Рішення № 106663820, 07.10.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2022 року Справа№200/19262/21

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Шинкарьова І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058; юридична адреса: 87517, Донецька область, м. Маріуполь, просп. Нахімова, 86) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до ГУ Національної поліції в Донецькій області (далі відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.07.2018 по 22.11.2021 включно та стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток у розмірі 30 000 грн. за час затримки розрахунку при звільненні у частині компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за період з 23.07.2018 по 22.11.2021.

В обґрунтування позову зазначає, що 22.11.2021 відповідачем на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2021 по справі № 2002484/20-а виплачена йому компенсація за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій. Зазначає, що затримка розрахунку при звільненні відбулася з 23.07.2018 по 22.11.2021, проте відповідач в порушенняст.117 КЗпП Українине провів з ним розрахунку за затримку.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною і такою, що порушує його конституційні права, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 04.01.2022 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Не погоджуючись з позовними вимогами, відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб. Крім того, між позивачем та відповідачем на день звільнення останнього був відсутній спір про розмір належних до виплати, у день звільнення, коштів. Зазначає, що положення ст.ст.116,117 КЗпП Українине визначено обов`язку роботодавця виплачувати кошти за затримку розрахунку у випадку, коли був наявний спір про право особи на монетизацію невикористаної нею, у певний проміжок часу, правової пільги та вважає, що позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до суду.

В матеріалах справи наявна відповідь на відзив, відповідно до якої позивач вважає доводи відповідача необґрунтованими, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 27.07.2022 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , до 23.07.2018 проходив службу в органах Національної поліції України, має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 .

Відповідач в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1ст. 4 КАС України.

Наказом ГУ НП в Донецькій області від 20.07.2018 № 296 о/с «По особовому складу» позивача старшого лейтенанта поліції старшого дільничного офіцера поліції Центрального відділу поліції відповідно до розділу VІІ Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції: за п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням), з 23.07.2018.

23.07.2018 позивачу не була виплачена грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

З метою відновлення свого порушеного права позивач звернувся до суду з позовом.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2021 №200/2484/20-а позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за відпустку, як учаснику бойових дій, за період 2017-2018 років, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 20.07.2018.

Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію позивачу за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017-2018 років, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 20.07.2018.

22.11.2021 позивачу була виплачена в повному обсязі вказана грошова компенсація шляхом перерахунку коштів на його розрахунковий рахунок (платіжне доручення від 22.11.2021 №8644).

В даному випадку позивач вважає, що мав місце факт порушення відповідачем його прав та інтересів в частині своєчасного отримання належних до виплати грошових сум, а саме грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, при звільненні.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, що ставить таких осіб у вкрай невигідне становище, оскільки фактично позбавляє їх гарантій на фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов`язків. У той же час такі питання врегульованіКодексом законів про працю України.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Частиною 1ст. 116 КЗпП Українивстановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Так, згідно із ч. 1ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені вст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У випадку наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч. 2ст. 117 КЗпП України).

Отже, передбачений ч. 1ст. 117 КЗпП Україниобов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені уст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Відтак, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для настання відповідальності, передбаченоїст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як встановлено судом, в день звільнення позивача належна останньому сума грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій станом на день звільнення з військової служби 23.07.2018 виплачена не була. Остаточний розрахунок з позивачем відповідачем проведено 22.11.2021 на виконання судового рішення у справі № 200/2484/20-а.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що право позивача на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні підлягає захисту за період з 24.07.2018 (наступного дня після звільнення позивача) до дня повної виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, тобто до 22.11.2021.

Тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути відповідно дост.117 КЗпП Українисередній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні.

Обчислення середньої заробітної плати, зокрема, у випадку вимушеного прогулу визначений Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995(далі - Порядок №100).

П. 2 Порядку № 100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Позивачу, згідно матеріалів справи, нараховано та виплачено компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 8711,53 грн.

Так, згідно довідки № 1753 від 30.11.2021, виданої ГУ Національної поліції в Донецькій області, розмір середньоденного грошового забезпечення позивача становить 315,86 грн.

Отже, середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні становить: 315,86 грн. (середньоденний заробіток) помножити на 1216 день (час затримки розрахунку з 24.07.2018 до 22.11.2021 включно) дорівнює 384 085,76 грн.

Тобто, позивачу має бути виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 384 085,76 грн.

Проте, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановленийст.117 КЗпП Українимеханізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (п.71 постанови від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц).

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченогост.117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27.04.2016 у справі № 6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27.04.2016 у справі № 6-113цс16).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно дост.117 КЗпП України, виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (п.91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц): розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду ухвалено постанову від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, в якій сформовано наступний правовий висновок:

«Синтаксичний розбір текстуального змістуст. 117 КЗпП Українидає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.

Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першоїст. 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Таким чином, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 дійшов висновку, що залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.»

У позовній заяві позивач вказує, що виходячи з принципу справедливості, він вважає, що порушене право може бути відновлено стягненням суми з Відповідача у розмірі 30000 грн.

За правилами ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На думку суду, розмір компенсації за затримку розрахунку при звільненні з позивачем - 30000,00 грн., з якої також згодний позивач, є справедливим та розумним балансом між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.

Суд не приймає посилання відповідача на необхідність зменшення розміру відшкодування, передбаченогост. 117 КЗпП України, у зв`язку із тим, що розмір коштів за затримку розрахунку більше ніж сама компенсація, враховуючи не вжиття позивачем жодних дій щодо добросовісної реалізації своїх інтересів з моменту звільненнядо подання позову. Крім того, затримка виплати обумовлена саме протиправністю дій відповідача в частині невизнання права позивача на отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за минулі роки.

Відповідно дост. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові або службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Ч.2ст. 2 КАС Українивизначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За змістом ст. 22 Закону № 3551-XII особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Керуючись ст.ст.9,77,133,139,242,244-250,255,262,295,297,371,382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058; юридична адреса: 87517, Донецька область, м. Маріуполь, просп. Нахімова, 86) про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.07.2018 по 22.11.2021 включно та стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток у розмірі 30 000 грн. за час затримки розрахунку при звільненні у частині компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за період з 23.07.2018 по 22.11.2021- задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у частині компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за період з 24.07.2018 по 22.11.2021 року включно.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток у розмірі 30000 грн. за час затримки розрахунку при звільненні у частині компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за період з 24.07.2018 по 22.11.2021.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.10.2022

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Шинкарьова