заперечував в повному обсязі та просив задовольнити адміністративний позов. У відповіді на відзив позивач зазначає наступне, що відповідно до звіту в 2020 році середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві відповідача становила 4095 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 147 осіб, а кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону №875-ХІІ становила 164 особи, фонд оплати праці штатних працівників становив 1302739,60 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 318129,33 грн.

Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становила 5408198,61 грн.

Крім того, у відповідності до частини 2 статті 20 Закону №875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином загальна сума, що підлягає до сплати відповідачем до Державного бюджету України, станом на день подання позову, складає 5489321,61 грн.

Також позивач зазначає Київське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю зверталось із запитом до Київського обласного центру зайнятості від 18.05.2021 №05-366/21 щодо надання інформації про подання або неподання звітів за формою №3-ПН, зокрема, відповідачем. Згідно наданої відповіді Київського обласного центру зайнятості №1686/13/01-36 від 04.06.2021 звіт за формою №3-ПН у 2020 році відповідачем не подавався.

Тобто у відповідності до ст. 18, ч. 3 ст.19 Закону №875-ХІІ відповідач, повинен був створити 17 робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Так у відповідності до пп. 5,6 ч. І Порядку, на протязі 2020 року, не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії подане центру зайнятості звіт форми №3-ПН, про наявність попиту на робочу силу, а саме - 17 вакансій. Таким чином, замість 17 вакансій, які повинен був створити відповідач та прозвітувати про цей факт, до відповідного центру зайнятості, звітом форми №3-ПН відповідач одним зі своїх підрозділів, звітує щодо наявності тільки двох вакансій.

Позивач зазначив, що вказане вище свідчить про порушення відповідачем правил здійснення господарської діяльності, за що ч. 2 статті 218 Господарського кодексу України, ст. 18 Закону №875-ХІІ передбачена відповідальність відповідача у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Протокольною ухвалою від 03.08.2022, суд закрив підготовче судове засідання та перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив задовольнити даний позов.

Представник відповідача у судових засіданнях проти позовних вимог заперечував, просив відмовити в задоволені даного позов.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи, суд вважає, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ДП Обслуговування повітряного руху України «Украерорух» (код ЄДРПОУ 19477064) зареєстроване як юридична особа 15.01.1993, номер запису: 10741200000004626, місцезнаходження: 08301, Київська обл., Бориспільський р-н, м. Бориспіль, аеропорт «Бориспіль», що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань .

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 26.02.2021 подано звіт форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2020 рік.

Відповідно до вищезазначеного звіту, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 4095 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 164 осіб, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить - 147 осіб.

Вважаючи, що відповідачем, всупереч вимогам статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не працевлаштовано 17 осіб з інвалідністю, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просив застосувати до відповідача адміністративно-господарські санкції та стягнути пеню.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Правові засади соціальної захищеності інвалідів в Україні, що гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, врегульовано Законом України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі по тексту Закон №875-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону №875-ХІІ, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Статтею 18 Закону №875-ХІІ встановлено обов`язок для підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону № 875-ХІІ, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Згідно ст. 20 Закону № 875-ХІІ, підприємства (об`єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч.1 ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об`єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Частиною другою ст.20 Закону №875-ХІІ передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до п.п. 2, 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 (далі Порядок №70), роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх реєстрації як юридичних осіб до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки національного банку України за кожний календарний день прострочення.

Щодо твердження відповідача стосовно того, що він виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю подавши звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік за формою №10-ПОІ, та поданням звітів щомісячно протягом 2020 року за формою №3-ПН про наявність вакансій, суд зазначає наступне.

Сума заборгованості з адміністративно-господарських санкцій виникає з поданого звіту відповідача за формою 10-ПОІ за 2020 рік, оскільки відповідно до пунктів 1 і 2 Порядку №70, відповідач подає звіти, форма яких встановлена наказом Міністерства соціальної політики України «Про затвердження форми звітності №10-ПОІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю» та Інструкції щодо її заповнення від 27.08.2020 №591 з врахуванням змін, внесеними Наказом Міністерства соціальної політики України від 18.12.2020 №821, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2021 №115/35737:

а) про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю - до відділень Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (щороку до 1 березня);

б) інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю - до центрів зайнятості.

Відповідач у відзиві зазначає, що на початку 2020 року повідомив про масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва праці, що підтверджується звітами форми №4-ПН від 27.12.2019 та від 03.03.2020.

З матеріалів справи вбачається, що згідно інформації, що міститься у вказаних звітах, вивільнення працівників заплановано на 01.03.2020 та 08.05.2020 у загальній кількості 166 працівників.

Скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами, що є зменшенням загальної кількості працівників.

У відповідності до п.3.2. Інструкції зі статистики кількості працівників затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722, а саме: 3.2. Середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з`явились або не з`явились на роботу.

Таким чином вбачається, що в поданому відповідачем звіті за формою №10-ПОІ середньооблікова кількість штатних працівників зазначена з урахуванням кількості 166 вивільнених працівників.

Отже, відповідачем подано до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіт про наявність та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік (форма №10-ПОІ).

Відповідно до цього звіту в 2020 році середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві становила 4095 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 147 осіб, а кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону №875-ХІІ становила 164 особи, фонд оплати праці штатних працівників становив 1302739,6 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 318129,33 грн.

Таким чином, судом встановлено, що згідно поданого відповідачем до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіту за формою №10-ПОІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2020 рік, відповідачем не було виконано норматив щодо працевлаштування інвалідів у кількості 17 робочих місць. При цьому сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 5408198,61 грн., сума пені 81123,00 грн.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VІ роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 затверджено Порядок подання форми звітності №3- ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі - Порядок). Та , пунктами 5 та 6 розділу І Порядку встановлено, що звіт форми №3-ПН подасться за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Як вбачається з матеріалів справи, Київське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю зверталось із запитом до Київського обласного центру зайнятості від 18.05.2021 №05-366/21 щодо надання інформації про подання або неподання звітів за формою №3-ПН, зокрема відповідачем. Згідно наданої відповіді Київського обласного центру зайнятості №1686/13/01-36 від 04.06.2021 звіт за формою №3-ПН у 2020 році відповідачем не подавався.

У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив, що протягом 2020 року подавав звіти за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)». Також відповідачем надано копії звітів за формою №3-ПН. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач має в складі юридичної особи шість відокремлених регіональних структурних підрозділів.

Судом встановлено, що вищезазначені звіти за формою №3-ПН, подавались одним із шести підрозділів, а саме - Дніпровським регіональним структурним підрозділом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

За змістом поданої підрозділом відповідача до Дніпровського МЦЗ відділу надання соціальних послуг в Шевченківському районі звітності вбачається:

1) звіт форми №3-ПН дата подання якого 04.09.2020, - вакансія для працевлаштування на посаду:«інженер з режимно-секретної роботи» - 1 вакансія. У частині II Коментарів до даних про цю вакансію, в графі «інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування» посадовими особами відповідача дана категорія не зазначена, як така, що має додаткові гарантії щодо сприянню працевлаштування та можуть бути працевлаштовані особи з інвалідністю.

2) звіт форми №3-ПН дата подання січень-червень 2020 року, - вакансії для працевлаштування на посаду: «техніка електрозв`язку (стажист)» - 1 вакансія; «технік з радіонавігації (стажист)» - 1 вакансія.

Суд наголошує, що для виконання нормативу робочих місць роботодавець має брати активну участь у заходах, що проводить державна служба зайнятості для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Як зазначено вище, у звіті про зайнятість і працевлаштування осіб інвалідністю за 2020 рік форми №10-ПОІ відповідач зазначив про те, що середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 147 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 164 особи. У результаті арифметичної віднімання (164 -147) різниця складає 17 осіб з інвалідністю. Отже, вказаний звіт форми №10-ПОІ є доказом того, що відповідач не забезпечив працевлаштування 17 осіб з інвалідністю.

Тобто у відповідності до ст. 18, ч.3 ст.19 Закону № 875-ХІІ відповідач, повинен був створити 17 робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Та у відповідності до пп. 5, 6 р. І Порядку, на протязі 2020 року, не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії подати центру зайнятості звіт форми №3-ПН, про наявність попиту на робочу силу, а саме - 17 вакансій.

Таким чином, замість 17 вакансій, які повинен був створити відповідач та прозвітувати про цей факт, до відповідного центру зайнятості, звітом форми №3-ПН відповідач одним зі своїх підрозділів, звітує щодо наявності тільки двох вакансій.

Аналізуючи вищевказане, суд вважає, що вказані дії відповідача унеможливлюють забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю на вакансії, інформація про які не надана відповідачем відповідному центру зайнятості.

Щодо посилання відповідача на тяжкій фінансовий стан підприємства, про що свідчить отримання ним кредиту від ЄБРР за призначенням: фінансування операційної діяльності підприємства (поповнення обігових коштів та забезпечення ліквідності підприємства) та експертного висновку Торгово-промислової палати України від 29.07.2020 про наявність істотних змін обставин, які унеможливлюють виконання умов Колективного договору між адміністрацією Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та профспілками, та на той факт, що у підприємства відсутній чистий прибуток та має майже 1,478 млрд. грн. збитку, суд зазначає таке.

Вищевказані твердження позивача, що зазначенні обставини унеможливлює застосування приписів чинного законодавства України, шляхом накладання адміністративно-господарських санкцій та пені до збиткового підприємства, є необґрунтованими та безпідставними. Крім того, зазначене жодним чином не спростовує факту порушення відповідачем норм чинного законодавства України щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оскільки відповідачем не дотримано вимог, встановлених частиною першою статті 19 Закону №875-ХІІ в частині виконання нормативу з працевлаштування інвалідів за 2020 рік, він зобов`язаний відповідно до закону сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції в розмірі середньорічної заробітної плати за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Статтею 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків (частина перша).

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами (частина друга).

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у ч.1 ст. 239 ГК Україні, зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону №875-ХІІ.

Отже, законом передбачено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, якими не забезпечено середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Доказів сплати адміністративно-господарських санкцій у матеріалах справи відсутні.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, за порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідач зобов`язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 5408198,61 грн. та пеню у розмірі 81123,00 грн.

У свою чергу, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження створення ним робочого місця для працевлаштування інвалідів, доказів подання до центру зайнятості або органів місцевого самоврядування інформації про вакантні місця для працевлаштування інвалідів, доказів сплати суму адміністративно-господарських санкцій та пені.

З огляду на наведені обставини та беручи до уваги достатній і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а його вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивачем не надано доказів понесення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255, 291 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства Обслуговування повітряного руху України «Украерорух» (код ЄДРПОУ 20572069) грошову суму адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 5489321 (п`ять мільйонів чотириста вісімдесят дев`ять тисяч триста двадцять одну) грн. 61 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 30 вересня 2022 р.